Концепції визначення першопричин інфляції

Економісти давно намагаються з'ясувати першопричини інфляції, щоб запропонувати ефективні методи боротьби з нею та її негативними соціаль­но-економічними наслідками.

Існує дві концепції щодо визначення першопричин інфляції: структурна і монетарна.

Прихильники структурної концепції вбачають неминучість інфляції за умов диспропорції суспільного відтворення, дефіциту державного бюджету, переміщення попиту, що супроводжується зростанням цін на товари, до яких споживачі виявляють підвищений інтерес. А збільшення грошової маси ли­ше дає змогу інфляції виявитися як зростаючий процес.

Монетаристи вважають інфляцію суто грошовим феноменом, вона зумовлена м'якою грошовою та бюджетною політикою держави (дефіцитне фінансування, надмірне розширення внутрішнього кредиту, помилкова гро­шова політика Національного банку).

Інфляція зумовлена також рядом причин, що поділяються на внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх причин належать:

• деформація економіки, яка пов'язана з відставанням галузей, що виробляють предмети споживання, від галузей, що продукують засоби виробництва;

• дефіцит державного бюджету, пов'язаний із ростом урядових витрат;

• високий рівень невиробничих витрат держави (особливо військових);

• диспропорції на макро- і мікрорівні, що є проявом циклічного характеру розвитку економіки;

• монополія держави на зовнішню торгівлю;

• монополія великих компаній на встановлення цін;

• високі податки та висока процентна ставка за кредит;

• помилки в економічній політиці держави тощо.

Зовнішніми причинами інфляції є:

• структурні світові кризи (сировинні, енергетичні та ін.), що супроводжуються багаторазовим зростанням цін на сировину, нафту, імпорт яких став приводом для різкого підвищення цін монополіями;

• обмін банками національної валюти на іноземну, внаслідок чого виникає потреба у додатковій емісії паперових грошей, що поповнює канали грошового обігу;

• зменшення надходжень від зовнішньої торгівлі;

• від'ємне сальдо зовнішньоторговельного та платіжного балансу тощо.

Поняття інфляції містке та багатопланове. Є декілька видів інфляції.

Залежно від причин, які викликають інфляцію, розрізняють:

Інфляцію попиту – спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, що намагаються зрівнова­жити пропозицію і попит, зростають.

Інфляція попиту безпосередньо пов'язана з дією монетарних факторів, насамперед - з надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищен­ня попиту над існуючою пропозицією товарів та послуг.

Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості та пов­ної завантаженості виробничих потужностей. У цих умовах зростання по­питу не супроводжується еластичним розширенням пропозиції, тому ціни зростають.

До причин інфляції попиту можна віднести наступні:

• розширення соціальних та військових державних замовлень;

• зростання попиту на засоби виробництва в умовах майже повної завантаженості виробничих потужностей;

• зростання доходів населення в результаті узгоджених дій профспілок тощо.

Інфляцію витрат (або інфляція пропозиції) – виникає через зростання витрат у періоди високого безробіття і неповного використання виробничих ресурсів.

Інфляційний процес розвивається під впливом ряду немонетарних факторів, що зумовлюють зростання цін через збільшення витрат виробництва і собівартості продукції.

Інфляція витрат, як правило, супроводжується падінням виробництва, таке явище дістало назву стагфляції. Вона виникає, коли одночасно зростають ціни і безробіття та скорочується виробництво.

Залежно від темпу приросту цін інфляцію можна поділити на такі види:

Помірна (повзуча) інфляція - коли річний приріст цін складає не більше 10%. Характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без по­мітного підвищення цін, що спостерігається на початку розвитку інфляційно­го процесу. В цілому не має негативних наслідків для економічних суб'єктів.

Галопуюча інфляція - коли річний приріст цін вимірюється десятка­ми або сотнями відсотків (від 20% до 300% на рік). Інфляція виходить з-під контролю держави, різко впливаючи на всі сфери економіки та соціального життя.

Гіперінфляція - коли річний приріст цін вимірюється тисячами або мільйонами відсотків на рік. Інфляція стає некерованою, гроші втрачають здатність виконувати свої функції, починається натуралізація господарських зв'язків, порушуються фінансовий та кредитний механізми, розвиваються стихійні процеси в економіці.

Залежно від можливості передбачати зростання цін виділяють:

Очікувану інфляцію - спричиняється певними тенденціями в економіці або заходами, запланованими державою, тому вона очікувана і може бути врахована заздалегідь.

Неочікувану (непередбачену) інфляцію - є результатом непередбаче­них змін в економіці, наслідком виникнення незапланованих змін у сукупно­му попиті та пропозиції. Характеризується різким стрибком цін, що негатив­но впливає на грошовий обіг та систему оподаткування.

За характером перебігу інфляція може бути:

Збалансованою інфляцією - помірне, найчастіше передбачене зростан­ня цін, не впливає на загальний обсяг виробництва чи перерозподіл доходів. Характеризується незначним, помірним ростом цін одночасно на всі товари та послуги. Проте така інфляція дуже рідкісна.

Незбалансованою інфляцією - являє собою різні темпи зростання цін на різні товари та послуги. Впливає на затрати та податки.

За характером інфляційного процесу або знецінення грошей буває:

Відкрита інфляція - характеризується зростанням цін на вільному рин­ку при невтручанні держави у процес їх формування. Найбільш відчутна у монополізованих секторах економіки.

Прихована інфляція - збереження сталих цін та заробітної плати при зростанні продуктивності праці; зниження якості товарів та послуг при ста­лому рівні цін; зростання рівня державних роздрібних цін через вільно ви­браний споживчий кошик.

Придушена інфляція - проявляється у зростанні незадоволеного попиту та грошових заощаджень населення, які не знаходять реалізації.

Наслідки інфляції складні і різноманітні. Високий рівень інфляції пере­творюється у серйозну перешкоду для виробництва, зумовлює економічну і соціальну напруженість у суспільстві.

Економічні та соціальні наслідки інфляції:

• інфляція дезорганізує господарство, наносить серйозний економічний збиток як великому, так і малому бізнесу насамперед через невизначе­ність ринкової кон'юнктури;

• заважає проведенню ефективної макроекономічної політики;

• нерівномірне зростання цін підсилює диспропорцію між галузями еконо­міки, спотворюючи структуру споживчого попиту;

• ціна перестає виконувати свою головну функцію у ринковому господар­стві - бути об'єктивним інформаційним сигналом;

• відбувається відплив капіталу у сферу послуг;

• інфляція загострює товарний голод, підриває стимули до грошового обігу;

• прискорюється матеріалізація грошей, під час інфляції зростають ціни на нерухомість та товарно-матеріальні запаси, тому домогосподарства та підприємства намагаються позбутися грошей і вкласти їх у нерухомість та товарні запаси;

• порушує функціонування грошово-кредитної системи, відроджує бартер;

• знецінює надходження від оподаткування, тим самим негативно впливає на фіскальну політику;

• підриває курс національної валюти;

• знижує мотивацію до інвестування, інвестиції стають ще ризикованішими;

• знижує мотивацію до праці;

• зниження реальних доходів населення, насамперед це стосується осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи (працівники бюджетних органі­зацій, пенсіонери, студенти). Зміна реального доходу виражається при­близно у такому вигляді:

реальний доход (%) = номінальний доход (%) - зростання цін (%);

• знецінювання заощаджень населення - інфляція знецінює їх вартість;

• погіршення умов життя тощо.