Функціональний і персональний розподіл доходів

Під функціональним в економічній теорії розуміють розподіл доходів за факторами виробництва, до них належать:

праця, капітал, земля і підприємницькі здібності.

Існують два принципово різних підходи до виявлення законів функціонального розподілу доходів: марксистський і маржиналістський.

Заробітна плата, згідно з марксистською теорією, є формою вартості робочої сили.

Робоча сила - товар, який має специфічну споживчу вартість (корисність). Для власника капіталу споживча вартість робочої сили виявляється у здатності її за одиницю часу створювати більшу вартість, ніж вона сама варта, тобто у здатності робочої сили створювати додаткову вартість.

Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів ґрунтується на інших засадах, а саме:

ü власниками економічних ресурсів у капіталістичній економіці є домогосподарства;

ü існують чотири фактори виробництва, яким відповідають такі форми доходів:

- земля створює ренту;

- капітал (інвестиційні ресурси) - процент;

- праця - заробітну плату;

- здатність до підприємництва створює підприємницький дохід (прибуток);

üвеличина доходу на фактори визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;

üтакий принцип справедливий, оскільки забезпечує розподіл доходу пропорційно до внеску кожного із факторів.

Персональний розподіл доходів - це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім'ями або окремими домогосподарствами.

Сукупні доходи сімей формуються з різних джерел залежно від їхньої величини та складу. Персональний розподіл доходів між окремими сім'ями значно диференційований (нерівномірний).

Причини нерівномірності доходів населення:

o Індивідуальні здібності до праці.

o Відмінності в освіті та рівні професіональній підготовці.

o Спадщина від попередніх поколінь.

Для визначення нерівномірності розподілу доходів використовується крива Лоренца (Макс Лоренц, американський економіст (1876-1959 рр.).

Міра нерівності в доходах, яка притаманна будь-якому суспільству, досліджується з використанням кривої Лоренца (рис. 10). М. Лоренц - американський економіст, який побудував цю криву.

Рис. 10. Крива Лоренца

По горизонталі тут відкладено кількість населення (сімей) у відсотках, а по вертикалі - розподіл національного доходу групами населення (сімей) у відсотках. Бісектриса (лінія ОС) відображає абсолютну рівність у доходах усіх сімей (повністю зрівняльний розподіл), а лінії ОД-ДС - абсолютну не­рівність (дещиця населення одержує увесь дохід нації). Остання ситуація, коли абсолютна більшість населення взагалі не одержує доходів, лише абстрактна, - уявна, абсолютна рівність в доходах (у чому дехто вбачає соці­альну справедливість) веде до повної деградації нації, адже вбиває будь-який стимул до ефективного застосування виробничих факторів.

Фактичний розподіл доходів показує крива Лоренца, що будується за ре­альними доходами (зокрема, графік показує, що 40% найбідніших сімей одер­жують 12,5% доходів - точка А, а 20% найбагатших - 52-53% доходів - точка В). Площа між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца (на рисунку 10, затонована) показує ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більше кри­ва Лоренца відхиляється від бісектриси (лінії ОС), тим більшу нерівність в доходах вона показує.

Якщо площу затонованого сегмента позначити через Т, то можна одержати таке співвідношення, яке в економічній теорії одержало назву коефіцієнта Джині (за Іменем італійського економіста К. Джині):

де G - показник нерівності в доходах.

Наближення кривої Лоренца до бісектриси відбиває вирівнювання дохо­дів, проте надмірне вирівнювання матиме негативні наслідки, адже зменшу­ватиме стимули до виробництва. Водночас надмірна вгнутість "лука Лоренца" (графік кривої нагадує натягнутий лук) вказує на надто виражену не­рівність в доходах, що викликає соціальну напругу в суспільстві (критична межа, на думку економістів наступає тоді, коли найбідніші 40% населення починає отримувати лише 12-13% сукупних доходів; саме така ситуація ві­дображена на рисунку).

Держава через оподаткування доходів багатих і соціальну допомогу найбіднішим може регулювати натяг "лука Лоренца", тобто розподіл доходів. На рисунку крива ОАВС відображає новий натяг "лука Лоренца" після сплати податків (площа між первісною кривою Лоренца І новою кривою ОА₁В₁С показує обсяг податків). Тепер 40% найбіднішого населення одержує 25% сукупних доходів (точка А,), а доходи 20% найбагатших людей зменшились до 35% (точка В,). Певна нерівність в доходах все ж повинна зберігатись, зрівняльний розподіл суперечить принципам ринкової економіки, історич­ний досвід показав його безперспективність і навіть шкідливість для сус­пільства. Тому збереження певної нерівності в доходах і є виразом соціальної справедливості.