Тема 1.8. Облік витрат на виробництво продукції

(робіт, послуг)

Питання для вивчення

1. Класифікація витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

2. Групування витрат за елементами та статтями калькуляції.

3. Бухгалтерський облік прямих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

4. Облік незавершеного виробництва.

5. Бухгалтерський облік загальновиробничих витрат виробництва.

6. Бухгалтерський облік адміністративних витрат.

7. Бухгалтерський облік витрат на збут.

8. Бухгалтерський облік інших операційних витрат.

9. Методи калькулювання собівартості продукції.

10. Зведений облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

11. Облік витрат майбутніх періодів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Відповідно нього під витратами розуміють зменшення економічних вигоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам міжнародних стандартів фінансової звітності і застосовуваному у національних стандартах принципу відповідності витрат доходам. Якщо витрати неможливо прямо пов’язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Мета обліку витрат полягає у своєчасному, повному та достовірному визначенні фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) та її збутом, а також у контролі за використанням ресурсів і грошових коштів.

Для визначення собівартості продукції (робіт, послуг), ціноутворення, управління витратами вони класифікуються: за відношенням до виробничого процесу на основні та накладні витрати; за способом віднесення на собівартість окремих видів продукції на прямі і непрямі витрати; за єдністю складу на одноелементні та комплексні витрати; за відношенням до обсягів виробництва на постійні та змінні витрати; за доцільністю на продуктивні та непродуктивні витрати; за календарним періодом на поточні та одноразові витрати; за включенням до собівартості на витрати, які входять у собівартість та витрати діяльності; за видами діяльності на витрати звичайної та надзвичайної діяльності; за видами витрат на витрати по економічних елементах та по статтях калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Витрати, що входять до собівартісті продукції групуються за такими елементами: матеріальні витрати (витрати сировини та матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива та енергії, тари й тарних матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин та інші матеріальні витрати), витрати на оплату праці (витрати на виплату основної та додаткової оплати праці, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та інші витрати на оплату праці), відрахування на соціальні заходи (витрати на пенсійне забезпечення, на випадок безробіття, на індивідуальне страхування, на соціальне страхування тощо), амортизація (амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів), інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, суми фінансових санкцій, збитки від курсових різниць, знецінення запасів тощо), інші витрати (витрати на інвестиційну і фінансову діяльність підприємства, збитки від надзвичайних подій тощо).

Облік витрат за елементами відбувається на рахунках бухгалтерського обліку класу 8 “Витрати за елементами”. Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду й ведуться малими підприємствами та іншими організаціями, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, а також іншими підприємствами за бажанням.

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати підприємства за звітний період використовується рахунок 80 “Матеріальні витрати”.

Рахунок 80 “Матеріальні витрати” має субрахунки:

801 “Витрати сировини й матеріалів”, який призначено для узагальнення інформації про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства;

802 “Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів”, який призначено для узагальнення інформації про витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів в операційній діяльності підприємства;

803 “Витрати палива й енергії”, який призначено для узагальнення інформації про витрати придбаних палива й енергії всіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі, в тому числі на вироблення з палива тепло- та електроенергії, що спожиті в операційній діяльності;

804 “Витрати тари й тарних матеріалів”, який призначено для узагальнення інформації про витрати тари й тарних матеріалів, що використані в операційній діяльності;

805 “Витрати будівельних матеріалів”, який призначено для узагальнення інформації про витрати будівельних матеріалів, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства;

806 “Витрати запасних частин”, який призначено для узагальнення інформації про витрати запасних частин, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних та швидкозношуваних предметів підприємства;

807 “Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення”, який призначено для узагальнення інформації про витрати матеріалів сільськогосподарського призначення, які використані в операційній діяльності підприємства;

808 “Витрати товарів”, який призначено для ведення обліку витрат товарів, використаних для виробничо-господарських потреб, тобто без продажу іншим особам;

809 “Інші матеріальні витрати”, який призначено для відображення вартості виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробки сировини й матеріалів; проведення випробувань сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою технологічного процесу виробництва, тощо).

Для узагальнення інформації про витрати підприємства на оплату праці за звітний період використовується рахунок 81 “Витрати на оплату праці”.

Рахунок 81 “Витрати на оплату праці” має субрахунки:

811 “Виплати за окладами й тарифами”, який призначено для узагальнення інформації про витрати на виплату основної заробітної плати персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві;

812 “Премії та заохочення”, який призначено для узагальнення інформації про витрати на виплату додаткової заробітної плати (премії, заохочення тощо) персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві;

813 “Компенсаційні виплати”, який призначено для узагальнення інформації про витрати на гарантійні та компенсаційні виплати персоналу, пов’язані з індексацією заробітної плати тощо, в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

814 “Оплата відпусток”, який призначено для узагальнення інформації про витрати на оплату щорічних відпусток персоналу підприємства або щомісячні відрахування на створення забезпечення майбутніх виплат відпусток;

815 “Оплата іншого невідпрацьованого часу”, який призначено для узагальнення інформації про витрати на виплати персоналу підприємства за невідпрацьований час, що передбачені законодавством;

816 “Інші витрати на оплату праці”, який призначено для узагальнення інформації про інші витрати на оплату праці, які визнаються елементами витрат на оплату праці.

Для узагальнення інформації про витрати підприємства на соціальні заходи за звітній період використовується рахунок 82 “Відрахування на соціальні заходи”.

Рахунок 82 “Відрахування на соціальні заходи” має субрахунки:

821 “Відрахування на пенсійне забезпечення”, який призначено для ведення обліку відрахувань на обов’язкове державне пенсійне страхування;

822 “Відрахування на соціальне страхування”, який призначено для ведення обліку відрахувань на обов’язкове соціальне страхування;

823 “Страхування на випадок безробіття”, який призначено для ведення обліку відрахувань на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

824 “Відрахування на індивідуальне страхування”, який призначено для ведення обліку відрахувань на індивідуальне страхування працівників за рахунок підприємства.

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати підприємства за звітний період використовується рахунок 83 “Амортизація”.

Рахунок 83 “Амортизація” має субрахунки:

831 “Амортизація основних засобів”, який призначено для узагальнення інформації про нарахування амортизації основних засобів;

832 “Амортизація інших необоротних матеріальних активів”, який призначено для узагальнення інформації про нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів;

833 “Амортизація нематеріальних активів”, який призначено для узагальнення інформації про нарахування амортизації нематеріальних активів.

Для обліку операційних витрат підприємства, що не відображаються на інших рахунках класу 8 використовується рахунок 84 “Інші операційні витрати”.

Для обліку витрат на інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, а також витрат від надзвичайних подій використовується рахунок 85 “Інші затрати”.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації по витратах за елементами використовується журнал-ордер № 5.

У бухгалтерському обліку господарські операції для підприємств, що ведуть облік витрат за елементами відображають: відпущено матеріали у виробництво по Дт 801 “Витрати сировини й матеріалів” та Кт 201 “Сировина й матеріали”; передача МШП в експлуатацію Дт 801 “Витрати сировини й матеріалів” та Кт 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”; нарахована заробітна плата основним виробничим працівникам Дт 811 “Виплати за окладами й тарифами” та Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”; нараховано збір на обов’язкове пенсійне страхування Дт 821 “Відрахування на пенсійне забезпечення” та Кт 651 “За пенсійним забезпеченням”; нараховано збір на обов’язкове соціальне страхування Дт 822 “Відрахування на соціальне страхування” та Кт 652 “За соціальним страхуванням”; нараховано збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття Дт 823 “Страхування на випадок безробіття” та Кт 653 “За страхуванням на випадок безробіття”; нарахована амортизація основних виробничих засобів Дт 831 “Амортизація основних засобів” та Кт 131 “Знос основних засобів”; нарахована заробітна плата загальноцеховому персоналу Дт 811 “Виплати за окладами й тарифами” та Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”; проведено нарахування на обов’язкові види страхування на фонд оплати праці цехового персоналу Дт 811 “Виплати за окладами й тарифами” та Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”; списано витрати на відрядження та інші господарські витрати Дт 84 “Інші операційні витрати” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”; здійснено списання прямих виробничих витрат підприємства, яке використовує рахунки класу 8: Дт 23 “Виробництво” та Кт 80 “Матеріальні витрати”, 81 “Витрати на оплату праці”, 82 “Відрахування на соціальні заходи”, 83 “Амортизація”, 84 “Інші операційні витрати”, накладні витрати списуються у Дт 79 “Фінансові результати”; здійснено списання прямих виробничих витрат підприємства, яке використовує рахунки класу 8 та 9: списана сума нарахованої заробітної плати робітників, яка відноситься до накладних витрат Дт 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” та Кт 811 “Виплати за окладами й тарифами”; списана сума відрахувань на страхування, які відносяться до накладних витрат Дт 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” та Кт 82 “Відрахування на соціальні заходи”; списана амортизація основних засобів невиробничого призначення Дт 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” та Кт 83 “Амортизація” тощо.

Калькуляція – це визначення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та наданих послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей і засобів виробництва за елементами витрат.

Під час вивчення процесу калькулювання на підприємстві слід звернути увагу на його відмінність від процесу обліку витрат. Ці процеси взаємопов’язані та взаємозалежні, однак мають певні особливості. Облік витрат передує процесу калькулювання собівартості продукції, але не завжди слідом за обліком витрат відбувається калькулювання. Між обліком і калькулюванням завжди існує часовий розрив. Також, ці процеси відрізняються своїми об’єктами, які часто ототожнюються, хоча між ними існують принципові відмінності. Об’єктом обліку витрат є продукція (роботи, послуги), або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Об’єктом калькулювання є вироби, напівфабрикати різного ступеня готовності, часткові продукти (деталі, вузли), роботи і послуги, собівартість яких повинна бути визначена. При цьому об’єкт обліку значно ширший об’єкта калькулювання, тому різниця між ними є великою.

Залежно від мети і завдання використання калькуляції на практиці застосовуються різні її види: за часом складання калькуляції бувають директивні (попередні) та звітні; за рівнем охоплення витрат – калькуляції технологічної собівартості, виробничої собівартості, повної собівартості; за характером виробництва – масові, індивідуальні, проміжні; за об’єктом калькулювання – загальні, параметричні, за центрами витрат.

Згідно з П(С)БУ 16 калькулювання повної собівартості відсутнє, складається виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), в яку не включається стаття “Адміністративні витрати”, а загальновиробничі витрати входять до виробничої собівартості в частині розподілених. До складу виробничої собівартості продукції входять: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, частина загальновиробничих витрат.

Для визначення виробничої собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) слід використовувати формулу:

ВСП = НВ_п + ВВ_п – ПВ – ПП – СП + БП – НВ_к ,

де, ВСП – виробнича собівартість продукції;

НВ_п – незавершене виробництво на початок звітного періоду;

ВВ_п – виробничі витрати періоду (місяць, квартал, рік);

ПВ – поворотні витрати та відходи;

ПП – побічна продукція;

СП – супутня продукція;

БП – брак продукції (технологічний та допущений винною особою);

НВ_к – незавершене виробництво на кінець звітного періоду.

Виробнича собівартість одиниці продукції (калькуляційної одиниці) визначається відношенням виробничої собівартості продукції до кількості виготовленої продукції.

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) використовується рахунок 23 “Виробництво”.

Аналітичний облік ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про прямі витрати виробництва використовується журнал-ордер № 5, 5а.

Відображення в бухгалтерському обліку списаних на виробництво прямих матеріальних витрат відбувається по Дт 23 “Виробництво” та Кт 20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 25 “Напівфабрикати”; прямих витрат на оплату праці по Дт 23 “Виробництво” та Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”; прямих витрат на соціальні заходи по Дт 23 “Виробництво” та Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”; розподілених між об’єктами витрат загальновиробничих витрат по 23 “Виробництво” та Кт 91 “Загальновиробничі витрати”; нарахування амортизації необоротних активів, які використовуються у виробництві Дт 23 “Виробництво” та Кт 13 “Знос (амортизація) необоротних активів”; віднесення на витрати виробництва відповідної частини витрат майбутніх періодів Дт 23 “Виробництво” та Кт 39 “Витрати майбутніх періодів”; проведення відрахувань до резерву на оплату відпусток виробничим робітникам Дт 23 “Виробництво” та Кт 471 “Забезпечення виплат відпусток”; відображення заборгованості перед іншими підприємствами за надані ними послуги для потреб виробництва Дт 23 “Виробництво” та Кт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” тощо.

Оприбуткування готової продукції відображається по Дт 26 “Готова продукція” та Кт 23 “Виробництво”; напівфабрикатів, частина з яких призначена для реалізації на сторону Дт 25 “Напівфабрикати” та Кт 23 “Виробництво”; робіт та послуг Дт 903 “Собівартість реалізованих робіт і послуг”; повернутих невикористаних в роботі виробничих запасів Дт 20 “Виробничі запаси” та Кт 23 “Виробництво”; відображення втрат від невиправного браку Дт 24 “Брак у виробництві” та Кт 23 “Виробництво” тощо.

До незавершеного виробництва відноситься продукція (роботи, послуги), ще не пройшли усіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, що пройшли укомплектування, проби і технічне приймання. Незавершене виробництво оцінюється: для готової продукції – за виробничою собівартістю, для товарів на підприємствах роздрібної торгівлі – за ціною продажу, для товарів на оптових базах і складах – за ринковою або закупівельною ціною.

Незавершене виробництво обліковується на рахунках 23 “Виробництво”, 15 “Капітальні інвестиції”, 25 “Напівфабрикати” та інших.

Розмір незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу, обсягу середньодобових витрат на виробництво та характеру їх нарощування, що суттєво впливає на диференціацію згідно специфіки виробництва.

Установлення нормативів незавершеного виробництва та їх дотримання дозволяє підприємству працювати без порушень процесу виробництва, оскільки завищення обсягів незавершеного виробництва спричиняє уповільнення обертання оборотних засобів, а заниження порівняно з реальною необхідністю перешкоджає утворенню необхідних накопичень.

Для визначення фактичної собівартості готової продукції, виконання робіт і послуг необхідно на кінець звітного періоду визначати залишки незавершеного виробництва, які відображаються на Дт 23 “Виробництво” за формулою:

НВ_к = НВ_п + ВВ – СРП,

де НВ_п – незавершене виробництво на початок звітного періоду;

ВВ – витрати на виробництво продукції у звітному періоді;

НВ_к – незавершене виробництво на кінець звітного періоду;

СРП – виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

Загальновиробничі витрати – це виробничі накладні витрати на організацію виробництва і управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

До складу загальновиробничих витрат входять:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати входять до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством самостійно.

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”.

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про загальновиробничі витрати підприємства використовується журнал-ордер № 5, 5а.

У бухгалтерському обліку господарські операції обліку загальновиробничих витрат відображаються таким чином: нараховано заробітну плату робітникам загальногосподарського персоналу Дт 91 “Загальногосподарські витрати” Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”; нараховано відрахувань обов’язкового страхування на фонд заробітної плати робітників загальногосподарського персоналу Дт 91 “Загальногосподарські витрати” Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”; нарахована амортизація на основні засоби, нематеріальні активи загальновиробничого призначення Дт 91 “Загальногосподарські витрати” Кт 13 “Знос (амортизація) необоротних активів”; списано матеріали на господарські потреби виробничих одиниць Дт 91 “Загальногосподарські витрати” Кт 20 “Виробничі запаси”; списано роботи та послуги допоміжних виробництв на загальногосподарські витрати Дт 91 “Загальногосподарські витрати” Кт 23 “Виробництво” тощо.

Загальновиробничі витрати не можуть відноситися до конкретного виду продукції, тому при списанні наприкінці місяця вони підлягають розподілу. Одна частина цих витрат розподіляється між видами продукції (списується на Дт 23 “Виробництво”), а нерозподілена частина збільшує собівартість продукції шляхом списання у Дт 90 “Собівартість реалізації”.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

§ загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

§ витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

§ витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

§ винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

§ витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

§ амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

§ витрати на врегулювання спорів у судових органах;

§ податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

§ плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

§ інші витрати загальногосподарського призначення.

Для відображення загальногосподарських витрат, пов’язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства використовується рахунок 92 “Адміністративні витрати”.

Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про адміністративні витрати підприємства використовується журнал-ордер № 5, 5а.

Адміністративні витрати відображаються в бухгалтерському обліку такими записами: відображено суми нарахованої заробітної плати адміністративному персоналу Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”; відображення сум нарахувань на обов’язкове соціальне страхування Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”; відображення суми амортизації будівель адміністративного призначення Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 131 “Знос основних засобів”; відображення суми амортизації нематеріальних активів підприємства Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 13 “Знос нематеріальних активів”; відображення суми орендної плати за приміщення офісу Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”; списання суми адміністративних витрат на рахунок фінансових результатів по закінченню звітного періоду Дт 791 “Результат основної діяльності” та Кт 92 “Адміністративні витрати”.

До витрат на збут входять такі витрати, що пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

§ витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

§ витрати на ремонт тари;

§ оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

§ витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

§ витрати на передпродажну підготовку товарів;

§ витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

§ витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

§ витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

§ витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

§ витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

§ витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;

§ інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Для обліку витрат, пов’язаних зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг використовується рахунок 93 “Витрати на збут”.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про витрати на збут підприємства використовується журнал-ордер № 5, 5а.

Витрати на збут відображаються в бухгалтерському обліку такими записами: відображення сум витрат на пакувальні матеріали відбувається за Дт 93 “Витрати на збут” та за Кт 204 “Тара й тарні матеріали”; відображення суми нарахованої заробітної плати працівникам відділу збуту за Дт 93 “Витрати на збут” та за Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”; відображено суми нарахувань на обов’язкове соціальне страхування за Дт 93 “Витрати на збут” та за Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”; відображення суми витрат на рекламу за Дт 93 “Витрати на збут” та за Кт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”; відображення витрат на відрядження робітників відділу збуту за Дт 93 “Витрати на збут” та за Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”; відображення суми орендної плати за основні засоби відділу збуту за Дт 93 “Витрати на збут” та за Кт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”; списання на рахунок фінансового результату суми витрат на збут за Дт 79 “Фінансові результати” та за Кт 93 “Витрати на збут”.

До складу інших операційних витрат входять:

§ витрати на дослідження та розробки;

§ собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

§ собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

§ сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

§ втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

§ втрати від знецінення запасів;

§ нестачі й втрати від псування цінностей;

§ визнані штрафи, пеня, неустойка;

§ витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

§ інші витрати операційної діяльності.

Для відображення витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут” використовується рахунок 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

Рахунок 94 “Інші витрати операційної діяльності” має такі субрахунки:

940 “Витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю”, призначений для обліку витрат від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю, зокрема витрати від первісного визнання сільськогосподарської продукції і біологічних активів та від зміни справедливої вартості біологічних активів, які визначені відповідно до П(С)БО 30 “Біологічні активи”

941 “Витрати на дослідження і розробки”, призначений для ведення обліку витрат, пов’язаних з дослідженнями та розробками, що здійснює підприємство, якщо такі дослідження та розробки відповідають Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”;

942 “Собівартість реалізованої іноземної валюти”, призначений для відображення балансової вартості реалізованої іноземної валюти на дату її реалізації;

943 “Собівартість реалізованих виробничих запасів”, призначений для ведення обліку собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо);

944 “Сумнівні та безнадійні борги”, призначений для узагальнення інформації про нарахування резерву сумнівних боргів на заборгованість, за реалізовану продукцію, товари, роботи і послуги та про суму списання поточної дебіторської заборгованості, що визнана безнадійною, та утворення якої не було пов’язано з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг;

945 “Витрати від операційної курсової різниці”, призначений для ведення обліку втрат за активами й зобов’язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти;

946 “Втрати від знецінення запасів”, призначений для ведення обліку втрат, пов’язаних із знеціненням (уцінкою) запасів, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”;

947 “Нестачі і втрати від псування цінностей”, призначений для ведення обліку нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження, та реалізації, якщо на час установлення нестачі винуватця не встановлено. Одночасно із списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 “Списані активи”;

948 “Визнані штрафи, пені, неустойки”, призначений для ведення обліку визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів;

949 “Інші витрати операційної діяльності”, призначений для узагальнення інформації про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності”, зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення тощо.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про витрати на збут підприємства використовується журнал-ордер № 5, 5а.

Існують такі методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції: позамовний (застосовується в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах, об’єктом обліку є окреме замовлення), попередільний (застосовується у випадку, якщо сировина та матеріали проходять декілька закінчених стадій обробки; витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів), попроцесний (застосовується у виробництвах, де технологічний процес поділяється на стадії), із застосуванням та без застосування нормативного методу (застосовується для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво з метою щодо запобігання понаднормативних витрат). Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів і залежить від керівництва та організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Зведений облік або узагальнення витрат по статтях калькуляції, елементах, цехах й видах виробів (замовлень), видах послуг відносяться до завершального етапу обліку витрат на виробництво. Узагальнення витрат призводиться в такій послідовності: на рахунки виробництва відносять всі прямі витрати на підставі відомостей розподілу певних витрат та первинних документів; потім розподіляють загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати; списують витрати майбутніх періодів та збитки від браку; здійснюють підрахунок виробничих витрат по статтях, по видах виробів, кодах замовлень, по видах послуг, по окремих структурних підрозділах й в цілому по підприємству.

На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості продукції (робіт, послуг).

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення витрат використовується журнали-ордери № 5 і 5А. Розділ 1 Журналу 5 і Журналу 5А ведеться за кредитом рахунків 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99; розділ 2 Журналу 5 і Журналу 5А ведеться за кредитом рахунків з журналів 1, 2, 3, 4, 6; розділ 3 Журналу 5 ведеться за кредитом рахунків 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 91; розділ 3а Журналу 5А ведеться за кредитом рахунків 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 80, 81, 81, 83, 84, 91; розділ 36 Журналу 5А ведеться за кредитом рахунків 20, 22, 39, 65, 66; розділ 4 Журналу 5 і Журналу 5А ведеться за аналітичними даними до рахунка 28 “Товари”. Потім загальні підсумки по рахунках обох журналів-ордерів розносять по рахунках Головної книги.

До витрат майбутніх періодів відносяться здійснені у звітному періоді витрати, які не можуть бути віднесені до витрат поточного періоду і підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

До витрат майбутніх періодів відносять:

- витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості;

- витрати на пускові періоди при освоєнні нових підприємств, цехів, з освоєнням нових виробництв і агрегатів, нових видів продукції, технологій;

- витрати на одноразовий набір робітників при організації чи розширенні виробництва;

- сплачені авансом орендні платежі;

- витрати з ремонту орендованих основних засобів за рахунок орендаря;

- оплату страхового поліса;

- передплата за газети, журнали, технічну літературу та інші витрати;

- оплата торгового патенту тощо.

Для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах призначено рахунок 39 “Витрати майбутніх періодів”.

Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами. Відображення у складі витрат майбутніх періодів суму попередньо сплаченої орендної плати – Дт 39 “Витрати майбутніх періодів” та Кт 371 “Розрахунки за виданими авансами”, відображено вартість орендної плати за місяць – Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 39 “Витрати майбутніх періодів”; списання виробничих запасів на витрати майбутніх періодів Дт 39 “Витрати майбутніх періодів” та Кт 20 “Виробничі запаси”, списання витрат на підготовку виробництва Дт 23 “Виробництво” та Кт 39 “Витрати майбутніх періодів” тощо.