Тема 1.1. Облік власного капіталу підприємства та цільового фінансування

Модуль №2

Питання для вивчення:

1. Власний капітал підприємства та його складові частини.

2. Облік статутного капіталу та його змін.

3. Облік неоплаченого капіталу.

4. Облік пайового капіталу.

5. Облік додаткового капіталу.

6. Облік резервного капіталу.

7. Облік вилученого капіталу.

8. Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків).

9. Облік цільового фінансування та цільових надходжень.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань; власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними (засновниками) на підприємстві з уже оподаткованого прибутку.

Власний капітал складається із:

- статутного (зареєстрованого) капіталу;

- пайового (зареєстрованого) капіталу;

- додаткового вкладеного капіталу;

- неоплаченого капіталу;

- резервного капіталу;

- страхового капіталу;

- нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) минулих років;

- вилученого капіталу.

Складові власного капіталу відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.

Показник – власний капітал – один з найістотніших і найважливіших для підприємства показників, оскільки відбиває такі характеристики:

- забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

- кредитоспроможність підприємства;

- його платоспроможність.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини:

1) реєстрований;

2) нереєстрований.

Перший – це статутний або пайовий капітал. Другий – додатковий, резервний, страховий капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Формування статутного (пайового) капіталу за рахунок вкладів засновників – обов’язковий елемент установчих документів підприємства. Сума статутного (пайового) капіталу підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі господарюючих одиниць. Рішення про збільшення (зменшення) також обов’язково має реєструватися. Сума статутного (пайового) капіталу за балансом підприємства не може бути відмінною від тієї, що зареєстрована у державному реєстрі. Невкладені кошти засновників (учасників) відбиваються в пасиві балансу.

Статутний капітал – це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариств та розмір статутного капіталу для інших підприємств, зафіксований у статутних документах.

Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств є грошові та матеріальні внески засновників, які оцінюються в гривнях.

Відомості про розмір та порядок створення статутного капіталу, розміру часток кожного із засновників (учасників), складі та порядку внесення вкладів вказуються в засновницьких документах.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать:

- акціонерні товариства;

- товариства з обмеженою відповідальністю;

- товариства з додатковою відповідальністю;

- повні товариства;

- командитні товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника документах.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Установчий договір про повне товариство, крім вищенаведених умов, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Мінімальний розмір статутного фонду за загальним правилом становить: для акціонерних товариств – не менше 1250 мінімальних заробітних плат; для ТОВ, ТДВ та командитних підприємств не обмежуються. Вимоги до статутного капіталу господарських товариств визначено у ст. 52 та ст. 65 Закону України "Про господарські товариства" від 19.02.91 р. N 1576-XII, а також у ст. 14 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. N 514-VI для АТ, створених з 30.04.2009 р., та АТ, внутрішні положення яких приведені у відповідність до норм цього Закону.

Для приватних підприємств розмір статутного фонду не встановлений (лист Держкомпідприємництва від 26.03.2004 р. N 1858).

Крім того, законодавством щодо конкретних видів господарських товариств (за родом діяльності) встановлені спеціальні правила по мінімальному розміру статутного фонду, зокрема:

а) для банківських установ (ст. 31 3акону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. №–2121–111, далі – Закон про банки):

- для місцевих кооперативних банків – 1000000 євро (перерахування статутного фонду у гривні проводиться за курсом НБУ на день укладення установчого договору);

- для комерційних банків, що здійснюють свою діяльність, на території однієї області – 3000000 євро;

- для банків, що здійснюють діяльність на території всієї України – 5000000 євро;

б) для страхових компаній – 1000000 євро за обмінним валютним курсом валюти України для компаній, що здійснюють ризикові види страхування, а для страхових компаній зі страхування життя – 1500000 євро (ст. 29 3акону України “Про страхування” від 07.03.96 р. №–85/96–ВР із змінами та доповненнями) та ін.

Бухгалтерський облік статутного капіталу підприємства починається з дати реєстрації підприємства у Державному реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності і закінчується у день його виключення з Державного реєстру.

Для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства використовується рахунок 40 “Зареєстрований (пайовий) капітал”.

Сума кредитового сальдо по рахунку 40 повинна відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому у статутних документах підприємства і відображається в балансі підприємства.

Сума зареєстрованого статутного капіталу відображається по Дт 46 “Неоплачений капітал” та Кт 40 “Статутний капітал”.

Аналітичний облік ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу використовується журнал-ордер №7.

Зміни розміру статутного капіталу проводяться у встановленому чинним законодавством порядку і тільки після внесення відповідних змін в установчі документи та перереєстрації товариства.

Збільшення статутного капіталу може бути здійснено лише після здійснення всіма учасниками внесків повністю. Статутний капітал господарських товариств (крім акціонерних) може збільшуватися за рахунок:

- додаткових внесків учасників;

- належних учасникам дивідендів;

- нерозподіленого прибутку.