Підрозділ 2: Відмінності в тлумаченні Таїнств представниками різних конфесій християнської церкви

Відмінність щодо правил проведення різних обрядів у православ’я і католицизму дійсно існує. В обох церквах прийнято 7 таїнств. Відмінність насамперед у значенні, яке надається головним християнським обрядам. Католики вважають, що Таїнства мають силу незалежно від того, чи налаштована людина на них чи ні. На думку ж Православної Церкви, Таїнства будуть дієвими виключно для тих віруючих, які підготовлені до них і правильно налаштовані. Ортодоксальні священики часом порівнюють католицькі обряди з якимсь язичницьким магічним ритуалом, які «подіють» незалежно від того, вірить людина в Бога чи ні.[9]

Протестантська ж церква практикує тільки два Таїнства: хрещення і причастя. Все інше представники цієї гілки християнства вважають надуманим і непотрібним, бо вони переконані, що кожен спасеться лише своєю вірою.

Окрім розбіжностей в психологічному налаштуванні та підготовці до обряду, існує також низка відмінностей в проведенні самого Таїнства. Під час хрещення немовлят в православ’ї їх занурюють у воду повністю, а в католицизмі ж окропляють або обливають дитину водою. Протестанти взагалі не хрестять новонароджених, вони вважають, що хрещення має бути особистим вибором кожного, тому проводиться виключно у дорослому віці (обряд в більшості випадків також проводиться водою).

Значні розбіжності торкнулися і проведення одного з основних християнських Таїнств — Євхаристії. Католицькі священики здійснюють причащання тільки хлібом, причому прісним. Називають цей церковний продукт облатками. В православ’ї Таїнство Євхаристії проводиться вином і звичайним дріжджовим хлібом (просфорою). В протестантизмі до причастя можуть долучитися не тільки члени Церкви, але і усі бажаючі. Проводять Євхаристію представники цього напряму християнства так само, як і православні — вином і хлібом.

Відмінності в проведенні таких важливих сакральних дійствах, як таїнства є закономірними, тому що розкол християнства відбувся майже тисячу років тому. І за цей час церквам різних напрямків домовитися про об’єднання так і не вдалося. Розбіжності щодо тлумачення Святого Письма, атрибутики та обрядів збереглися досі, навіть посилилися. Стосунки двох основних конфесій - православної й католицької - в наш час досить неоднозначні. Якщо раніше Католицька Церква вважала православних християн мало не збіговиськом єретиків і схизматиків, то після II Ватиканського Собору визнала, що ортодоксальні обряди мають силу. Православними священиками офіційно такого ж ставлення до католицизму не закріплювалося. Але цілком лояльне ставлення західного християнства до нашої церкви завжди було традиційним.[10]