Електронне врядування України.Органи що контролюють

В середине-конце 1990-х экономический кризис вынудил власти задуматься о реформе слишком раздутого государственного аппарата. В общей сложности, под сокращение в попали около 17 тысяч чиновников; одновременно власти стали активно внедрять новые ИКТ в деятельность государственных органов.

Тогда же, в конце 90-х, был принят основной закон о плане по информатизации. В частности, были разработаны 7 систем управления в следующих сферах: социальное обеспечение, почтовые услуги, метеорология, перевозка грузов и защита интеллектуальных прав. Была запущена официальная интернет-страница правительства, переведена в электронный формат деятельность налоговых и таможенных органов (e-Customs), система госзакупок («Narajangteo»), введены в действие электронная система выдачи паспорта и система по предотвращению мошенничества на рынке недвижимости. Все эти меры действительно помогли сделать работу корейских государственных институтов более эффективной.

В начале 2000х началось формирование инфраструктуры электронного правительства в его современном понимании, а также реализация 11 ключевых инициатив. С 2003 года начался второй этап строительства электронного правительства: под контролем специального комитета власти реализуют уже 31 проект. И успехи в их реализации привлекают внимание далеко за границами страны.

Услуги на экспорт

Надо сказать, что проект е-правительства уже приносит весьма ощутимый доход. Так, после публикации результатов вышеупомянутого рейтинга ООН в 2010 году Корея увеличила объем экспорта услуг по формированию электронного правительства чуть ли не в два раза (с $148 млн. в 2010 до $235 млн. в 2011).

Умные города

Яркий пример успеха проекта — так называемые «умные города» (U-cities). Они основаны на идее повсеместных вычислений (ubiquitous computing): в таких городах обычные повседневные заботы и проблемы граждан (например, государственные услуги, информация о маршрутах транспорта, удаленная диагностика заболеваний и т.п.) решаются благодаря использованию смартфонов или других устройств. При этом, гражданам не требуется изучать как действуют те или иные технологии или устройства. Вместо этого, устройства сами приспосабливаются к среде проживания человека.

Новая административная столица Южной Кореи — город Сечжон, может служить прекрасной иллюстрацией того, что представляет собой «умный город». Власти уже вложили 8 400 миллиардов вон (75,5 миллионов долларов) в реализацию 54 инновационных проектов, таких, как здания, в которых используются геотермальные системы отопления. Для новой административной столицы Южной Кореи архитекторы разработали систему скоростного автобусного транспорта, которая регулируется при помощи ИКТ.

Недавно здесь также была введена в действие первая в Корее инновационная образовательная система: умные школы и университеты открыли свои двери 2 марта. Время входа в школу каждого ученика регистрируется благодаря специальным ID-карточкам с RFID-чипами; родители получают автоматическое SMS-сообщение о том, что их дети в этот день не прогуляли уроки. Школьники усваивают новые знания, глядя на электронные доски, причем информация с досок транслируется напрямую в электронные записные книжки. Расписание уроков, а также другую актуальную информацию можно узнать с электронных табло. Электронное правительство в Беларуси

Какие же плоды может принести сотрудничество Южной Кореи и Беларуси в сфере строительства е-правительства? Прежде всего, стоит сказать, что у белорусских властей есть определенное пониманиетого, каким образом необходимо преобразовывать правительственные институты при помощи ИКТ. В частности в соответствии с постановлением Совмина № 509 от 31 мая 2012 года к 1 января 2016 года все государственные институты должны будут запустить электронные услуги на едином портале электронных услуг. Эксплуатация этих систем и оказание на их базе услуг организациям и гражданам будут осуществляться единым оператором — республиканским унитарным предприятием «Национальный центр электронных услуг» (НЦЭУ). Уже к 2015 году через единый портал электронных услуг НЦЭУ должен будет оказывать 24 базовые электронные услуги и развивать новые.

На данный момент Беларусь занимает 61 место в уже упомянутом мировом eGov-рейтинге ООН, отставая от ведущих стран в таких двух параметрах, как индекс онлайн-сервисов и телекоммуникационной инфраструктуры, в то время как по развитию человеческого капитала Беларусь занимает стабильные верхние позиции. И введение хотя бы нескольких государственных электронных услуг, вкупе с активным строительством телекоммуникационной инфраструктуры (развитие ШПД и обеспечение доступности интернета для всех граждан) позволило бы стране значительно улучшить свое итоговое положение в рейтинге.

1. Орган державної влади,який відповідає за роботи ІКТ. в Україні.їхня робота:

Основними завданнями Відділу є:

· розробка, впровадження й супроводження програмного та технологічного забезпечення комп’ютерної обробки електронних інформаційних ресурсів та обслуговування користувачів Бібліотеки з використанням цих ресурсів;

· організація роботи комп’ютерної мережі Бібліотеки та мережевих інформаційних сервісів;

· розробка та підтримка порталу Бібліотеки, організація доступу до інформаційних ресурсів Бібліотеки через глобальні комп'ютерні мережі;

· розробка та впровадження засобів лінгвістичного забезпечення інформаційно-бібліотечних систем;

· організація робіт з оцифрування фондів бібліотеки та формування цифрового фонду Бібліотеки;

Відповідно до покладених на нього завдань відділ здійснює: у галузі науково-дослідної роботи:

· вивчає і аналізує передовий вітчизняний та закордонний досвід розробки програмних засобів і баз даних, що забезпечують зберігання та обробку електронної інформації;

· розробляє технології автоматизованої обробки друкованих та електронних інформаційних ресурсів Бібліотеки;

· проводить наукові дослідження у галузі автоматизації технологій обслуговування користувачів традиційних та віддалених;

· проводить наукові дослідження у галузі розробки та формування лінгвістичного забезпечення інформаційно-бібліотечних систем;

· впроваджує, підтримує та адаптує автоматизовані бібліотечно-інформаційні системи, що забезпечують обробку бібліотечних інформаційних ресурсів та організує обслуговування користувачів з використанням цих ресурсів;

у галузі науково-прикладної роботи:

· забезпечує працездатність комп’ютерної мережі Бібліотеки, організує роботу серверів та автоматизованих робочих місць, функціонування мережевих сервісів бібліотеки;

· підтримує цілісність баз даних та електронного каталогу Бібліотеки, що використовуються для забезпечення потреб користувачів Бібліотеки;

· здійснює роботи із формування та удосконалення засобів лінгвістичного забезпечення інформаційно-бібліотечної технології;

· надає доступу до бібліотечних інформаційних ресурсів через глобальні комп'ютерні мережі, організує веб-матеріали порталу НБУВ, здійснює онлайнову публікацію електронних інформаційних ресурсів Бібліотеки;

у галузі науково-методичної роботи:

· готує інструктивно-методичні та організаційні матеріали для користувачів та співробітників Бібліотеки з питань обробки та використання електронних інформаційних ресурсів;

· аналізує і впроваджує досвід вітчизняних та зарубіжних бібліотек відповідно до тематики діяльності Відділу, обмінюється досвідом;

· надає консультативну допомогу співробітникам НДУ НАН України та наукових бібліотек України відповідно до профілю діяльності Відділу;

· проводить лекції, семінари і практичні заняття з метою підвищення кваліфікації бібліотекарів і користувачів НБУВ в галузі формування та використання електронних інформаційних ресурсів;

· підвищує фаховий рівень співробітників Відділу шляхом використання різних форм і методів навчання (на робочих місцях, курсах, семінарах тощо).

У 2007 році був створений Глобальний центр інформаційно-комунікаційних технологій для парламентів, який підготував і провів уже шість представницьких міжнародних конференцій з питань створення електронного парламенту, організував чотири глобальних опитування з питань стану впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у національних парламентах. В останньому опитуванні, яке проводилося наприкінці листопада 2015 року, взяли участь понад 170 національних парламентів включно з двопалатними, серед яких і Верховна Рада України. Зараз ведеться підготовка до наступної сьомої міжнародної конференції з питань створення електронного парламенту, яка відбудеться у червні 2016 року у Чилі на базі чилійського національного парламенту. Це наша дорожня карта.

Український парламент активно вивчає досвід інших країн та готовий до впровадження новітніх технологій. З якими міжнародними організаціями, парламентами яких країн ви співпрацюєте?

Це – Міжпарламентський Союз, Європейський Парламент, Глобальний центр інформаційно-комунікаційних технологій, UNDP (офіс Програми розвитку ООН в Україні), USAID, які нам надають і експертну, і фінансово-технічну підтримку. Зокрема, проект «Електронні петиції» реалізований за сприяння USAID.

У червні-липні 2015 року міжнародна організація USAID частково допомогла фінансово із придбанням обладнання для створення бездротової системи «wi-fi» у п’яти залах парламентських комітетів. Станом на сьогодні (січень 2016 року) уже закуплене і впроваджене промислове обладнання для забезпечення бездротовим зв ' язком «wi-fi» 15-ти адміністративних будинків Верховної Ради України. На практиці це означає мобільність кожного народного депутата, оперативність отримання будь-якої інформації на персональні мобільні пристрої, - і це вже досягнуто. Це – мобільність, ефективність, оперативність, всі види комунікацій між членами Європарламенту, співробітниками апарату, громадськістю. Тобто, перебуваючи в Брюсселі чи у Страсбурзі або в Люксембурзі, члени Європарламенту і працівники апарату у будь-який час можуть оперативно і своєчасно виконувати покладені на них завдання з підготовки і внесення поправок до законопроектів, погодження всіх типів документів, які віднесено до предмету їхнього відання.

Електронне врядування України.Органи що контролюють

«Держа́вне аге́нтство з пита́нь електро́нного урядува́ння» утворене 4 червня 2014^[1] шляхом перейменування Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації Украї́ни — центральний орган виконавчої влади.

Державне агентство з питань електронного управління України – відповідальний координатор, який займається впровадженням електронного управління або електронного уряду. Електронне управління (е-урядування, е-government, е-gov) відноситься до нової форми державного управління, заснованої на широкому використанні сучасних інформаційних технологій (ІТ).

Е-урядування - це новий уряд, націлений на якісне обслуговування громадян, дотримуючись вектора прогресивних країн, по даному напрямку, "сервісна держава" - уряд як послуга для народу.

Державне агентство з питань електронного управління України забезпечує високий рівень відкритості, прозорості та ефективності роботи органів влади, а також нову якість обслуговування громадян і бізнесу, ліквідацію корупції за рахунок використання ІТ.

У пріоритетних завданнях:

· Впровадження електронних послуг - можливість отримати будь-яку послугу не виходячи з дому (будівництво, земельні послуги, екологія);

· Впровадження електронної демократії (е-петиції, е-обговорення, е-голосування);

· Впровадження відкритих даних - забезпечення доступу до державних даних) для всіх громадян України. Також, це можливість розвитку нового напряму Інтернет-бізнесу за рахунок створення сервісів на додаткової вартості;

· Впровадження електронної ідентифікації та інформаційних систем підтримки управління (управління медициною, екологією, відходами (BankID, MobileID, електронний цифровий підпис).

· Впровадження електронної взаємодії та електронного документообігу в органах влади для підвищення їх ефективності для усунення бюрократичних якорів, тим самим забезпечуючи прозорість і оперативність роботи.

Діяльність цього агентства спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України — Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

3. Основними завданнями Агентства є:

1) реалізація державної політики у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства;

2) внесення на розгляд Віце-прем’єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначеній сфері.

4. Агентство відповідно до покладених на нього завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Віце-прем’єр-міністру України - Міністру регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства;

2) організовує проведення прогнозно-аналітичних досліджень стану розвитку інформаційного суспільства, електронного урядування та сфери інформатизації;

3) виконує функції генерального державного замовника Національної програми інформатизації, зокрема:

здійснює моніторинг у сфері інформатизації;

погоджує галузеві, регіональні програми та проекти інформатизації, програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування, здійснює їх координацію і вносить подання Кабінетові Міністрів України щодо зупинення виконання таких програм та проектів;

забезпечує методологічну, нормативно-правову, інформаційну та організаційну підтримку процесів формування і виконання Національної програми інформатизації;

доповідає щороку Кабінетові Міністрів України про стан інформатизації в Україні;

подає щороку Кабінетові Міністрів України завдання Національної програми інформатизації на наступні три роки і проект програми завдань (робіт) на наступний бюджетний рік;

вносить Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Національної програми інформатизації;

4) здійснює державну реєстрацію електронних інформаційних ресурсів державних органів, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права, доступ до яких здійснюється через телекомунікаційні мережі загального користування, та видає відповідні свідоцтва;

5) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, належне функціонування Єдиного веб-порталу Кабінету Міністрів України з можливістю інтеграції інформаційних ресурсів центральних та місцевих органів виконавчої влади, що розміщені в Інтернеті;

6) проводить моніторинг інформаційного наповнення офіційних веб-сайтів органів виконавчої влади та про його результати інформує щороку Кабінет Міністрів України;

7) координує діяльність органів виконавчої влади, пов’язану із створенням та інтеграцією електронних інформаційних систем і ресурсів в Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та наданням інформаційних та інших послуг через електронну інформаційну систему “Електронний Уряд”;

8) координує та контролює роботи, пов’язані із створенням, веденням і забезпеченням функціонування Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів, визначає правила користування ним;

9) розробляє вимоги до форматів даних електронного документообігу в державних органах;

10) розробляє пропозиції щодо:

визначення цілей і завдань державної інформаційної політики, шляхів її реалізації;

створення Національного депозитарію електронних інформаційних ресурсів;

12) розробляє і здійснює разом з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування заходи щодо розвитку інформаційного суспільства;

13) створює та забезпечує функціонування автоматизованої системи “Єдине вікно подання електронної звітності”;

14) координує адміністрування адресного простору українського сегмента Інтернету;

15) забезпечує:

функціонування системи електронної взаємодії органів виконавчої влади;

впровадження Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства;

проведення експертизи Національної програми інформатизації та окремих її завдань (проектів);

16) здійснює у межах повноважень, передбачених законом, заходи щодо функціонування електронного документообігу;

17) бере участь у здійсненні заходів із застосування електронного цифрового підпису;

18) визначає у межах повноважень, передбачених законом, особливості захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

19) бере участь у:

визначенні пріоритетних напрямів інформатизації та забезпеченні інформаційної безпеки держави;

створенні, впровадженні та забезпеченні функціонування інформаційних систем, необхідних для функціонування загальнодержавної інформаційної системи;

створенні Єдиного державного порталу адміністративних послуг;