Чек як розрахунковий документ в міжнародних фінансових зобов'язаннях

Чеки. Чек — грошовий документ встановленої форми, який містить розпорядження чекодавця платнику здійснити платіж зазна­ченої у чекові грошової суми чекотримачеві готівкою чи перераху­ванням грошей на рахунок власника чека у банку.

Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник побоюєть­ся віддавати гроші до отримання товару, а постачальник не хоче пе­редавати товар до одержання гарантій платежу. Використання чека як засобу платежу дає змогу заощаджувати на обігу готівки і приско­рює платежі, оскільки всі чеки оплачують після їх подання.

Як засіб платежу у зовнішніх операціях чек використовують при кінцевому розрахунку за товар і надані послуги, врегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, погашенні боргу, а також у розра­хунках за неторговельними операціями. Чек можна використову­вати для отримання готівки, для безготівкового платежу і в інших операціях, пов'язаних з обігом чеків як засобу платежу. Форми чеків та їх обіг регламентуються національним законодавством і нормами міжнародного права, тобто нормами Женевської кон­венції. Країни, які не належать до системи Женевського чекового права, регулюють обіг чеків національними нормами права, а країни англо-американського права — нормами свого права. Відповідно до міжнародного права у разі розв'язання суперечнос­тей, пов'язаних з формою та обігом чеків, застосовується право тієї країни, де було виписано чек.

Текст чека повинен містити такі основні елементи:

• найменування "чек" (чекова позначка) мовою, якою виписано чек.

• просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатити зазначену на чекові суму. Сума чека також повинна бути вказана прописом від руки;

• найменування банку-платника, де чекодавець зобов'язаний вка­зати на чекові свій рахунок у банку, з якого має бути здійснений платіж. Англійські норми права передбачають банківську познач­ку на чеку, яка означає, що на поточному рахунку чекодавця є достатньо коштів для оплати чека;

• місце платежу, яке переважно збігається з місцем розташування банку-платника;

• дата (число, місяць (прописом), рік видачі чека) та місце складан­ня (виписування) чека. Якщо місце складання чека не зазначено, ним вважається місце розташування чекодавця;

• підпис чекодавця.

Згідно з Женевською конвенцією термін подання чека до оплати у країні його видачі дорівнює 8 дням, у платіжному обороті між країнами Західної Європи, Східної Європи та Середземномор'я — 20, а в міжконтинентальному платіжному обороті — 70 дням. Ці терміни діють з дня, вказаного у чеку, як дата виставлення чека.

Платіж чеком. Здійснюється без права регресу, тобто наданий тримачеві чека у визначеній формі висновок банку-трасата після пе­ревірки легальності чека (зразків підписів трасата, номера рахунка, номера чека та ін.).

Негоціація чека. Завжди здійснюється з правом регресу будь-яким банком, який згоден виконати цю операцію. Такий банк видає аванс бенефіціарові й надсилає негоційований чек у банк трасанта для платежу. У разі неплатежу бенефіціар повинен повернути не-гоціюючому банку суму отриманого авансу.

Умови передання чека від однієї особи до іншої визначають вид чека та характер його використання в обігу як засобу платежу. Розрізняють такі види чеків:

Іменний чек — чек, виписаний на користь певної особи. Такий до­кумент не може бути переданий за допомогою звичайного індоса­менту. Передання здійснюється цесією (передатним написом із зас­тереженням "не наказу", завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права).

Ордерний чек — чек, який виписують на користь певної особи чи за її наказом. Передається за допомогою індосаменту із застережен­ням "наказу" чи без нього. Цей вид чека широко використовують у міжнародному платіжному обороті.

Чек на пред'явника — чек, який виписують пред'явникові, він мо­же бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього.

Фірмовий чек — чек, виписаний фірмою на одержувача. Переваж­но такі документи фірми виписують в національній чи іноземній ва­люті на пред'явника і виставляють на свій банк. Оплата за такими че­ками здійснюється за рахунок коштів чекодавця.

Дорожній чек — стандартний грошовий документ, який виписують у місцевій або іноземній валюті й використовують під час поїздок, за­кордонних подорожей для оплати товарів і отримання в банку готівки.