Встановлення змісту іноземного права

Безпосереднє застосування іноземного права — це пра-возастосовчий процес, який здійснюється судом та іншими правозастосовчими органами (нотаріусами, органами дер­жавної виконавчої влади тощо) на підставі та в межах на­ціонального права згідно із загальновизнаними принципа­ми міжнародного права, такими як суверенна рівність дер­жав, самовизначення, невтручання у внутрішні справи.

Юридичною підставою застосування іноземного права на території певної держави є колізійна норма. Суд не зо­бов'язаний заздалегідь знати зміст іноземного права, до якого відсилає вітчизняна колізійна норма. Але, якщо ко­лізійне питання вирішене і застосуванню підлягає інозем­не право, то суд повинен визначити зміст його норми. Пер­шочергове завдання суду полягає в тому, щоб застосувати іноземне право так, як воно застосовується «у себе на бать­ківщині».

Орган певної держави, який застосовує норми іноземно­го права, встановлює їхній зміст відповідно до офіційних тлумачень, практики застосування та доктрини.

З метою встановлення змісту норм іноземного права суди та інші органи, які його застосовують, мають право звертатися за роз'ясненням до Міністерства юстиції Украї­ни та до інших компетентних органів і установ в Україні й за кордоном або залучати експертів. Законодавець дозво­ляє особам, які беруть участь у справі, надавати докумен­ти, що підтверджують зміст відповідних норм іноземного права. Якщо зміст норм іноземного права, незважаючи на вжиті заходи, не встановлений, застосовуються норми пра­ва України.

Значну роль у вирішенні проблеми встановлення змісту норм іноземного права відіграють договори про надання правової допомоги, які містять зобов'язання сторін здійсню­вати обмін інформацією з правових питань.