Міжнародна організація та уніфікація міжнародного приватного права

У міжнародному приватному праві суттєве значення має узгодження норм, що містяться в нормативних актах різних держав, з метою досягнення однаковості в правовому вре­гулюванні правовідносин з участю іноземного елементу. Існують такі три підходи до узгодження.

1. Зближення законодавств, тобто визначення загальних програм, напрямів, етапів і способів зближення законо­давств у певній сфері.

2. Гармонізація законодавства, що полягає у запровад­женні спільних правових принципів наукових концепцій.

3. Уніфікація законодавства, тобто використання право-творчого процесу для встановлення правових норм, тотож­них законодавству інших країн.

У міжнародному приватному праві уніфікація означає процес створення в різних державах одноманітних загаль­нообов'язкових правових норм для двох чи більше держав, а також забезпечення їх однозначного тлумачення і засто­сування. Мета уніфікації — усунути колізії, розбіжності між національними правовими актами, що перешкоджають розвитку відносин у міжнародному приватному праві.

Засобами уніфікації є:

а) міжнародні договори — найбільш поширений засіб здійснення уніфікації;

б) типові (модельні) закони. Прикладом є Модельний цивільний кодекс, прийнятий 7 лютого 1996 р. Міжпарламентською Асамблеєю держав-учасниць СНД (розділ VII цього МЦК містить норми міжнародного приватного права);

в) кодифіковані зводи міжнародних торговельних звичаїв.

У міжнародному приватному праві розрізняють уніфіка­цію в національному законодавстві (одностороння уніфіка­ція) та в міжнародній сфері. У першому випадку, як прави­ло, відбувається запозичення іноземного досвіду правотворення для досягнення схожості законодавства кількох держав.