Економічна свобода підприємств

Нічим не обмежена діяльність підприємства породжує серйозну соціальну кривду, а часто й екологічну небезпеку. Тому підприємство повинно виконувати чітко визначені вимоги з боку уряду, споживачів і захисників навколишнього Середовища. Найбільше передові з закордонних підприємств реагують на це розробкою соціальних програм із метою присвоєння собі статусу відповідального члена суспільства. Одночасно підприємства вживають цілеспрямовані дії, щоб не припустити прийняття законів, що обмежують підприємницьку свободу. Найважливішим для роботи тих підприємств, що не хочуть припинити своє існування, є пристосування до вимог суспільства.

Успіх діяльності підприємства у великій мірі залежить від того, хто і як регулює і контролює взаємовідносин із регіональним середовищем. Радянський досвід показав, що повно масштабний контроль діяльності підприємств з верху є небажаним, оскільки він робить їх неефективними. Досвід розвитих країн, у свою чергу, показує, що при мінімальному контролі поверх підприємства створюється більше благ і більш ефективні. Але із-за того, що національне багатство постійно збільшується, а розподіл залишається нерівномірним, це збільшення супроводжується руйнацією політичного, економічного і соціального Середовища, байдужістю до невідкладних проблем підприємств. Перерахування небажаних станів підприємств України, що не контролюється з боку уряду, зазначено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Небажані стани підприємств України та їх причини.

Продовження таблиці 2.1 - Небажані стани підприємств України та їх причини.

Традиційними сферами контролю підприємницького поводження з боку державних органів управління є: продукція, технологія виробництва, поводження в конкуренції, прибуток, ресурси, право власності й організація в нутрі фірмового управління.

Не припускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військових, посадових осіб, органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, котрим суд заборонив займатися визначеною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, установленого вироком суду.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України [13].