Розділ. Виховання. Загальна характеристика

В сім'ї закладаються основи формування особистості. Сім'я пов'язана кровними і родинними відносинами, поєднуючи подружжя, дітей і батьків, об'єднує одночасно два, три, а інколи й чотири поко­ління: батько й мати, бабуся й дідусь, онуки й правнуки. Шлюб двох людей ще не є сім'я. У відтворенні людського роду, в дітонародженні і вихованні полягають основні функції сім'ї.

У сім'ях усіх станів проявлялась велика турбота про виховання дітей. Б народі вона найчастіше будувалась за принципом "роби як я", тобто в основу сімейного виховання був покладений авторитет бать­ків, їх діла і вчинки, сімейні традиції. Зразком був батько, глава сімей­ства. Його приклад, як правило, наслідували хлопчики, дівчатка най­частіше навчалися в матері.

Оскільки селянські сім'ї нерідко переслідувало всіляке горе — пожежі, голод, хвороба і передчасна старість — діти втрачали батьків, залишалися сиротами. Тоді виховання дітей здійснювалось всім "ми­ром", общиною, а інколи й зовсім сторонніми людьми, яким віддавали сиріт в учні. При цьому чітко виявлялася народна педагогіка з усіма традиційними правилами і уявленнями про добро і зло, допустиме й заборонене.

У дворянських і заможних сім'ях вихованням займалися годува­льниці й няні. Вони прищеплювали любов до рідного краю, рідної природи, рідної мови; виховували "народний дух", передавали разом з народними піснями і казками народні уявлення про природу і справе­дливість, про честь і гідність. Підростаючих дітей передавали на виховання французьким гувернерам і гувернанткам, німецьким бон­нам, які навчали правилам гарної поведінки, світським манерам. Деякі сучасні автори вважають, що в явищі гувернантства закладений глибокий позитивний зміст: нотації і моральні повчання читає чужа людина, яку за систематичні зауваження можна й не любити, над якою можна й пожартувати. Батьки-дворяни виявляли своїм дітям ласку, позитивні емоції, тому діти згадують про них із захопленням і глибо­кою повагою.

Взагалі ж, концепція сімейної педагогіки, тобто наукові основи і основні напрями, як правило, в різні історичні періоди при різних суспільних устроях зовні залишалися незмінними. Вони передбачали загальнолюдські цінності: боротьбу добра зі злом і його перемогу над останнім, чесність і честь, гідність і любов до людей, працелюбство і вміння бути вдячним.

Перші вимоги до особистості людини і її поведінки, як резуль­тат сімейного виховання, ми знаходимо вже в біблійних заповідях: не убий, не вкради, будь шанобливим до старших і т.д.

Концепцію сімейної педагогіки зустрічаємо в різноманітних словесних викладах. Але сутність її завжди була одна й та ж: ство­рення системи виховання, яка забезпечувала б всебічний і гармо­нійний розвиток особистості. Тільки таке сімейне виховання може принести щастя дитині.

Видатні радянські педагоги Н.К. Крупської, С. Т. Шацький, А. С. Макаренко вважали найголовнішими громадськими завданнями стоять перед сім'єю в області виховання, насамперед, формірованіяе моральних переконань, виховання громадянськості, накопичення соціальних знань, трудове, розумове, фізичне, естетичне виховання. Вирішальне значення у виконанні батьками цих завдань має загальний виховний потенціал сім'ї певної моральної атмосфери. П. П. Блонський неодноразово підкреслював, що з поведінки і манерам дитини можна повністю скласти уявлення про характер його сім'ї. Він вважав воздейсвія сім'ї на дитину суспільно значущим, оскільки ніякі інші засоби виховання не в змозі його замінити. Те, що дитина отримує від батьків в сім'ї, що вбирає в себе в сімейному колі назавжди залишиться в ньому, в основному стаючи основною його особистості. батьківська любов сильніше і більше ніж що-небудь інше, виховує серце дитини, наповнюючи його почуттям прихильності, теплоти і довірливості. Атмосфера сердечності і задушевності, що панує в ідеальній сім'ї, є найкраще, що можна побажати дитині: вона забезпечить його духовною красою на всю його подальше життя. П. П. Блонський вимагав від таке ідеальної сім'ї, щоб вона була побудованої на засадах абсолютного взаємної рівності між чоловіком і дружиною, трудової, дружною, об'єднаної відносинами любові, поваги і співпраці між усіма її членами. Особливу роль у збереженні сприятливої атмосфери в сім'ї він відводив матері, вважаючи, що її материнська діяльністьрівноцінна правам та обов'язкам громадської робітниці. Така нормальна сім'я, на його думку, є найкращою школою моральності для дітей. Н. К. Крупської теж звертала увагу батьків на організацію життя, побуту родини, всього її укладу як на один з найдієвіших факторів морального виховання дітей. "Якщо члени сім'ї - люди чуйні, чуйні, якщо у них широкі общеественние інтереси, якщо праця з'єднує сім'ю в дружний союз, сім'я матиме хороший вплив на ребнка". Основним умовам положітлеьного виховного впливу дорослих членів сеьі на дітей вона відносила правильну організацію побутового режиму сім'ї, культурний і загальноосвітній рівень батьків, їх авторитет у сім'ї, доброзичливість членів сім'ї по відношенню один до одного, взаєморозуміння між старшими та молодшими, зацікавлене спілкування між ними, постійне залучення дітей до посильної праці в сім'ї, обществвенную діяльність членів сім'ї, зв'язок сім'ї зі школою, дотримання всіма дорослими членами сім'ї єдності вимог до дітей з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей, єдність і гармонію інтересів сім'ї з інтересами суспільства і т.д.

У такій сім'ї виховання дітей отримує правильну моральну основу. Але якщо сім'я веде святкую життя, зайнята тільки гонитвою за задоволеннями, якщо їй чужі високі ідеали, все це непренно накладе свій відбиток на моральний вигляд дитини. Потрібно звертати увагу батьків на необхідність зміни подібного способу життя в ім'я майбутніх поколінь.Потрібно підкреслити, що, не применшуючи великої ролі батька у вихованні дітей, як і П. П. Блонський, Н. К. Крупської особливо підкреслювала величезне виховне вплив на детй матері. В силу своєї естествеенной близькості до дітей, повсякденного спілкування, безпосереднього впливу на їх розвиток, формування їх вдивіться і переконань вона повинна здійснювати постійне, організоване, розумне, цілеспрямований вплив на розвивається характер дитини.

Виховання нової людини залежить не тільки від соціального ладу, а й від ттой обстановки і загального укладу життя, що повсякденно оточує дитину, тобто, сім'ї. Громадська середу, з її традиціями, побутом, в тому числі і сім'я, з її загальним повсякденним укладом життя пред'являють свої певні вимоги до дитини: його знань, поведінки, навичками, звичками,звичками. Якщо навички сім'ї, кругозір, організація життя і побуту, потреби нескладні, то і розвиток дитини далеко піти не може, так ак межею такого розвитку, по думці С. Т. Шацького є рівень навичок пристосування дитини до життєво необхідним потребам даної сім'ї.

Радянський педагог А. С. Макаренко розглядав сім'ю як колектив, осередок соціалістичного суспільства. Варто підкреслити, що в сучасних умовах особливо важлива роль у вихованні дітей прінадлжіт родині. І від того, як побудована сім'я, залежить і воспітаннность дітей. Головною умовою хорошого сімейного виховання він вважав наявність повної сім'ї, цілосності і єдність сімейного колективу, де батьки живуть дружно між собою і дітьми. Сімейне виховання він вважав невід'ємним від сімейних відносин, а успіхи виховної роботи ставив у непосредсевенную залежність від організації взаємин між членами родини.

Важливою умовою сімейного виховання на думку А. С. Макаренка є загальний режим життя сім'ї, а моральну глибину і єдність семйного колективу - абсолютно необхідною умовою радянського виховання. Він був переконаний у тому, що турбота про всебічний розвиток дитини, про формування його особистості - і головний обов'язок батьків, і їх обов'язок перед державою.

До загальних умов сімейного виховання педагог відносив організацію життя родини з пильною урахуванням дрібниць, дійсний батьківський авторитет, заснований на цивільному почутті, знанні життя дитини, пильній увазі до його успіхів і невдач, наданні дитині. необхідної допомоги, відповідальності родителй за його виховання, наявність дисципліни в сім'ї. Найважливішою областю для виховної роботи в сім'ї А. С. Макаренко вважав господарську діяльність родини. Саме тут воспітиваюстся: колективізм, чесність, дбайливість, постійну увагу до батькам та іншим членам сім'ї, ощадливість, ответсвенность, здатність орієнтування, уміння розпорядитися часом і роботою самостійно.