Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Список використаних джерел

ВСТУП

 

Одною з найбільш прогресуючих сфер економіки в Україні є банківська система. Конкуренція на вітчизняному ринку банківських послуг стрімко зростає з приходом на ринок великих закордонних банків. Даний фактор, а також зміна конкурентного середовища, високі темпи науково-технічного прогресу вимагають від банків України змін у системі стратегічного планування, а найбільший акцент робиться на методології побудови конкурентної стратегії, що слугуватиме як засіб вирішення проблеми визначення майбутнього розвитку банку. Невід’ємною складовою такої стратегії є витрати банку, що безпосередньо є необхідними при отриманні прибутку. Актуальність даної теми полягає у організаціі обліку витрат банку задля постійного зниження їх обсягів при необхідності підвищення ефективності функціонування банків у кризових умовах.

Метою даної роботи є дослідження науково-методичних підходів до організації обліку витрат банку та розробка шляхів удосконалення організації обліку витратами ПАТ КБ «Приватбанк».

Для досягнення поставленої мети необхідним було вирішення наступних завдань:

- комплексно обгрунтувати сутність та класифікацію витрат банку;

- визначити методичні підходи щодо організації обліку витрат банку;

- розглянути організаційно-інформаційне забезпечення процесу та механізму формування витрат банку

- визначити механізм формування витрат банку;

- розглянути економічну характеристику діяльності та провести аналіз фінансового стану ПАТ КБ «Приватбанк»;

- дослідити організацію обліку витрат ПАТ КБ «Приватбанк»;

- запропонувати напрямки удосконалення організаційного забезпечення обліку операцій з формування резервів за наданими кредитами в ПАТ КБ «Приватбанк»;

- удосконалити методику обліку витрат банку на основі функціонально-вартісного аналізу.

Об’єктом дослідження кусової poбoти виступає пpoцec opгaнiзaцiї та мeтoдoлoгiї обліку за витратами ПАТ КБ «Приватбанк».

Предметом дослідження є cукупнicть тeopeтичниx, пpaктичниx
і мeтoдичних acпeктiв opгaнiзaцiї oблiку витрат.

В ході написання курсової роботи використовувалися наступні методи: аналізу, синтезу, системності, комплексності (при обґрунтуванні сутності витрат банків); абстрагування (при узагальненні основних факторів впливу на витрати банку); методи дедукції та індукції (при дослідженні методичних підходів організації обліку витрат); розрахунково-аналітичний та економіко-статистичний методи (при розробці практичних рекомендацій щодо визначення ефекту діяльності структурних одиниць банку). Також для наочності аналітичних даних було використано графічний та табличний методи.

Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти, які регулюють діяльність банків, зокрема, банківське законодавство, інструкції та положення НБУ, монографічні роботи і статті вітчизняних і зарубіжних економістів у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань управління банками, статистичні дані НБУ, матеріали офіційного сайту Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» та інших сайтів.


 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОГРАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ВИТРАТ БАНКУ

 

1.1 Економічна сутність витрат та їх класифікація

 

В умовах динамічних змін економічної ситуації в країні, функціонування банків залежить, у першу чергу, від використання в управлінні банківським бізнесом прогресивних підходів. Витрати банків є одним із об’єктів фінансового менеджменту, а також основою в формуванні собівартості банківських операцій. Загальна сума прибутку банківських установ, розраховується як різниця між сумою доходів вказаного періоду та загальною сумою банківських витрат, у зв’язку з цим виникає потреба у постійному їх дослідженні.

Науковці та вчені трактують поняття витрат по різному, адже витрати вважаються однією з найбільш невизначених категорій у бухгалтерському обліку та фінансах, а смислове значення дефініції «банківські витрати» часто немає однозначного розуміння у науковій літературі вітчизняних та іноземних практиків.

Інтерес до даної категорії сформувався ще на початку XIX століття, що пов’язано розвитком промисловості. Найбільш значимий вклад у розвиток теорії управління витратами вніс Карл Маркс, чітко деталізувавши поняття витрат капіталістичного виробництва і обігу, визначивши їх види, джерела та фактори формування. В числі науковців, які досліджували поняття витрат банківських установ, можна назвати Бланка І., Базилевича В., Друрі К., Грещака М., Керімова В., Фостера Дж., Апчерна А. та інших [1].

Значення «витрат банку» випливає із розуміння загального терміну «витрати», що найчастіше розуміють як «спожиті ресурси або гроші, які потрібно заплатити за товари або послуги» [2]. Вивчення економічної літератури виявило неоднозначність щодо тлумачення сутності витрат, тому, на нашу думку, доцільно розглянути їх з позицій основних підходів. Детальна етимологія поняття наведена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Підходи до визначення терміну «витрати банку»

Різновид підходу Сутність поняття Змістовий акцент
Економічний [4] Витрати банку – сума із залучення коштів клієнтів, оплата послуг, витрати на утримання апарату управління банку та інші витрати. Витрати визначаються з позиції їх використання за основними напрямками діяльності і втілюють у собі зменшення економічної вигоди (активів), та збільшення заборгованості.
Вартісний [5] Витрати – це виражена в грошовому еквіваленті величина ресурсів, що використовуються для визначених цілей. Витрати розглядаються як сукупність грошових коштів, що витрачаються на здійснення банком певних фінансових чи господарських операцій.
Цільовий [6] Витрати – це вартість ресурсів, що використовуються в подальшому для отримання прибутку або досягнення інших цілей. Витрати визначаються як засіб досягнення поставлених цілей.
Бухгалтерський [7,8] Витрати – зменшення економічних вигод у звітному періоді внаслідок проведення банком фінансово-господарських операцій у формі відтоку чи зменшення активів або збільшення заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами акціонерам та вилученням власниками. Основи формування інформації про витрати базуються на Правилах бухгалтерського обліку доходів і витрат банку та Концептуальній основі складання та подання фінансових активів.
Управлінський [9] Управління витратами банку – динамічний процес управлінських дій, направлених на оптимізацію затрат із ціллю підвищення ефективності роботи. Витрати виступають як засіб отримання переваг над конкурентами.

 

Узагальнюючи наведені визначення можемо розглядати витрати як виражену у грошовому еквіваленті величину, що використовується банківськими установами в процесі здійснення фінансових та господарських операцій для досягнення певної мети, що призводить до зменшення активів чи збільшення зобов’язань банку.

Дана категорія також має свої основні ознаки:

- витрати є необхідною умовою отримання доходу;

- витрати мають вираження у грошовому еквіваленті;

- витрати мають поставлені цілі та мету;

- витрати завжди несуть у собі зменшення економічної вигоди.

Досліджуючи економічну сутність витрат необхідно враховувати непорозуміння та невідповідності при перекладі з російськомовної економічної літератури термінів «издержки», «затраты», «расходы» з тлумаченням «витрат». Кожне з дефініцій має свою економічну сутність, проте за своєю природою вони єдині. Зміст і різниця основоположних понять витрат і затрат зображена на рисунку 1.1.

 

Витрати
Затрати
- Затрати, пов’язані з залученням ресурсів, операційними витратами, створенням і утриманням банківських приміщень і майна, оплатою праці робітників банку, виконанням різних фінансових зобов’язань, що виникають в процесі господарської діяльності з метою отримання прибутку та призводять до зменшення величини власного капіталу.
- Витрати матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних і інших видів ресурсів у вартісному вираженні для забезпечення процесу розширеного відтворення. У німецькій літературі затрати розглядаються як спожиті ресурси на виготовлення продукції або надання послуг з метою отримання прибутку.
Витрати відносяться до реальної продукції і товарів та віднімаються з одержаного доходу.
Затрати мають місце до реальної продукції, товарів, послуг.
Відносно проведеної і реалізованої продукції витрати можливі тільки тоді, коли мають місце доходи від продажів.
Відмінності понять «витрати» і «затрати»
Якщо матеріальні засоби, що поступили і одному періоді, повністю або частково витрачаються в іншому періоді.

Рисунок 1.1. – Визначення сутності і відмінностей понять «витрати» та «затрати» банківських установ [9]

 

Доцільно відмітити, що витрати банку – це сукупність виплат у готівковій та безготівковій формах для розробки банківських продуктів, надання послуг, виконання робіт з їх реалізації [10].

Важливим питанням при формуванні витрат банків, їх обліку та аналізі є поведінка витрат, а саме їх реакція на зміни в діяльності банку. Події, які впливають на витрати є факторами. Під їх впливом витрати діляться на ті, які важливо враховувати при оцінці та прогнозуванні, а саме на внутрішні та зовнішні. Більш детально фактори впливу зображені на рисунку 1.2.

 

Група факторів впливу на витрати банку
Зовнішні
Внутрішні
Фактори впливу на витрати банку
- Ризик менеджмент; - Персонал; - Маркетинг; - Управління формування ресурсів банку; - Розвиток та навчання.
- Економічний розвиток країни; - Попит і пропозиція на кредит; - Рівень конкуренції; - Рівень інфляції; - Грошово-кредитна політика НБУ; - Державне регулювання;

Рисунок 1.2 – Фактори впливу на витрати банку [11].

 

Важливо відмітити, що наведені фактори мають значний вплив на витрати і відповідно на досягнення ефективного успіху у діяльності банків, тому їх розгляд і аналіз потребує неабиякої уваги.

Для правильного відображення у бухгалтерському обліку витрат банківських установ важливу роль відіграє їх класифікація. Класифікація витрат здійснюється відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 255 «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» та Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України [12].

Також, у фінансовому обліку банківських установ всі витрати класифікуються на принципі «різні витрати для різних цілей», а саме відповідно до: операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей [8].

Варто більш детально розглянути операційну, оскільки вона є основною діяльністю банку. У результаті операційної діяльності та відповідно до правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків виникають наступні витрати: процентні витрати, комісійні витрати, загальні адміністративні витрати, відрахування в резерви, інші операційні витрати [7].

Більш повно витрати від операційної діяльності банків розглянуто на рисунку 1.3.

 

Витрати від операційної діяльності
Процентні витрати
Комісійні витрати
Загальні адміністративні витрати
Відрахування в резерви
Інші операційні витрати
- За депозитами фізичних та юридичних осіб; - Міжбанківськими кредитами і депозитами; - Залишки на поточних рахунках клієнтів.
Витрати за отримані послуги, а саме: комісії, як невід’ємної частини витрат фінансового інструменту; комісії, що сплачуються під час надання послуг та після виконання певних дій.
- Витрати на утримання персоналу; - Амортизація необоротних активів; - Гонорари та професійні послуги; - Витрати на зв'язок; - Експлуатаційні витрати.
- Витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку; - Списання безнадійної заборгованості.
- Оперативний лізинг; - Інкасація; - Штрафи, пені сплачені за банківськими операціями.

Рисунок 1.3. – Структура операційних витрат банку

Результатами інвестиційної та фінансової діяльності банк визнає витрати, які зображені на рисунку 1.4.

Важливою особливістю витрат є їх зв'язок з конкретним об’єктом: проектом, продуктом, підрозділом, групою тощо. Залежно від цього зв’язку витрати бувають прямими та непрямими. Поділ їх на дані групи залежить безпосередньо від об’єкту витрат і для різних об’єктів вони можуть бути одночасно як прямими, так і непрямими.

Класифікація витрат на змінні та постійні важлива при здійсненні та прийнятті управлінських рішень. Змінними є ті витрати, у яких обсяг змінюється одночасно із зміною кількості наданих послуг чи здійснених операцій банком (наприклад, процентні витрати). Постійними вважаються витрати, обсяги яких змінюються відповідно зі зміною обсягу їх надання, і не залежить від зміни суми залучених (розміщених) коштів (наприклад, витрати на утримання будівель, загальні адміністративні витрати).

 

Види витрат у залежності від виду діяльності
Фінансова
Інвестиційна
- Витрати за операціями із зменшення (збільшення) інвестицій в асоційовані компанії, дочірні установи; - Витрати з придбання основних засобів та нематеріальних активів.
- Витрати за операціями з цінними паперами власного боргу; - Витрати за субординованим боргом; - Дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду.

Рисунок 1.4 – Структура інвестиційних та фінансових витрат банку

 

Є витрати змішаного характеру, тобто ті, що мають одночасно змінні і постійні компоненти. Іншою їх назвою є напівзмінні або напівпостійні.

Одноелементні витрати не можуть підлягати розкладанню, прикладами таких витрат можуть бути витрати на заробітну плату та витрати на амортизацію основних засобів тощо [14].

Відповідно до відношення витрат у собівартість продукції вони поділяються на витрати, які включаються, і на ті, які не включаються до собівартості.

За відношенням до звітного періоду витрати бувають поточного, майбутнього і минулого періодів.

Поділ витрат на релевантні та не релевантні залежить від управлінських рішень. Релевантними вважаються ті витрати, величина яких може змінюватись в результаті прийняття певних рішень. Нерелевантні витрати навпаки - не залежать.

Також важливою класифікацією витрат банку є поділ їх на зовнішні і внутрішні. Зовнішні витрати (явні, прямі, грошові) – це ті витрати, які спрямовані на придбання ресурсів, що не належать безпосередньо банку. Внутрішніми витратами (неявними, непрямими, неоплачуваними) є витрати, що є у власності банку і пов’язані з використанням факторів виробник. Для розрахунку внутрішніх витрат знаходять ту вигоду, яку банк міг би мати, продавши власні ресурси на ринку.

За приналежністю витрат їх поділяють на витрати за клієнтами, інструментами, видами операцій, продуктами, портфелями тощо. Дана класифікація дозволяє визначити економічну ефективність окремих клієнтів, інструментів, видів операцій, портфелів.

Також, в економічній банківській літературі виділяють витрати продуктивні та непродуктивні, відповідно за доцільністю витрачання банківських ресурсів. Продуктивними витратами є виправдані для створення банківського продукту витрати. Відповідно, до непродуктивних – ті витрати, що виникають з причин, які свідчать про недоліки у технології та організації роботи банку.

Отже, будь-яка банківська установа прагне здійснювати діяльність з якомога мінімальними витратами, задля підвищення фінансових результатів та отримання прибутку. Віддаючи належне значення науковим доробкам вищезгаданих українських та зарубіжних вчених, слід підсумувати, що у наукових працях відсутнє єдине трактування поняття «витрати банку». Дана проблема обумовлена багатьма факторами: по-перше, різне тлумачення поняття «витрати» в економіці, бухгалтерському, управлінському та податковому обліку; по-друге, некоректний переклад поняття на українську з російської мови; по-третє, часте використання синоніму поняття «витрати» до терміну «затрати». З позицій обліку під дефініцією «витрати» розуміють зменшення активів, або ж економічної вигоди за звітний період, або збільшення заборгованостей. Щодо класифікацій витрат, які пов’язані з банківською діяльністю, то визначена вона згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність». Також, типова класифікація витрат, наводиться у Положенні про облікову політику будь-якого банку. Вона наглядно показує високий рівень нормативно-правового регулювання діяльності банку, що є одною з умов його функціонування.

 

1.2 Методичні підходи щодо організації обліку витрат банку

 

Питання щодо визнання, оцінки та розкриття інформації про витрати банків на міжнародному рівні регламентуються Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, а також значною кількістю Міжнародних стандартів фінансової звітності, а саме [8]: МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 2 «Запаси», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 16 «Основні засоби», МСБО 17 «Оренда», МСБО 19 «Виплати працівникам», МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії», МСБО 38 «Нематеріальні активи», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість», МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Велика кількість МСФЗ пояснюється різноманіттям видів витрат та тим, що вимоги щодо їх визнання, оцінки та висвітлюються у різних стандартах. Наприклад, вимоги щодо обліку витрат, пов’язаних із лізинговими операціями визначені МСБО 17 «Оренда»; вимоги щодо обліку збитків від переоцінки фінансових активів та фінансових зобов’язань до справедливої вартості містяться у МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»; облік витрат, пов’язаних з необоротними активами регламентується МСБО 16 «Основні засоби» та МСБО 38 «Нематеріальні активи» і т.д. [8].

Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України містить загальні вимоги з облікової політики банків. В свою чергу, банки завдяки опису принципів обліку статей звітності, фактів щодо змін облікової політики, а також методів оцінки статей звітності, висвітлюють особливості обраної ними облікової політики.

Бухгалтерський облік у банках формується на операційній діяльності. Основні критерії щодо організації такої діяльності регламентує Положення про організацію операційної діяльності в банках України. В свою чергу, організація – це документування операційних процедур (правил всіх операцій, які здійснюються банками відповідно до законодавства України.

За організацію операційної діяльності банків відповідальність несуть їх керівники відповідно до установчих документів та законодавства України.

Усі працівники, що виконують операції з бухгалтерського обліку та з питань його ведення підпорядковуються головному бухгалтеру банку. Працівники банку, які виконують функції фронт-офісу та бек-офісу, забезпечують безпосередньо операційну діяльність банку.

Відображення у бухгалтерському обліку знаходять лише ті операції, які мають документальне підтвердження. Документи надходять у банк від різних підприємств і організацій, банків, а також складаються в банку і висвітлюють необхідну інформацію про характер операції, що дає змогу перевірити її законність та здійснити банківський контроль.

Документи є первинними тоді, коли вони фіксують факти здійснення операцій. Саме первинні документи є підставою для відображення банківських операцій за рахунками бухгалтерського обліку. Первинні документи складаються під час здійснення операції, а якщо це неможливо – після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках з допомогою параметрів аналітичного обліку.

Параметри аналітичного обліку витрат включають параметри контрагентів (клієнтів), документів, договорів та безпосередньо параметри аналітичних рахунків. Усі параметри поділяються на дві групи – обов’язкові і необов’язкові.

Обов’язкові параметри вводяться із врахуванням вимог НБУ щодо звітності банків. Вони є обов’язковими для заповнення при занесенні у комп’ютерну систему нового контрагента або при відкритті аналітичного рахунку. Серед обов’язкових параметрів розділяють загальні і спеціальні. Загальні параметри застосовуються до всіх аналітичних рахунків. Щодо спеціальних параметрів, то вони застосовуються до аналітичних рахунків відповідно до їх економічного змісту, а також застосовуються при автоматизованому веденні окремих операцій банків та для надання звітності НБУ. Обов’язкові параметри аналітичного обліку в електронному вигляді наводяться в класифікаторах, що адаптовані до формування економічних показників для подання фінансової і статистичної звітності.

Необов’язкові параметри є рекомендованими для заповнення та можуть використовуватись при організації внутрішнього обліку у банку, а також при наданні звітності іншим органам.

Усі аналітичні рахунки банку утворюють внутрішній план рахунків. Кожен банк самостійно визначає власну систему аналітичного обліку, створюючи внутрішній план рахунків, який містить опис характеристики групи рахунків або кожного рахунку окремо, порядок їх відкриття та закриття.

Первинні документи, на підставі яких здійснюють записи у бухгалтерському обліку, повинні містити зазначені номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, суми операції в грошовому виразі, дату виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи.

Первинні документи за кожний робочий день повинні звірятися з оборотно-сальдовим балансом. У разі виявлення розбіжностей здійснюєть вивіряння документів та оборотів по кожному балансовому рахунку. Сформовані, зброшуровані та звірені з оборотно-сальдовим балансом меморіальні документи передаються для зберігання.

Основні методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про витрати визначаються Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, які розроблені відповідно до законів України і ґрунтуються на основних принципах міжнародних стандартів фінансової звітності та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відображення в бухгалтерському обліку витрат, пов’язаних зі зменшенням корисності активів, здійснюється в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку відповідних активів банків.

Відповідно до Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, витрати визнаються у разі задоволення умов, що наведені на рисунку 1.5 [7, 16]

При відображенні в бухгалтерському обліку інформації про витрати банки України застосовують таких два основних принципів як [16]:

- нарахування та відповідності доходів і витрат – відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходів і витрат під час їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів та порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, з метою визначення фінансового результату звітного періоду;

- обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів банку.

 

Витратами банку
- визнання реальної заборгованості за активами та зобов’язаннями банку; - фінансовий результат операції, пов’язаної з наданням (отримання) послуг, може бути точно визначений.    
- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; - попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг; - погашення одержаних кредитів, повернення депозитів тощо; - витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до чинного законодавства України  
Визнаються за умов
Не визнаються

Рисунок 1.5 – Критерії визнання витрат банку

 

Джерелами облікових даних є договори з контрагентами, документи первинного обліку, відомості нарахування відсотків, резервів, книги реєстрації рахунків.

Щодо податкової звітності банку, то вона представлена Декларацією про прибуток банку та Декларацією з податку на додану вартість.

Статистична звітність подається банками до НБУ та Державного комітету статистики України. Вона складається з метою надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність банку.До інформації за результатами контрольних заходів відносять акти перевірки податковими органами, висновки аудиторів, звіти про проведення перевірки НБУ.

Залишки за рахунками витрат відображаються наростаючим підсумком з початку року і в кінці звітного фінансового року, якщо витрати перевищують доходи банку, то вони списуються на рахунок 5041 «Збиток звітного року, що очікує затвердження». Здійснені витрати, що належать до майбутніх періодів, обліковуються за рахунком 3500 «Витрати майбутніх періодів». Банк щомісяця визнає суму витрат, що належать до звітного періоду, з відображенням рахунками сьомого класу.

Порядок нарахування та визнання витрат за операціями, що здійснюються між структурними підрозділами банку (філіями), визначається банком самостійно.

Залишки за рахунками витрат за операціями між структурними підрозділами банку (філіями) мають бути тотожними та не враховуються під час формування фінансового результату банку.

Витрати банківських установ відображаються у обліку за рахунками класу 7 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України [12].

Щодо витрат в іноземній валюті, то вони відображаються банком за рахунками класу 7 у національній валюті за офіційними курсами гривні до іноземних валют на дату їх визнання з використанням рахунків валютної позиції групи 380 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

За наявності простроченої та сумнівної заборгованості за нарахованими доходами банк формує спеціальні резерви у відповідній валюті за рахунок витрат. Коли заборгованість визнається безнадійною, банк саме за рахунок резервів списує її і обліковує за позабалансовими рахунками групи 960.

Статті витрат не згортаються, а відображаються в обліку окремо, за винятком статей, пов’язаних із хеджуванням або активами та зобов’язаннями, якщо є юридичне право на таке згортання та якщо це передбачено відповідними положеннями (стандартами) з бухгалтерського обліку.

Умови нарахування та сплати витрат (дата нарахування, термін сплати за обумовлений період, метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку), а також неустойки в разі порушення боржником зобов’язання визначаються договором між банком і контрагентом згідно з вимогами законодавства України.

Щодо процентних витрат банку, то вони в бухгалтерському обліку відображаються із застосуванням ефективної ставки відсотка, та визначаються як добуток амортизованої собівартості на ефективну ставку відсотка.

Амортизована собівартість – це вартість, за якою оцінюються фінансовий актив, фінансове зобов’язання і яка складається із собівартості придбання, зменшеної на суму погашення основної суми боргу, збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка і зменшеної на суму часткового списання внаслідок зменшення корисності.

Ефективна ставка відсотка – ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього інструменту. Банки України визначають самостійно методику з визначення ефективної ставки відсотка.

Відповідно, балансова вартість – це вартість, за якою актив, зобов’язання та власний капітал відображається в балансі [16].

Інформацію про витрати банку містять наступні фінансові документи [17]:

- Звіт про фінансовий стан;

- Звіт про прибутки і збитки та інший сукупний дохід;

- Звіт про рух грошових коштів;

- Звіт про зміни у власному капіталі;

- Примітки до річної фінансової звітності.

Отже, варто зробити висновки, що діяльність банку не можлива без існування витрат. Створення, формування, визнання та оцінка витрат банківських установ регламентується численною кількістю МСФЗ, що викликано значною кількістю видів витрат. Витрати є керованою ланкою діяльності, підлягають аналізу, обліку та контролю. У банківських установах головними органами за управлінням витрат виступають загальні збори учасників, правління банку та спостережна рада. Інформацію про витрати банку залежно від джерела можна поділити на групи: планові документи, облікові дані, звітність, контрольні дані. Витрати визначають у звіті про фінансові результати та обліковують на рахунках 7-го класу Плану рахунків.

 

1.3 Організаційно-інформаційне забезпечення процесу та механізму формування витрат банку

 

Витрати банку є керованими. Вони плануються, обліковуються, аналізуються. Успішне функціонування банку залежить від ефективності його управління.

Органами управління в банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління банку. Загальні збори учасників визначають стратегічні напрямки діяльності банку, затверджує плани діяльності банку та звіти про їх виконання. Спостережна рада несе основну відповідальність за діяльність і фінансовий стан банку. До її функцій належить схвалення річного фінансового плану і бюджету та нагляд за їх складанням, визначення джерел капіталізації та іншого фінансування банку.

Голова правління несе особисту відповідальність за результати діяльності банку [13]. Правління банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для діяльності банку.

До підрозділів, що здійснюють управління витратами на тактичному рівні, можна віднести комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет. Комітет з питань управління активами та пасивами розглядає собівартість пасивів, приймає рішення щодо політики відсоткової маржі. Також здійснює оцінку змін у доходах і витратах банку. Тарифний комітет аналізує співвідношення між собівартістю послуг та ринковою конкурентоспроможністю діючих тарифів [20].

Управління витратами на оперативному рівні здійснюють казначейство, фінансово-аналітичний відділ, відділ фінансового планування, служба внутрішнього аудиту, відповідальні менеджери центрів фінансової відповідальності.

Казначейство банку здійснює поточне управління системою трансфертного ціноутворення (трансфертна ціна показує внутрішню вартість ресурсів у системі банку з урахуванням ринкових індикаторів). Фінансово-аналітичний відділ здійснює оцінку та аналіз витрат від операційної та господарської діяльності. Відділ фінансового планування забезпечує процес планування та моніторинг реалізації планів у банку. Служба внутрішнього аудиту здійснює нагляд за поточною діяльністю банку, перевіряє результати поточної фінансової діяльності банку. Менеджери центрів фінансової відповідальності здійснюють контроль та аналіз за витратами конкретного центру.

Для інформаційного забезпечення аналізу витрат можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації [21].

Інформаційне забезпечення складається з внутрішньої та зовнішньої інформації.

Зовнішньою є правова інформація, директивна, статистично-довідкова інформація.

Джерелами зовнішньої інформації є діяльність конкурентів, макроекономічні показники, ринкове середовище, засоби масової інформації, рейтингові агенції, міжнародні фінансові організації, дані НБУ, Асоціації українських банків, Державного комітету статистики.

Складання фінансової звітності банками України регламентується Постановою Правління НБУ № 373 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України».

Крім того інформація про витрати банку наведена в:

- Примітка 31. Процентні доходи і витрати. Наводяться наступні статті процентних витрат: строкові кошти юридичних осіб, боргові цінні папери, що емітовані банком, інші залучені кошти, строкові кошти фізичних осіб, строкові кошти інших банків, депозити овернайт інших банків, поточні рахунки, кореспондентські рахунки, зобов’язання з фінансового лізингу (оренди), інші.

- Примітка 32. Комісійні доходи та витрати. Комісійні витрати розподіляються за такими статтями: розрахунково-касові операції, інкасація, операції з цінними паперами, інші, операції з довірчого управління, гарантії надані.

- Примітка 34. Адміністративні та інші операційні витрати. Витрати групуються таким чином: витрати на утримання персоналу, амортизація основних засобів, зменшення корисності основних засобів та нематеріальних активів, відновлення корисності основних засобів та нематеріальних активів, збиток від зменшення корисності гудвілу, амортизація програмного забезпечення та інших нематеріальних активів, витрати на утримання основних засобів на нематеріальних активів, телекомунікаційні та інші експлуатаційні послуги, витрати на оперативний лізинг (оренду), інші витрати, пов’язані з основними засобами, професійні послуги, витрати на маркетинг та рекламу, витрати із страхування, сплата інших податків та зборів, платежів, крім податку на прибуток, зменшення корисності необоротних активів, утриманих для продажу (чи груп вибуття), інші.

- Примітка 35. Витрати на податок на прибуток [17].

Інформацію про витрати банку залежно від джерела можна поділити на групи: планові документи, облікові дані, звітність, контрольні дані.

Планові документи є відображенням системи планування банку. Формуються бюджет доходів і витрат банку, бюджет руху грошових коштів. Бюджет доходів і витрат формується для планування усіх доходів і витрат планового періоду.

Джерелами облікових даних є договори з контрагентами, документи первинного обліку, відомості нарахування відсотків, резервів, книги реєстрації рахунків.

Банк формує управлінську звітність, яка містить фінансові, операційні та інші нефінансові показники діяльності банку за різними об’єктами управління (видами діяльності, центрами відповідальності, продуктами та їх групами, клієнтами та їх групами).

Інформація про витрати банку подається у фінансовій звітності банку (звіт про фінансовий результат).

Податкова звітність банку представлена декларацією про прибуток банку, декларацією з податку на додану вартість.

Статистична звітність подається банками до НБУ та Державного комітету статистики України. Вона складається з метою надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність банку.

До інформації за результатами контрольних заходів відносять акти перевірки податковими органами, висновки аудиторів, звіти про проведення перевірки НБУ.

Управління фінансами в банку в цілому та витратами, зокрема, здійснюється на основі розробленої фінансової структури, що є інструментом реалізації цілей банку щодо:

- підвищення ефективності банківської діяльності та максимізації прибутку; розвитку бізнес-напрямків;

- удосконалення системи мотивації праці працівників.

Основною функцією фінансової структури є делегування відповідальності за фінансові показники (доходи, витрати та прибуток) центрам фінансової відповідальності.

Задачі, що виконуються завдяки визначенню фінансової структури: оцінка рентабельності та ефективності управління банком в цілому; формування бізнес-планів підрозділів; виділення сфер відповідальності за виконання бізнес-планів; оцінка рентабельності структурних підрозділів та продуктів.

Критеріями виділення окремого бізнес-напрямку в банку є: наявність власного ринку діяльності та клієнтської бази; отримання прямих доходів та/або залучення фінансових ресурсів через виконання різних фінансових інструментів і в результаті здійснення операцій, надання послуг; виконання комплексу взаємопов’язаних та близьких послуг і операцій, що становлять єдиний технологічний процес.

У банку також існують підрозділи, які чинять опосередкований вплив на залучення клієнтів певних сегментів шляхом впровадження партнерських програм. Вони не належать до жодного з бізнес-напрямків, оскільки можуть працювати на всі бізнес-напрямки одночасно. При цьому вони є центрами фінансового обліку, оскільки приймають участь у виконанні бізнес-напрямками їх фінансових показників. Результати діяльності таких підрозділів оцінюються окремо від діяльності інших бізнес-напрямків.

У структурі таких підрозділів виділяють як центри витрат, так і центри прибутку. На центри прибутку перерозподіляється частина доходу бізнес-напрямків, отриманих від клієнтів, що були залучені на обслуговування в банк через партнерські програми. Такий перерозподіл доходів здійснюється на основі внутрішнього нормативного документу, що регламентує даний процес.

Кожен центр прибутку має свій план активів та пасивів, бюджет доходів та витрат (для центрів витрат – тільки бюджет витрат), що забезпечує визначення саме тих активів та пасивів, доходів та витрат, на розмір яких центр прибутку та центр витрат може безпосередньо впливати.

На основі стратегії розвитку міжнародної банківської групи банк, враховуючи макроекономічний прогноз діяльності національної банківської системи на рівні банку, за участі бізнес-напрямків розробляється фінансова модель стратегічного бачення розвитку банку в Україні (далі стратегія розвитку). Безпосередньо в стратегії розвитку банку витрати не плануються, але даний документ є базовим у довгостроковому контексті для річного циклу планування діяльності банку в цілому, в тому числі і витрат.

Поточне фінансове планування здійснюється на один рік з поквартальною розбивкою і передбачає розробку бізнес-плану банку, в якому конкретизуються, виходячи із стратегії розвитку банку, завдання та планові показники діяльності на фінансовий рік.

Політика бюджетування банківської установи в сфері формування витрат передбачає:

- забезпечення окупності платних кредитних ресурсів, тобто одержання позитивної процентної маржі за активними операціями банку (перевищення процентних доходів над процентними витратами та постійне її нарощування).

- поступове поліпшення співвідношення непроцентних доходів й витрат з метою досягнення покриття непроцентних витрат непроцентними доходами шляхом розширення комісійної діяльності, й відповідно, збільшення непроцентних доходів та оптимізації непроцентних витрат.

Непроцентні витрати за всіма установами банку (за винятком новостворених установ, які працюють в режимі планової збитковості) плануються, виходячи з потреби забезпечення діяльності банку та наявності джерела фінансування (доходи філії банку після покриття процентних витрат) за умови забезпечення рентабельної діяльності.

Комісійні витрати плануються, виходячи з вартості послуг і операцій, пов’язаних із операційною діяльністю.Інші операційні витрати передбачаються відповідно до укладених угод по наданню послуг (оперативний лізинг, консалтингові послуги тощо).Загальні адміністративні витрати плануються в бюджеті залежно від їх змісту за порядком, охарактеризованим нижче.

Витрати на оплату праці розраховуються, виходячи з кількості персоналу, необхідного для забезпечення ефективної діяльності кожної філії (відділення) та банку в цілому, а також з урахуванням фінансових можливостей щодо утримання персоналу. Внески, збори на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування плануються відповідно до чинного законодавства. Матеріальна допомога та соціальні виплати плануються за наявності фінансової можливості. Витрати на підготовку кадрів плануються, виходячи з виробничих потреб в підготовці працівників, за рішенням правління (або Голови правління) банку.

Витрати на утримання основних засобів формуються з необхідності підтримання їх у належному стані. Вони плануються, виходячи з наявності основних засобів, вартості техогляду і обслуговування, діючих цін тощо. Амортизаційні відрахування плануються відповідно до вимог Положення про нарахування амортизаційних відрахувань з урахуванням планових капітальних витрат.

Витрати на відрядження, пов’язані з виробничою діяльністю, прогнозуються відповідно до плану відряджень працівників структурних підрозділів, погоджених з керівництвом.

Витрати на спонсорство та благодійну діяльність плануються за умови прибуткової діяльності та необхідності зміцнення іміджу банку.

Витрати на маркетинг, рекламу, спонсорство та представницькі витрати філій та відділень плануються та фактично здійснюються ними лише за погодженням відповідними підрозділами Головного офісу.

Інші адміністративні витрати плануються залежно від участі банку у різних спілках, асоціаціях тощо і необхідності сплати членських внесків, плану заходів стосовно корпоративної культури та інших витрат загально банківського характеру.

Поточний контроль витрат ведеться безпосередньо в ході здійснення діяльності банку. Проведення витрат у розмірах більших, ніж затверджено за статтями адміністративно-управлінських витрат, можливе лише за рахунок економії за іншими статтями за умови, якщо сума витрат не перевищує затверджену в бізнес-плані філії загальну суму за відповідним напрямком адміністративно-управлінських витрат: витрати на оплату праці; амортизація; адміністративно-господарські витрати.

У рамках кінцевого контролю витрат фактично понесені витрати порівнюються з плановими.

Для аналітичного забезпечення формування витрат в банку використовуються такі види аналізу:

- ранжування, за допомогою якого виявляються найбільш і найменш витратні бізнес-напрями, банківські продукти і послуги; порівнюються витрати різних елементів фінансової структури за заданою статтею бюджету;

- кластерний аналіз, який дозволяє об’єднувати витратні статті бюджету в групи (кластери) за визначеними ознаками, порівнювати їх і виявляти серед них найбільш і найменш впливові;

- факторний аналіз призначений для виявлення обставин, що вплинули на значення статті витрат банку, що аналізуються, та зміни в ній;

- аналіз трендів забезпечує вивчення змін витрат, що відбулися протягом заданого періоду;

- «план-факт» аналіз, у процесі якого контролюється і аналізується виконання бюджетів банку в розрізі витратних статей, виявляючи і оцінюючи відхилення в витратах банку, аналізуючи причини виникнення цих відхилень.

Отже, кожна банківська установа має приділяти значну увагу забезпеченню ефективного формування витрат, що передбачає їх планування, контроль та аналіз.

РОЗДІЛ 2 OPГAНIЗAЦIЯ OБЛIКУ ВИТРАТ У ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

 

2.1 Загальноекономічна характеристика дiяльнocтi ПАТ КБ «Приватбанк»

 

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» заснований 19 березня 1992 року. На сьогоднішній день Приватбанк є одним з найбільших банків країни, а також входить до визнаних лідерів банківської системи України. За даними британського авторитетного міжнародного фінансово-аналітичного журналу «The Banker» у 2000 році Приватбанку було присвоєно звання «The Bank of the Year». Також, банк входить в десятку рейтингу найбільших банків Центральної та Східної Європи.

ПАТ КБ «Приватбанк» є найбільшим універсальним міжрегіональним комерційним банком України, орієнтованим на платіжні операції для населення і юридичних осіб усіх форм власності.

Маючи генеральну ліцензією Національного банку України на проведення банківських операцій, Приватбанк здійснює весь спектр послуг із обслуговування корпоративних і фізичних клієнтів згідно з міжнародними стандартами. За даними дослідження GFK Ukraine у 2015 році Приватбанк вважають основним системним банком 38,2% клієнтів-фізичних осіб, що більше, ніж у двадцяти п’яти наступних банків разом. Показник у 22,8% - становить серед корпоративних клієнтів. Головним пріоритетів у роботі банку є довгостроковий інтерес клієнтів. Приватбанк ефективно співпрацює на різних сегментах фінансового ринку та підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками.

Національна мережа банківського обслуговування Приватбанку, що включає в себе 3 216 відділень по всій Україні, 8 210 банкоматів, 11 926 терміналів самообслуговування і 147 289 POS-терміналів, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни.

Згідно з даними Асоціації українських банків ПАТ КБ «ПриватБанк» є безумовним лідером серед всіх українських банків за розміром капіталу, чистих активів, зобов’язань, фінансових результатів діяльності. Мережа банківського обслуговування банку включає в себе понад 3000 філій та відділень по всій Україні, що дозволяє будь-якому клієнту одержати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій часті країни.

ПАТ КБ «Приватбанк» - єдиний з українських банків, який має закордонну філію на Кіпрі, також банк активно проводить систему сучасних фінансових послуг у Росії, Латвії, Португалії, Грузії [20].

Основою діяльності банку є його ресурсна база, що формується з капіталу та зобов’язань (таблиця А.1).

Проаналізуємо динаміку зобов’язань ПАТ КБ «Приватбанк» в порівнянні з I групою банків України за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр. (таблиця А.2, рисунок 2.1).

 

Рисунок 2.1 – Динаміка зобов’язань I групи банків та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр., тис.грн [22]

 

Аналізуючи таблицю А 2 та рисунок 2.1, можна зробити висновки, що, зважаючи на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» знаходиться на першому місці в І групі банків, всі його показники діяльності при порівнянні зі всією І групою банків України будуть займати у групі вагому частку. Так, наприклад, зобов’язання банку займають близько 26% зобов’язань всієї І групи. Прослідковуючи динаміку зобов’язань за останні три роки, можна сказати, що загалом по групі обсяги зобов’язань поступово зростали, але стосовно ПАТ КБ «Приватбанк», то у нього протягом 2014 року обсяг зменшився, порівняно з 2013 роком. На це, звичайно, вплинула економічна та політична ситуація України, яка склалася протягом 2014 року, певним чином вплинуло зменшення кількості банківських установ навесні 2014 року через окупацію АР Крим.

Зобов’язання банку (таблиця А.1) за аналізований період мали незначні коливання за 2012-2014 рр. темп росту становив 118%, проте за 2014 рік обсяг зобов’язань скоротився на 12290592 тис.грн, що було спричинене перш за все скороченням обсягу боргових цінних паперів, емітованих банком, зобов’язань щодо поточного податку на прибуток та відстрочених податкових зобов’язань. Кошти банків та кошти клієнтів в структурі зобов’язань за аналізований період мали тенденцію до збільшення. В свою чергу саме кошти клієнтів займають найбільшу частку в структурі зобов’язань (близько 70%), із яких переважають кошти фізичних осіб. Це говорить про клієнтоорієнтовану політику банку. Слід зазначити, що кошти банків у структурі зобов’язань ПАТ «Приватбанк» займають незначну частку: 0,78%, 4% та 12% у 2012, 2013 та 2014 роках відповідно. Боргові цінні папери займають близько 4% у структурі зобов’язань, а інші фінансові зобов’язання – близько 15%.

Наявна тенденція свідчить про посилення позицій банку стосовно залучення коштів клієнтів банку, переважно фізичних осіб, а також про те, що банк не проводить дуже активну політику на міжбанківському ринку.

У ПАТ КБ «Приватбанк» найбільшу частину у загальномі обсязі власного капіталу банку (таблиця А.3) займає статутний капітал (близько 80%). Протягом аналізованого періоду обсяг власного капіталу мав тенденцію до збільшення. За період аналізу темп росту склав 124%. Збільшення власного капіталу банку відбулося за рахунок збільшення протягом всього періоду саме статутного капіталу та резервів переоцінки.

 

Рисунок 2.2 - Динаміка власного капіталу I групи банків та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр., тис.грн [22]

 

Аналізуючи рисунок 2.2, можна зробити висновок, що власний капітал банків всієї І групи зменшився протягом 2014 року, але це не відзначилося на діяльності ПАТ КБ «Приватбанк», тому що його власний капітал мав тенденцію до збільшення протягом останніх трьох років, що є позитивною тенденцією, особливо в період економічної кризи.

Для детальної оцінки ситуації, яка відбулася в активах ПАТ КБ «Приватбанк» доцільно розглянути зміни, що відбулися в їх структурі (рисунок 2.3).

Протягом досліджуваного періоду активи банку мали незначні коливання. А саме за 2013 рік їх обсяг збільшився на 42062145 тис.грн., а за 2014 рік зменшився на 99058554 тис.грн.

Стосовно активів І групи банків в цілому, то тут прослідковується тенденція до збільшення протягом всіх трьох років, навіть протягом 2014 року активи І групи зросли на 139507310 тис. грн, що говорить про те, що, навіть, у період економічної кризи банки І групи мали змогу проводити стабільну банківську діяльність.

 

Рисунок 2.3 - Динаміка активів I групи банків та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр., тис.грн [22]

 

Станом на 01.01.2015 р. найбільшу питому вагу в активах банку займають кредити та заборгованість клієнтів (близько 80%). Залишки за даною статтею за період дослідження збільшилися на 47613034 тис.грн. або на 40%. Зменшення загального обсягу активів протягом 2014 року спричинене зменшенням у їх структурі наступних складових: грошові кошти та їх еквіваленти, кошти обов’язкових резервів банку в НБУ, кошти в інших банках, цінні папери в портфелі банку до погашення, інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, інвестиційна нерухомість, інші фінансові активи, інші активи. Стосовно питомої ваги, то вагомих змін за період дослідження зазнали такі статті активів як грошові кошти та їх еквіваленти (зменшилися за 2014 рік на 2%), інші фінансові активи (зменшилися за 2014 рік на 7%).

Розглянемо склад та структуру активів ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2015 р. (таблиця 2.1)

Таблиця 2.1 – Склад та питома вага активів ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2015 р. [22]

Стаття Обсяг, тис грн Питома вага, %
Грошові кошти та їх еквіваленти   13,23
Кошти обов’язкових резервів банку в НБУ   0,00037
Торгові цінні папери   0,00001
Кошти в інших банках   0,60
Кредити та заборгованість клієнтів   78,86
Цінні папери в портфелі банку на продаж   0,48
Цінні папери в портфелі банку до погашення   0,07
Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії 681 041 0,33
Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток 77 416 0,04
Відстрочений податковий актив   0,004
Основні засоби та нематеріальні активи   1,48
Інші фінансові активи   4,53
Необоротні активи, утримувані для продажу, та активи групи вибуття   0,27
Всього активів 204 585 003  

 

Аналізуючи таблицю 2.1, можна зробити висновки, що станом на 01.01.2015 р. найбільшу питому вагу у структурі кредитів ПАТ КБ «Приватбанк» займають кредити та заборгованість клієнтів (близько 80%), також вагому частку займають грошові кошти та їх еквіваленти (13,23%). Що стосується коштів в інших банках то вони займають незначну частку в структурі активів банку – близько 1%.

Отже, ПАТ КБ «Приватбанк» є лідером на банківському ринку України. За розміром регулятивного капіталу і активів банк належить до 1 групи. Загальна структура активів банку свідчить про виважене ставлення банку до якості своїх активів. Такий підхід дозволяє банку ефективно управляти ними та досягати позитивного результату за кожною активною операцією. Провівши аналіз ресурсної бази банку ми отримали позитивні результати, а отже банк має і позитивні тенденції в період економічної кризи. Також, варто зазначити, що якість управління активами і пасивами банку знаходиться на задовільному рівні, керівництво на високому рівні забезпечує управління ними, яке спрямовано на отримання максимального прибутку від проведення банківських операцій при забезпеченні виконання зобов’язань вчасно та в повному обсязі.

 

2.2 Аналіз витрат та оцінка фінансового стану ПАТ КБ «Приватбанк»

 

Банк має не диверсифіковану структуру активів та зобов’язань з точки зору їх стабільності, рівня ризику та впливу на ліквідність банку.

Зростання прибутковості банку забезпечує стабільність його фінансового стану. З цією метою проводиться комплексний аналіз його витрат, прибутку (збитку), а також чистого прибутку після оподаткування (таблиці Б.1 – Б.4).

За досліджуваний період загальні витрати банку ПАТ «Приватбанк» мали тенденцію до збільшення (рисунок 2.6), а саме за 2012 рік вони зросли на 15%, за 2013 рік – на 38%, а за весь досліджуваний період – майже на 60%.

Найбільшу питому вагу у структурі витрат займають процентні витрати, комісійні витрати, адміністративні та інші операційні витрати та відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках.

 

Рисунок 2.6 – Динаміка витрат ПАТ «Приватбанк» за 2012-2014 роки, тис.грн

 

Станом на 01.01.2015 р. питома вага процентних витрат становила 55%, адміністративних та інших операційних – майже 24%, відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках – 7%, а комісійні витрати – 3%. Процентні витрати зростали поступово з кожним роком, в підсумку за весь період аналізу зросли майже на 80%, комісійні витрати як за 2012 рік, так і за період аналізу зросли майже на 100%, за 2013 рік знизилися на 2%. Відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках за весь період аналізу знизилися майже в половину, адміністративні та інші операційні витрати за весь період аналізу зросли на 50%.

Отже, слід зробити висновок, що таке поступове зростання витрат банку негативно позначається на його діяльності. Це підвищення перш за все спричинила економічна ситуація в країні, зростання рівня інфляції (особливо 2014 рік), зміна валютної ситуації в банківській сфері, низька ліквідність на ринку капіталу.

Головним принципом діяльності будь-якого комерційного банку є прибутковість, тобто перевищення доходів банку над його витратами. Аналіз основних компонентів діяльності ПАТ «Приватбанк» за 2012-2014 рр. показав, що темпи зростання витрат (159%) частково випереджають темпи зростання доходів (151%), що безумовно є свідченням погіршення його прибутковості за останні три роки.

У цілому банк за аналізований період отримував прибуток, але протягом 2014 року він значно скоротився, на що вплинула економічна та політична ситуація в країні, зростання інфляції, зниження довіри до банків з боку клієнтів, відтік депозитного та кредитного портфелю банку.

Безперечно прибуток є важливим показником ефективної діяльності банку, але не достатнім для її оцінки, тому варто звернутися до аналізу інших показників діяльності банку (таблиця Б.4).

Коефіцієнт загального рівня рентабельності, який характеризує рівень віддачі витрат банку й показує суму прибутку, що припадає на одиницю витрат, за період 2011-2013 рр. мав незначні коливання, а саме в 2014 році скоротився до 2%. Однак максимальне його значення за досліджуваний період складало 7% або близько 7 коп. чистого прибутку на 1 гривню сукупних витрат, що є свідченням невисокої ефективності діяльності банку.

Прибутковість активів протягом 2012-2013 років була на рівні близько 1%, а в 2014р. різко скоротилася до 0,3%. Взагалі на практиці вважається, що якщо рівень прибутковості активів перевищує 1%, то банк працює рентабельно, тобто можна говорити про погіршення рентабельності у 2014 р..

Дохідність активів протягом досліджуваного періоду зросла на 2%. Цей показник характеризує рівень доходу, який припадає на одиницю активів, які використовує банк. Його оптимальне значення – не нижче 12%. У ПАТ «Приватбанк» це значення протягом всього періоду було оптимальний.

У ПАТ КБ «Приватбанк» показник чистої процентрої маржі мав тенденцію до збільшення і коливалась на рівні 18-20%. Даний показник характеризує можливість банку отримувати доход, а саме диференціальний процентний доход, у відсотках до чистих активів. Його оптимальне значення - не менше 4,5%.

Коефіціент чистого спреду дозволяє оцінювати відсотковий розподіл, тобто абсолютну відсоткову різницю між вартістю залучених пасивів і доходністю розміщення активів − різницю між двома цінами на ресурси без співвідношення об’ємів. У ПАТ «Приватбанк» чистий спред мав тенденцію до збільшення і коливався на рівні близько 20% та за аналізований період збільшився приблизно на 5%. Даний показник носить гарний характер, адже він є більшим від оптимального значення 1,25%.

Стосовно штату працівників, то він скорочувався незначними темпами протягом досліджуваного періоду завдяки впровадженню банком інноваційних технологій, які не потребують великої кількості працівників.

Рентабельність доходів за аналізований період знизилася майже на 5%, що свідчить про зниження прибутковості банку.

Підсумовуючи всі вище аналіз ефективності діяльності ПАТ «Приватбанк», можна зробити висновок, що в цілому показники діяльності за три останні роки коливаються, але мають позитивні значення зокрема динаміка прибутку заслуговує на позитивну оцінку, теж саме стосується й показників рентабельності та прибутковості. Розрахунок основних коефіцієнтів фінансової стійкості банку наведений у додатку В (таблиця В.1).

З таблиці В.1 видно, що коефіцієнт надійності (мінімальне значення не менше 5%) знизився протягом 2013 року до 10%, але зріс протягом 2014 р. до 12,5%. Він характеризує забезпеченість банку власним капіталом та його залежність від залучених коштів і знаходиться в межах оптимального значення.

Коефіцієнт фінансового важеля, що розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку, в періоді аналізу змінювався і станом на 01.01.2015р. досягнув значення 8,014. Отже, банк має не досить високу активність щодо залучення коштів на грошовому ринку.

Оптимальне значення коефіцієнта участі власного капіталу у формуванні активів становить не менше 10 %, тобто можна зробити висновок, що в ПАТ «Приватбанк» капітал має значну роль при формуванні активних операцій банку, оскільки значення цього показника за аналізований період було в межах 10-11%.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу показує наскільки банк ураховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує в нерухомість, цінності, обладнання. Значення цього показника протягом всього аналізованого періоду у ПАТ «Приватбанк» має від’ємне значення і до 2013 року знаходився в межах -10%, а в 2014 становить -4%.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то на початок 2015 року він знизився до показника 11,3. Зниження його значення свідчить про зміцнення фінансової стійкості банку і викликано тим, що темп зростання капіталу перевищує темп зростання активів.

Отже, можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом. Однак, в умовах фінансової нестабільності доцільним є подальше нарощення розміру власного капіталу банку. Аналіз показників ліквідності проведемо на основі даних таблиці 2.2.

 

Таблиця 2.2 - Динаміка показників ліквідності ПАТ «Приватбанк» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр.

Коефіцієнти 01.01. 01.01. 01.01. Відхилення  
За 2013 р. За 2015 р. За період аналізу  
 
1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (КМЛ) 0,265 0,253 0,192 -0,013 -0,061 -0,074  
2. Коефіцієнт поточної ліквідності (КПЛ) 0,870
<== предыдущая | следующая ==>
Виды договоров | Значимість потенціалу геодезичного підприємства для його розвитку

Date: 2016-01-20; view: 807; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.008 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию