Ручний повітряно-пінний вогнегасник ОВП-10

Ручний повітряно-пінний вогнегасник ОВП-10 (рис. 5.1) складається з корпуса, стального балона високого тиску з вуглекислотою, поліетиленової сильфонної трубки, кришки із запірно-пусковим пристроєм і пінного насадка.

На горловину балона з вуглекислим газом накручують ніпель, який має дозуючий пристрій для випуску газу в порожнину вогнегасника. Ніпель закриває балон, затискаючи бронзову мембрану.

Пінний насадок, який складається з розпилювача, розтруба і касети з двома латунними сітками, за допомогою викидної трубки приєднують до кришки. Викидна трубка може повертатися навколо своєї осі.

Зарядом вогнегасника ОВП-10 являється 4–6 % -ий водний розчин піноутворювача, який виштовхується з корпусу вогнегасника вуглекислим газом в пінний насадок, де і утворюється піна.

Рис. 5.1 – Схема вогнегасника ОВП-10: 1 – сталевий корпус; 2 – рукоятка для переносу; 3 – балончик для виштовхуючого газу; 4 – повітряно-пінний насадок з розпилювачем; 5 – пусковий механізм; 6 – кришка корпусу вогнегасника; 7 – сифонна трубка-насадок

Для приведення в дію вогнегасника ОВП-10 необхідно: направити розтруб на вогнище, натиснути пусковий важіль; при цьому опускається шток, на кінці якого є голка, яка проколює бронзову мембрану балона з вуглекислим газом.

Технічна характеристика вогнегасника ОВП-10 наведена в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 – Технічна характеристика вогнегасника ОВП-10

5.3 Вогнегасники вуглекислотні (газові)

Вуглекислотні вогнегасники (рис. 5.2) призначені для гасіння палаючих електропристроїв, які знаходяться під струмом, а також особливо цінних матеріалів (в музеях, архівах, бібліотеках тощо); це міцні металічні судини, які мають спеціальний запірний вентиль і розтруб-снігоутворювач. До запірного вентиля припаяна сильфонна трубка, яка не доходить до дна на 3–4 мм і забезпечує практично повний вихід вуглекислоти з балону.

Запірний вентиль має запобіжну мембрану, розраховану на вибух при температурі +50 ºС. За допомогою поворотного механізму запірний вентиль з’єднаний з розтрубом-снігоутворювачем.

Рис. 5.2 – Схема вогнегасника ОУ-2: 1 – сталевий балон; 2 – запірний вентиль; 3 – розтруб-снігоутворювач

Для зарядки вуглекислотних вогнегасників використовують рідку технічну вуглекислоту, яка містить двоокис вуглецю не більше 98 % об’єму.

При виникненні пожежі вогнегасники підносять як можна ближче до місця горіння. Направивши розтруб на палаючий предмет, відкривають запірний вентиль обертанням маховичка за годинниковою стрілкою до відмови. Дія вуглекислотних вогнегасників проходить нерівномірно у часі: в перший момент викидається основна кількість вуглекислоти у вигляді снігу, після чого інтенсивність її виходу падає. Це пояснюється тим, що вуглекислота викидається з балона під власним тиском, який швидко падає в міру зменшення її кількості.

Недоліки вуглекислотних вогнегасників:

– відсутність змочуваної здатності, тому тління продовжується;

– часто замерзає вуглекислота в вентилі вогнегасника;

– характеризується малою ефективністю при температурі нижче 5 ºС;

– дія вогнегасників обмежується температурою нижче 25 ºС.

Вуглекислотні вогнегасники: ОУ-2; ОУ-5; ОУ-8; ОУ-25.

Технічна характеристика вуглекислотних вогнегасників наведена в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 – Технічна характеристика вуглекислотних вогнегасників