Напрямки прискорення обертання оборотних коштів

На етапі формування виробничих запасів:

- створення оптимальних обсягів виробничих запасів;

- застосування при формуванні виробничих запасів принципу оптимального співвідношення ціни та якості;

- використання раціональних схем постачання матеріальних ресурсів.

У сфері виробництва:

- скорочення тривалості виробничого процесу;

- упровадження прогресивних ресурсозберігаючих технологій;

- зниження матеріало- і енергомісткості продукції;

- економне використання матеріальних ресурсів; комплексна переробка сировини та використання відходів; організація використання вторинних ресурсів;

- модернізація виробничої інфраструктури підприємства;

- формування системи мотивації за раціональне використання матеріальних ресурсів.

У сфері обігу:

- удосконалення маркетингової діяльності підприємства;

- прискорення процесу реалізації готової продукції;

- стимулювання збуту продукції;

- удосконалення системи розрахунків за відвантажену продукцію;

- ефективне управління дебіторською заборгованістю;

- пошук оптимальних схем взаємодії з банківськими установами з приводу залучення коштів і здійснення розрахунків.

Напрямки підвищення ефективності роботи персоналу:

- формування оптимального складу персоналу;

- механізація й автоматизація виробництва;

- заміна діючих технічних засобів на прогресивніші;

- модернізація устаткування;

- впровадження прогресивних технологічних процесів;

- удосконалення управління та організації виробництва і праці;

- поглиблення спеціалізації виробництва;

- збільшення реального фонду робочого часу;

- створення раціональних структур управління;

- створення відповідного морально-психологічного клімату в колективі;

- моральне заохочення працівників;

- поліпшення системи підготовки і перепідготовки персоналу;

- удосконалення систем оплати праці;

- застосування системи участі робітників у прибутках. Кожен із зазначених напрямків на ефективність діяльності підприємства впливає різною мірою.

На кожному етапі діяльності підприємства менеджери мають звертатися до найбільш актуальних і суттєвих за результативністю з них. Проте стратегічний план розвитку підприємства повинен передбачати застосування всіх можливих напрямків підвищення ефективності.

Задачі:

Задача 1. Підрахуйте середній та граничний продукт праці, якщо відомі наступні дані:

Яку кількість працівників необхідно залучати у виробництво?

1) Середній продукт: APL = ;

1)APL = = 70; 2) APL = = 75;

3)APL = = 75; 4)APL = = 72,5;

5)APL = = 68; 6)APL = = 56,6;

2)Граничний продукт: MPL=

1) MPL= = 70; 4) MPL= = 65;

2) MPL= = 80; 5) MPL= =50;

3) MPL= = 75; 6) MPL= = 0.

Відповідь: Згідно зумови що (АР=МР при AP max) АР=МР =75, тому відповідно у виробництво необхідно залучити 3-є працівників.

Задача 2. Завдання: Розрахуйте розмір середнього та граничного продукту капіталу за такими даними:

Намалюйте графік залежності середнього та граничного продукту від витрат машинного часу. Визначте за його допомогою: при якому значенні капіталу сукупний продукт стає максимальним та чому при цьому дорівнює граничний продукт капіталу; з якої години капітал буде використовуватися найефективніше.

1.Середній продукт: APК = ; 2. Граничний продукт,: MPк=

1) APк = = 0; 1) MPL= = 0;

2) APк = = 2; 2) MPL= = 2;

3) APк = = 3,5; 3) MPL= = 5;

4) APк = = 5,7; 4) MPL= = 10;

5) APк = = 7,5;

6) APк = =7,6;

7) APк = =7;

8) APк = = 5,7.

Графік залежності середнього та граничного продукту від витрат машинного часу:

Відповідь: Згідно з умовою TPк max = 42, при цьому MP_к = 7; з 5 до 6 години капітал буде використовуватися найефективніше.

Задача 3. Використовуючи дані таблиці про затрати праці (L) та капіталу (K) на отримання продукції (Q), визначте характер економії від масштабів виробництва при переході від варіанту А до Б, від Б до В та від В до Г. Що можна сказати про зростання продуктивності при переході від одного варіанту співвідношення ресурсів до іншого?

А) при переході від варіанту А до Б ми можемо зробити висновок, що це зростаючий ефект масштабу виробництва.

Затрати капіталу збільшився у = 1,5 рази

Затрати праці збільшились у = 1,5 рази

Кількість отриманої продукції збільшилась у = 2 рази;

Б) при переході від варіанту Б до В ми можемо зробити висновок, що це незмінний ефект масштабу виробництва.

Затрати капіталу збільшився у = 2 рази

Затрати праці збільшились у = 2 рази

Кількість отриманої продукції збільшилась у = 2 рази;

В) при переході від варіанту В до Г ми можемо зробити висновок, що це спадний ефект масштабу виробництва.

Затрати капіталу збільшився у = 1,5 рази

Затрати праці збільшились у = 1,5 рази

Кількість отриманої продукції збільшилась у = 1,1 рази;

Висновки:

Отже, фактори виробництва або ресурси - це блага, які потрібно купити фірмі для забезпечення випуску інших благ - готової продукції, а виробництво — це процес трансформації вхідних ресурсів, затрат у кінцеві продукти. До основних ресурсів, затрат належать: праця, природні ре­сурси і матеріали, капітал,підприємницькі здібності. Кожен з цих видів ресурсів може містити вужчі підрозділи.

Разом з тим, виробництво можна охарактеризува­ти і як певну систему відносин між людьми. Вони можуть носити організаційно-економічний або соціально- економічний характер.

Виробнича функція — це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально мож­ливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів(L, K, M).

Закон знижувальної(спадної) продуктивності факторів виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між розширеним використанням одного з факторів виробництва (за незмінності всіх інших) і зростанням продукту, що на певному етапі починає знижуватися. Тобто закон говорить, щозбільшення змінного фактора при фіксованих значеннях інших і незмінності технології в кінцевому рахунку призводить до зниження його продуктивності.

Динаміка показників використання факторів виробництва демонструє взаємозв'язок між спадаючим граничним продуктом,сукупним та середнім продуктом виробничого фактора.

Сукупний продукт досягає максимального значення, коли граничний продукт дорівнює нулю (ТPmax при MPL = 0)

Криві середнього та граничного продукту перетинаються у точці максимуму середнього продукту (АР=МР при APmax)

Величина граничного продукту відображає кут нахилу кривої сукупного продукту (tgα= d TPL / dL)

У довгостроковому періоді обсяги всіх виробничих факторів змінюються. Тому фірма може обрати таке їх поєднання, що дасть змогу виробляти максимальний обсяг продукції з мінімумом витрат.

Важливим поняттям цієї теорії є закон ефекту масштабу. Він виражає зміни економічної ефективності при зростанні масштабів господарської діяльності. Цей закон відіграє важливу роль у мікроекономічному аналізі. Виділяють зростаючий, незмінний і спадний ефект масштабу.

Зростаючий ефект. У цьому випадку пропорційне зростання усіх вхідних факторів спричиняє більше ніж пропорційне зростання рівня виробниц­ттва. Інакше кажучи: подвоєння всіх вхідних факторів зумовлює більше ніж у два рази зростання рівня виробництва.

Незмінний ефект. У цьому випадку пропорційне зростання затрат усіх вхідних факторів виробництва приводить до пропорційного зростання рівня виробництва. Іншими сло­вами, подвоєння всіх вхідних факторів под­воює і рівень виробництва. Середня продуктивність вхідних факторів при цьому зали­шається постійною, незмінною є і продук­тивність кожного із вхідних факторів.

Спадний ефект. У цьому випадку пропорційне зростання витрат усіх вхідних факторів дає менше, ніж пропорційне зростання вихідної продукції.Іншими словами, подвоєння всіх вхідних факторів веде до меншого, ніж у два рази, зростання рівня виробництва.

Для досягнення зростаючого ефекту підприємству необхідно: модернізувати виробничу інфраструктуру підприємства; підвищити професійно-кваліфікаційний рівень персоналу; - механізувати й автоматизувати виробництво.

Література:

1.УфімцеваО.Ю.Мікроекономіка:Курс лекцій: Підручник‒Дніпропетровськ: ПДАБА,2012‒174с.

2.Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посібник. – Київ: “Знання”, КОО, 2000. – 211 с.

3. Базилевич В. Д. Мікроекономіка:Підручник‒Київ:Знання,2008‒679с.