Типологічна характеристика лісового фонду

Бори (А) – надто бідні грунти, звично піщані, в гірських умовах більш глинисті укороченою ризосферою, яка обумовлює їх бідність. До них відносяться і торф’янисті грунти, які виникли в результаті заболочення за сфагновим типом. Рослинність – виключно оліготрофи (сосна, береза, брусниця, чорниця і т. д.) невисокої продуктивності, формуються типи лісу – бори.

Субори (В) – відносно бідні (за трофністю) грунти: глинисті піски, піщані грунти з супіщаними і суглинистими прошарками невеликої товщини. В інших випадках – грунти супіщані і суглинисті невеликої глибини. Сюди відносяться також торф`янисті грунти перехідного заболочування (бідніші різновиди). Рослинність мішана складається з борових оліготрофів і мезотронів, серед яких сосна, дуб, ялина, вільха сіра, горобина, грушанка, буквиця та інші.

Сугрудки (С) – відносно родючі місце оселення. Грунти – супіски іноді з прошарками суглинків, суглинки великої товщини, грунти перехідних боліт (більш родючі різновиди). Рослинність – оліго -, мезо – і мегатрофи. При цьому найбільшого розвитку набувають оліго – і мезотрони, а рослини нижніх ярусів (деревні і трави) – переважно мезо – мегатрофи. Типи лісу судіброви, субучини, сурамені, яличники.

Груди (D) – найбільш родючі типи. Грунти – суглинки з глибокою ризосферо (понад 6 м), рідко супіщані неглибокі (0,5 – 1,0 м), підстелені доступні для коріння суглинками і глинами, іноді супіщані грунти близьким горизонтом «мінералізованої», але несолоної підґрунтової води, і грунти найбагатших низинних боліт. Рослинність корінних деревостанів переважно мегатрофи.

За рівнем підґрунтових вод типи лісу поділяються на: сухі (декілька метрів), свіжі (2 – 4), вологі (0,5 – 2 м), сирі (менше 0,5 м).

Клімат району помірно-континентальний, вологий з відносно не жарким літом і відносно м’якою зимою.

Негативно впливають на розвиток лісової рослинності окремі роки пізні весняні заморозки, які заважають нормальній вегетації, цвітінню, плодоношенню рослин.

В цілому кліматичні умови зони розміщення держлісгоспу сприятливі для сільського і лісового господарства.

Характерною ознакою розташування Малинського держлісгоспу являється високий процент лісистості і заболочених земель. Це свідчить про багаті грунти на яких ростуть високо продуктивні ліси.