Концепція Монтесорі

Італійський лікар та педагог Марія Монтесорі (1870-1952рр.) створила унікальну концепцію розвитку дітей, які страждають недоумством. Вона дійшла висновку, що розумова відсталість дітей потребує не стільки медичної допомоги, як виховного патронажу.Вона сама навчає і виховує дефективних дітей впродовж 12 годин на добу. Як результат: розумово недорозвинені й невиховані діти витримали іспити для навчання в загальноосвітній школі. Свій успіх Монтесорі пояснила тим, що ці діти пройшли інший шлях духовного розвитку. В притулку Монтесорі психічний розвиток дітей стимулювався спеціально розробленою методикою, тоді як нормальні діти в народній школі були задавлені формалізмом та догматизмом.

Діти в уяві Монтесорі – це працівники, які творять із себе людей, зайнятих дуже складною справою самовиховання та самонавчання за допомогою дорослих (посилена рефлексія).Особистість, за Монтесорі, вдосконалюється так, як удосконалюється голова, ніс, вухо, розвиваючись у відповідності із внутрішніми силами. Треба виховати людину, здатну спостерігати й розрізняти добро та зло, займатись самоврядуванням, бути діяльною, стриманою, дисциплінованою.

У школі Монтесорі всі діти займалися посильною фізичною працею. Всі! Монтесорі скасувала нагороди та покарання учнів. Вона вважала, що нагороди ображають людську гідність. Основне покарання – ізоляція тих, що провинилися, від дитячого колективу, але так, щоб вони бачили, чим та як зайняті їх товариші. Девізом системи М. Монтесорі було гасло: "Допоможи собі сам".

Наведені вище педагогічні системи – сутність парадигми педагогіки підтримки. Учень знаходився в стані змушеної активності, його інтерес підтримувався вчителем. Основний дидактичний пріоритет – прагнення не демонструвати керівну позицію вчителя.

Змінювалися часи, трансформувалися вимоги, були шкільні революції, "перебудови" та реформи. Реалізувалися різноманітні наукові ідеї, колективні форми (Липецький метод), авторські погляди (Шаталов В.Ф., Гузик М.П., Лисенкова С.М.).