Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Колективні засоби захисту персоналу ОГД





Вступ

 

Серед способів і засобів захисту населення від надзвичайних ситуацій укриттю населення у захисних спорудах надається важливе значення.

Досвідом підтверджено, що укриття людей в захисних спорудах у поєднанні з іншими способами захисту забезпечує ефективне зниження ступеню ураження від можливих уражаючих чинників надзвичайних ситуацій.

Обсяг та характер захисних засобів визначається при урахуванні особливостей окремих районів та об’єктів господарської діяльності.

Завчасне накопиченні фонду захисних споруд вирішується на підставі будівельних норм і правил з урахуванням розвитку засобів ураження та економічних можливостей держави.

Внаслідок реалізації інженерно-технічних заходів в країні створено значний фонд захисних споруд цивільного захисту. Ці споруди створюють необхідні умови для збереження життя і здоров’я людини не тільки в особливий період, але і у надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру.

 

3.2.1. Класифікація захисних споруд та об’ємно-планувальні рішення сховищ і ПРУ.

 

Захисні споруди - це інженерні споруди, які спеціально призначені для захисту населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного та природного характеру, зброї масового ураження, а також від впливу її можливих вторинних уражаючих факторів та застосуванні звичайних засобів ураження.

 

3.2.1.1. Класифікація захисних споруд

 

Захисні споруди класифікуються за такими ознаками:

а) за захисними властивостями:

- сховище;

- протирадіаційне укриття (ПРУ);

- прості укриття.

б) за призначенням:

- для захисту населення;

- для розміщення органів управління.

в) за місцем розташування:

- вбудовані (в підвальному або напівпідвальному приміщенні);

- окремо розташовані.

г) за термінами будівництва:

- завчасно збудовані (до надзвичайної ситуації);

- швидко споруджені (під час надзвичайної ситуації).

 

Сховище – інженерна споруда, герметичного типу, яка забезпечує захист людей від дії уражаючих речовин, наслідків аварій та катастроф техногенного і природного характеру.



Встановлено певний порядок використання захисних споруд цивільного захисту.

В режимі повсякденного функціонування єдиної системи цивільного захисту вони можуть бути використаними для потреб підприємств, установ і організацій, а також для обслуговування населення.

Підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, на балансі яких є захисті споруди цивільного захисту, забезпечують охорону конструкцій і обладнання, а також утримання їх в стані, який забезпечує приведення в готовність до використання за призначенням в термін до 12 годин.

Захисні споруди на атомних електричних станціях, інших потенційно небезпечних об’єктах утримуються в постійній готовності до використання за прямим призначенням. Для повного забезпечення населення міст спорудами їх виникненням загрози надзвичайної ситуації.

Будуються сховища, що швидко споруджуються, які за своїми захисним властивостям майже не поступаються сховищам, збудованим завчасно. Під сховища можуть пристосовуватись також деякі підвальні приміщення, які придатні для цієї мети.

У відповідності з нормами проектування інженерно-технічних заходів ЦЗ ДБН В2.2.5-97 до сховищ пред'являються такі вимоги:

1) Сховища будуються в межах зони можливих сильних руйнувань;

2) Сховища розміщають не далі 400 м від місця знаходження людей в 2-х і більше поверхових будовах і 500 м в одноповерхових будовах;

3) На категорійованих об'єктах сховища повинні будуватись з розра­хунку укриття найбільшої працюючої зміни;

4) Місткість сховища по існуючих нормах приймається не менше 150 чол.

5) Обладнання сховища повинно забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2-х діб.

6) Забороняється розташовувати сховище:

а) під виробничими та складськими приміщеннями, в яких розташовані резервуари з хімічно шкідливими рідинами, печі з розтопленими металами або інші речовини, небезпечні для персоналу, який переховується;

б) у приміщеннях, в яких є магістральні транзитні газо-, тепло- та водопроводи, якщо немає можливості двостороннього їх відключення, а також вводи електричної енергії високої напруги;

г) на схилах, які піддаються зсувам або іншим геологічним процесам, а також на територіях з виробками;

д) ближче 30 м від сховищ або складів з горючими матеріалами; при цьому повинні передбачатись заходи щодо захисту сховища та підходів до нього від затоплення горючою рідиною.

Сховища класифікують за захисними властивостями, за місткістю, за місцем розташування, за забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням, за часом спорудження.

За захисними властивостям (від дії ударної хвилі та радіоактивного випромінювання) сховища поділяються на чотири класи:

1 клас ΔРф = 500 кПа Кпосл. = 5000;

2 клас ΔРф = 300 кПа Кпосл. = 3000;

3 клас ΔРф = 200 кПа Кпосл. = 2000;

4 клас ΔРф = 100 кПа Кпосл. = 1000;

Надійність захисту сховищ досягається за рахунок міцності огороджувальних конструкцій та перекриття, а також за рахунок створення санітарно-технічних умов, які забезпечують нормальну життєдіяльність укритих в них людей.



Ступінь захисту сховищ встановлюється за їх призначенням, місцем розташування, характером виробничої діяльності людей, що укриваються та інших даних. Вона визначається Державними будівельними нормами ДБН В2.2.5-97.

За місткістю (чисельністю людей, що укриваються) сховища поділяються на: малі - до 600 чол., середні - від 600 до 2000 чол., великі - більше 2000 чол. Місткість сховищ визначається сумою місць для сидіння (на першому ярусі) та лежання (на другому і третьому ярусах).

За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані та ті, що стоять окремо. До вбудованих відносяться сховища, що розташовані у підвальних приміщеннях будинків, а до тих, що стоять окремо - ті, що розташовані поза будівлями.

По можливості їх слід розташувати:

- відбудовані – під будинками малої поверховості з тим, що розташовані на цьому майданчику;

- окремо розташовані – на відстані від будинків і споруд, яка дорівнює їх висоті.

У вбудованих сховищах прокладення мереж інженерних комунікацій допускається за умови, встановлення вимикаючих та інших пристроїв, які виключають можливість порушення захисних властивостей сховищ.

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням сховища можуть бути з фільтровентиляційним обладнанням промислового виготовлення або із спрощеним, виготовленим із підручних матеріалів.

За часом спорудження сховища бувають: збудовані завчасно ще у мирний час та швидкоспоруджені, які будуються при загрозі надзвичайної ситуації.

 

Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це захисні споруди, які забезпечують захист людей від зовнішнього γ і нейтронного випромінювання і безпосереднього потрапляння радіоактивного пилу в органи дихання, шкіру, одяг.

При розташуванні в зоні можливих слабих руйнувань ПРУ захищає і від ударної хвилі з ΔРф = 20 кПа, уламків зруйнованих будівель і безпосереднього потрапляння на шкіру та одяг людей краплин отруйних речовин та аерозолів бактеріальних засобів.

За ступенем захисту від радіоактивного випромінювання (ступеню послаблення радіоактивного випромінювання) протирадіаційні укриття поділяють на групи, та оцінюються коефіцієнтом послаблення радіації Кпосл, який показує у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м більше від рівня радіації в укритті.

 

Таблиця 3.2.

Класифікація ПРУ за ступенем захисту від радіації.

 

Група ПРУ Кпосл. ΔРф, кПа
200 і більше
200 і більше Не розраховується
100-200
100-200 Не розраховується
50-100 Не розраховується
20-50 Не розраховується
10-20 Не розраховується
Зона дії АЕС
Не розраховується

 

Коефіцієнт захисту ПРУ залежить від типу укриття, місця розташування, категорії розміщених в них людей.

ПРУ обладнують з розрахунком на найменший необхідний коефіцієнт послаблення. Вони обладнуються насамперед у підвальних поверхах будинків і споруд : саме Кпосл має максимальне для всієї споруди значення. Так, підвали 2-х і 3-х поверхових кам’яних будівель послаблюють радіацію в 200-300 разів, середня частина підвалу кам’яної будівлі в кілька поверхів – у 500 – 1000 разів, підвали в дерев’яних будинках – в 7-12 разів.

Під ПРУ можна використовувати і наземні поверхи будівель і споруд. Найбільш придатні для цього кам’яні і цегляні будівлі, які мають капітальні стіни і невеликі площі отворів. Перші поверхи багатоповерхових кам’яних будинків послаблюють радіацію в 5-7 разів, а верхні (за винятком останнього) – в 50 разів. Завчасно збудовані ПРУ за місткістю не обмежуються, обґрунтована мінімальна місткість – 5 чол.

Для розміщення ПРУ рекомендується використовувати:

- приміщення з заглибленими будинками та спорудами незалежних віж їх розташування (цокольні поверхи кам’яних будинків, підвали, льохи, споруди підземного простору міст);

- окремо розташовані будинки і споруди найбільш вдало захищені складками місцевості від дії іонізуючого випромінювання.

У випадку необхідності можуть плануватись швидко споруджувані ПРУ із матеріалів та конструкцій, що використовуються для будівництва швидко споруджуваних сховищ. Крім того, для будівництва ПРУ можуть застосовуватись жердини, дошки, хмиз та інші подібні матеріали.

 

Прості укриття.

Найпростішим укриттям для захисту населення є щілини і землянки які певною мірою захищають від ударної хвилі світлового випромінювання, радіаційного ураження. Для будівництва щілин і землянок вибирають сухі підвищені місця.

Будуються в місцях ймовірного скупчення людей, збірних і прийомних евакопунктах, пунктах посадки і висадки населення при евакуації та інших місцях.

Якщо люди перебувають в простих, відкритих щілинах, то вірогідність їх уражен­ня ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникаючою радіацією ядерного вибуху зменшиться в 1,5-2 рази порівняно з пе­ребуванням на відкритій місцевості; опромінення людей в резуль­таті радіоактивного зараження місцевості зменшиться в 2-3 рази.

У перекритій щілині (землянці) захист людей від світлового випроміню­вання буде повний, від ударної хвилі збільшиться в 2,5-3 рази, а від проникаючої радіації і радіоактивного зараження місцевості при товщині ґрунтового насипу зверху перекриття 60-70 см — в 200-300 разів. Перекрита щілина захищає людей від безпосеред­нього потрапляння на шкіру і одяг радіоактивних речовин та біологічних засобів, а також від ураження уламками будівель, спо­руд, які руйнуються. Але найпростіші укриття не забезпечують за­хист органів дихання від отруйних речовин і біологічних засобів. Довжина щілини визначається кількістю людей. При розміщенні людей сидячи її довжина визначається з розрахунку 0,5-0,6 м на од­ну людину. В щілинах можна передбачати і місця для лежання з розрахунку 1,5-1,8 м на одну людину.

Щілину роблять глибиною близько 2 м, ширина по дну 0,8 м, по верху 1,1-1,2 м. Стіни щілини укріплюють дошками, жердинами, хмизом, очеретяними фашинами або іншим підручним матеріалом. Входи в щілини роблять схід­часті, під прямим кутом до осі щілини, і закривають дверима. Пере­криття щілини роблять з накату колод, потім шар глини товщиною 10—15 см, який захищає щілину від потрапляння дощових вод, і шар ґрунту 20—40 см. Зверху все це вкривають дерном. Поверх­неві води відводять по стічних канавках. Якщо мож­ливо, щілини можна будувати також зі збірних залізобетонних кон­струкцій.

Для того щоб вирити щілину використовують землерийну техніку (екскаватори, канавокопи та ін..), а при її відсутності щілину риють вручну. Щілина вмістимістю на 10 чол. Може бути відрита трьома чоловіками за 10-12 годин, а ще трьома перекрита.

Надійнішим і зручнішим укриттям є землянка, призначена для тривалого перебування людей. Будують землянку так само, як і щіли­ну, але з підлогою, опаленням, місцями для сидіння і лежання. Ши­рина землянки 2–2,5 м.

 

3.2.1.2. Об’ємно-планувальні рішення захисних споруд.

Сховище складається з основних та допоміжних приміщень.

До основних приміщень відносяться:

- приміщення для укриття людей;

- медичний пункт;

- пункт управління.

До допоміжних приміщень відносяться:

- фільтровентиляційні приміщення (ФВП);

- приміщення під дизельні електростанції (ДЕС);

- санітарні вузли;

- електрощитова;

- аварійний вихід;

- приміщення для зберігання продуктів харчування;

- тамбури і тамбур шлюзи та інші.

 

Приміщення основного призначення

1. Приміщення для укриття людей при двоповерховому розміщенні лавок планується з розрахунку 0,5 кв.м площі підлоги і не менше 1,5 м3 внутрішнього об'єму на одну людину (при 3-х поверховому розміщенні - 0,4 кв.м). При визначенні об'єму на одну людину враховується об'єм всіх приміщень, як основного, так і допоміжного призначення у зоні герметизації , за винятком ДЕС, тамбурів і розширювальних камер. Двоповерхові лавки ставлять в сховищах з висотою приміщень від 2,15 до 2,9 м. Триповерхові лавки розміщують в сховищах висотою приміщень Н=2,9 м і більше. Висота приміщень сховища повинна відповідати вимогам використання в мирний час і приймається не менше 2,2м і не більше 3,5м від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття. Місця для сидіння 0,45x0,45м на одну людину, для лежання 0,55 х 1,8м. Висота лавок для сидіння 0,45м, а місць для лежання на другому поверсі 1,45м, на третьому поверсі - 2,15м від підлоги. Відстань від верхнього поверху до перекриття не менше 0,75м. Кількість місць для лежання приймається рівно 20-30% від вмістимості сховища відповідно при 2-х і 3-х поверховому розміщенні нар.

2. Пункт управління розміщується в одному з сховищ об'єкту. При наявності найбільшої робочої зміни (більше 5ОО чол.) виділяється окрема кімната з розрахунку 2 кв. м на кожного працюючого в ній.

3. Медпункт обладнується в сховищах вмістимістю 900-1200 чол. площею приміщення 9 м2. На кожні наступні 100 чол. понад 1200 чол. площа збільшується на 1 м2. На кожні 5ОО чол. передбачено санпости площею 2м2 (не менше 1 поста на сховище).

 

Приміщення допоміжного призначення

1. Входи і виходи. Кількість входів у сховищі повинна бути не менше двох. У вбудованих сховищах, крім цього, повинен бути ще й аварійний вихід. У великих сховищах кількість входів визначається шириною дверного прорізу. При ширині 0,8 м – один вхід на 200 чол., 1,2 – один вхід на 300 чол. Входи розміщуються в протилежних сторонах сховища і обладнуються тамбурами, які забезпечують захист від попадання в сховище радіоактивних і отруйних речовин. Двері в тамбурах зовнішні – захисно-герметичні, внутрішні – тільки герметичні.

2. Тамбур-шлюз - призначений для пропуску людей в укриття після команди "Закрити захисні споруди", без порушення захисних властивос­тей і герметичності сховищ. В сховищах вмістимістю 300-600 чол. і більше при одному з входів обладнується тамбур-шлюз однокамерний, а при вмістимості більше 600 чол. - двокамерний. Площа камери залежить від ширини входу. При ширині входу 0,8 м площа камери 8 м2, при ширині 1,2 м - 10 м2. Ширина тамбур-шлюзу повинна бути не менше 2,2 м. Двері тамбур-шлюзу захисно-герметичні, відкриваються назовні (по напряму евакуації).

3. Аварійний вихід будують у вигляді тунелю з внутрішнім розрізом 90 х 130 см, він виходить на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту, що закінчується оголовком. Вихід в тунель з зовнішньої і внутрішньої сторони сховища закривають захисними герметичними ставнями. Оголовок аварійного виходу повинен бути віддалений від оточуючих будов на відстані, яка складає не менше половини висоти будови плюс 3 м.

4. Санвузли розташовуються в ізольованих приміщеннях. Норма: 1 унітаз і 1 пісуар на 150 мужчин, 1 уні­таз на 75 жінок, 1 умивальник на 200 чол.

5. Приміщення для ДЕС розміщується біля зовнішньої стінки, відділено від інших приміщень стіною, яка не горить. Вхід в ДЕС з сховища обладнується тамбуром і двома герметичними дверима, які відкриваються в сторону сховища.

6. Приміщення для продуктів обладнується при кількості людей, що укриваються, до 150 чол. - площа 5 м2 і на кожні наступні 100 чол. збільшується на 3 м2.

7. Приміщення для вентиляційного обладнання. Розміри його визна­чаються габаритами обладнання.

 

3.2.1.3. Швидкоспоруджувані сховища (ШСС)

 

Будівництво ШСС планується завчасно. Для цього складається необхідна документація : схеми установки кранів і розміщення конструкцій на будівельному майданчику. У документах зазначається будівельні організації, які будуть надавати допомогу у будівництві та виконанні найбільш складних робіт.

Швидкоспоруджувані (ШСС) так само як і збудовані завчасно, повинні мати приміщення для людей, місця для розміщення найпростішого промислового обладнання, санвузли, аварійний запас води, входи і виходи, аварійний вихід.

У сховищах невеликої місткості санвузол і ємності для ви­кидів можна розміщувати в тамбурі, а баки з водою — там, де бу­дуть розміщуватися люди.

При виборі місця ШСС необхідно врахувати, що один із його виходів повинен бути обов’язково віддалений від оточуючих забудов і наземних споруд не менше, чим на їх висоту. В умовах густої забудови необхідно передбачити аварійний вихід із сховища.

Внутрішнє обладнання ШСС аналогічне до розглянутого для сховища. Система повітря повинна забезпечувати подачу і очистку зовнішнього повітря на двох режимах:

- чистої вентиляції

- фільтровентиляції.

ЩСС можуть бути: вмонтовані (шляхом пристосування підвалів і ін.. заглиблених приміщень) і такі, що стоять окремо.

Вимоги до ШСС такі, як і до сховищ.

Місткість визначається:

- потребою для укриття людей;

- часом спорудження ;

- наявністю вільних ділянок для будівництва і може бути вмістимістю до 300 чол.

Для будівництва ШСС найкраще застосовувати збірний залізобетон, наприклад, елементи колекторів інженерних споруд міського підземного господарства. Щоб дотримати високий ступінь захисту сховища, на його входах треба обов'язково ставити надійні захисно-герметичні двері, розраховані на сприйняття таких же самих навантажень, як і основні конструкції сховища.

Внутрішнє обладнання ШСС включає засоби подачі повітря, піщані і тканинні фільтри, бачки для води, ємності для фекалій і ви­кидів, засоби захисту повітрозабірних і витяжних отворів, прилади освітлення, а також нари або лави для розміщення людей.

Як засоби подачі повітря використовують різні вентилятори, в тому числі вентиляторні установки з велосипедним приводом і ус­тановки з міх мішками (ковальський міх).

Для очищення повітря від радіоактивних речовин і бак­теріальних засобів можна використовувати гравійно-піщані або шлакові фільтри, а для очищення від пилу тканинні.

Для зберігання запасів води використовуються бачки, бочки та інші ємності, які можуть бути внесені у сховище. Санвузол об­ладнується в спеціальному приміщенні, відмежованому від людей. Нари і лави обладнуються з щитів і стояків.

Для освітлення можуть використовуватися батарейні або акумуляторні ліхтарі і лампи з розрахунку не менше одного сві­тильника на 50 чоловік.

ПРУ також як і сховище складається з основних та допоміжних приміщень. До основних приміщень відносяться: приміщення для людей, що укриваються. До допоміжних приміщень відносяться: санвузли, вентиляційні приміщення, приміщення для зберігання верхнього забрудненого одягу. В ПРУ для медичних установ крім того передбачаються: приміщення для розташування хворих та одужуючих, медичного та обслуговуючого персоналу, пости медсестер, буфети.

Для розміщення людей приймають норматив з розрахунку на одну особу 0,5 м2 площі приміщення і обладнують лавками для сидіння і лежання. Висота приміщення повинна бути не менше 1,9м (пристосованих приміщень - не менше І,7 м).

Санвузли обладнуються окремо для мужчин і жінок. В ПРУ міс­ткістю більше 300 чол. потрібно передбачати вентиляційне при­міщення. Розміри його визначаються габаритами обладнання. В ПРУ місткістю 300 чол. і менше вентиляційне обладнання може розміщатись безпосередньо в приміщенні для людей.

Приміщення для зберігання забрудненого одягу повинно розмі­щатись при входах і відокремлюватись від приміщень для людей перего­родками. Площа цих приміщень визначається з розрахунку 0,07 м2 на одну особу. В сховищах місткістю до 50 чол. замість приміщення для забруд­неного одягу допускається передбачати обладнання при входах вішалок, розміщених за шторами.

Кількість входів в протирадіаційних укриттях потрібно перед­бачити в залежності від місткості, але не менше 2-х. При місткості до 50 чол. допускається обладнання одного входу. У входах встановлюються звичайні ущільнені двері.

 

3.2.2. Системи життєзабезпечення захисних споруд.

 

Сховища.

Для забезпечення тривалого перебування людей у сховищі (мінімальний термін 2 доби), останнє обладнується наступними системами життєзабезпечення:

- повітропостачання;

- водопостачання;

- водовідведення (каналізації);

- опалення;

- електропостачання;

- зв’язку.

У сховищі також мають бути дозиметричні й хімічні при­лади розвідки, засоби індивідуального захисту, засоби гасіння по­жеж, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, за­пас медичних засобів, продуктів і води.

 

 

Система повітропостачання.

Система вентиляції (повітрозабезпечення) дозволяє забезпечити необхідний температурно-вологісний режим і газовий склад повітря в сховищі. Повітрозабезпечення сховищ здійснюється за рахунок зов­нішнього повітря. Система вентиляції не тільки подає в сховище необхідну кількість повітря, але і забезпечує захист від попадан­ня всередину споруди радіоактивного пилу, хімічно-небезпечних речовин, бактеріологічних речовин і продуктів горіння при пожежі.

Система повітрозабезпечення складається з:

- повітрозабірника;

- протипилових фільтрів;

- фільтрів-поглиначів;

- вентиляторів;

- повітропроводів;

- повітрорегулюючого обладнання;

- регенеративного обладнання (в сховищах з режимом повної ізоляції).

Постачання сховища зовнішнім повітрям повинно забезпечу­ватися у двох режимах: у режимі чистої вентиляції та у режимі фільтровентиляції. У сховищах, розташованих у пожежо-небезпечних районах, у зонах катастрофічного затоплення, на радіаційно- та хімічно-небезпечних об'єктах, передбачений третій режим — ре­жим регенерації повітря, яке міститься усередині сховища, по замк­нутому циклу.

Кількість зовнішнього повітря, яке подається в сховище у ре­жимі чистої вентиляції, встановлюється в залежності від температу­ри цього повітря в межах 8-13 м3/год на людину. Розрахунковий період роботи системи в цьому режимі – 48 годин.

У режимі чистої вентиляції зовнішнє повітря очищається від пилу, у тому числі і від радіоактивного, а в режимі фільтровенти­ляції — від радіоактивного пилу, хімічно-небезпечних речовин (НХР) і біологічних засобів. Норма подачі повітря в цьому режимі - 2 м3/год на одну людину (5 м3/год на одну людину, що знаходиться в пункті управління). Розрахунковий період роботи системи в цьому режимі – 12 годин.

Для очищення повітря від радіоактивного пилу використову­ються протипилові фільтри різної конструкції, зокрема масляний сітчастий. Він являє собою набір металевих сіток, зібраних у пакет розміром 520 х 520 х 80 мм. Сітки просочуються веретенним мас­лом. При проходженні повітря через фільтр пил, що міститься в повітрі, прилипає до масляної плівки на сітці. Продуктивність однієї комірки масляного фільтра 1000-1300 м3/год при аероди­намічному опорі від 3 до 8 мм водяного стовпчика.

Протипилові фільтри встановлюють у приміщенні (камері), яке відділене від основних приміщень сховища капітальною стіною. Це забезпечує захист людей, які укриваються від впливу іонізуючих ви­промінювань радіоактивних речовин, що накопичуються у фільт­рах.

Очищення повітря від НХР і бактеріальних засобів здійснюєть­ся у фільтрах-поглиначах типу ФП-100, ФП-200, ФП-300 й ін., встановлюваних у фільтровентиляційній камері. Працює фільтр-поглинач за принципом фільтруючого протигаза. Зовнішнє повітря надходить у фільтр через один з центральних отворів, про­ходить через картонний фільтр і шар вугілля-каталізатора, де очи­щається від НХР і бактеріальних засобів, та виходить через бічний отвір.

Подача зовнішнього повітря в сховище здійснюється з допо­могою вентиляторів різних систем — з ручним і (або) з електрич­ним приводом.

Третій режим вентиляції — регенерація внутрішнього повітря в сховищі по замкнутому циклу — може здійснюватись за допомогою регенеративних патронів типу РП-100 або регенера­тивних установок РУ-150. Розрахунковий період роботи системи в цьому режимі – 6 годин.

Регенеративний патрон РП-100 служить для поглинання вуг­лекислого газу, який утворився при диханні людей в ізольованому приміщенні і який вступає в реакцію з хімічним поглиначем, що містить гідрат окису кальцію. Реакція відбувається з виділенням во­дяної пари і тепла. Регенеративні патрони з таким хімічним погли­начем тільки поглинають вуглекислий газ, тому в дихальній суміші з часом буде зменшуватися процентний вміст кисню. Його неста­ча заповнюється з кисневих балонів через понижуючий редуктор.

Регенеративні патрони монтуються у стовпчики у фільтро­вентиляційній камері і приєднуються до всмоктувальної магістралі вентиляційної системи. Запасні кисневі балони встановлюються в окремому приміщенні із захисно-герметичними дверима, які відкриваються усередину.

Потужність засобів регенерації визначають, виходячи з три­валості їх роботи протягом розрахункового терміну при нормах витрати кисню 25 л/год і поглинання вуглекислого газу 20 л/год на одну людину.

Більш досконалими засобами є РУ-150, регенеративна речо­вина яких забезпечує одночасне поглинання вуглекислого газу і виділення кисню.

При розрахунках системи повітропостачання необхідно врахувати, що одна людина, яка знаходиться у сховищі, за годину видаляє 100 ккал тепла, 80 г вологи, 20 л вуглекислого газу, (СО2) і поглинає 25 л кисню (О2).

Система водопостачання і каналізації.

Водопостачання і каналізація сховищ здійснюються на базі міських і об'єктових водопровідних та каналізаційних мереж. Од­нак на випадок їх руйнування в сховищі повинні створюватися аварійні запаси води і приймачі фекальних вод.

 

Таблиця 3.3.

Характеристика фільтро – вентиляційного обладнання

 

Дані ФВА-49 ФВК-1 ФВК-2
Призначення Для очищення повітря від РР, ОР, БЗ Те саме Додатково для регенерації і утворення підпору повітря
Вага (кг)
- по режиму чистої вентиляції
- по режиму фільтровентиляції
- для утворення підпору повітря      
Займана площа м2
Потужність, яка використовується /Вт/
Склад агрегату: - фільтри поглинаючі - передфільтр ПФ-1000 - фільтр ФГ-70 - реген. патрон РП-100 - ренегенеративне Обладнання РУ-150/6 - електроручні вентилятори      
ФП-100=3 ФП-200=3 ФП-200=3
-
- -
- -
     
- - -
     
- -

 

Для зберігання аварійного запасу води використовуються проточні напірні резервуари або безнапірні баки, обладнані знімними кришками, клапанами і покажчиками рівня води.

У великих сховищах (або на групу сховищ) може вбудовуватись водопостачання з артезіанських свердловин.

Мінімальний запас води в проточних ємностях повинен бути для пиття, 6 л для санітарно-гігієнічних потреб — 4 л на людину на весь розрахунковий термін перебування, а в сховищах місткістю 600 чол. і більше — додатково для цілей пожежогасіння 4,5 м3.

Проточні ємності звичайно встановлюють у санітарних вуз­лах під стелею, а безнапірні баки — у спеціальних приміщеннях. Для знезаражування води в сховищі слід мати запас хлорного вап­на чи дві третини основної солі гіпохлориту кальцію (ДТС-ГК). Для хлорування 1 м3 води потрібно 8-10 г хлорного вапна або 4-5 г ДТС-ГК.

Санітарний вузол у сховищі влаштовується окремо для чо­ловіків і жінок з випуском змивних вод в існуючу каналізаційну ме­режу. Крім того, передбачаються аварійні ємності для збору нечи­стот. На трубопроводах водопостачання, каналізації й інших сис­тем установлюється запірна арматура (крани, вентилі, засуви) для відключення при ушкодженні зовнішніх мереж.

Система опалення.

У сховищі передбачається опалення від загальної опалюваль­ної системи будинку (теплоцентралі об'єкта). При розрахунку сис­теми опалення температуру приміщень сховищ у холодний час приймають +10 °С, якщо за умовами експлуатації їх у мирний час не потрібно вищих температур.

Система електропостачання.

Електропостачання сховищ здійснюється від зовнішньої електричної мережі міста (об'єкта). При необхідності в сховищі обладнується дизельна електростанція. В сховищах, які не мають ДЕС необхідно передбачити освітлення від акумуляторних батарей, електричних ліхтарів, велогенераторів.

Система зв’язку.

Кожне сховище обладнується телефонним зв'язком з пунктом управління об'єкта і репродуктором, підключеним до міської і місцевої радіотрансляційної мережі. На пункті управління, крім того, повинні бути засоби сповіщення ЦО об'єкту і радіозв'язок з місцевим штабом ЦО.

В сховищах повинні бути прилади, за допомогою яких можна визначити основ­ні параметри повітря (температуру і вологість), газовий склад (на­явність СО2, наявність НХР і окису вуглецю), а також ступені радіо­активного зараження місцевості, де розміщене сховище: термо­метр, психрометр, витратомір повітря, тискомір, ВПХР, ДП-5В та аварійний запас інструментів, захисний одяг, засоби гасіння пожежі, запас продуктів.

Трубопроводи різних систем життєзабезпечення усередині сховища забарвлюються у відповідні кольори: білий — повітрозабірні труби режиму чистої вентиляції; жовтий — повітрозабірні труби режиму фільтровентиляції; червоний — трубопроводи режи­му вентиляції по замкнутому циклу; чорний — труби електропро­водки; зелені — водопровідні труби; коричневі — труби системи опалення.

На повітрозабірних трубах, на трубах водопроводу і опален­ня в місцях їх введення стрілками вказують напрямок руху повітря чи води.

 

Протирадіаційні укриття (ПРУ)

ПРУ повинні бути забезпечені вентиляцією, опаленням, водопостачанням, каналізацією, освітленням у відповідності до вимог експлуатації їх в мирний і воєнний час.

Вентиляція - застосовується природна і примусова. Природна здійснюється за рахунок різниці температур між зовнішнім повітрям та повітрям яке виділяється за допомогою повітрозабірних і витяжних каналів або коробів. Отвори для подачі приточного повітря розміща­ються в нижній зоні приміщень, а витяжні в верхній зоні. При цьому витяжні отвори повинні бути вище приточних не менше ніж на 2 м. Площа перерізу приточних і витяжних каналів визначається температу­рою повітря в середині і зовні приміщення і різницею висот приточних і витяжних отворів. Природна вентиляція передбачається в сховищах, які роз­міщені в цокольних поверхах будинків. Вентиляція з механічним спостереженням передбачається в ПРУ місткістю більше 50 чол., які розміщені в підвальних поверхах будинку, а також в ПРУ, обладнаних в цокольному і першому поверхах будинку, при неможливо­сті забезпечення природної вентиляції. Для подачі повітря використовують електроручні вентилятори типу ЕРВ-72-2 та інші. Норма подачі повітря - як в сховищі (8-13 м3/год). Очистка зовнішнього повітря від пилу проходить в фільтрах із різних пористих матеріалів.

Опалення передбачається від загальної опалювальної системи, або повинні бути місця для встановлення тимчасового обладнання (печі, електричні прилади та ін.).

Водопостачання здійснюється від зовнішньої або внутрішньої водопровідної мережі. При відсутності водопроводів ІІРУ обладнує­ться переносними бачками для питної води із розрахунку 2 л на людину в добу.

Каналізація. В каналізованих районах ІІРУ обладнуються з­мивними туалетами з відводом стічних вод в зовнішню каналізаційну мережу. Не каналізовані сховища обладнуються резервуарами - вигріб­ними ямами для збору відходів, які очищуються асенізаційним транспортом. Ємність резервуарів з розрахунку 4 л на одного чоловіка. Ємність виносного резервуару - із розрахунку не менше 2 л на добу на людину.

Електропостачання здійснюється від загальної електромережі підприємства, мі­ста, селища. При відсутності електроосвітлення в приміщеннях не­обхідно мати переносні джерела освітлення: акумуляторні батареї, електричні ліхтарі.

 

3.2.3. Пристосування приміщень під захисні споруди.

3.2.3.1. Утримання і використання захисних споруд.

 

Утримання захисних споруд у мирний час у режимі повсякденного функціонування (за винятком потенційно небезпечних об’єктів).

Всі захисні споруди ЦЗ повинні використовуватись в режимі повсякденного функціонування для потреб господарства та обслуговування населення в якості:

- санітарно-побутових приміщень (гардероби душові та інше);

- приміщення культурно-побутового обслуговування (дискотеки ,бібліотеки);

- приміщення для класних занять;

- складські приміщення та інше;

При експлуатації ЗС повинні виконуватись всі вимоги які забезпечують придатність приміщень до переводу їх у встановлені терміни на режим захисної споруди (до 12 годин) і дотримання необхідних умов для перебування в них людей у надзвичайних ситуаціях. При цьому повинно бути забезпечено збереження захисних властивостей як споруди в цілому, так і окремих його елементів.

З цією метою забороняється:

- демонтаж обладнання ЗС, перепланування приміщення, улаштування отворів в огороджувальних конструкціях;

- завалювати (заставляти) входи в захисну споруду.

Всі приміщення ЗС повинні бути сухими, регулярно провітрюватись. Захисно-герметичні (герметичні) двері повинні бути відкритими, знаходитись на підставках і прикриватися легкими знімними екранами.

Все інженерно-технічне обладнання повинно підтримуватись в робочому стані та готовності до використання за призначенням. Воно може використовуватись для потреб, крім фільтрів-поглиначів та регенеративних установок.

Робочий стан систем водопостачання та каналізації перевіряють кожен рік (не менше одного разу). При цьому особливу увагу приділяють робочому стану вентилів, засувок, ємкості для запасів води.

Аварійні ємності для води повинні підтримуватись в чистоті і заповнюються водою при переводі сховища на режим укриття. При наявності водозабірної свердловини необхідно раз в місяць відкачувати воду, вмикаючи на 30-40 хвилин свердловину. Аварійні резервуари для збору фекалій повинні бути закриті.

 

Види робіт по пристосуванню приміщень під захисні споруди.

Приміщення, як правило, застосовують під ПРУ. Під ПРУ в першу чергу пристосовують підвали житлових будинків та будівель різного призначення, льохи і овочесховища, приміщення кам'яних, бетонних, глинобитних, дерев'яних і саманових будинків, природні печери, порожнини гірничі підземні переходи.

Пристосування під ПРУ будь-якого придатного приміщення зводиться в основному до виконання робіт по підвищенню його захисних властивостей, герметизації і облаштуванню простої вентиляції. Захисні властивості підвищуються збільшенням товщини стін, дверей, закладенням вікон і інших елементів. Для цього зовні навколо стін, які виступають над поверхнею землі, влаштовують ґрунтове обваловування, закладають віконні і зайві дверні отвори, перекриття засинають ґрунтом. Додаткова засипка ґрунтом перекриттів вимагає, як правило, попереднього посилення їх конструкцій. Використовують і інші підручні матеріали, а також готові конструкції.

Для герметизації приміщень, призначених для захисту людей, ретельно закладають всі тріщини, щілини, отвори в стелях, стінах, віконних отворах, дверях, місцях введення опалювальних і водопровідних труб. Двері оббивають повстю, руберойдом, лінолеумом, іншими щільними матеріалами, а їх краї — пористою гумою. Підготовлені таким чином двері повинні бути щільно закриті (притиснуті).

 

Захист квартири від проникнення радіоактивного пилу і небезпечних аерозолів.

В районах радіоактивного забруднення населення може довгий час проживати, перебувати в сховищах. Для запобігання радіоактивного забруднення і опромінення потрібно застосувати заходи від проникнення радіоактивного пилу в приміщеннях. Підготовка будинку (квартири) полягає головним чином в його герметизації і посиленні захисних властивостей. З цією метою необхідно зробити щоб не було тріщин в дверях і коробках, зашпаклювати щілини в віконних рамах, закрити вентилятори, димоходи і інші отвори. Щілини в дверях і дверній коробці рекомендується забити прокладками з гуми, поролону і інших матеріалів. При провітрюванні приміщень на дверний отвір вішати тканину. Продукти, воду захищають від пилюки поліетиленовою плівкою, зберігають в дерев’яних або фанерних ящиках, посудині з притертими кришками. Вдома рекомендується зробити запас води в відрах, ванні, зверху ємності з водою закривають плівкою. Дуже важливо робити вологе прибирання приміщень.

 

Контрольні питання:

 

1. Роль захисних споруд у збереженні життя та здоров’я людини.

2. Основні види захисних споруд та їх призначення.

3. Вимоги до сховищ у відповідності до норм проектування інженерно-технічних заходів з ЦЗ (ДБН В 2.2.5.- 97).

4. Захисні властивості сховища.

5. Охарактеризуйте ПРУ.

6. Охарактеризуйте прості укриття.

7. Об’ємно-планувальні рішення сховищ і ПРУ.

8. Система життєзабезпечення сховища і ПРУ.

9. Норми захисних властивостей ПРУ.

10. Режими повітропостачання сховищ.

11. Вимоги до швидко споруджених сховищ.

12. Характеристика фільтропо-вентиляційногоо обладнання.

13. Утримання і використання захисних споруд.

14. Пристосування приміщень під захисну споруду.

15. Захист квартири від проникнення радіоактивного пилу та аерозолів.

 






Date: 2015-12-13; view: 226; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2019 year. (0.031 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию