Вимоги та організація інтенсивної методики навчання

З розвитком сучасного суспільства виникає все більше зацікавлення у вивченні іноземної мови, проводяться пошуки нових методів навчання, розглядається практичність використання старих методів у сучасних умовах. Одним із таких методів є інтенсифікація навчання іноземних мов.

Інтенсивність навчальної діяльності прямо пропорційно залежить від вчителя. Саме він повинен докласти якнайбільше зусиль, щоб досягти позитивного результату, тобто зацікавити учнів у навчальному процесі. Для цього потрібна не тільки мотивація, але і якість знань відіграє важливу роль, а також подальший розвиток отриманої інформації, її практичне застосування, вміння учнів самостійно працювати. Вчитель повинен знайти оптимальні варіанти для подання знань, застосувати такі методи, форми і засоби навчання, які би сприяли розвитку творчості, активності, збільшували інтерес учнів до навчальної діяльності. Щоб управляти спілкуванням вчитель повинен оволодіти засобами установки та підтримання контакту, а також повинен навчати учнів контакту та певних комунікативних стереотипів.

Якісна своєрідність інтенсивного методу полягає в тому, що в ньому комунікативна мета навчання перетворилася в реальність; в результаті виникла цільова та результативна технологія навчання, в рамках якої розроблені адекватні механізми спілкування.

Особливості таких технологій полягають:

1. у використанні прийомів, які активізують свідомі та підсвідомі процеси психіки для створення різноманітної та міцної мовної бази;

2. у розробці завдань, які мотивують спілкування;

3. в оптимальній організації колективної взаємодії учнів між собою та вчителем.

Для того, щоб повністю зрозуміти стратегію інтенсивного навчання, потрібно виділити певні методичні принципи, на основі яких це навчання базується. Щоб вникнути в суть принципу, належить не тільки уважно розглянути описані методи, але й порівняти дані методичні принципи. Будь-яка методична система розкривається в якісній своєрідності її підсистем та компонентів, особливо в їх взаємодії. Основними її підсистемами можна вважати мету, зміст навчального предмету, зміст навчального процесу, засоби і методи навчання. Відповідно до підсистем навчання і виділяють методичні принципи навчання. До них належать принцип особистісного спілкування, принцип особистісно-рольової організації навчального матеріалу, принцип поетапно-концентричної організації матеріалу та процесу навчання, принцип колективної взаємодії.

В основі принципу особистісного спілкування лежить положення про злиття процесів спілкування і навчання, нерозривність навчально-пізнавальної діяльності учнів та діяльності спілкування. Весь навчально-виховний процес організований як процес неформального різнопланового особистісного спілкування вчителя з учнями та учнів між собою. Тому успіх навчальної діяльності багато в чому залежить від особистісних характеристик тих, хто навчається, рівня їх знань, їх взаємовідносин один з одним та з учителем. В інтенсивному навчанні цей фактор забезпечується створенням атмосфери трудової активності, емоційного співпереживання, урахуванням особистісних якостей та психічних особливостей тих, хто навчається.

Принцип колективної взаємодії визначається як такий спосіб організації навчального процесу, де учні активно й інтенсивно спілкуються один з одним, обмінюючись навчальною інформацією, що сприяє розширенню знань, вдосконаленню навичок та вмінь кожного учня; між учасниками спілкування створюються оптимальні взаємодії і формуються характерні для колективу взаємовідносини, а умовою успіху кожного є успіх інших членів колективу.

В умовах групової взаємодії створюється спільний фонд інформації, до якого кожний з учасників-партнерів вкладає свою частку і яким користуються всі разом. Форми сумісної колективної діяльності, а також форми поведінки, що їх демонструє вчитель - створення атмосфери доброзичливості, уважне ставлення до партнерів по спілкуванню, взаємодопомога - створюють оптимальні умови для активізації потенціальних можливостей кожного учня.

Важливим чинником є те, що інтенсивне навчання спирається на великий об'єм мовного навчального матеріалу. Мовний матеріал вводиться і закріплюється за допомогою полілогів, коли кожен учень у групі відіграє певну роль. Полілоги включають у себе як монологічне, так і діалогічне мовлення, співвідношення між якими визначається завданнями певного етапу навчання.

Інколи для того, щоб втягнути учнів у процес спілкування, вчитель може використовувати різні реквізити. Він показує учням знаряддя, наприклад термометр або шприц, і учні намагаються розгорнути ситуацію, пояснити за допомогою засобів, які володіють підвищеною експресивністю. Такими засобами являються:

· посилене жестикулювання, яке використовується не тільки звично, але й умовно, для засвоєння абстрактних понять;

· використання жестів, характерних для носіїв мови в даній ситуації;

· гра слів, яка викликає азарт, а також сприяє тривкому запам'ятовуванню лексичного матеріалу та його форми;

· ідіоматичні вирази та вільні словосполучення виконуються на мотив відомих простих пісеньок;

· простукування для підкреслення ритму, розподіл слів та словосполучень;

· випадкові асоціації внутрішнього ладу, які створюють основу для запам'ятовування; інколи прослідковуються історія слова, яка показує шлях до його сучасного значення чи граматичної форми;

· лінгвокраїнознавчий коментарій робить більш випуклою семантику слів, що сприяє їх кращому засвоєнню;

· римований матеріал різноманітного характеру, від лічилок і пісеньок до поетичних творів.