Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Склад ПКСтр 1 из 7Следующая ⇒ Пристрої обробки даних. Процесор. Системна плата. Звукова карта. Мережна карта. Звукова карта Вона виконує перетворення звуку з аналогової форми в цифрову (на вході) і обернене перетворення (на виході). Звукова карта вставляється на материнську плату у вільний PCI-слот та має вихід на задню панель комп’ютера. Серед цих виходів є гнізда для підключення колонок, мікрофона, MIDI-клавіатури (копія фортепіано) та ін. Відмітимо, що майже на половині материнських плат установлюються замість звукових плат звукові чіпи, тобто звукові карти інтегруються на материнську плату. Нині часто для високоякісної звукової системи використовуються зовнішні моделі звукових адаптерів, які підключаються до ПК через інтерфейс USB. Звукові карти здійснюють декодування стиснутої музики в форматі MP3. MP3 – це формат зберігання даних. В форматі MP3 на диск CD можна записати 10 – 12 год звуку (100 – 200 записів), у аудіо CD – від 10 до 15 пісень. Тому на звукові плати поставлені спеціальні чіпи, які здійснюють декодування стиснутого звуку. Засоби мультимедіа використовуються в системах розпізнавання мови.
AC’97[2] (сокращенно от англ. audio codec '97) — это стандарт для аудиокодеков, разработанный подразделением Intel Architecture Labs компании Intel в 1997 г. HD Audio (от англ. high definition audio — звук высокой четкости) является эволюционным продолжением спецификации AC’97, предложенным компанией Intel в 2004 году, обеспечивающим воспроизведение большего количества каналов с более высоким качеством звука, чем при использовании интегрированных аудиокодеков AC’97.
Мережна карта. СЕТЕВАЯ КАРТА Для связи с другими компьютерами по локальной сети. Характеризуется скоростью передачи данных. Мережна карта — це графічне представлення комп’ютерів і пристроїв у мережі, яке показує спосіб їх підключення. При під’єднанні комп’ютера до локальної мережі необхідна мережна плата. Вона встановлюється в PCI-слот на материнській платі. Найбільш розповсюдженими є комбіновані плати Ethernet, розраховані на різні типи кабелів. Основний параметр мережних карт – це швидкість передачі даних. Хоча вони здатні теоретично працювати на швидкості 57600 біт/с, реальна швидкість передачі даних є значно меншою – 12 – 15 Мб/с.
Процесор Основою або, як ще кажуть, серцем комп'ютера є його центральний процесор (ЦП). Центральним процесором сучасного комп'ютера є дуже малий (з ніготь людини) кремнієвий кристал з величезною кількістю (кілька мільйонів) розміщених у ньому транзисторів. Через його розміри ЦП називають мікропроцесором, або чіпомЦентральний процесор комп'ютера міститься на спеціальній платі, що зветься материнською (англ. motherboard). Там же розташовані роз'єми (слоти від англ. slot — щілина, проріз) для установки плат із мікросхемами пам'яті та інших пристроїв. пристрій керування (скорочено ПК, або англ. CU — від Control Unit). Це координатор усіх дій. Він керує послідовністю виконання команд і рухом (потоками) даних у комп'ютері; арифметико-логічний пристрій (скорочено АЛП, або англ. ALU— від Arithmetic and Logic Unit). Уже з його назви зрозуміло, що це пристрій, який здійснює всі обчислювальні операції — і арифметичні, і логічні; регістри процесора — це швидкодоступна для процесора пам'ять. Так само як і звичайна пам'ять комп'ютера, регістри складаються з комірок — байтів. Та через те, що ця пам'ять є всередині ЦП, значно скорочується час доступу до неї. і для ЦП числа та їхні адреси в пам'яті подаються у двійковому вигляді Однією з функцій центрального процесора є забезпечення процесу введення і виведення інформації, тобто взаємодії з периферійними пристроями.
Функції обробка даних по заданій програмі шляхом виконання арифметичних і логічних операцій; програмне керування роботою пристроїв комп'ютера.
систе́мна пла́та Матери́нська пла́та, систе́мна пла́та, ба́зова пла́та[1] (англ. motherboard), відома також як головна плата (mainboard) — плата, на якій містяться основні компоненти комп'ютера, що забезпечують логіку роботи. Призначення На системній платі монтується чіпсет, це мікросхеми, які забезпечують і контролюють логіку функціонування плати. На платі також розташовуються роз'єми для підключення центрального процесора, графічного адаптера, звукової плати, жорстких дисків, оперативної пам'яті та інші роз'єми. Всі основні електронні схеми комп'ютера і необхідні додаткові пристрої включаються в системну плату, або підключаються до неї за допомогою слотів розширення. Найважливішою частиною системної плати є чипсет, який складається, як правило, з двох частин — північного моста (Northbridge) і південного моста (Southbridge). Зазвичай північний і південний міст розташовані на окремих мікросхемах. Саме північний і південний мости визначають, в значній мірі, особливості системної плати і те, які пристрої можуть підключатися до неї. Сучасна системна плата ПК, як правило, включає чипсет, що здійснює взаємодію центрального процесора з ОЗП і основною оперативною пам'яттю, з портами вводу/виводу, із слотами розширення PCI Express, PCI, а також, зазвичай, з USB, SATA і IDE/ATA. Більшість пристроїв, які можуть приєднуватися до системної плати, роблять це за допомогою одного або декількох слотів розширення або сокетів, а деякі сучасні системні плати підтримують бездротові пристрої, що використовують протоколи IrDA, Bluetooth, або 802.11 (Wi-Fi). На системній платі містяться змонтовані: слоти DIMM для установки модулів пам'яті типу SDRAM, DDR, DDR2. спеціалізований рознім типу AGP або PCI-Express для установки відеокарти. слоти для підключення додаткових карт розширення стандартів PCI або PCI-Express х1 інтерфейси (IDE і/або сучасніший Serial ATA) для підключення дискових накопичувачів — твердих дисків і оптичних приводів. розєми для підключення живлення що складається з силових транзисторів, дроселів і конденсаторів. Цей модуль перетворює, стабілізує і фільтрує напругу, що подається від блоку живлення; задню частину системної плати займає панель з рознімами для підключення додаткових зовнішніх пристроїв — монітора, клавіатури і миші, мережних-, аудіо- і USB-пристроїв тощо окрім перелічених слотів і рознімів, на будь-якій системній платі є велика кількість допоміжних джамперів (перемичок) і рознімів: це можуть бути і контакти для підключення системного динаміка, кнопок і індикаторів на передній панелі корпусу, і розніми для підключення вентиляторів Форм-фактор системної плати — стандарт, що визначає розміри системної плати для персонального комп'ютера, місця її кріплення до корпусу; розташування на ній інтерфейсів шин, портів вводу/виводу, сокета центрального процесора (якщо він є) і слотів для оперативної пам'яті, а також тип розніму для підключення блоку живлення.
Пристрої збереження даних. Жорсткий диск. Оперативна пам'ять. Оптичний диск. USB-накопичувач. Системний блок. Тверди́й магні́тний диск -магнітний диск, основа якого виконана з твердого матеріалу У більшості ЕОМ виконує функцію енергонезалежного носія інформації (комп'ютерної пам'яті чи нагромаджувача інформації) Основні ознаки На відміну від дискети, що виготовляється на основі гнучкого магнітного диска, інформація у твердому магнітному диску записується шляхом намагнічування шару феромагнітного матеріалу що нанесений на поверхні твердих (алюмінієвих, скляних або композитних) пластин у формі диска. У твердих магнітних дисках використовується одна або декілька пластин, встановлених на одному шпинделі. Голівки зчитування-запису у робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку набіглого повітря, що утворюється біля поверхні дискових пластин при швидкому обертанні. відсутність механічного контакту забезпечує тривалий термін експлуатації пристрою.Тверді диски були введені у використання фірмою IBM у 1956 році як сховище даних для обчислювальних машин
|