Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Прояви шкільної дезадаптації у молодших школярів





Форма дезадаптації Причини Корекційні заходи
Непристосованість до предметного боку учбової діяльності Недостатній інтелектуальний і психомоторний розвиток дитини, відсутність допомоги і уваги з боку батьків і вчителів Індивідуальні бесіди з дитиною, в ході яких треба встановити причини порушень навчальних навичок і дати рекомендації батькам
Нездатність довільно управляти своєю поведінкою Неправильне виховання в сім'ї (відсутність зовнішніх норм, обмежень) Робота з сім'єю: аналіз з метою запобігти можливій неправильній поведінці
Нездатність прийняти темп шкільного життя (частіше зустрічається у соматично ослаблених дітей, із слабким типом нервової системи) Неправильне виховання в сім'ї або ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей Робота з сім'єю: визначення оптимального режиму навантаження учня
Шкільний невроз або страх школи Дитина не може вийти за межі сімейної спільноти (частіше це відбувається у дітей, батьки яких несвідомо використовують їх для вирішення своїх проблем) Необхідне підключення шкільного психолога сімейна терапія або групові заняття для дітей у поєднанні з груповими заняттями для їх батьків

 

 

Школьная дезадаптация в подростковом возрасте.
Подростковый возраст наиболее чреват возникновением разнообразных нарушений у детей, в том числе нарушений учебной деятельности. Количество случаев психогенной школьной дезадаптации у подростков возрастает по сравнению с младшими школьниками. Это объясняется громадным скачком в развитии психики. Психогенная школьная дезадаптация младших подростков, чаще всего, связана с нарушениями общения школьников с кем-то из значимых для них людей. Чаще всего это нарушения в общении со сверстниками. Общение со значимыми людьми является источником возникновения различных переживаний. Негативные переживания, возникающие при общении подростка.с одними людьми, могут компенсироваться позитивными переживаниями, возникающими в ходе общения с другими. Поэтому конфликты с одноклассниками могут и не приводить к возникновению психогенной школьной дезадаптации, если подросток компенсирует свои потери в удовлетворяющем его общении с учителями или родителями, также связанном со школой. Вероятность возникновения дезадаптации возрастает, если подростку не будет предоставлена возможность для компенсаторного общения или если он обретет его в асоциальной среде. С другой стороны, удовлетворяющее младшего подростка общение с товарищами является одним из лучших средств компенсации нарушений его общения в семье и с учителями.

До теми «ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ЯК ЧИННИК ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ»

З позиції інклюзивної освіти розуміння явища шкільної адаптації враховує аспект активності, суб'єктності особистості. Саме такий психологічний підхід до проблеми шкільної дезадаптації в умовах інклюзивного навчального закладу є, на нашу думку, найоптимальнішим, оскільки спрямовує увагу фахівців на аналіз наявних конфліктних взаємин дитини з т.зв. особливими освітніми потребами (дитина – батьки, дитина – однолітки, дитина – вчитель, дитина – школа, дитина – її психічне та фізичне здоров'я, самооцінка).

Система роботи в інклюзивних класах має бути спрямована на вирішення таких завдань:

- створення єдиного освітнього середовища для дітей, що мають різні стартові можливості;

- розвиток потенційних можливостей дітей з особливостями психофізичного розвитку в спільній діяльності із здоровими однолітками;

- формування життєво значущого досвіду і цілеспрямований розвиток у дітей когнітивних, мовленнєвх, моторних, соціальних здібностей, що дозволяють знизити залежність дитини від сторонньої допомоги та підвищити соціальну адаптацію;

- забезпечення ефективності процесів корекції, адаптації та соціалізації дітей з особливостями розвитку на етапі шкільного навчання;

- організація системи ефективного психолого-педагогічного супроводу процесу інклюзивної освіти через взаємодію діагностико-консультативного, корекційно-розвиваючого, лікувально-профілактичного, соціально-трудового напрямків діяльності;

- компенсація недоліків дошкільного розвитку;

- подолання негативних особливостей емоційно-особистісної сфери через включення дітей в успішну діяльність;

- постійне підвищення мотивації дитини на основі її особистої зацікавленості і через усвідомлене ставлення до позитивної діяльності;

- охорона і зміцнення фізичного, нервово-психічного здоров'я дітей;

- соціально-трудова адаптація та інтеграція в суспільство школярів з особливими освітніми потребами;

-надання консультативної допомоги сім'ям, які виховують дітей особливими освітніми потребами, включення законних представників у процес навчання і виховання дитини, формування у них адекватного ставлення до особливостей його розвитку, вироблення оптимальних підходів до проблем сімейного виховання;

- підвищення ролі сім'ї у вихованні та розвитку своєї дитини;

- зміна суспільної свідомості по відношенню до дітей з особливими освітніми потребами.

Організація освітнього процесу в умовах інтегративного навчання і виховання передбачає створення наступних спеціальних умов:

- створення корекційно-розвивального, предметно-просторового, і соціального середовища, що забезпечує стимулювання емоційного, сенсорного, моторного і когнітивного розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку відповідно до їх потреб;

- створення адекватного можливостям дітей з особливими освітніми потребами розвитку освітнього середовища, що досягається забезпеченням загальноосвітніх установ відповідними навчальними виданнями, індивідуальними технічними засобами навчання, необхідними дидактичними засобами;

- організація соціальної взаємодії здорових дітей і дітей з особливостями психофізичного розвитку, спрямованого на виправлення або подолання фізичних та (або) психічних порушень, розвитку толерантності.

При розробці індивідуального навчального плану для дитини з особливими освітніми потребами в нього включаються:

- необхідність повного або часткового присутності тьютора в освітньому процесі;

- організація індивідуального щадного режиму (зниження обсягу завдань, додатковий день відпочинку протягом тижня і ін.);

- організація навчання залежно від індивідуальних особливостей учнів з особливими освітніми потребами за підручниками для спеціальних (корекційних) шкіл або за підручниками загальноосвітніх шкіл;

- організація індивідуальних і групових занять загальнорозвиваючу і предметної спрямованості;

- організація обов'язкових додаткових позашкільних та позакласних корекційно-розвивальних занять з психологом, логопедом, дефектологом та іншими фахівцями;

- доцільність знаходження учнів з особливими освітніми потребами в школі повного дня, а також форма і тривалість самопідготовки учнів.

У першому класі особливо важливим є створення умов для сприятливої адаптації дитини до школи, тобто забезпечення благополучного розвитку та навчання з урахуванням її індивідуальних можливостей:

- відповідність процесу навчання функціональним і психологічним особливостям дітей;

- особистісно-орієнтована взаємодія дорослих і дітей;

- надання дитині свободи вибору діяльності, партнера, засобів та ін.;

- орієнтування педагогічної оцінки на відносні показники дитячої успішності (порівняння сьогоднішніх досягнень дитини з її вчорашніми досягненнями);

- підвищення пізнавальної та навчальної мотивації;

- реалізація продуктивної діяльності дітей в зоні їх найближчого розвитку.

Умови успішної реалізації інклюзивного процесу (досвід Канади):

1. Формування почуття приналежності:

- розвивати почуття спільності на рівні класу й школи, де всі учні, в тому числі діти з особливими потребами й здібностями, відчуватимуть, що їх приймають в учнівському середовищі і що вони є успішними;

- підтримувати практику, яка дає змогу ефективно навчати учнівський колектив із широким діапазоном навчальних потреб;

- допомагати всім учням, батькам та освітянам зрозуміти явище учнівського розмаїття в межах шкільної спільноти.

2. Виховання соціальної відповідальності:

– школа спонукає учнів до діяльності громадських і волонтерських організацій, учнівського самоврядування — до процесів прийняття рішень з різних питань шкільного та громадського життя;

– школа створює навчальні можливості, які допомагають учням пізнавати, усвідомлювати й навчатися цінувати відмінності між людьми;

– школа забезпечує можливості для того, щоб учні повноцінно долучалися до позакласних і позашкільних заходів, які сприяють їхньому всебічному розвитку;

– школа виховує соціальну відповідальність учнів, створюючи можливості для набуття необхідного досвіду в процесі різноманітної діяльності.

3. Педагогічні підходи, орієнтовані на інклюзію:

- організація комфортного фізичного середовища в класі, щоб сприяти взаємодії та співпраці між учнями;

- кооперативне навчання в групах (досягнення чіткої мети, яку можна досягти тільки шляхом співпраці);

- емпіричне навчання, або навчання через досвід (рольова гра, розповідь історій, виготовлення моделей, малювання, театралізація та робота з комп‛ютером тощо);

- довготермінові проекти (із залученням дитини з особливими освітніми потребами, що дасть змогу цій дитині працювати над формуванням специфічних навичок, взаємодіючи з іншими дітьми);

- навчання «рівний – рівному» та наставництво (співпраця старших дітей з молодшими);

- застосування різних способів перевірки знань (не лише письмові роботи, а й усні звіти, демонстрації, виставкові моделі).

4. Навчальне середовище в школі:

– з боку вчителів (високі очікування стосовно всіх учнів; надння всім учням належні можливості для навчання; вимога, щоб усі учні з повагою ставилися до навчання інших; забезпечення у класі порядок та безпечне середовище);

– з боку адміністрації (дітей зараховують до звичайних класів відповідної вікової групи; у школах підтримують чистоту, психологічно комфортну атмосферу абсолютного прийняття; забезпечення позитивного інклюзивного клімату, запроваджуючи програми й практики, «які відображають рівне ставлення до всіх учнів»).

5. Планування і реалізація навчальної програми:

– у процесі планування і впровадження навчальної програми вчителі намагаються створювати умови для когнітивного, соціального, емоційного й фізичного розвитку всіх учнів;

– у процес планування програм, їх реалізації та моніторингу вчителі здійснюють адаптації з урахуванням сильних сторін, потреб і відмінностей окремих учнів;

– учителі застосовують матеріали, організують умови навчання та обирають форми й методи роботи відповідно до вікових особливостей учнівського колективу.

6. Програми й послуги з надання підтримки:

– школи обмінюються ідеями, стратегіями та ресурсами з різними групами для успішного впровадження запланованої програми навчання;

– на рівні округу чи школи діє команда підтримки, яка допомагає вчителям планувати й реалізовувати програми для учнів з особливими потребами;

– у питаннях планування й впровадження програми для учня з особливими потребами вчителі можуть звертатися по допомогу до педагогів-фахівців зі спеціальної освіти, які надають підтримку в формі консультацій щодо програм, стратегій та альтернативних методів для забезпечення потреб учня;

– шкільні консультанти (психологи) / ресурсні вчителі просувають та сприяють у наданні програм і послуг, спрямованих на задоволення потреб учнів з особливими потребами;

– шкільні округи та школи співпрацюють між собою, щоб забезпечити відповідність послуг, які надають зовнішні фахівці, специфічним потребам дітей з порушенням психофізичного розвитку;

– шкільні округи забезпечують програми й послуги всім учням, для яких існує ризик раннього вибуття зі школи.

7. Практика навчання:

- вчителі застосовують широкий набір методик викладання та оцінювання, беручи до уваги різні стилі навчальної діяльності учнів;

- вчителі застосовують різноманітні інклюзивні педагогічні практики для залучення учнів з особливими потребами до навчального процесу та життя класного колективу;

- учителі регулярно оцінюють результати навчальної діяльності учнів і часто надають зворотний зв‛язок у межах неперервного процесу оцінки.

8. Планування переходу до нових умов життя та навчання:

– школи всіляко сприяють під час перехідного періоду, коли діти з особливими потребами відвідують державні системи шкільної освіти. Коли учні з особливими потребами переходять із класу в клас або з однієї школи до іншої, вчителі, адміністратори, батьки та учні співпрацюють між собою, щоб забезпечити ефективну організацію перехідного періоду та врегулювати спірні питання в інтересах таких учнів;

– школи забезпечують та координують систему заходів до та після переходу учнів з особливими потребами до старшої школи, а також координують перехід до дорослого життя по закінченні школи, аби майбутнє таких учнів після школи було сповнене нових можливостей;

– школи координують низку програм стажування для учнів з особливими потребами, щоб сприяти їхньому переходу від шкільного навчання до трудової зайнятості.

9. Партнерські зв‛язки (школа, родина, громада):

– школи створюють умови для участі членів родини у діяльності педагогічно фахових команд, які планують програми й послуги, дають їм змогу висловлювати свої думки та зауваження щодо поточного впровадження таких програм і послуг, а також забезпечують рівні умови для дітей з особливими потребами;

– школи регулярно й ефективно провадять комунікацію з учнями, батьками, волонтерами, працівниками служб, які надають послуги підтримки, персоналом шкільного округу, членами опікунської ради округу та з громадськістю.

10. Інновації (розвиток системи та персоналу):

– шкільні округи мають плани заходів щодо неперервного вдосконалення програм і послуг для дітей з особливими потребами, в тому числі — план професійного розвитку для працівників окружної адміністрації та школи (наприклад, спеціальні програми підготовки асистентів учителя з наданням сертифіката);

– шкільні округи просувають і підтримують інноваційну практику, щоб забезпечувати постійний розвиток програм і послуг для дітей з особливими потребами;

– шкільні округи просувають і підтримують інновації на рівні методики викладання, надання послуг, відзначають успішні стратегії;

– учителі шукають можливостей для професійного вдосконалення, аби більше дізнатися про інклюзивні методики навчання дітей з особливими потребами;

– допоміжний персонал також шукає можливості для підвищення власної кваліфікації.

 

Date: 2015-12-12; view: 506; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию