На робочих місцях

Настанови

до лабораторної роботи №6

з курсу “Основи охорони праці”

для студентів бакалаврського рівня підготовки

денної та заочної форми навчання

Затверджено на засіданні кафедри

„Охорона праці”

Протокол № 4 від 30 грудня 2004р

ЛЬВІВ-2004

Дослідження метеорологічних умов на робочих місцях

Настанови до лабораторної роботи №6 з курсу “Основи охорони праці” для студентів бакалаврського рівня підготовки для денної та заочної форми навчання. / Укладачі: доц., к.т.н., Н. В. Ступницька, ст. викл. В. Ф. Шанько, к.т.н., ст. викл. С. В. Шибанов – Львів: НУ “ЛП”, 2004.- 16 с.

Укладачі: к.т.н., доц. Н. В. Ступницька, ст. викл. В. Ф. Штанько, к.т.н., ст. викл. С. В. Шибанов.

Відповідальний за випуск: Ю.В. Кіт, к.т.н., доцент.

Рецензенти: Г.Г. Гогіташвілі д.т.н., проф.

Ю.В. Кіт, к.т.н., доцент.

МЕТА РОБОТИ –ознайомлення з приладами й методами контролю метеорологічних умов на виробництві

ТЕОРЕТИЧНИЙ ВСТУП.

До показників, які характеризують метеорологічні умови (мікроклімат), належать: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання.

Усі ці фактори мають великий вплив на перебіг життєвих процесів в організмі людини. Параметри мікроклімату можуть змінюватися в широких межах, тим самим викликають зміни в системі і органах людини, які приймають участь у процесі терморегуляції організму – в системі кровообігу, потовиділення, нервовій. Значна вираженість окремих факторів мікроклімату може бути причиною фізіологічних зсувів, а в деяких випадках патологічних станів і професійних захворювань.

Основу профілактики негативного впливу виробничого мікроклімату на організм людини складає його нормування.

Норми виробничого мікроклімату регламентуються державними санітарними нормами ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”. Ці ДСН передбачають наявність оптимальних та допустимих параметрів мікроклімату. Оптимальні показники розповсюджуються на всю робочу зону і забезпечують відчуття комфорту. Допустимі показники встановлюють диференційно для постійних і непостійних робочих місць, і тільки у випадках, коли технологічні умови, або технічні чи економічні причини не дозволяють створити оптимальні умови.

В кабінах, пультах, і постах управління технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки, а також в інших приміщеннях при виконанні робіт операторського типу, пов’язаних із нервово – емоційним напруженням, повинні бути створені тільки оптимальні параметри мікроклімату.

Величини оптимальних та допустимих параметрів мікроклімату в робочій зоні, в залежності від пори року й категорії виконуваних робіт, представлені в таблиці 5.

Пояснення термінів, що є в таблиці 5:

Холодний період року – період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря рівною +10⁰ С і нижче.

Теплий період року – період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище +10⁰С.

Категорії робіт: диференціація робіт по важкості встановлюється на основі загальних енерговитрат організму в ккал/год (Вт):

I Легкі фізичні роботи – усі види діяльності з витратою енергії не більше 150 ккал/год (175 Вт)

Легка Ia (енерговитрати 90 - 120 ккал/год (105-140 Вт)), - роботи, які виконуються сидячи і не потребують фізичного навантаження.

Легка Iб (енерговитрати 121-150 ккал/год (141-175 Вт)), - роботи, які виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням, та супроводжуються деяким фізичним навантаженням.

II Середньої важкості фізичні роботи – усі види діяльності з витратою енергії 151-250 ккал/год (176-290 Вт).

Середньої важкості IIа (енерговитрати від 151-200 ккал/год (176-232 Вт)) – роботи, пов’язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів у положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження.

Середньої важкості IIб (енерговитрати від 201-250 ккал/год (233-290 Вт)) – роботи, що виконуються стоячи, пов’язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів, та супроводжуються помірним фізичним напруженням.

III Важкі фізичні роботи – види діяльності з витратою енергії 251-300 ккал/год (291-349 Вт). Це роботи, пов’язані з постійним переміщенням вантажів (понад 10 кг).

Робоча зона – простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників.

Вимірювання температури повітря.

Опис приладів та виконання інструментальних замірів.

Температура повітря вимірюється в робочій зоні в декількох точках.

Для вимірювання температури вище 0⁰ С користуються ртутними термометрами, в яких ртуть при нагріванні розширюється рівномірно, а при температурі нижче –39⁰ С вона замерзає. Тому для вимірювання низьких температур використовують спиртові термометри. Для реєстрації зміни температури в часі користуються термографами. Термограф М-16 використовують для реєстрації зміни температури протягом доби, а термограф М-16А протягом тижня.

Для вимірювання дійсної температури в умовах теплового випромінювання користуються парним термометром.

Парний термометр складається з двох ртутних термометрів.

Парний термометр

Резервуар із ртуттю одного з них покритий чорною фарбою, а другий – тонким шаром срібла Термометр з чорним резервуаром поглинає теплові промені, а термометр із посрібленим ртутним резервуаром відбиває їх. Дійсну температуру повітря в робочій зоні визначають за формулою (1): tд = tч –k (tч – tс), [1] де tч, tс – показники чорного і посрібленого термометрів 0С. k – константа парного термометра (визначається при його виготовленні). Вимірювання температури повітря в приміщенні можна також проводити з допомогою сухого термометра аспіраційного психрометра Ассмана.