Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Особа, яка надає майно в заставу, називається заставодавцем





Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). При заставі майна заставодавцем може бути як власник майна, так і особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на нього. Особа, яка отримує майно в заставу, називається заставодержателем.

 

Згідно зі ст. 574 ЦК підставами виникнення застави можуть бути: договір, припис закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення ЦК щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

 

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке не може бути звернене стягнення. В заставу можна передавати і очікуване майно, наприклад, майбутній урожай, приплід худоби, плоди та інші прибутки, якщо це передбачено договором.

 

Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності й занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; вимоги, що мають особистий характер (про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров´ю, право спадкування, вимоги про аліменти. Водночас самі ці права можуть бути забезпечені заставою); інші вимоги, застава яких заборонена законом.

 

Предметом застави також не можуть бути об´єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Залежно від виду договору застави можуть бути встановлені й об­меження щодо предмету застави. Так, Типовий статут ломбарду визначає, які речі не приймаються від громадян у заставу.

 

Застава охоплює не лише головну річ, а й приналежні, основні плоди, якщо інше не передбачено законом чи договором.

 

Якщо річ перебуває у спільній власності, заставити її можна лише за згодою всіх співвласників. Тому бажання чоловіка заставити свою частку однокімнатної квартири без згоди дружини замало. Майно, яке перебуває у спільній частковій власності може бути самостійним предметом застави лише за умови виділення його в натурі.



 

Договір застави повинен укладатися у письмовій формі. У договорі необхідно зазначити найменування (прізвище, ім´я та по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, розмір і строк виконання зобов´язання, опис предмета застави, інші умови, на яких напо-лягають«сторони.

 

Нотаріальне посвідчення договору застави вимагається, якщо предметом застави є нерухоме майно, космічні об´єкти. Договір посвідчується за місцем знаходження нерухомого майна; якщо предметом застави є транспортні засоби чи космічні об´єкти - за місцем їх реєстрації.

 

Застава нерухомого майна підлягає також державній реєстрації. Порушення обов´язкової нотаріальної форми договору тягне його недійсність.

 

Право застави виникає з моменту укладання договору, а коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту посвідчення договору. Реєстрація застави не пов´язана з моментом виникнення права застави. Якщо предмет застави повинен знаходитись у заставодержателя, то право застави виникає з моменту передачі йому предмета застави; якщо передача була здійснена до укладання договору - з моменту його укладання.

 

Застава вже заставленого майна (наступна застава) допускається, якщо інше не передбачене законом чи договором про заставу. Зрозуміло, що наступна застава можлива, коли вартість предмета застави є більшою, ніж зобов´язання за основним договором. Вимоги заставодержателя, право якого виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного задоволення вимог попередніх заставодержателів.

 

Заставодавець зобов´язаний попередити кожного із заставодержателів про всі попередні застави свого майна, про характер і розмір забезпечених заставою зобов´язань.

 

Згідно зі ст. 593 ЦК право застави припиняється у разі:

-припинення зобов´язання, забезпеченого заставою (у цьому разі за-ставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов´язаний негайно повернути його заставодавцеві);

-втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

-реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави; в інших випадках встановлених законом.

 

Залежно від виду майна, яке може бути предметом застави розрізняють наступні види застави: іпотека, заклад, застава товарів в обороті або переробці, застава цінних паперів та застава майнових прав.

 

Відповідно до ст. 1 Закону України від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку»´ іпотека - це вид забезпечення виконання зобов´язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов´язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.



 

Предметом іпотеки є нерухоме майно, під яким розуміються земельні ділянки, а також об´єкти, розташовані на земельній ділянці і невід´ємно пов´язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Правовий режим нерухомого майна поширюється на повітряні та морські судна внутрішнього плавання, космічні об´єкти.

 

Слід зазначити, що законодавцю необхідно розробити чіткі критерії поділу майна на рухоме і нерухоме, оскільки при безсистемному віднесенні до категорії нерухомого різних видів майна поняття «нерухоме майно» стає умовним, а це недопустимо в практичному аспекті, оскільки чинне законодавство передбачає різний правовий режим щодо рухомого і нерухомого майна.

 

Оскільки особливістю іпотеки є те, що заставлене майно залишається у заставодавця, то заставодержателю надаються додаткові права, зокрема: перевіряти документально і фактично наявність, стан та умови збереження предмета застави; вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження застави.

 

Серед прав іпотечного заставодавця зазначимо такі: право на реалізацію предмета застави за письмовою згодою заставодержателя іншій особі з переводом на неї основного боргу та право здавати предмет застави в оренду за наявності письмової згоди заставодержателя. Одночасно на заставодавця покладені такі обов´язки: виконувати капітальний і поточний ремонт предмета застави, застрахувати його на користь заставодержателя і належним чином зберігати, надати аналогічне за вартістю нерухоме майно або виконати зобов´язання, якщо предмет застави загине.

 

Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі (ч. 2 ст. 575 ЦК, ст. 44 Закону «Про заставу»). За угодою сторін річ може бути залишена у володінні заставодавця під замком та опечатана заставодержателем. Такий вид застави називається твердою заставою.

 

За втрату або недостачу предмета закладу заставодержатель несе відповідальність у розмірі вартості втраченого майна, а за пошкодження предмета закладу - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна.

 

Заставодержатель зобов´язаний відшкодувати заставодавцю всі заподіяні втратою, недостачею чи пошкодженням предмета закладу збитки в повному обсязі, якщо це передбачено законом чи договором.

 

Заставодержатель звільняється від відповідальності, якщо доведе, що втрата сталася не з його вини. Однак, якщо заставодержателем виступає ломбард чи повне господарське товариство, для якого надання кредитів громадянам під заклад є предметом його діяльності, заставодержатель звільняється від відповідальності лише у випадку непереборної сили.

 

Застава товарів в обороті або переробці. Предметом цього виду застави є сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція. Такий вид застави створює для заставодавця певні незручності. Незважаючи на те, що він має право продавати і купувати товари, сировину, матеріали, загальна вартість товару, який в нього знаходиться, не повинна бути меншою за ту, яка передбачена договором про заставу.

 

Товари в обороті чи переробці перестають бути предметом застави з моменту їх реалізації, а набуті заставодавцем нові товари стають предметом договору з моменту виникнення у нього права власності на них.

 

Застава цінних паперів. Застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індексованого цінного паперу. Передавальний запис вчиняється на звороті. Заставлені папери за угодою сторін можуть бути передані на збереження в депозит нотаріальної контори або банку. Нотаріус, приймаючи в депозит цінні папери, не перевіряє підстави і правильність їх внесення, тобто підстави виникнення прав кредитора та обов´язків боржника.

 

Застава майнових прав. Предметом договору застави можуть бути і належні заставодавцю вимоги за зобов´язаннями, де він є кредитором, або вимоги по зобов´язаннях, які виникнуть в майбутньому. У договорі про заставу майнових прав повинна бути зазначена особа, яка є боржником відносно заставодавця і яку необхідно повідомити про заставу прав.

 

Суть застави майнових прав полягає в тому, що у разі невиконання боржником зобов´язання до заставодержателя переходять закладені права в тому обсязі, в якому вони належали заставодавцю.

 

Якщо заставляється право вимоги, яке чинне протягом певного часу, то воно може бути предметом застави лише до закінчення строку дії цієї вимоги. Так, якщо заставляється право на оренду, то предметом застави в даному випадку виступає право здійснювати оренду протягом строку, який залишився до припи­нення договору оренди.

 

Порядок реалізації застави. У разі невиконання зобов´язання, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Воно здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 ЦК). Закон України «Про заставу» встановлює ще одну форму стягнення - на підставі виконавчого напису нотаріуса.

 

Якщо предмет застави складають дві або більше речі, то стягнення може бути звернене на всі речі або на будь-яку з них за вибором заставодержателя.

 

Реалізація заставленого майна, на яке звернене стягнення, здійснюється державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріальних органів, якщо інше не передбачене законом чи договором. Заставодержатель, маючи на руках нотаріально посвідчений договір, не може самостійно вчинити стягнення, він повинен звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, якщо ж договір не нотаріальний, то необхідне судове провадження, рішення суду, виконавчий лист.

 

Відповідно до ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів. Порядок реалізації заставленого майна передбачений Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р.

 

Реалізацію майна здійснює виконавець, а майна державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - відповідний орган приватизації. Відшкодування витрат, пов´язаних з реалізацією майна, покладається на заставодавця.

 

Заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на майно виконанням свого зобов´язання.

 

Притримання. Інститут притримання як вид забезпечення виконання зобов´язань є новелою ЦК України і передбачений ст.ст. 594-597 ЦК. Сутність права притримання полягає в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі не­виконання ним у строк зобов´язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов´язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов´язання (ст. 594 ЦК).

 






Date: 2015-12-12; view: 196; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2019 year. (0.008 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию