Складання локальних та об’єктних кошторисних розрахунків

Локальні та об’єктні кошторисні розрахунки складаються в поточному рівні цін на трудові та матеріально-технічні ресурси за формами об’єктних і локальних кошторисів на підставі архітектурно-будівельних і технологічних рішень на стадіях ЕП, ТЕО, ТЕР, а також у тих випадках, коли на стадії П об’єми деяких робіт ще остаточно не визначилися і підлягають уточненню при розробленні стадії Р.

Для складання локальних та об’єктних кошторисних розрахунків застосовуються вартісні показники об’єктів-аналогів*, а за їх відсутності допускається складання кошторисних розрахунків з використанням укрупнених показників вартості окремих конструктивних елементів та видів будівельних робіт, обчислених за даними кошторисів до робочих креслень об’єктів, що мають у своєму складі аналогічні проектні рішення або укрупнених ресурсних кошторисних норм та показників вартості будівництва, а також інших укрупнених нормативів.

При складанні кошторисних розрахунків на будинок, будівлю, споруду будь-якого призначення, лінійний об’єкт інженерно-транспортної інфраструктури, що проектується, за даними вартісних показників об’єктів-аналогів враховуються розбіжності у технологічних, конструктивних, об’ємно-планувальних, інших проектних рішеннях тощо шляхом приведення характеристик об’єкта-аналога до характеристик об’єкта, що проектується. Відповідні зміни вносяться у кошторисні дані об’єкта-аналога. З цією метою вартість по кошторису до робочих креслень об’єкта-аналога, прийнята за основу кошторисного розрахунку об’єкта, що проектується, коригується по окремих параметрах будівлі або споруди (зміни числа поверхів, ширини і довжини прогонів або кроків несучих конструкцій тощо) або по окремих конструктивних елементах і видах робіт (види заповнення отворів, підлоги, опоряджувальні роботи тощо). При цьомудо кошторису об’єкта-аналога включається цінова поправка для приведення вартісних показників об’єкта-аналога до поточного рівня.

____________________________

* Вибір аналогу має забезпечувати максимальну відповідність характеристик об’єкта, що проектується, та об’єкта-аналога за виробничо-технологічним та функціональним призначенням, за конструктивно-планувальною схемою та давати можливість забезпечити визначення вартості будівництва з достатньою точністю.

Вибір одиниці виміру при складанні кошторисних розрахунків за даними кошторисів до робочих креслень аналогічних об’єктів провадиться залежно від типу будівлі (споруди) або виду конструктивного елементу (виду робіт). Наприклад, для будівель – 1 м³ об’єму або 1 м² виробничої (загальної, робочої) площі; для підземних споруд або підземної частини будівель – 1 м³ об’єму підземних приміщень; для лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури – 1 км довжини; для конструкцій перекриття або покриття – 1 м² площі конструкцій тощо. Одиниця виміру, на яку наводиться вартість по об’єкту-аналогу, повинна найдостовірніше відбивати конструктивні і об’ємно-планувальні особливості об’єкта.