Паракашлюк

Паракашлюк — гостра інфекційна хвороба, переважно ди­тячого віку, що характеризується слабко вираженими початковими катаральними явищами та тривалим кашлем, який у деяких випадках має спастичний характер. Рідко спостерігають кашлюкоподібні напади кашлю з репризами та наступним блюванням.

Етіологія. Збудником є паличка паракашлюку, за морфо­логічними та культуральними властивостями близька до палич­ки кашлюку, але менш токсична та вірулентна.

Епідеміологія паракашлюку така сама, як і кашлюку. Пе­ренесений кашлюк та імунізація АКДП-вакциною створюють певну стійкість до паракашлюку, але повного перехресного імунітету не дають.

Дитина, яка перехворіла на кашлюк, як і щеплена АКДП-вак­циною, може захворіти на паракашлюк. Хворіють переважно діти від 2 до 10 років. Індекс контагіозності — 0,3—0,42.

Клініка. Інкубаційний період триває 7—15 днів, найчасті­ше 10—11 днів. Початковий період характеризується незнач­ними катаральними явищами або проходить безсимптомно. Основним проявом паракашлюку є кашель, який триває 3 тиж і більше. У деяких випадках кашель такий, як і в разі кашлю­ку, з репризом та блюванням.

Ускладнення спостерігаються рідко, переважно у вигляді пневмонії.

Діагноз паракашлюку визначають на підставі даних епіде­міологічного анамнезу, клінічної картини хвороби (тривалий кашель) та бактеріологічних досліджень — виділення палички паракашлюку з носової частини глотки. Допомогти в діагнос­туванні можуть і серологічні реакції (аглютинації, зв'язуван­ня комплементу, гемаглютинації).

Лікування симптоматичне. У разі легкого перебігу хвороби призначати антибактеріальні препарати, особливо антибіоти­ки, немає потреби.

Профілактика полягає в ізоляції хворого терміном не мен­ше ніж 15 днів.

Питання про специфічну профілактику досі ще не з'ясоване.