Структура та динаміка світової торгівлі

Товарна структура світової торгівлі у значній мірі визначається законом порівняльних переваг. «Недостатні елементи», необхідні для відтворюваного процесу, країни імпортують із - за кордону. Для покриття імпорту товари, по яких країна має порівняльні переваги, ідуть на експорт. Протягом останніх десятиліть у світовій торгівлі відбувся значний розвиток спеціалізації у виробництві товарів, яка супроводжувалась структурними змінами як основних груп товарів (продовольчі товари та сировина; руди, мінерали та кольорові метали; паливо; промислові товари), так і окремих видів всередині груп товарів. Науково = технічний прогрес дедалі більше впливає на динаміку структури світової торгівлі. Нині переважна частина інноваційної продукції створюється і реалізується всередині промислово розвинутих країнах. Водночас в торгівлі промисловими виробами з'явились товарні потоки, які перейшли з експорту промислово розвинутих країнах в експорт країн, що розвиваються. Формування таких потоків пов'язане з «життєвим циклом» нових товарів. Новий товар, як правило, з'являється у промислово розвинутих країнах з високим рівнем доходів, оскільки економічно новітні товари відносяться до предметів розкоші. З часу, коли продукт стає більш стандартизованим, його виробництво в країні з високим рівнем технології втрачає сенс. Виробництво цього товару переміщується в інші країни, котрі можуть використати стандартну технологію і дешеву робочу силу. Нарощуючи випуск, ці країни набувають порівняльної переваги і у певний час можуть стати експортерами цього товару. А батьківщина інноваційного товару може втратити свою порівняльну перевагу, і перетвориться на імпортера цього товару. Відзначимо і ще один напрям структурних змін у світовій торгівлі. Він характерний для промислово розвинутих країнах з високим рівнем доходів, в торгівлі між якими збільшується частка предметів розкоші – товарів тривалого користування – та зменшується частка предметів першої необхідності. Зокрема, знижується частка продовольства.

Структура міжнародної торгівлі за товарними формами Традиційно об'єкти міжнародної торгівлі розподіляються на товар - продукт (паливно - сировинні, сільськогосподарські, промислові товари) та товар - послугу, котрий на відміну від товару - продукту не набуває уречевленої форми, а виготовляється і споживається в основному одномоментно і не підлягає зберіганню. Відтак більшість видів послуг ґрунтується на прямих контактах між виробниками і споживачами. Ця обставина відокремлює міжнародну торгівлю послугами від торгівлі товаром - продуктом. Проте ряд послуг продається в комплекті з товаром - продуктом. Особливо це стосується торгівлі наукомісткими товарами. З самого початку найбільшу питому вагу міжнародному товарообігу займали товари - продукти. В міру розвитку міжнародного поділу праці і розгортання науково - технічної революції зросла роль експорту і імпорту послуг (так званого невидимого експорту). Світовий ринок послуг став важливим сегментом світової торгівлі. Серед власне послуг виключно швидкими темпами зростають інжінірінгові, комунікаційні, банківські послуги, страхування, реклама. Значно повільніше відбувається розвиток транспорту та туризму. Особливе місце в торгівлі послугами займають послуги, що обслуговують інновації (ліцензії і «ноу - хау»). Протягом останніх десятиліть світова торгівля ліцензіями розвивається більш швидкими темпами, ніж торгівля товарами – продуктами. На долю промислово розвинутих країн країн припадає 99% світового експорту ліцензій і патентів та 85% їх імпорту. Розвинуті країни на купівлю ліцензій витрачають в середньому 10% загальних витрат на науково – дослідницьку діяльність. Лідером є США, на долю яких припадає 2/3 продажів. Виробництво за американськими ліцензіями за кордоном у 2,5 рази перевищує товарний експорт США. Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено значною мірою розвитком спеціалізації та кооперування виробництва в міжнародному масштабі, скасуванням багатьох обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку "нових індустріальних країн".
Панівні позиції у світовій торгівлі займають розвинуті країни. На їх частку припадає 2/3 обсягу експорту і така ж частка імпорту. Відповідно на країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою припадає близько 1/3 світових експорту та імпорту. Найбільшими експортерами світу є Німеччина, США, Японія, Франція, Китай, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія. Сьогодні в міжнародній торгівлі суттєво скорочується питома вага сировини і різко підвищується частка готових виробів. В таких країнах, як Німеччина та Японія, частка готової продукції в експорті становить близько 90 %. Загалом у товарній структурі світового експорту понад 2/3 - це продукція обробної промисловості, причому її питома вага постійно зростає, а менш ніж 1/3 - сировина і продовольчі товари. Характерною рисою сучасного етапу є збільшення частки торгівлі індустріальних країн між собою. На неї припадає понад 70 % всесвітньої торгівлі. Частка країн, що розвиваються, у світовій торгівлі не досягає і 20 %. Економічно менш розвинуті країни намагаються посилити свої позиції в світовій торгівлі, диверсифікуючи її, тобто одночасно розвиваючи багато її напрямків та розширюючи асортимент товарів.
Для зовнішньої торгівлі важливе значення має конкурентоспроможність товарів, які продаються на світовому ринку. Зовнішня торгівля відбувається за світовими цінами, хоча на однаковий товар у межах світового ринку вони можуть бути різними. В таблиці 2.1 наведено приклад найбільш розвинутих країн світу в системі світової торгівлі.

Таблиця 2.1

Країни з найбільшою міжнародною торгівлею

Країни, які домінують у світовій торгівлі і міжнародних фінансах, передусім США, Великобританія, Японія, Швейцарія, є одночасно країнами базування транснаціонального капіталу. Саме цим обумовлена відносно висока узгодженість геополітичних інтересів їх національної еліти і світової олігархії.

Слаборозвинуті країни практично позбавлені внутрішніх джерел інвестицій і цілком залежать від транснаціонального капіталу, що зумовлює компрадорський характер їх національної еліти. Протиріччя між інтересами транснаціонального і національного капіталу вирішуються в них шляхом втягування останнього в обслуговування транснаціональних корпорацій і включення національної еліти в периферійні шари світової олігархії.

Світовими лідерами експорту товарів (станом на 2010 р.) є: США (10,5%), Китай (9,6%), Німеччина (9%), Японія (4,6%), Нідерланди (4%), Франція (3,9%). Росія посідає 13 місце з часткою 2,4%, Україна не входить навіть у 50-ку світових експортерів. Країнами-лідерами у світовому імпорті є: США (12,7%), Китай (7,9%), Німеччина (7,4%), Франція (4,4%), Японія (4,4%), Великобританія (3,8%), Нідерланди (3,5%). Росія знаходиться на 17 місці з часткою 1,5%, Україна посідає 46 місце з часткою 0,4%.

Організаційна географічна структура характеризує стан міжнародної торгівлі між країнами окремого інтеграційного чи іншого торгово-політичного об'єднання (країни Європейського союзу, країни СНД, країни АСЕАН) або між країнами, виділеними в окрему групу за тим чи іншим аналітичним критерієм (країни-експортери нафти, країни - чисті боржники).

Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує частку базових груп товарів (готові вироби - сировинні товари; товари промислового виробництва - паливо і продукція видобутку - сільськогосподарська продукція) та їх окремих складових у світовому товарообороті.

Найдинамічнішим сектором світової торгівлі є торгівля продукцією обробної промисловості, передусім наукомісткими товарами. Майже 40% вартості світового експорту припадає на технічно складну, наукоємну, диференційовану продукцію - машини і транспортне устаткування. Збільшення експорту продукції машинобудування супроводжується одночасним зростанням торгівлі компонентами, вузлами, деталями, напівфабрикатами. Найвищими темпами зростає експорт продукції електротехнічної й електронної галузей промисловості, на які припадає понад чверть загального експорту машинотехні- чних товарів.

У торгівлі продукцією обробної промисловості домінують розвинені країни. Країни, що розвиваються, переважно залишаються експортерами сировини та напівфабрикатів, до яких належать сільськогосподарські товари - какао, чай, кава, пальмова олія, спеції, банани, морепродукти, цукор, джут, бавовник, а також мінеральна сировина - олово, залізна руда, боксити, алюміній, фосфорити, алмази, нафта, мідь, уран. У групі слаборозвинених країн світу загалом частка цих товарів досягає 70%, для окремих країн вона ще вища. Падіння цін світового ринку на сировинні товари погіршило умови торгівлі для цих країн. Однак через відсутність структурної еластичності вони змушені експортувати свої традиційні товари попри зниження цін на них.

Отже таким чином, можна виділити найбільш характерні тенденції сучасного розвитку світової торгівлі товарами:

- стрімкі і випереджаючі темпи зростання обсягів міжнародної торгівлі порівняно з темпами зростання світового ВВП;

- циклічний характер розвитку міжнародної торгівлі, який відтворює світові коливання економічної динаміки і спричиняє коливання темпів її зростання;

- домінування у географічній структурі світової торгівлі промислово розвинених та нових індустріальних країн;

- домінування у товарній структурі торгівлі готової продукції, передусім продукції обробної промисловості;