Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Характеристика міжнародних економічних організацій та їх функцій





СОТ

Світова організація торгівлі - міжнародна організація, створена в 1995 році з метою лібералізації міжнародної торгівлі і регулювання торгово-політичних відносин держав-членів. СОТ є наступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеної в 1947 році і протягом майже 50 років фактично виконував функції міжнародної організації.

СОТ відповідає за розробку і впровадження нових торгових угод, а також стежить за дотриманням членами організації всіх угод, підписаних більшістю країн світу і ратифікованих їх парламентами. СОТ будує свою діяльність виходячи з рішень, прийнятих у 1986-1994 роках в рамках Уругвайського раунду і більш ранніх домовленостей ГАТТ. Обговорення проблем і прийняття рішень з глобальних проблем лібералізації і перспектив подальшого розвитку світової торгівлі проходять у рамках багатосторонніх торговельних переговорів (раундів). Так званий Уругвайський раунд переговорів, що тривав з 1986 по 1994 рік, був найбільш успішним. Країни-учасниці досягли згоди про тому, що в рамках цієї організації буде не тільки регулюватися торгівля товарами (що було предметом ГАТТ вже з 1948 року), але і у зв'язку з усе зростаючою роллю послуг у постіндустріальному суспільстві і їх зростаючою часткою в світовій торгівлі (на початок XXI століття - близько 20%) прийнято Генеральне угода про торгівлю послугами (ГАТС), яка регулює цю область зовнішньої торгівлі. Також було прийнято Угоду з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС), що регулює торгові питання прав на результати інтелектуальної діяльності і є невід'ємною частиною правового фундаменту СОТ.

До теперішнього часу проведено 8 раундів таких переговорів, включаючи Уругвайський, а в 2001 році стартував дев'ятий у Досі, Катар.

Штаб-квартира СОТ розташована в Женеві, Швейцарія.

Глава СОТ (генеральний директор) - Паскаль Ламі.

На липень 2008 р. у СОТ складалося 153 країни. Кожна з них зобов'язана надавати іншим членам організації режим найбільшого сприяння в торгівлі.

Офіційним вищим органом організації є Міністерська Конференція СОТ, яка збирається не рідше, ніж один раз на два року. За час існування СОТ було проведено шість таких конференцій, практично кожна з яких супроводжувалася активними протестами з боку противників глобалізації. Поточні завдання організації між конференціями покладені на Генеральна Рада СОТ, що збирається кілька разів на рік в Женеві.

Основну частину торговельних суперечок в рамках СОТ складають суперечки між найбільшими суб'єктами міжнародної торгівлі - Європейським союзом і США. Так, наприклад, отримав широкий розголос конфлікт щодо введених США у березні 2002 року високих мит на імпорт європейської сталі з метою підтримки американської сталеливарної галузі. Європейський союз розцінив це як заборонену нормами СОТ дискримінацію і оскаржив ці заходи скаргою до Комісії, яка визнала заходи по захисту американського ринку порушують правила СОТ. США змушені були скасувати дискримінаційні мита.

Головні завдання СОТ - лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню та підвищенню економічного добробуту людей. Країни-члени СОТ, яких на сьогоднішній день налічується понад 140, вирішують ці завдання шляхом контролю за виконанням багатосторонніх угод, проведення торговельних переговорів, врегулювання торговельних відповідно до механізму СОТ, а також надання допомоги країнам, що розвиваються і проведення огляду національної економічної політики держав.

ОПЕК

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) - міжнародна міжурядова організація (також звана картель), створена нафтовидобувними державами з метою стабілізації цін на нафту. В складу ОПЕК входять 12 країн: Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Венесуела, Катар, Лівія, Об'єднані Арабські Емірати, Алжир, Нігерія, Еквадор і Ангола. Штаб-квартира розташована у Відні. Генеральний секретар (з 2007 р.) - Абдалла Салем аль-Бадрі.

Метою ОПЕК є координація діяльності і вироблення загальної політики щодо видобутку нафти серед країн учасників організації, підтримки стабільних цін на нафту, забезпечення стабільних поставок нафти споживачам, одержання віддачі від інвестицій в нафтову галузь.

Міністри енергетики та нафти держав-членів ОПЕК двічі в рік проводять зустрічі для оцінки міжнародного ринку нафти і прогнозу його розвитку на майбутнє. На цих зустрічах приймаються рішення про дії, які необхідно вжити для стабілізації ринку. Рішення про зміни обсягу видобутку нафти відповідно до зміни попиту на ринку приймаються на конференціях ОПЕК.

Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їх частку припадає 40% від всесвітньої видобутку або половина світового експорту нафти. З найбільших виробників пік нафти ще не пройдений тільки країнами ОПЕК (за винятком Венесуели) і Канадою. В СРСР пік нафти був пройдений в 1988 році. У Росії з 1998 року спостерігається постійне зростання видобутку, проте є припущення, що в 2007-2008 був досягнутий пік.

Квоти ОПЕК і видобування нафти країнами 2007 року, тисячі барелей щодня

Країна Квота Видобуток Можливість видобутку
Алжир      
Ангола      
Еквадор      
Іран      
Ірак -   -
Кувейт      
Лівія      
Нігерія      
Катар      
Саудівська Аравія      
ОАЕ      
Венесуела      
Усього      

 

Термін «кошик» ОПЕК був офіційно запроваджено 1 січня 1987 року. Ціна «кошика» окреслюється середній арифметичний показник фізичних цін наступних сортів нафти:Arab Light (Саудівська Аравія),Basra Light (Ірак),Bonny Light (Нігерія),EsSider (Лівія),Girassol (Ангола), IranHeavy (Іран),KuwaitExport (Кувейт),Merey (Венесуела),Murban (ОАЕ),Oriente (Еквадор),QatarMarine (Катар),SaharanBlend (Алжир).

Історичним максимумом для «кошика» ОПЕК є цінова позначка 0,73 за барель, зареєстрована 3 липня 2008 року.

У тому 2008 року у кошик включилиOriente (Еквадор). У 2009 року з кошика була виключенаMinas (Індонезія), а замістьBCF 17 (Венесуела) до кошика включилиMerey (Венесуела). На сьогодні (жовтень 2009) кошик включає у собі 12 сортів нафти. Отже, нині ціна кошика ОПЕК окреслюється середній арифметичний показник фізичних цін 12 вищезгаданих сортів нафти, видобутої країнами картелю.

Усі країни ОПЕК перебувають у глибокої залежність від доходів своєї нафтової промисловості. З цього випливає, що зовнішнього ринку казати про розвиток країн ОПЕК немає сенсу. Експорт сировини, будучи основним джерелом прибутку країн, «витягує» у себе і внутрішню економіку. З цього випливає, що економіка країн-учасників картелю безпосередньо залежить від світових ціни вуглеводневу сировину.

Зрозуміло, що у спільних інтересах держави й Росії, і ОПЕК, підтримати нафтові ціни в заздалегідь обумовлених межах.

З одного боку, нафтові ціни повинні покривати виробничі витрати й основні ризики виробників. З іншого боку, ціни нічого не винні надавати негативного впливу розвиток світової економіки та, зокрема, повинні дозволяти здійснення інвестицій у розвиток нафтової промисловості.

Вирішити ці проблеми можна тільки силоміць країн-членів ОПЕК й напрацювання незалежних виробників.Взвешенная і кропітка праця у цьому напрямі дозволить домогтися довгострокового вирішення наявних проблем.

ООН

Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) — глобальна міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.

Головні орнани ООН: Рада Безпеки (РБ), Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний Суд, Економічна і соціальна рада; Рада з Опіки; штаб-квартира розташована у Нью-Йорку.

Члени-засновники — 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. З 14 липня 2011 року має 193 держави-члени. Західна Сахара та інші маленькі держави не приєднались до ООН через їх невизнання. Організація фінансується з обов'язкових та добровільних внесків від своїх держав-членів, офіційні мови: арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська.

Штаб-квартира якої розташована на території міжнародного центру в Нью-Йорку. Міжнародний Суд знаходиться в Гаазі, в той час як інші великі установи перебувають у відділеннях ООН в Женеві, Відні і Найробі. Інші установи ООН, розташовані по всьому світу.

Шість офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, що використовуються в міжурядових нарадах і документах — це арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська, у той час як Секретаріат ООН використовує дві робочі мови — англійську та французьку.

Є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять різноманітну роботу з конкретних питань. Деякі з найвідоміших установ — МОП (Міжнародна організація праці), Міжнародне агентство з атомної енергії, Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ЮНІДО (Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку), Світовий банк і Всесвітня організація охорони здоров'я. Саме через ці установи, ООН виконує велику частину своєї гуманітарної роботи. Приклади цих дій включають: програми масових щеплень (в рамках ВООЗ), програми щоб уникнути голоду і недоїдання (в рамках роботи МПП), і захист вразливих груп, і переміщених осіб (наприклад, шляхом ВСР).Членами ООН можуть бути всі миролюбні держави, які беруть на себе зобов'язання дотримуватися статуту і, на думку ООН, можуть і прагнуть ці зобов'язання виконувати. Нових членів приймає Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки.

АТЕС

Азійсько-Тихоокеанське економічне — форум економік Тихоокеанського узбережжя. Заснований в 1989 році з метою сприяння тіснішій економічній співпраці та вільній торгівлі держав Азійсько-Тихоокеанського регіону. Аналог таких утворень як Європейський Союз таПівнічноамериканської зони вільної торгівлі, що існують в інших регіонах світу. Наразі до кооперації входять 21 економіка. Частка держав-членів становить 40,5% планетарного населення, 54,2% ВВП та 43,7% міжнародної торгівлі.

Щорічно відбувається форум держав-членів на рівні глав урядів, місце зустрічі чергується поміж всіма державами. Специфічною особливістю є дрес-код — національні костюми держави господаря.
Система керування в АТЕС включає 10 робочих груп, секретаріат, спеціальний комітет з торгівлі й інвестицій. Разом з тим АТЕС не має механізму прийняття рішень і багато в чому зберігає риси консультативної групи.

Особливість АТЕС полягає в географічній приналежності вхідних в Асоціацію країн, що знаходяться на величезних відстанях одна від одної й об'єднані лише виходом до Тихого океану.

Особливість АТЕС, з економічної точки зору, полягає в тім, що до неї входять як найбільші промислово розвинуті країни (США, Японія, Канада, Австралія), так і такі держави які поступаються їм, такі як Мексика, Чилі, КНР і ін. На АТЕС припадає 55% світового ВВП, 40% світової торгівлі, більш 40% населення земної кулі.

На зустрічах учасників АТЕС у Сіетлі в 1993 р. і в Богоре в 1994 р. були розроблені програми лібералізації торгівлі (регіональної і глобальної); створення сприятливих умов для іноземних інвестицій, співробітництва в області технологій; заходів митного роззброювання і створення зон вільної торгівлі до 2000 р. (для менш розвинутих країн – до 2020 р.).

Роком пізніше, у листопаді 1996 р., у Манілі на Філіппінах учасники АТЕС зуміли домовитися про координацію індивідуальних і спільних планів лібералізації ринків товарів і послуг. Було підтверджене прагнення створити до 2020 р. зону, вільну для переміщення товарів і капіталів, зберегти мораторій на вступ нових членів до кінця ХХ сторіччя. У цілому АТЕС можна оцінити як угруповання «відкритої економічної інтеграції», заявку на вступ до якого подали Індія, Пакистан, Монголія, Колумбія, Еквадор.

До АТЕС входить 21 член, це більшість з-поміж держав, що омиваються Тихим океаном. Організація є однією із небагатьох куди входить Тайвань (хоча й під кострубатою назвою Китайський Тайпей), при цьому за цілковитої згоди материкового Китаю. Та на догоду Піднебесній щодо членів використовується термін «економіки-учасниці» замість звичнішого «держави-учасниці».

Економіка-член рік вступу
Австралія  
Бруней  
Індонезія  
Канада  
Малайзія  
Нова Зеландія  
Південна Корея  
Сінгапур  
США  
Таїланд  
Філіппіни  
Японія  
Гонконг, КНР  
КНР  
Тайвань  
Мексика  
Папуа Нова Гвінея  
Чилі  
В'єтнам  
Перу  
Росія  

Індія, попри те що не омивається Тихим океаном також робила запит щодо членства в організації. Попервах її заявку підтримали США, Японія та Австралія. Але з низки причин її не прийняли до організації, та було оголошено про мораторій на прийняття нових членів до кінця 2010 року.

Окрім Індії, ще з десяток держав висловили бажання приєднатися. Зокрема: Монголія, Пакистан, Лаос, Бангладеш, Коста-Рика, Колумбія, Еквадор. Також Гуам, за прикладом Гонконгу та Китаю намагається стати повноправним членом окремим від США.

 

Date: 2016-02-19; view: 455; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию