Рецептура твердих лікарських форм

До твердих лікарських форм відносять порошки, таблетки, драже, гранули тощо.

Таблетки (Таbulеttае) — тверда дозована лікарська форма, яку одержують шляхом пресування лікарських та індиферентних речовин (цукор, крохмаль, тальк, натрію хлорид, вода, розчин желатину). Виготовляють таблетки круглої або овальної форми на фармацевтичних заводах.

Таблетки для вживання всередину класифікують так:

1. таблетки без оболонки; одношарові, одержані одноразовим пресуванням;

2. таблетки, вкриті оболонкою; вкриті одним або кількома шарами суміші різних речовин (смоли, желатин, цукри, воски);

3. таблетки шипучі — таблетки без оболонки, основну масу яких становлять кислоти і карбонати або гідрокарбонати, які швидко реагують у присутності води з виділенням вуглекислого газу;

4. таблетки розчинні (перед застосуванням розчиняють у воді);

5. таблетки дисперговані;

6. таблетки кишково-розчинні (перед вживанням диспергують у воді до утворення гомогенної суспензії);

7. таблетки з модифікованим вивільненням; стійкі в шлунковому соку і звільняють діючу речовину в кишечнику (містять спеціальні допоміжні речовини для зміни швидкості або місця вивільнення діючої речовини або речовин);

8. таблетки для застосування у ротовій порожнині; забезпечують повільне вивільнення і місцеву дію речовини в певних ділянках рота.

Таблетки перед вживанням краще подрібнити і розчинити в невеликій кількості води. Таблетки тривалого виведення і такі, що мають ентеросолюбільне покриття, не можна подрібнювати Є спеціальні таблетки для розсмоктування у роті, а також для введення у піхву, для імплантації під шкіру.

Залежно від кількості лікарських речовин є прості (містять один лікарський засіб) та складні (містять два або декілька лікарських засобів) таблетки.

Виділяють ще один різновид таблеток — складні таблетки, що мають спеціальну офіцинальну назву (седалгін, теофедрин тощо).

Під час роботи з таблетками звертають увагу на їхню якість. Вони повинні бути круглої або овальної форми з цілими краями, без плям, з гладенькою поверхнею. Перевіряють таблетки на міцність (при падінні на дерев'яну поверхню таблетки не повинні розбиватися), розчинність (мають розпастися або розчинитися за 10 хв у воді при температурі 37 °С; таблетки, вкриті оболонкою, — за 30 хв).

Драже (Dragее) — тверда дозована лікарська форма, яку одержують шляхом багаторазового нашаровування лікарських і допоміжних речовин на цукрові гранули. Вживають всередину: ковтають не розжовуючи. Завдяки цукровій оболонці драже не відчувається неприємного смаку і запаху лікарських речовин.

Мікродраже — тверда дозована лікарська форма, яка утворюється шляхом нанесення лікарської речовини й цукрового сиропу на зернятка цукру.

Гранули (Gгаnulае) — тверда лікарська форма, має вигляд однорідних частинок округлої, циліндричної або неправильної форми. Виготовляють на фармацевтичних заводах.

Класифікація гранул:

шипучі, без оболонки, містять кислоти і карбонати, гідрокарбонати;

гранули, вкриті оболонкою;

гранули кишково-розчинні;

гранули з модифікованим вивільненням.

Гранули є недозованою лікарською формою. їх призначають всередину, дозують чайними ложками, дітям — розчиняють у кип'яченій воді.

Приклад рецепта:

Rр.: Gгаnulаrum Оrаsі 100,0

D. S. Всередину по 1/2-1 чайній ложці гранул під час або після їди 3 рази на день

Порошок (Рulvіs) — це тверда сипка лікарська форма для внутрішнього або зовнішнього застосування, що складається з однієї або кількох подрібнених речовин. Стерильний порошок застосовують для парентерального введення після попереднього розчинення в стерильному розчиннику. Для виготовлення порошків використовують лікарські речовини різного походження: синтетичного, рослинного, тваринного та мікробного, а також неорганічні сполуки. Виготовляють фабрично-заводським шляхом (за офіцинальними прописами) та в аптеках (за магістральними прописами).

Класифікація порошків залежно від застосування:

а) для зовнішнього застосування — випускають в одноразових або багаторазових контейнерах (з кришками, що просідають), а також у контейнерах під тиском;

б) для перорального вживання — випускають в одноразових або багаторазових контейнерах. Вживають з водою.

Порошки, що готують ех tеmроrе, поділяють на прості і складні, отруйні і сильнодіючі речовини у кількостях менше 0,05 г на всю масу, що готується, використовують у вигляді тритурації суміші з лактозою (1:100 або 1:10).

За ступенем подрібнення порошки поділяють на:

1. великі (риlvіs grossus) — застосовують всередину після попереднього розчинення;

2. дрібні (рulvіs subtillis) — застосовують усередину і запивають водою;

3. найдрібніші (рulvis subtilissimus) — використовують для зовнішнього застосування.

За кількістю інгредієнтів порошки поділяють на прості (містять один лікарський засіб) і складні (містять два лікарських засоби або більше). Застосовують також дозовані порошки для вживання всередину та для ін'єкцій (стерильні у флаконах і в ампулах) та недозовані (якщо містять несильнодіючі речовини, тобто ті, що не потребують точного дозування) — для зовнішнього використання, рідше — всередину. Маса дозованих порошків становить від 0,1 до 1 г, а якщо вміст лікарської речовини менше ніж 0,1 г, то додають цукор (Saccharum),молочний цукор (Saccharum lactis) або глюкозу (Glucosum), а для хворого на цукровий діабет — крохмаль (Аmylum). Відпускають дозовані порошки в папері, а ті, що містять гігроскопічні речовини, — у вощеному (Сhartа сегаtа) або парафіновому папері (Сhartа рагаffinаtа).

Недозовані порошки випускають масою від 5 до 100 г і більше. Відпускають у паперовому пакеті або у баночці. Є певні правила щодо виписування порошків у рецептах.

Капсули (Сарsulае) — це оболонки для дозованих порошкоподібних, гранульованих або рідких лікарських речовин для застосування всередину. У капсулах випускають лікарські препарати, що мають неприємний смак, запах або справляють подразливу дію. Желатинові капсули виготовляють із желатину. Вони бувають еластичні, які заповнюють на заводах, і тверді, що складаються з двох напівциліндрів, які заповнюють на заводах та в аптеках. Є капсули кишково-розчинні (заповнюють гранулами або частками з кислотостійкою оболонкою) та з модифікованим вивільненням (містять спеціальні допоміжні речовини для зміни швидкості або місця вивільнення діючої субстанції). Желатинові капсули, що обробляють парою формальдегіду, називають глютоїдними, або гелодуратовими (розчиняються в лужному середовищі кишок, як і кератинові). Капсули призначають всередину; їх ковтають не розжовуючи.

Збори (Speсies) – це тверда лікарська форма суміш різаної або дуже подрібненої, рідше цілої ЛРС, іноді з додаванням ЛП або ефірної олії, для зовнішнього та внутрішнього застосування у вигляді припарок, настоїв та відварів.

Рецептура рідких лікарських форм

До рідких лікарських форм відносять розчини, настої, відвари, настойки, рідкі екстракти, новогаленові препарати, сиропи, слизи, суспензії, емульсії, краплі, мікстури.

Розчин (Sоlutio) — рідка лікарська форма для зовнішнього і парентерального застосування, а також для вживання всередину. Розчин одержують шляхом розчинення однієї або декількох лікарських речовин у розчиннику. Основна властивість розчинів — прозорість.

Як розчинник використовують: воду очищену (Аquа рurificata), спирт етиловий 70 %, 90 %, 96 % (Spiritus аеthуlісus 70 %, 90 %, 96 %), олії — персикову (Оleum Регsісоrum), соняшникову (Оleum Неlіаnthі), вазелінове масло (Оleum Vаsеlіпі).

Розчини для застосування всередину виписують в об'ємі 100 - 200 мл і дозують столовими (15 мл), десертними (10 мл), чайними (5 мл) ложками або спеціальною мензуркою.

Краплі (Gиttае) — різновид розчинів. Виписують 5-10 мл і вживають усередину та застосовують зовнішньо (у ніс, вухо). Краплі для очей виготовляють в асептичних умовах і стерилізують.

Слизи (Мисі1аgіnеs) — колоїдні розчини, які одержують шляхом обробки водою лікарської сировини (насіння льону, коріння алтеї тощо).

Застосовують всередину та ректально у клізмах для зменшення подразливої дії лікарських засобів.

Приклад рецепта:

Rр.: Сhlоrаlі hуdrаtі 1,5

Мuсі1аginis Аmуlі

Аquае рurificatае аа 25 ml

М. D. S. Ввести у пряму кишку за один раз

Емульсії (Еmulsiones) — рідка лікарська форма, яку утворюють із нерозчинних рідин (вода та жирні або ефірні олії). Природна емульсія — молоко. Використовують емульсії для зовнішнього застосування та вживають усередину для маскування неприємного смаку ліків.

Приклад рецепта:

Rр.: Еmulsі оlеі Rісinі ех 20 ml - 200 ml

D. S. Всередину по 20 мл за один раз

Суспензії (Suspensiones) — рідка лікарська форма, що складається із подрібненої лікарської речовини, нерозчинної в рідині. Призначають для вживання всередину, зовнішнього застосування, стерильні — для внутрішньом'язового введення. Перед вживанням їх слід збовтувати.

Приклад рецепта:

Rр.: Suspensionis Меtасеlfmi 25 ml

D. S. Всередину по 30 крапель за один раз

Фітопрепарати одержують шляхом обробки рослинної лікарської сировини.

Настій (Іnfusum) — це водна витяжка з листя, квітів, трави, яку готують в аптеці або в домашніх умовах. Для цього рослинну сировину подрібнюють, кладуть в інфундирку (закритий посуд з фарфору або з інших матеріалів), заливають дистильованою водою кімнатної температури і ставлять на киплячу парову баню (часто помішуючи) на 15 хв, потім охолоджують (45 хв), проціджують, доводять дистильованою водою до загального об'єму і відпускають у флаконах по 100 - 200 мл. Зберігають у прохолодному місці, перед вживанням збовтують. Для вживання всередину дозують ложками. Співвідношення рослинної лікарської сировини і води згідно з Фармакопеєю — 1:400; 1:30; 1:10.

Відвар (Decoctum) — водна витяжка з грубих частин лікарської рослинної сировини (коріння, кори, кореневища). На відміну від настоїв відвари нагрівають на киплячій водяній бані протягом 30 хв і фільтрують у гарячому вигляді або через 10 хв. Дозують, зберігають і вживають так само, як і настої.

Настойка (Тіnсturа) — це спиртова, спиртоводна, спиртоефірна витяжка з лікарської рослинної сировини. Готують на фармацевтичних фабриках шляхом мацерації (настоювання), перколяції (витиснення) у співвідношенні 1:10 (для сировини, що містить сильнодіючі речовини) і 1:5 (для сировини, що не містить сильнодіючих речовин). Випускають у флаконах (20 - 25 мл, 5 - 10 мл) і дозують по 20 - 25 або 5 - 10 крапель. Для дітей розрахунок такий: скільки років, стільки й крапель. Настойки мають тривалий термін придатності. Зберігати їх слід у прохолодному, захищеному від світла місці, щільно закритими.

Екстракт (Ехtrасtum) — це концентрована спиртова, спиртоводна витяжка з лікарської рослинної сировини для вживання всередину або для зовнішнього застосування. Готують у співвідношенні 1:2, 1:1. За консистенцією розрізняють рідкі (fluidum), густі (spissum) і сухі (siccum) екстракти. Рідкі екстракти випускають по 25-50 мл і дозують краплями, а сухі і густі додають до складу порошків, таблеток, супозиторіїв.

Новогаленові препарати — це спиртоводні, спиртоефірні витяжки з рослинної лікарської сировини, що максимально очищені від баластних речовин. Призначають всередину, а стерильні — вводять парентерально

Мікстури (Mixturae) - це рідка лікарська форма, суміш рідких або рідких і твердих лікарських речовин. Вони каламутні і мають осад. Призначають всередину, випускають по 100 - 200 мл і дозують ложками. Зберігають у прохолодному місці і перед вживанням збовтують.

Приклад рецепта:

Rр.: Dес. fоl. Farfаrае ex 20,0-200 ml

Olеі Аnіsі gtt. XX

Natrіі bеnzоаtіs 0,45

М. D. S. Всередину по 1 столовій ложці мікстури 4 рази на день

Переваги рідких лікарських форм:

1) У рідких формах лікарські речовини знаходяться вже у розчиненому стані, а це прискорює їх всмоктування (резорбтивний ефект).

2) Приймати рідкі лікарські форми легше і зручніше ніж порошки і таблетки, які треба запивати. Тому вони кращі для дітей та людей похилого віку.

3) У настоях та відварах присутні не тільки основні але і баластні (супутні) речовини. А вони не тільки індиферентний наповнювач але і речовини, що ↑ терапевтичний ефект основних речовин:

a. пролонгують всмоктування (слизи);

b. ↑ розчинність основних речовин (органічні кислоти).

Недоліки:

1) У рідких лікарських форм малий термін використання, наприклад у настоїв та відварів 3-4 дні.

2) Складнощі з дозуванням, (потрібні мірні ложки, мензурки, стаканчики, піпетки тощо).

Рецептура м’яких лікарських форм

До м'яких лікарських форм відносять мазі, пасти, лініменти, супозиторії, пластири.

Мазі (Unguenta) — м'які лікарські засоби для місцевого застосування, призначені для нанесення на шкіру, рани і слизові оболонки для місцевої терапевтичної, пом'якшувальної, захисної дії або для проникнення лікарських речовин крізь шкіру чи слизові оболонки. Містять діючі та допоміжні речовини.

Допоміжні речовини

· М'які мазеві основи-носії (вазелін, ланолін).

· Речовини, що підвищують температуру плавлення та в'язкість, — парафін, спермацет, гідрогенізовані рослинні олії, воски та ін.

· Гідрофобні розчинники (мінеральні і розчинні олії та ін.).

· Вода і гідрофільні розчинники (етанол та ізопропанол).

· Емульгатори, гелеутворювальні, антимікробні консерванти та ін..

Класифікація мазей:

а) гідрофобні мазі на вуглеводневих основах (вазелін, вазелінове масло, парафін). Вони виявляють оклюзійний (який запобігає контакту з повітрям) ефект, справляють пом'якшувальну дію, важко змиваються водою і не змішуються з ексудатом;

б) гідрофільні мазі — при застосуванні можуть абсорбувати значну кількість ексудату.

Характеристика основ:

Вазелін (Vaselinum) — продукт переробки нафти. Під дією повітря не псується. При нанесенні на шкіру не всмоктується, тому його використовують для виготовлення мазей та лікування виразок, ран, поверхневих пошкоджень шкіри.

Ланолін (Lanolinum) — мазева основа, яку добувають з овечої вовни. Має властивість проникати в глиб шкіри, також забезпечує резорбційну дію лікарських препаратів.

Свинячий жир (Аdeps suillus, seu Axungia porci) — добре всмоктується через шкіру. Недолік: швидко псується.

Якщо в рецепті не зазначена мазева основа, тоді мазь виготовляють на вазеліні. Для очних мазей використовують основу, яка містить 10 частин безводного ланоліну і 90 частин спеціального вазеліну для очних мазей. Мазі виготовляють на фармацевтичних заводах (за офіциналь ними прописами) та в аптеках (за магістральними прописами). Відпускають у баночках або тубах від 20 до 100 г. Мазі для очей виготовляють в асептичних умовах і випускають у тюбиках від 5 до 10 г. Зберігати мазі потрібно в холодному місці.

Паста (Раsta) — це густа мазь, що містить від 25 до 65 % порошкоподібних речовин. Виготовляють на фармацевтичних заводах та в аптеках. До складу пасти входять лікарські речовини, індиферентні порошки — тальк (Таlсum), крохмаль (Аmуlum), цинку оксид (Zіnсі охуdum) та мазеві основи. Відпускають у баночках до 100 г. На відміну від мазей пасти більш тривалий час утримуються на поверхні шкіри і виявляють адсорбційну та протизапальну дію.

Лініменти (Linimenta) — це рідкі мазі. Складаються з лікарських речовин і олій. Застосовують зовнішньо для накладання на рани, виразки, змащування уражених ділянок шкіри. Перед застосуванням їх слід збовтувати.

Приклад рецепта:

Rр.: Linimenti Тhеsаnі 100 ml

D. S. Змащувати уражені ділянки шкіри

Лікарські форми для ректального застосування.

Класифікація

· Ректальні супозиторії.

· Ректальні капсули.

· Ректальні розчини і суспензії.

· М'які лікарські засоби для ректального застосування.

· Ректальні піни.

· Ректальні тампони.

Супозиторії (Suрроsitогіа) — дозована лікарська форма, що має тверду консистенцію за кімнатної температури і плавиться при температурі тіла.

До складу, крім лікарських, входять допоміжні речовини, такі, як розріджувачі, адсорбенти, поверхнево-активні й змащувальні речовини, протимікробні консерванти, а також барвники, дозволені до медичного застосування.Готують супозиторії пресуванням або литтям. Щоб забезпечити процес твердіння, додають такі допоміжні речовини, як тверді жири, макрорголи, масло какао, різні гелеутворювальні суміші, які містять желатин, воду і гліцерин.Ректальні супозиторії бувають у формі циліндра, конуса, сигари і мають масу від 1,4 до 4 г.. Вводять у пряму кишку для місцевої та резорбтивної дії.

Date: 2016-02-19; view: 1254; Нарушение авторских прав