Робота з книгою

Діти цього віку мають оволодіти уміннями сприймати літературні та фольклорні твори, розуміти зміст, ідею твору, основну сюжетну лінію казки чи оповідання, визначати головних персонажів.

З допомогою вихователя знаходити у тексті засоби виразності (порівняння, епітети, метафори, добирають до слів синоніми.

Відтворювати і з допомогою вихователя пояснювати зміст гумористичних творів, прислів’їв, приказок.

Відгадувати загадки.

Брати участь у бесіді за змістом художнього твору.

Висловлювати свої враження, переживання. Передавати своє ставлення до персонажів на основі аналізу їхніх вчинків.

Формулювати оцінно-етичні судження.

Співвідносити ведінку персонажів із реальними подіями.

Зіставляти два художні твори близькі за змістом, темою, ідеєю, знаходити спільне та відмінне.

Відтворювати у мовленні образні висловлювання із художнього твору.

Брати участь у розігруванні щедрівок, колядок, закличок, в сюжетно-рольових іграх за мотивами творів.

Знати тексти скоромовок, чистомовок.

Складати невеличкі розповіді, казкові історії за змістом скоромовок.

Придумувати іншу кінцівку твору.

Мати уявлення про структуру книжки, види книг.

Поради батькам:

Батьки приділяють основну увагу створенню для дитини розвивального середовища, забезпеченню особистих контактів з нею;

протягом дня у дитини має бути особистий час, який вона може використати на власний розсуд;

заохочуйте намагання дитини розмірковувати, підтримують її в цьому;

значне місце в діяльності дитини займає сюжетно-рольова гра, в яку вона може грати з батьками. Під час гри сприяйте створенню дитячого співробітництва, включення дитини в рольовий діалог; гру потрібно побудувати так, щоб дитина володіла ініціативою, визначала місце гри, розподіляла ролі;

разом з дитиною аналізуйте її думки, переживання, прагнення, поведінку, результати діяльності;

неодмінною передумовою становлення особистості дитини є взаєморозуміння у спілкуванні з батьками, відчуття захищеності ними;

вправляйте дитину в сприйманні на слух римованих рядків та повторенні їх, дотримуючись правильної вимови звуків;

забезпечте життя дитини в здоровому природному середовищі та її спілкування з такими людьми, об’єктами, предметами, які б поповнювали враження про довкілля, розвивали цікавість, а відтак і мовленнєву активність;

при спілкуванні з дитиною використовувуйте еталонні мовленнєві зразки, викликайте у дитини бажання експериментувати зі словом, заохочувйте висловлюватися з власної ініціативи.

Приділяйте дитині багато уваги: читайте пізнавальну літературу нескладного, захоплюючого змісту, ходіть на прогулянки, екскурсії, під час яких ведіть діалог. Звертайте увагу на назви предметів, дій з ними, сприяйте засвоєнню дитиною нових слів.

Розповідйте дитині про себе, про свою сім’ю, про родичів (де живуть, ким працюють. Ким вони доводяться дитині. Які вони чудові люди). Розповідайте про своє дитинство, про ігри з дітьми, про навчання. Запропонуйте пограти в таку ж гру.

Попросіть дитину розповісти про дитячий садочок, чого вона там навчилася, в які ігри грала, хто її найкращий приятель і чому це так.

Введіть у традицію бесіду з дитиною про прожитий день (Чим тебе

порадував сьогоднішній день? Чим здивував? Чим засмутив? Усі заплановані спільні походи обговорюйте разом з дитиною.

З метою збагачення слоника та лексичної сторони мовлення дитини проводьте спеціальні мовні ігри. Так, для засвоєння слів різних

частин мови (іменників, прикметників, дієслів) можна використовувати вправи типу «Зимові слова», «Солодкі слова», «Скляні слова» та ін.» слова, «Ввічливі слова», «Веселі слова», «Сумні слова», «Спортивні слова».

При цьому давайте установку на гру «Давай з тобою згадаємо всі можливі слова, які нагадують нам про зиму, це – «Зимові слова».

У повсякденному спілкуванні продовжуйте розширювати запас дитини узагальнюючими словами з допомогою мовних вправ типу «Магазин взуття (одягу, меблів тощо)».

Продовжуйте роботу зі словами-антонімами та синонімами (ігри типу «Хлопчик (дівчинка) навпаки» на закріплення слів-антонімів; ігрові вправи «Дружні слова», «Сердиті (веселі, ласкаві та ін..) слова».

Щоб навчити дитину правильно вживати дієслова, проводьте мовні ігри типу «Хто що вміє робити?» На добір дієслів (наприклад, «Що вміє і любить робити кішечка?»: стрибати нявкати, спати, гратися і т. ін.).

У повсякденному спілкуванні з дитиною створюйте мовні ситуації, що дозволяють погоджувати іменник з числівником. В цьому допоможе гра типу «Пограємо-порахуємо? (Дорослий або дитина вибирає слово, яке слід узгодити з різними числівниками; наприклад, відро, а дитина за вказівкою утворює словосполучення: одне відро, два відра, п’ять відер і т. д.).

З допомогою ігрових ситуацій вчіть дитину складати прості поширені речення. Наприклад, гра типу «Мовчун та балакун»: один гравець (мовчун) пропонує основу пропозиції. А інший (говорун) розширює основу як тільки може (Стоїть будинок. У лісі стоїть будинок. У зеленому лісі стоїть маленький будинок тощо).

Для розвитку фонематичного слуху у дитини вчіть її виділяти перший звук у своєму імені. В іменах родини. В назві улюбленої іграшки, а потім у визначенні послідовності у цих словах. З цією ж метою ділити слова на склади і визначати їхню послідовність.

Слідкувйте за правильним наголосом при проголошенні слів. Вправляйте дитину у правильному використанні наголосів у словах. Проводячи гру «Так і не так»: дорослий вимовляє слова або словосполучення, поєднуючи правильне й неправильне використання наголосів, а дитина слухає і поправляє його, вимовляючи правильно наголошене слово.

Закріплюйте правильну вимову звуків, слів за допомогою скоромовок.

Привчайте дитину бути чемною й тактовною при участі у розмові з дорослими та дітьми. Під час бесід з дитиною демонструйте культуру ведення діалогу. Показуйте, як слід вести діалог за столом, у гостях, при розмові по телефону.

Заведіть сімейну традицію обміну враженнями про прожитий день, про сімейні та дитсадкові заходи, де питання ставить не лише дорослий дитині, а і дитина дорослому. Обговорюйте з дитиною спільні заходи.

Формуйте усвідомлене ставлення до ведення діалогу через ненав’язливий аналіз поточного діалогу за допомогою запитань: Ти уважно слухав (ла) мене? Ти зрозумів (ла), про що я тобі розповів (ла)? Що тобі не зрозуміло? У тебе до мене є запитання? і т. ін..

Розвивайте навички щодо складання зв’язних висловлювань через:

складання розповідей за сімейними фотографіями, які охоплюють певний відрізок часу життя дитини; розповіді за серією малюнків, картин художників, комікси з доступним для дитини змістом тощо.

Вправляйте дитину у складанні елементарних описів (перерахування предметів, ознак тощо), через ігрові вправи.

Читайте дитині художні твори класиків української дитячої літератури та зарубіжних письменників і дитячі художні журнали.

Разом із дитиною переглядайте та обговорювати дитячі телевізійні передачі.

Результати навчально-виховної роботи:

- мовлення дітей чітке, виразне; правильна вимова переважної більшості звуків;

- діти вживають у мовленні узагальнюючі поняття, якими позначають групи рослин і тварин, предметів одягу та взуття, домашнього вжитку тощо;

- вербально позначають багато вжиткових предметів, пояснюють їхнє призначення;

- у розмовному мовленні передають свої враження про предмети, речі, ігрові атрибути, вислуховують інші точки зору;

- у своєму мовленні використовують різні типи речень, частини мови

мають певний лексичний запас, збагачений епітетами, порівняннями, синонімами, антонімами;

- називають членів родини, їхні імена, по батькові, прізвища, місце проживання;

- можуть розповісти про свою родину;

- добирають слова, що виражають згоду, заперечення, відмову, вміють коректно звернутися по допомогу до незнайомих людей. Формулюють своє прохання чітко і голосно;

- оперують словами, за допомогою яких позначає людей різного віку, статевої належності, професій;

- називають своїх товаришів, можуть їх схарактеризувати, виділити чесноти і вади, розповісти про них, помічають помилки у своєму мовленні та в мовленні інших;

- правильно називають частини свого тіла, деякі внутрішні органи та органи чуттів;

- передають словами свій фізичний та психічний стан;

- знають назви основних продуктів харчування, напоїв, гігієнічних засобів, найпоширеніших дитячих захворювань;

- орієнтуюься у назвах основних емоцій. Розповідають про ситуації, пов’язані з ними;

- можуть розповісти про себе як представника певної статі;

- орієнтуються у назвах основних емоцій, розповідають про ситуації, пов’язані з ними;

- висловлюють бажання, називають власні чесноти і вади;

- вживають найпростіші типи речень, частини мови, граматичні категорії;

- володіють українською мовою, монологічним та діалогічним мовленням;

- знають слова пояснення, виправдання, пробачення.

-

«ДИТИНА І НАВКОЛИШНІЙ СВІТ»

Навчально-виховні завдання:

- розвивати самосвідомість дитини;

- формувати позитивне ставлення до самої себе та інших людей;

- виховувати такі якості особистості як: чесність, відповідальність, самостійність, людяність, працелюбність, щирість;

- виховувати повагу до праці, бережливе ставлення до неї;

- збагачувати знання про сім'ю, рід;

- поглиблювати знання про рідний край (місто, село);

- сприяти розвитку доброзичливих взаємин з однолітками та дорослими; розвивати бажання спілкуватися;

- розширювати знання і уявлення про дитячий садок, норми та правила поведінки у ньому;

- розвивати впевненість в собі, відповідальність, самостійність, ініціативність;

- виховувати інтерес до історії свого роду, до своєї батьківщини;

- формувати повагу до рідного краю, сімейних та народних традицій;

- розширювати знання про житло, побут, дитячий садок;

- закріплювати і уточнювати уявлення дітей про види праці дорослих; - формувати позитивне ставлення до різних професій;

- збагачувати знання про правила дорожнього руху, правила поведінки на вулиці та громадських місцях (парках, скверах та інших місцях);

- виховувати готовність до навчання у школі.