Особливості розвитку граматичної будови мови

У процесі оволодіння граматичною будовою мови здійснюється виділення морфем і співвіднесення їх із лексичним і граматичним значенням. На цій основі виникають граматичні та лексичні узагальнення. Формування мовних узагальнень відбувається на основі уміння аналізувати звукову і морфологічну структуру слів, виділяти спільне і специфічне в різних формах одного і того ж слова: дім – вдома – додому, в різних словах з одним і тим же граматичним значенням (парти – столи), уміння синтезувати різні морфеми в структурі слова на основі закономірностей мови.

Лише оволодівши певними мовними закономірностями дитина правильно моделює власні висловлювання. Незасвоєння закономірностей мови веде до порушень морфологічної структури слова і синтаксичної структури речення.

У дітей із ЗПР дошкільного віку виявлений значний недорозвиток словозмін, словотворення та синтаксичної структури речення. Помічаються порушення словозміни як іменників і прикметників, так і дієслів. Діти старшого дошкільного віку з нормальним розвитком засвоюють як безприйменникові, так і в основному прийменниково-відмінкові конструкції. У старших дошкільників із ЗПР спостерігаються помилки навіть при вживанні безприйменникових форм іменників: змішування закінчень (бачить котик, хлопчик), (їдять ложком, поливають лійком). Ще більше утруднень виявлено при засвоєнні прийменникових конструкцій іменників. Ці діти часто пропускають у мові прийменники в, із, з-під, біля, перед, за; змішують прийменники із і в, на і в; замінюють прийменник перед іменником на, під – в. за – на і ін..

Найхарактернішими помилками при вживанні прийменникових

конструкцій у дошкільників із ЗПР є: пропуски прийменників (м’яч біля столу – м’яч столу), заміна необхідного прийменника іншим. Діти замінюють прийменник голосними звуками: в коробці – і коробці, замінюють одну конструкцію іншою, правильно оформленою, але з іншим значенням (взяла з альбома – на альбомі; взяла з-під альбома – в альбомі).

Із значними помилками діти вживають іменники у множині. Вони замінюють закінчення у словах: відри, двери, дереві; вживають замість множини однину, або слова у зменшувально-пестливій формі: будиночки, яблучка. У більшості випадків діти змішують форми чоловічого, жіночого і середнього роду при вживанні іменників: руков, вікнов, ляльков.

За рівнем засвоєння форм словозмін старші дошкільники із ЗПР значно відстають від молодших дітей з нормальним розвитком.

При словозміні дієслів малюки із ЗПР недосить точно їх вживають: діти катаються ­ діти їдуть, хлопчик збирає – хлопчик прибирає. Порушують диференціацію дієслів однини та множини. Велика кількість помилок при диференціації дієслів минулого часу, жіночого і середнього роду, що пояснюється несформованістю узагальненого значення категорії роду іменників.

Отже, у процесі розрізнення дієслівних форм дошкільники із ЗПР проходять ті ж етапи формування функції мовлення, що й діти із нормальним розвитком, але процес цих етапів затримується в часі і має ряд особливостей.

При вживанні у мовленні прикметників, які узгоджуються з іменниками, дошкільнята із ЗПР іноді змішують прикметники чоловічого, жіночого і середнього родів (червона яблуко, синій відро). Найбільш порушене у дітей розрізнення у використанні форми середнього роду прикметників. Навіть діти семирічного віку мають труднощі при узгодженні прикметника з іменником у роді, й відмінку: (великі яблук). Причиною цих помилок є недостатня сформованість слухомовної пам’яті.