Класифікація

1. Похідні саліцилової кислоти

Кислота ацетилсаліцилова(Acidum acetylsalicylicum) – Випускається у таб. по 0,25-0,5. Дія: сильна жарозаспокійлива, протиревматична; слабкіша анальгетична, протизапальна; виявляє антиагрегантну дію (попереджує тромбоутворення).

Застосовують при невралгії, міалгії, артралгії, головному болі, гарячці, для попередження утворення артеріальних тромбів при захворюваннях серцево-судинної системи, призначають по 1таб. 3 раза на день після їжі.

Побічні ефекти: нудота, блювання, біль у животі, анорексія, шум у вухах, зниження слуху, загальна слабкість, алергія, шкірні висипи. Для профілактики порушень роботи травного каналу препарат призначають після їжі, запивають молоком або лужною мінеральною водою, при алергії - протиалергічні засоби або заміна препарата.

Протипоказання: виразкова хвороба шлунку, вінцевий застой, зниження зсідання крові

2. Похідні піразолону

Анальгін (Analginum) – випускається у таб.по 0,5-0,1, амп. 25-50% розчину по 1-2мл

Добре всмоктується з травного каналу, ефект настає через 30хв, виявляє болезаспокійливу, жарознижувальну, протизапальну дію, більш сильніший за аспірін.

Застосовують при головному, зубному болі, невралгіях, невриті, ревматизмі, гарячці, грипі, по 1таб 3 рази на день після їжі, внутрішньом’язово, підшкірно, внутрішньовенно по 1-2мл разом зі спазмолітиками при кольках, інших спазмах внутрішніх органів.

Побічні ефекти: підшкірні інфільтрати; алергічні реакції, головний біль, лейкопенія

Протипоказання: хвороби крові, дисменорея.

Бутадіон (Butadionum) – випускається у таб по 0,05-0,15; мазь 5% - 30г.

Виявляє сильну протиревматичну, протизапальну, протиподагрічну, анальгетичну, жарознижувальну дію.

Препарат високотоксичен.

Застосовують при ревматизмі, поліартриті, падагрі, невралгіях, міозиті, артритах, тромбофлебіті по 1таб 4 рази на день після їжі, місцево.

Побічні ефекти: блювота, біль у животі, лейкопенія, шкіряні висипи.

Протипоказання: виразкова хвороба шлунку, захворювання крові, печінки, нирок.

3. Похідні аніліну

Парацетамол(Paracetamolum) син.Панадол – випускається у таб. по 0,2, сиропі фл. 100мл.

Дія анальгетична та жарознижувальна, малотоксичен, краще переноситься хворими.

Застосування: головний біль, мігрень, міалгії, ліхорадка, невральгії по 1таб 3 рази на день.

Побічні ефекти: зрідка алергія, метгемоглобінемія, нефрит

4. Похідні індолоцтової кислоти

Індометацин(Метиндол) (Indometacinum) - випускається в драже і капсулах по 0,025 Один із найсильніших протизапальних засобів, виявляє сильну протизапальну, протиревматичну, анальгетичну, жарознижувальну дію.

Застосування: ревматизм, поліартрит, подагра, нефрит, хвороба Бехтерова, тромбофлебіт, по 1 др 3-4 рази на день після їжі.

Побочні ефекти: запаморочення, головний біль, сонливість, нудота, блювота, болі в животі, алергія, тромбопенії

Противопоказання: виразкова хвороба шлунку, епилепсія, психічні захворювання.

Диклофенак натрію (Diclofenac natrii) син. Вольтарен - випускається в таб по 0,025, ампулах 2,5% розчин, 2% мазь. Виявляє сильну протизапальну, анальгетичну і жарознижуючу активність.

Застосування: ревматизм, поліартрит, хвороба Бехтерова, невралгії, міалгії, травмах як протизапальний засіб у офтальмології. Внутріщньо по 1 по 1 – 2 таб. 3 рази на день, в./м. і в./в. по 1 ампулі 1 – 2 рази на день.

Побічні ефекти: диспепсія, головний біль при тривалому засосуванні ульцерогенна дія.

Протипоказання: виразкова хвороба шлунку та 12 – палої кишки, запальних захворюваннях кишечнику, захворюваннями печінки та нирок, вагітність.

Кетанов (Ketanov) ненаркотичний анальгетик різних груп.

Інгібує біосинтез простагландинів.

Виявляє сильну анальгетичну активність. Зстосовують при травмах, в післяопераційному періоді, при болях у онкологічних хворих. Випуска

ться у таб по0,01 і 3% розчин в ампулах по 1мл..

П./еф.:диспепсія, сонливість, неспокій.

П./п.: загострення виразки шлунку та 12 – палої кишки, бронхоспазм, тяжка недостатність нирок, вік до 16 – ти років.

Заслуговують на увагу комбіновані анальгетичні засоби, такі як пенталгін, седалгін, баралгін, темпалгін, цитрамон. Завдяки поєднуванню анальгетиків, спазмолітиків, седативних та судинорозширювальних засобів в різних комбінаціях відбувається синергізм дії і ці препарти є більш дієві при різних видах болю ніж моно препарати.

Психотропні засоби

Психотропними називають лікарські препарати, під впливом яких змінюється психічний і емоційний стан людини. Серед них є група засобів з пригнічувальним типом дії, і навпаки, препарати стимулюючого впливу.

До препаратів пригнічувальної дії належать: а) нейролептики; б) транквілізатори; в) седативні засоби тощо.

До засобів стимулюючої дії: а) антидепресанти; б) психостимулятори; в) загальнотонізуючі; г) ноотропні засоби; д) нормотиміки, зокрема препарати літію; е) до засобів, які стимулюютьфункцію центральної нервової системи, переважно центрів довгастого мозку, належать аналептики.

Серед препаратів пригнічувальної дії першими були седативні засоби (броміди, препарати валеріани тощо), заспокійливий вплив яких проявляється в основному зменшенням збудливості і дратівливості. У нейролептиків і транквілізаторів, які з'явилися у другій половині XX століття, ці властивості проявляються значно більше. Крім того, вони здатні усувати почуття тривоги, страху, емоційного напруження, агресивності тощо. У зв'язку з цим заспокійлива дія нейролептиків і.транквілізаторів визначається терміном "транквілізуючий ефект" (tranquillitas - спокій, заспокоєння).

Поряд із цим, у нейролептиків транквілізуюча дія поєднується з антипсихотичними властивостями - здатністю усувати такі прояви психічних захворювань (психозів), як марення і галюцинації. Марення - це такі розлади мислення, які характеризуються пато- логічно помилковими думками, а галюцинації —уявним сприйняттям неіснуючих в реальній дійсності в даний момент предметів. Вони можуть бути зоровими, слуховими, нюховими тощо.

Особливістю солей літію є здатність усувати психічне збудження і попереджувати напади бурхливих емоційних реакцій у хворих на маніакально-депресивні психози.

Психотропні препарати збуджувальної дії на ЦНС навпаки, підвищують психічні і емоційні функції головного мозку. Зокрема, антидепресанти усувають депресію, тобто такі психічні розлади, провідною ознакою яких є відчуття туги, страху, байдужості, безнадійності. В окремих препаратів цієї групи антидепресивна дія поєднується із седативними або стимулюючими проявами.

Дія психостимулюючих засобів проявляється підвищенням фізичної активності і розумової діяльності, зникненням негативних емоцій тощо. Ноотропні засоби, покращуючи мозковий кровообіг, сприяють поліпшенню пам'яті і більш високій результативності навчання. Загальнотонізуючі препарати посилюють функціональну активність ослабленої або пригніченої нервової і серцево-судинної системи, а аналептики відновлюють функцію пригніченого дихального і судинорухового центрів.

Психотропні засоби використовуються у наш час переважно при лікуванні психічних захворювань і неврозів: нейролептики, солі літію і антидепресанти - шизофренії, маніакально-депресивного психозу, а транквілізатори, седативні засоби і психостимулятори - неврозів.

Нейролептичні засоби

До нейролептичних засобів належать, перш за все, похідні фенотіазину (аміназин,етаперазин, тизерцин, модітен та ін.), бутирофенону (галоперидол, дроперидол та ін) та тіоксантена (хлорпротиксен).

Аміназин (Amіnazіnum)- перший нейролептик фенотіазинового ряду, що був запропонований для лікування психозів. Випускається у драже по 0,025г, 0,05г і 0,1г і в ампулах по 1, 2, 5 і 10мл 2,5% розчину. Розчин аміназину перед введенням у вену потрібно розвести в 10 - 20мл 5% або 20-40% розчину глюкози (вводити повільно протягом 5 хв), а для їн'єкції в м'язи - додати в шприц 2 - 5мл 0,25-0,5% розчину новокаїну або ізотонічного розчину натрію хлориду.

Аміназин, як і інші нейролептики, характеризується багатогранною дією, перш за все, на головний мозок. Основною властивістю його є наявність своєрідної седативної дії. Вона проявляється зменшенням реакції організму на зовнішні стимули, послабленням психомоторного збудження і напруження, зникненням почуття страху, ослабленням агресивності. Крім того, і це дуже важливо, наявність в аміназину і інших нейролептиків антипсихотичних властивостей: він усуває марення, галюцинації, інші прояви психозів. Ці властивості зумовлюють широке використання препарату для лікування шизофренії, інших психічних захворювань.

Поряд із цим, аміназин зменшує тонус і рухову активність скелетних м'язів, сприяє розвитку гіпотермії при штучному охолодженні організму, проявляє протиблювотну дію. Він не є снодійним засобом, але викликає дрімотний стан, сприяє засинанню, потенціює дію снодійних, наркозних, анальгезуючих і місцевоанестезуючих засобів.

Механізм антипсихотичної, як і інших сторін дії на ЦНС аміназину, вивчений недостатньо. Вважають, що він зменшує активуючий вплив ретикулярної формації на кору головного мозку, знижує проникність пресинаптичних мембран для медіаторів, блокує адренорецептори і дофамінові рецептори ЦНС.

Аміназин впливає також на вегетативну нервову систему, проявляючи адрено- і холінолітичні властивості. Це призводить до зниження артеріального тиску, зменшення тонусу гладеньких м'язів, гальмування секреції залоз тощо.

У хірургії аміназин використовується при операціях на серці, легенях, головному мозку, тому що сприяє зниженню температури тіла, а також для потенціювання дії наркозних препаратів. Призначається при еклампсії, токсикозі вагітних, лікуванні хворих з гіпертонічними кризами. Може бути використаний як протиблювотний засіб, якщо блювання центрального походження, тобто пов'язане із збудженням пускової зони блювотного центру.

При лікуванні аміназином часто розвиваються негативні прояви. Він має подразнювальні властивості і може спричинити шкірні пошкодження, утворення інфільтратів (при внутрішньом'язових ін'єкціях), тромбофлебітів (від ін'єкцій у вену), диспепсичні розлади (при прийомі всередину). Інколи викликає появу алергічних реакцій, причому, не тільки у хворих, але й у осіб, які мають професійний контакт із цим препаратом - медичних сестер, фельдшерів, фармацевтів. Із цієї причини необхідно уникати потрапляння його на шкіру і слизові оболонки. Після контакту з аміназином треба помити руки холодною водою (бажано дещо підкисленою) без мила, яке має лужні властивості. Як і інші нейролептики, аміназин може викликати явища паркінзонізму, які усуваються циклодолом та іншими протипаркінсонічними засобами. Леводопу і мідантан використовувати не можна, бо вони послаблюють антипсихотичну дію нейролептиків.

Крім того, аміназин може викликати жовтяницю, зміни картини крові, депресію, а при введенні у вену - ортостатичний колапс. Тому після такої ін'єкції хворий повинен знаходитись у ліжку 1,5 - 2год.

Аміназин протипоказаний при захворюваннях печінки, нирок, органів кровотворення, хронічній серцевій недостатності, ревмокардиті, гіпотонії, підвищеній гемокоагуляції, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення.

Етаперазин (Aethaperazinum)- активний нейролептик. Випускається у таблетках по 0,004г, 0,006г і 0,01г. За антипсихотичною протиблювотною дією переважає аміназин, в значній мірі розслаблює м'язи. Дещо в меншій мірі, ніж аміназин, потенціює дію снодійних, наркозних препаратів, пригнічує ЦНС, викликає гіпотермію.

Використовується для лікування психозів, неврозів, які супроводжуються страхом, напруженням тощо. Одним із важливих показань до застосування є невпинна блювота й гикавка, зокрема блювота вагітних, після оперативних втручань на органах черевної порожнини, при променевій терапії і хіміотерапії злоякісних пухлин тощо.

Призначають етаперазин всередину по 0,004 - 0,01 г 1-2 рази на день після їжі. Хворими переноситься краще, ніж аміназин. Протипоказання до застосування тіж самі, що в аміназину.

Галоперидол (Haloperidolum) - один із найбільш активних сучасних нейролептиків. Випускається у таблетках по 0,0015 і 0,005г, у флаконах по 1 мл 0,2% розчину для прийому всередину і в ампулах по 1 мл 0,5% розчину. Всередину призначається в таблетках по 0,0015 - 0,003г 2-3 рази на день або по 10-20 крапель 0,2% розчину 2-3 рази на день; парентерально по 0,4-1мл 0,5% розчину.

Як і інші нейролептики, галоперидол має антипсихотичний і транквілізуючий ефекти, посилює дію наркотичних, снодійних і анальгетиків. Його протиблювотна активність сильніша, ніж в аміназину, але слабше проявляється адренолітична дія. Не впливає на М-холінорецептори. Використовується галоперидол для лікування хворих на шизофренію, гострий психоз. Використовують разом з іншими лік. засобами снодійними анальгетиками, що потенцює дію інших лікарських речовин.

При тривалому застосуванні галоперидолу розвивається синдром паркінсонізму, прояви якого зникають після відміни препарату. Іноді викликає фотосенсибілізацію і алергічні реакції.

Дроперидол (Droperidolum)- нейролептичний засіб, що використовується переважно для нейролептанальгезії, в комбінації з наркотичним анальгетиком фентанілом.

Rp.: Dragee Aminazini 0,05 N. 30

D.S. По одному драже 3 рази на день після їжі.

Rp.: Sol. Aminazini 2,5% 5 ml

D.t.d. N. 10 in ampullis

S. В м'язи по 5 мл 2 рази на день у комбінації з 2мл 0,5% розчину

новокаїну.

Rp.: Sol. Haloperidoli 0,2% 10 ml

D.t.d. N. 2

S. По 10 крапель 3 рази на день.

Транквілізатори.

Транквілізатори - це препарати, які усувають почуття тривоги, страху, неспокою, дратівливості, агресивності. З'являється почуття спокою, врівноваженості, байдужості, зменшується рухова активність. Будь-яких порушень з боку свідомості і інтелекту не спостерігається. Отже, транквілізуючі засоби нормалізують психічну й емоційну діяльність хворих, у яких переважають процеси збудження.

Найширше в медичній практиці використовують транквілізуючі засоби бензодіазепінового ряду - феназепам, сибазон (седуксен, діазепам, реланіум), хлозепід (хлордіазепоксид, еленіум), нозепам(тазепам), бромазепам, мезапам, гидазепам та ін. Переважно транквілізатори є заспокійливими засобами, але у деяких з них ця дія поєднується з діяким активуючим ефектом. У зв’язку з чим їх виділяють, як ″денні″ транквілізатори, менш порушуючі працездатність протягом дня. До них відносяться нозепам та гідазепам.

Феназепам (Phenazepamum) - один з найактивніших транквілізуючих засобів. Випускається у таблетках по 0,0005г і 0,001г. Всередину призначають по 0,0005 - 0,001г 2-3 рази на день, поступово збільшуючи дозу до 0,002 - 0,005г, а у стаціонарі - до 0,01г.

Сибазон (Sibazonum) - препарат, що також широко використовується у медичній практиці, як один із основних бензодіазепінових транквілізаторів. Випускається у таблетках по 0,005г для дорослих і по 0,001 і 0,002г - для дітей, а також в ампулах по 2мл 0,5% розчину. При призначенні сибазону необхідно дотримуватись принципу поступового підвищення дози до отримання оптимального лікувального ефекту, як і поступового зменшення її перед відміною препарату. При введенні всередину разова доза його становить 0,005-0,015г, а у випадках різкого збудження, наявності страху, тривоги - 0,02г. У вену (краплинно чи струйно) і у м'язи сибазон вводиться переважно при захворюваннях, які супроводжуються значним психомоторним збудженням, судомами, при епілептичному статусі, алкогольному психозі, абстиненції тощо. Вводиться по 1-2 мл і більше 0,5% розчину.

Хлозепід (Chlozepidum) - перший із бензодіазепінових транквілізаторів, що знайшли застосування у медицині. Випускається у таблетках по 0,005г. Дози для лікування хворих підбираються індивідуально; починають із 1-2таблеток на прийом, поступово збіль- шуючи дозу, якщо в цьому є необхідність.

Транквілізуючі препарати послаблюють навіть і важкі прояви неврозів, але не впливають на психотичні етапи. Крім транквілізуючої дії, для бензодіазепінових препаратів характерні снодійні, міорелаксантні та протисудомні властивості.Їх снодійний ефект проявляється у полегшенні появи сну, у підсиленні дії снодійних препаратів. Вони потенцють також дію наркозних і анальгезуючих засобів. Міорелаксантний ефект транквілізаторів зумовлений їх впливом на ЦНС, а не на Н-холінорецептори скелетних м'язів. Тому їх називають центральними міорелаксантами.

Механізм дії транквілізаторів, зокрема бензодіазепінових, недостатньо вивчений. Вважають, що їх гальмівний вплив на підкіркові ділянки головного мозку (лімбічну систему, таламус, гіпоталамус), які забезпечують емоційний стан людей, здійснюється через бензодіазепінові рецептори. У меншій мірі вони впливають на норадренергічні, дофамінергічні і серотонінергічні структури. Використовують бензодіазепінові транквілізатори, при лікуванні неврозів, і всіх тих захворювань, які супроводжуються невротичною симптоматикою (гіпертонічна хвороба, атеросклероз судин мозку, його органічні ураження, абстиненція у хворих на алкоголізм і наркоманію тощо). У процесі лікування швидко зникають емоційні розлади і, перш за все, тривога і страх. Бензодіазепінові транквілізатори використовують також при безсонні, в хірургічній практиці - для премедикації перед операцією. Як протисудомні і міорелаксантні засоби вони застосовуються у дітей і дорослих при малих і великих формах епілепсії, при психомоторних кризах, підвищеному м'язовому тонусі. У хворих на епілепсію напади судом виникають рідше, їх інтенсивність зменшується.

Дози транквілізаторів підбираються індивідуально. Лікування починають із мінімальних доз. При добрій переносимості і необхідності їх збільшують. У міру досягнення лікувального ефекту препарати поступово відміняють. Необгрунтоване і неконтрольоване їх застосування може викликати негативні явища: сонливість, нудоту, закреп, порушення менструального циклу, зниження лібідо тощо. Дуже серйозним ускладненням є психічна залежність (наркоманія). У зв'язку з цим, курс лікування хворих не повинен перевищувати 2 місяці. При необхідності повторні курси можливі після тритижневої перерви.

Необхідно також враховувати, що алкоголь потенцює дію транквілізаторів, тому при їх застосуванні категорично не допускається вживання алкогольних напоїв.

Транквілізатори неможна вживати до і під час роботи водіям автотранспорту і особам інших професій, що вимагають швидкої, психічної і рухової реакції.

Ці препарати протипоказані при міастенії, захворюваннях печінки, нирок тощо.

Date: 2016-02-19; view: 416; Нарушение авторских прав