Кваліфіковані види крадіжки

Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) у великих розмірах;

4) в особливо великих розмірах;

5) організованою групою, а також крадіжка:

6) поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;

7) що завдала значної шкоди потерпілому.

Крім загальних кваліфікуючих ознак (повторність, учинення розкрадання групою осіб, у великих розмірах) крадіжка визнається кваліфікованою, якщо вона була вчинена з проникненням у житло, приміщення чи інше сховище (ч. З ст. 185, ч. З ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК).

Проникнення - це термін не технічний, а юридичний. Головне в ньому не фізичне пересування чи перебування, не фізичний рух, а його юридичний зміст — за дозволом чи без нього особа перебувала в приміщенні, сховищі чи в житлі; легально чи нелегально вона ввійшла, вторглася до приміщення, сховища, житла. Проникнення можна визначити як протиправне, недозволене вторгнення в приміщення, сховище чи житло з метою вчинити крадіж­ку, грабіж чи розбій. Воно може здійснюватись як таєм­но, так і відкрито, як з подоланням перешкод або опору людей, так і безперешкодно, а також за допомогою різ­них засобів, які дозволяють винній особі викрадати май­но із приміщення, сховища чи житла без входу до них.

Проникнення — це нелегальне, без дозволу, поза волею посадових чи матеріально відповідальних осіб або грома­дян, працюючих чи відпочиваючих у приміщенні, схови­щі, чи мешканців житла, або в даний час відсутніх. Про­никнути у приміщення, сховище чи житло винний може:

а) за допомогою усунення перешкод (запорів, замків, загороди, охорони тощо);

б) подолання опору людей;

в) з допомогою обману;

г) використанням зручних обставин, наприклад, при залишенні приміщення, сховища чи житла незачиненим, без охорони тощо.

Не може кваліфікуватися як вчинене з проникненням у приміщення, сховище чи житло викра­дення, якщо винна особа була допущена в приміщення, сховище чи в житло уповноваженою або мешкаючою там особою, або опинилася там з їх дозволу, за їх запрошен­ням, або якщо винний мав право туди увійти. Тому, на­приклад, викрадення товарів із магазину під час його роботи не може кваліфікуватися як учинене з проник­ненням в приміщення, оскільки за такими обставинами немає проникнення.

Не можуть вважатися проникнутими в приміщення чи сховище ті особи, які в цих приміщеннях працюють — сторожі, підсобні робітники, вантажники, якщо вонивчинили викрадення під час роботи.

Не може бути кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло» в діях особи, яка проживала з потерпілим в од­ній квартирі. Таку помилку зробив районний суд у справі Б., засудивши його за ч. З ст. 185 КК. Його було визнано винним у тому, що, заволодівши ключем від квартири своєї матері, він викрав у неї 7800 грн. Того ж дня Б. було затримано, гроші у нього вилучені і повер­нуто матері.

Президія обласного суду визвала таку кваліфікацію дій Б. неправильною і зазначила, що Б. був членом сім'ї ма­тері, постійно жив у її квартирі. Тому висновок органів попереднього слідства і суду, що Б. протиправне проник у квартиру, де проживав, є невірним і суперечить змісту ч. З ст. 185 КК.

У зв'язку з цим президія обласного суду дії Б. пере­кваліфікувала з ч. З на ч. 4 ст. 185 КК за ознакою заподі­яння потерпілому значної шкоди.[2;с.76]

Проникнення в приміщення, сховище чи житло є кваліфікуючою ознакою не само по собі, а лише при на­явності мети - викрасти майно, чи гроші. Причому, треба довести, що цю мету винний мав уже проникаючи в приміщення, сховище чи житло. Якщо ж така мета вини­кла у винного уже під час перебування в приміщенні, сховищі чи житлі, куди він увійшов легально, за дозволом чи за запрошенням, то його дії не мають такої кваліфі­куючої ознаки. В тих випадках, коли винний потрапив до приміщення, сховища чи у житло з відповідного дозволу, використавши для цього дійсний чи вигаданий привід з метою викрадення майна чи заволодіння ним, його дії кваліфікуються як вчинені з проникненням до приміщен­ня, сховища чи у житло.

«Приміщенням» визнається будова, споруда, призна­чена для розташування там людей чи матеріальних цінностей. Воно може бути як постійним, так і тимчасовим, як стаціонарним, так і пересувним. «Інше сховище» - це відведення для постійного чи тимчасового зберігання ма­теріальних цінностей ділянки території, які обладнані загородою чи технічними засобами або забезпечені ін­шою охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища.

До «інших сховищ» не відносяться ділянки території, які використовуються не для зберігання, а, наприклад, для вирощування якої-небудь продукції (городи, садки, баштани, ставки тощо). Безпідставно, наприклад, були кваліфіковані за ч. З ст. 186 КК дії К. як учинені з про­никненням у приміщення. К. був визнаний винним у то­му, що вночі, за попереднім зговором з іншою особою, проникли до теплиці радгоспу, звідки викрали 110 кг огірків на суму 60 грн.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала таку кваліфікацію дій К. неправи­льною і вказала, що теплиця за своїм призначенням є виробничою ділянкою, яка не створена для зберігання культур і не може бути визнана приміщенням чи іншим сховищем. Тому дії К. треба кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК.[3;с.67]

Не були визнані «ін­шим сховищем» монетоприймачі телефонів-автоматів. С. було засуджено за ч. З ст. 186 КК. Він був визнаний вин­ним у тому, що за попередньою змовою з О., викрав із трьох телефонів-автоматів три копилки з розмінною мо­нетою на суму 260 грн. Оскільки за змістом закону «інше сховище»,- зазначила президія обласного сулу,— це від­ведена для постійного або тимчасового зберігання матері­альних цінностей ділянка території, обладнана огорожею чи технічними засобами або забезпечена іншою охоро­ною. З матеріалів же справи видно, що С. разом з О. ви­крали гроші з трьох телефонів -автоматів, що знаходились у кабінах, які на ніч не замикались і ніким не охороня­лись. Тому дії С. неправильно кваліфіковано як викраден­ня державного майна з проникненням у сховище.[4с.65]. «Житло» — це приміщення, яке призначене для постійного чи тимчасового проживання людей (приват­ний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий будинок тощо), а також ті складові його частини, які ви­користовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкони, веранди, комори тощо).

Не можуть визнаватися житлом приміщення, не при­значені і непристосовані для постійного чи тимчасового проживання (відокремлені від житлових будівель погре­би, гаражі, інші будівлі господарського призначення).

Якщо викрадення було вчинено з проникненням у приміщення, сховище чи житло за попередньоюзмовоюкупою осіб. то дії винних кваліфікуються зачастиною третьою ст. 185 КК. Кваліфікувати такі дії ще й за части­ною другою цієї статті непотрібно. Але осудними у ви­ну повинні бути поставлені всі кваліфікуючі ознакизло­чину.

У тих випадках, коли розкрадання з проникненням у житло приміщення чи інше сховище було вчинене за по­переднім зговором з особою, яка охороняла це майно, дії обох винних кваліфікуються за ч. З ст. 185 КК.

Крадіжка визнається кваліфікованою і в тих випадках, коли цим по­терпілому була заподіяна значна шкода (ч. 4 ст. 185 КК).

Для визначення розміру шкоди враховуються:

а) вартість викраденого на час вчинення злочину;

б) кількість викраденого майна;

в) значущість майна для потерпілого;

г) матеріальне становище потерплого;

д) наявність у потерпілого утриманців та інші обста­вини.

Критерії, що не мають матеріального змісту (дефіцит­ність викраденого, престижність володіння певним май­ном), при визначенні розміру викрадення, не врахову­ються. Розмір заподіяних потерпілому збитків визнача­ється, виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за державними роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосується і тих випадків, коли вилучені у потерпілого предмети були створені ним, вирощені чи добуті на законних підставах. Якщо потерпілий придбав майно за ринковими чи комісійними цінами, вартість по­винна визначатися, виходячи із цих цін на час вчинення злочину.