Методи попередження виникнення браку

Причини виникнення браку бувають систематичними і випадковими.

До випадкових приводять коливання упорної деформації системи верстату приладу, інструменту деталі. Такі причини ліквідувати повністю неможливо

Постійні систематичні причини не впливають на закон розподілення розмірів, а лише призводять до зміщення центру групування.

Явище виникнення браку є дуже негативним, у процесі виробництва воно призводить до надмірних витрат сировини та робочої сили.

Існує декілька шляхів боротьби з браком:

1. Застосування лише справного інструменту та обладнання.

2. Постійний контроль якості, відповідності деталі технічним вимогам.

3. Застосування сучасного високоточного обладнання.

4. Застосування праці висококваліфікованих робітників та спеціалістів.

5. Ретельна розробка технологічних процесів виготовлення деталей, призначення оптимальних режимів роботи, режимів різання.

6. Комплексна автоматизація виробництва, застосування активного контролю якості деталей.

7. Контроль деталей після кожної операційної обробки.

5.4 Технічна документація служби ВТК.

До технічної документації служби ВТК відносяться:

1. Акт про брак (форма 6334) - складається контрольним майстром при виявленні браку. Дається характеристика браку, встановлюється винуватець.

2. Карта поопераційного контролю посудини (форма 63351 - містить відомості про проходження посудиною виготовлення і комплексного контролю основного металу зварювання, технологічного процесу випробувань.

3. Заявка на проведення випробувань (форма 6304) - оформляється майстром ВТК для проведення лабораторних видів контролю (неруйнівний контроль зварювальних з'єднань, дослідження матеріалу та ін.).

4. Сертифікат про якість литва - складається майстром дільниці ливарного цеху про якість та хімічний склад виливки.

5. КИСУ (карта випробувань стропових пристроїв) - заповнюється майстром ВТК після випробувань стропових пристроїв апаратів.

6. Особиста карта виконавця - заповнюється двічі на місяць контролером ВТК після перебірки якості продукції виготовленої робітником дільниці, який працює на самоконтролі.

Вступ.

Завдання керівників та організаторів машинобудівного виробництва полягає в тому, щоб

мережа середніх та малих підприємств, що спеціалізується на виробництві деталей, вузлів, модулів сучасної техніки. Така практика виправдала себе в машинобудуванні розвинених країн Заходу. Ця мережа - необхідна “інфраструктура” сучасного машинобудування. Разом з спеціалізованим виробництвом заготівок, інструментів, оснастки вона повинна складати ядро комплексу галузей загально машинобудівного використання.

Підвищення виробництва праці досягається розподілом праці та спеціалізацією виробництва, насамперед, на базі функціонального підходу до проектування та виробництва техніки.

Важливою рисою моделі машинобудування в сучасних умовах повинно бути поєднання високо спеціалізованого виробництва функціональних вузлів та деталей техніки з сумлінними, культурним та кваліфікованим рівнем розробки технічних пристроїв.

Основні завдання, що стоять на даному етапі переходу економіки нашої країни до ринкових відносин, є: недопущення спаду об’єму випуску товарної продукції; підвищення частки товарів народного використання в об’ємі випуску товарної продукції; перехід на нові методи ведення господарства, в тому числі приватизація трудовими колективами малих та середніх підприємств; підвищення продуктивності праці за рахунок зміни відношення людей до праці, використання нового обладнання та нових технологій, що розвиваються по кооперації з розвиненими країнами; переорієнтація економіки на нові ринки збуту і як наслідок освоєння випуску нової продукції, яка відповідає світовим стандартам; перехід на міжнародну систему ISO загального машинобудування.

Вітчизняне машинобудування недостатньо забезпечене високоякісним інструментом, оснасткою, прогресивними швидкодіючими пристроями. В подальшому необхідно забезпечити значно випереджаючі темпи розвитку на Україні спеціалізованого виробництва інструментів та технологічної оснастки.

Головне завдання сучасного періоду - в тому, щоб не допустити розпад економіки, розпаду заводів, розриву зв’язків між підприємствами, подолати спад виробництва.

6.1. Опис конструкції деталі.

Деталь ”Кришка” є деталлю типу „Тіло обертання ” і має зовнішні циліндричні поверхні Æ90, Æ80 е9, і канавку Æ70,8h9 шириною 7 мм.Також має контурну поверхню шириною і довжиною 130 мм

І висотою 30 мм. До внутрішніх циліндричних поверхонь відносяться Æ40H8; Æ58; Æ41 2 внутрішніх канавки шириною 12 мм Æ60+0,2. Також деталь „Кришка” має чотири кріпильні отвори Æ18 мм і один різьбовий отвір для штуцера К 3/8.

Зовнішня циліндрична поверхня Æ80е9має фаску 1,5×30°, Æ90 має фаску 2×45°.Між внутрішніми циліндричними поверхнями Æ40Н8 і Æ58 є конусна поверхня під кутом 45° має довжиною 9мм і на цій поверхні є отвір Æ10 під кутом 45°..

6.1. Визначення класу деталі.

Визначення класу деталі виконуємо по класифікатору ЄСКД і технологічному класифікатору деталей машинобудування.

Конструкторська характеристика деталі:

· Встановлюємо клас деталі:

Деталь відноситься до класу 71 – „Деталі-тіла обертання”

· Встановлюємо підклас деталі:

Деталь відноситься до підкласу 5 – „Деталі з зовнішньою циліндричною поверхнею”

· Встановлюємо групу деталі:

Деталь відноситься до групи 4 – „Деталі без закритих уступів”

· Встановлюємо підгрупу деталі:

Деталь відноситься до підгрупи 6 – „Деталі з ступінчатим центровим отвором”.

· Встановлюємо вид деталі:

Деталь відноситься до виду 4 – „Деталі з отвором поза віссю деталі”

Таким чином деталь „Кришка” відноситься до класу – 715464.

6.2. Характеристика матеріалу. Хімічний склад та механічні властивості.

Для виготовлення деталі „Кришка” використовується чавун марки СЧ 20 ГОСТ 1412-79.

Хімічний склад чавуну СЧ 20 ГОСТ 1412-79.

Таблиця 1

Механічні властивості чавуну СЧ 20 ГОСТ 1412-85.

Таблиця 2

6.3. Аналіз технологічності конструкції за якісними і кількісними показниками.

6.3.. Аналіз технологічності по якісним показникам.

Деталь „Кришка” відноситься до деталей класу „Тіла обертання”. Складається з поверхонь які не потребують складної форми заготовки.

Контур даної деталі складається з поверхонь тіл обертання і торцевих поверхонь, що дозволяє отримати заготівку раціональним методом - відливка.. Всі поверхні деталі доступні для обробки і безпосереднього вимірювання, так як відсутні складні контурні поверхні.

Дана деталь відноситься до класу фланців, що забезпечує можливість застосування типових технологічних процесів обробки фланців. Присутність великої кількості технічних вимог збільшує кількість операцій. Жорсткість деталі достатня для застосування високопродуктивних методів обробки. Умова технологічної ув’язки виконується.

Знижує технологічність наявність поверхонь: Æ40Н8; Æ70,8h9; Æ80e9 спеціальні вимоги до них.

Це потребує збільшення витрат на спеціальний вимірювальний інструмент і збільшує трудомісткість обробки.Отвір Æ10 під кутом 45°- потребує спеціальний пристрій. Отвір K 3/8-глухий отвір – не дозволяє примінити продуктивні методи обробки.

Висновок: по якісним показникам деталь технологічна.

6.3. Аналіз технологічності по кількісним показникам:

По коефіцієнту точності:

(1)

де: А_cр – середній квалітет точності.

Показники кількісного виду технологічної конструкції

Таблиця 3

>0.8

Умова нерівності виконується.

Висновок: По коефіцієнту точності деталь технологічна.

По коефіцієнту шорсткості:

(2)

де: Б_ср – середня шорсткість в параметрах Ra.

Висновок: по коефіцієнту шорсткості деталь технологічна..

6.3. Аналіз технічних вимог

Особливих технічних вимог до деталі не висунуто.

6.4. Визначення типу виробництва і технологічної партії деталей

Тип виробництва визначається в залежності від маси деталі та річної програми випуску.

Дано: Річна програма випуску – N = 4300 шт.

Маса деталі – m = 4,8 кг.

Визначаємо, що виробництво середньо серійне.

Визначаємо технологічну партію запуску деталі:

(3)

де: N = 4300 шт – річна програма випуску деталі.

q =необхідний запас деталей на складі, в днях, для дрібних і середніх деталей складає 5 днів..

Р_р = число робочих днів у році, складає 261 день..

шт.

Приймаємо: n = 82 шт.

Розмір передаточної партії визначаємо за формулою:

шт.. (4)

6.5. Вибір типу заготівки та обгрунтування методу її отримання.

6.5. Скорочений опис методів отримання заготівки

В машинобудуванні використовуються початкові заготовки у вигляді круглого прокату труб, поковок, штамповок, періодичного прокату, відливок та інші.

На вибір способу отримання заготівки впливають такі фактори:

· Матеріал;

· фізико-механічні властивості матеріалу;

· об’єм випуску продукції;

· розміри та форма виробу;

· виробничі можливості.

Матеріал деталі - сірий чавун СЧ20 має чудові відливочні властивості. Тому, у даному випадку доцільно використовувати вихідну заготівку - відливка..

Отже, керуючись попередніми міркуваннями в якості заготівки приймаємо відливку у пісчані форми, це один із самих розповсюдженіших методів. Так як виробництво середньо-серійне то найкраще використовувати стержньову формовку. Вихідна заготовка буде характеризуватися малою точністю,високими параметрами шорсткості і великими припусками на механічну обробку. Але вартість виготовлення мінімальна.

За базовим варіантом отримання заготовки її форма була без центрального отвору. Варіант що пропонується - заготівка з центральним отвором,що наближає її форму до форми деталі та підвищує коефіцієнт використання матеріалу.

6.6. Вибір загальних припусків.

Вибір загальних припусків на відливку виконуємо за ГОСТ 26645-85.

Таблиця4

Номінальний розмір деталі, мм.	Шорсткість поверхні, Ra, мкм	Допуск розміру відливки мм	Загальний припуск на сторону, мм.	Розмір відливки з допуском, мм.
Діаметральні розміри
Æ90h14	20	2.4	3.2*2	Æ96,4
Æ80е9	20	2.2	3.2*2	Æ86.4
Æ40H8	2.5	2.0	-2,8*2	Æ34,4
Лінійні розміри
83h14	20	2.4	3.2*2	Æ96,4
30h14	20	1.6	2.8*2	35,6
130h14	20	2,4	3,2*2	136,4

6.7. Визначення коефіцієнту використання матеріалу

Коефіцієнт використання матеріалу визначаємо за формулою:

(13)

де: Мд – маса деталі;

Мз – маса заготовки.

Заготовка з центральним отвором

Визначаємо розрахункову масу відливки:.

Мз = Vз ´ r (14)

де: Vз – об’єм заготівки поковки

r - густина матеріалу заготівки (r = 7,2´10^-6)

Для знаходження об’єму заготовки – відливки з отвором, розбиваєм умовно креслення заготовки на прості частини щоб кожна з них мала просту геометричну форму, зручну для розрахунку.

Об’єм заготівки відливки визначаємо за формулою:

Vз = V₁+V₂ + V₃ -V₄ (15)

де: V₁,V₂ V₃ V₄ - об’єми циліндрів, що утворюють заготівку.

де: D - діаметр заготівки

l_заг – довжина заготовки

мм ³

За формулою 15 визначаємо об’єм заготівки:

V =283044,98 +662336,58 +127747,86 - 89126 = 984003,42 мм ²

Підставляємо значення в формулу (14):

Мз = 984003,42 ´ 7,2´10^-6 = 7 кг

Тоді, коефіцієнт використання матеріалу рівний:

Заготовка без центрального отвору:

Для знаходження об’єму заготовки – відливки без отвору, розбиваємо умовно креслення заготовки на прості частини щоб кожна з них мала просту геометричну форму, зручну для розрахунку.

Об’єм заготівки відливки визначаємо за формулою:

Vз = V₁+V₂ +V3;

Визначаємо коефіцієнт використання матеріалу заготівки-відливки без отвору за формулою (14):

де: Мд – маса деталі;

Мз – маса заготівки без отвору.

Визначаємо розрахункову масу заготівки без отвору за формулою (15):

Мз = Vз ´ r

де: Vз – об’єм заготівки без отвору

r – густина матеріалу заготівки (r=7,2´10^-6)

Об’єм заготівки відливки визначаємо за формулою:

Vз = V₁+V₂ + V₃

де: V₁,V₂ V₃ - об’єми циліндрів, що утворюють заготівку.

де: D - діаметр заготівки;

l_заг – довжина заготовки;

мм ³

За формулою 15 визначаємо об’єм заготівки:

V =283044,98 +662336,58 +127747,86=1073129,4 мм.²

Підставляємо значення в формулу (14):

Мз = 460828,49 ´ 7,2´10^-6 = 7,7 кг

Тоді, коефіцієнт використання матеріалу рівний:

6.8. Економічне обгрунтування вибору заготівки

Визначаємо вартість заготівки отриманої куванням за формулою:

(16)

де: С₁ – базова вартість заготовок - 2,07 за кг.

Q – вага заготовки

q –вага деталі

- коефіцієнти, які залежать від класу точності, групи складності, маси, марки,

матеріалу і обсягу виробництва.

S_відх – вартість відходів - 0,31 грн за кг.

Для заготівки з отвором

С₁ = 650 грн, Q = 0,7 кг, Kt =1, Kc =1, Kв =1,1 Km =1, Kn =1

Підставивши значення в формулу 18 отримуємо:

Знаходимо вартість заготовки без отвору

С₁ = 650 грн, Q = 0,86 кг, Kt =1, Kc =1, Kв =1,1 Km =1, Kn =1

Порівняльна характеристика

Таблиця 5