Німецька школа геополітики

Представники цієї школи зробили вагомий внесок у становлення і розвиток геополітики, адже саме завдяки ним геополітика наприкінці XIX ст. виокремилася в самостійну науку. Водночас саме вони перетворили геополітику на "інструмент обґрунтування воєнної агресії" і дискредитували її як науку в середині XX ст.Засновником геополітики вважається географ Фрідріх Ратцель (1844 — 1904). Хоча він і не вживав терміна "геополітика" для означення одвічного прагнення держави розширити свій географічний простір, однак у його працях з політичної географії вперше було сформульовано практично всі головні тези майбутніх позитивістських геополітичних досліджень. Позитивістська геополітика (реальна політика) виходить із твердження про невідворотність зіткнення інтересів держав на міжнародній арені.Основні праці вченого: "Антропогеографія" (1882), "Про закони просторового зростання держав" (1896), "Політична географія" (1897), "Море як джерело могутності народів" (1900).З позицій дарвінізму Ф. Ратцель стверджує, що держава є "живою істотою, вкоріненою в ґрунті", тому будь-яка зовнішня експансія становить природний процес розвитку біологічного організму. Оскільки, згідно з Ф. Ратцелем, держава народжується, росте, старіє та помирає подібно до живої істоти, то не може й бути мови про недоторканність кордонів. Класикою геополітики є сім Ратцелевих законів експансії:

1) розмір держави збільшується з розвитком культури нації;

2) зростання держави супроводжується такими аспектами розвитку, як ідеї, торгівля, місіонерство, активність;

3) держава розширюється, приєднуючи та поглинаючи політичні одиниці меншого значення;

4) кордон — це периферійний орган держави, через який проявляється її зростання, сила або слабкість та всі зміни в організмі держави. Сильною є та держава, яка здатна підтримувати тісні зв'язки між власним прикордонням та серцевиною, не допускаючи сепаратизму;

5) експансія держави полягає у першочерговому загарбанні найважливіших для її розвитку регіонів;

6) первісний імпульс експансії надходить до примітивних держав від більш розвинутих цивілізацій;

7) загальна тенденція до асиміляції слабших націй спонукає до подальшого збільшення території в русі, який підживлює сам себе."Нормальною" є така держава, яка найорганічніше поєднує географічні, демографічні та етнокультурні параметри нації. У працях Ф. Ратцеля простір (Raum) перестає бути суто кількісною категорією і набуває якості, перетворюючись на "життєвий простір" (Lebensraum), певну "геобіосферу", безперервне життєве тіло етносу, що займає цей простір. Простір — це не просто територія, яку займає держава і яка є одним з атрибутів її сили, він сам є політичною силою. Жоден із примітивних народів не створив великої за розмірами держави. (У цьому контексті слід наголосити на тому, шо українці нині мають найбільшу за площею суто європейську державу.) Для тривалого існування держава має забезпечити себе достатнім життєвим простором. З поняттям Lebensraum пов'язані також терміни Raumsinn (просторовий сенс) та Lebensenergie (життєва енергія). Занепад держави є результатом ослаблої просторової концепції.Ф. Ратцелю належить авторство ще однієї геополітичної концепції — концепції "світової держави", або Weltmacht. На основі особистого знайомства зі США та емпіричних узагальнень історії європейських держав він доводив, що властива державам максимальна географічна експансія зрештою має привести до збігу меж континентів і державних кордонів. Будучи націоналістом, долю континентальної держави він пророкував Німеччині.Необхідною умовою набуття статусу світової держави Ф. Ратцель вважав розвиток військово-морських сил і панування на морі. Цим самим він започаткував ще одну важливу для гeoполітики тему: значення моря для розвитку людської цивілізації та протистояння морських і континентальних світових центрів. Океаном майбутнього вчений вважав Тихий океан, де у фінальному для людства протистоянні зійдуться Велика Британія, США, Росія, Китай та Японія.Загалом Ф. Ратцель зробив першу серйозну спробу застосування просторового підходу для пояснення змісту політичних подій.Не лише поглибив запропоновані Ф. Ратцелем основи нової науки, а й першим ужив для її означення термін "геополітика" шведський учений Рудольф Челлен (1864 — 1922), якого з багатьох причин можна вважати представником німецької школи. Водночас цей автор започаткував і не вирішену донині суперечку щодо належності геополітики до сфери географії чи політології (сам він був професором історії та політичних наук).

Date: 2015-06-08; view: 751; Нарушение авторских прав