Ми зауважили, що батьки мають дуже великий вплив на розвиток самостійності дітей, тому ми склали “Правила формування самостійності” (Додаток К)

Результати дослідження показали, що під час навчання і в міру оволодіння трудовими уміннями тенденція до прояву самостійності у дітей наростає. Самостійне виконання першого, навіть найпростішого доручення відіграє роль проби сил, надає дитині впевненості та сприяє подальшому розвитку самостійності. Таким чином здійснюється виховний вплив на особистість дитини засобами самостійної трудової діяльності.

Отже, можна стверджувати, що трудова діяльність дошкільника під керівництвом педагога може сприяти розвитку самостійності дитини і самореалізації дитячої особистосі загалом. За умов правильної її організації і керівництва з боку дорослих трудова діяльність може суттєво впливати на формування найцінніших якостей особистості. У дитини формується позитивне ставлення до праці дорослих і суспільні мотиви власної трудової діяльності, розвивається самостійність, поглиблюється об’єктивна оцінка своїх умінь і умінь товаришів, з’являється самооцінка, що пов’язано з виконанням суспільно значущої діяльності, і, нарешті, формуються деякі стійкі риси поведінки – працелюбність, наполегливість тощо.

2.3. Аналіз результатів дослідження.

Щоб переконатися в ефективності роботи з виховання самостійності дітей старшого дошкільного віку у трудовій діяльності, ми провели діагностику на контрольному етапі експеременту, в результаті якого ми побачили позитивну динаміку у підвищенні рівня розвитку самостійності дітей. Для перевірки ефективності виконаної нами роботи був використаний той же діагностичний матеріал, що й на констатуючому етапі. Всі дані, які ми отримували в ході діагностики з дітьми експерементальної і контрольної груп, ми фіксували і вносили у таблиці (Додатки Л, М).

Розглянувши таблицю (Додаток Л), ми можемо простежити, як змінились результати дітей після проведення формуючого етапу експеременту. Високий рівень розвитку самостійності мають 4 дитини (40%), середній рівень показали 5 дітей (5%), низький рівень – 1 дитина (10%). Проте хоч у дітей з рівень з низького підвищився до середнього, вони всеж таки, як і раніше, інколи відчувають певні труднощі. Можемо простежити динамікау розвитку самостійності дітей експерементальної групи на різних етапах діагностики (Рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Динаміка розвитку самостійності дітей експерементальної групи на різних етапах діагностики

Після аналізу діаграми ми можемо зазначити, що провівши формувальний експеримент цілеспрямовано і систематично розвиваючи самостійність, за допомогою системи заходів з трудового виховання у навчально-виховному процесі, ми прийшли до висновку, що проведена нами робота допомогла підвищити рівень дітей в цілому і працьовитості та наполегливості дітей зокрема.

Ми отримали кращі результати в порівнянні з результатами, які були отримані на констатуючому етапі експерименту.

Ми побачили, що кілька дітей, що знаходилися на середньому рівні, зробили перехід на високий рівень, так як діти правильно розуміли поставлені перед ними завдання, точно і послідовно будували свою робту. А діти з низьким рівнем розвитку самостійності досягли середнього рівня.

У контрольній групі теж відбулися зміни, хоча менш значні ніж в експерементальній, простежити зміни ми зможемо проаналізувавши діаграму тому, давайте розглянемо ситуацію яка склалася детальніше. ( Рис.2.3.)

Рис.2.3. Динаміка розвитку самостійності дітей контрольної групи на різних етапах діагностики.

На Рис.2.3. ми можемо простежити невелику динаміку розвитку мовлення дітей контрольної групи, високий рівень зріс на 10%, в порівнянні з першим етапом діагностики, а кількість дітей з низьким рівнем зменшилась на 10%. Тому, ми можемо впевнено сказати що наша робота з експерементальною групою проведена не дарма, бо як видно з діаграм остаточний рівень розвитку самостійності у експерементальної групи виявився вищим.

В підсумок проведеного нами дослідження можемо порівняти динаміку розвитку експерементальної та контрольної груп. Результативність виконаної нами роботи можна побачити на графіку. (Рис.2.4.)

Рис.2.4. Співвідношення дітей з різними рівнями розвитку самостійності у ЕГ та КГ на контрольному етапі діагностики.

Узагальнюючи результати дослідницької роботи, можна вказати на те, що в експерементальній групі порівняно з контрольною на кінець експеременту спостерігається істотніше збільшення рівня розвиткусамостійності.

На підставі представлених матеріалів ми можемо стверджувати, що в результаті організованого нами навчання у дітей експерементальної групи підвищився рівень розвиткусамостійності. Це стало можливим завдяки тому, що ми в розвитку самостійності широко використовували трудову діяльність не тільки на заняттях, але і в повсякденному житті дошкільнят. Отже, за допомогою праці можна значно покращити рівень розвитку самостійності дітей старшого дошкільного віку.

ВИСНОВКИ

Наше дослідження було спрямоване на виявлення особливостей, та експерементальної перевірки чинників, які впливають на самостійності дітей дошкільного віку.

У зв’язку з поставленою метою, в першому розділі дослідження розглянуто стан досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі.

В результаті аналізу нами було виявлено, що проблема розвитку самостійності перебуває в центрі уваги українських науковців і педагогів у зв'язку з її значимістю та актуальністю. Дослідженнями розвитку самостійості дітей дошільного віку займались: А.В. Запорожець, А.Г. Ковальов, О.М. Леонтьєв, А.А. Люблінська, С. Л. Рубінштейн. Аналіз наукових джерел з проблеми самостійності свідчить, що ця якість особистості досліджувалася, також, і в різних видах діяльності: трудовій (Г.М. Годіна, Л.А. Порембська, Г.Г. Уранова); навчальній (В.Н. Аванесова, Р.С. Буре, О.Г. Брежнєва, О.П. Усова), ігровій (Л.В. Артемова, Р.И. Жуковська, Н.Я. Михайленко, Ю.М. Косенко, Ж.С. Борщ), художній (В.О. Інжестойкова, В.П. Ждан, Г.О. Підкурганна, Н.П. Сакуліна, Є.О. Фльоріна), конструкторсько-ігровій (Ф.В. Ізотова, О.О. Сафонова, Л.О. Парамонова та ін.).

Ми виділили умови розвитку самостійності дітей старшого дошкільного віку: використання ефективних методів, прийомів, засобів, які можуть сприяти появі мотивації трудової діяльності та інтересу до праці. Виявили різноманітні методики, за допомогою яких можна досліджувати рівні самостійності дітей дошкільного віку.

У другому розділі проаналізовано особливості розвитку самостійності дітей дошкільного віку у трудовій діяльності з, виявлено рівні розвитку самостійності дітей старшого дошкільного віку. Для виявлення рівнів розвитку самостійності дітей використовувалися наступні критерії: бажання, наполегливість, послідовність, логічність. Результати констатуючого експеременту показали: що самостійност дітей старшого дошкільного віку знаходився на середньому рівні, крім того діти не завжди могли повністю обгрунтувати свою відповідь і в зв’язку з цим не завжди правильно виконували поставлені перед ними завдання.

Результати констатувального експеременту послужили підставою для проведення формувального експеременту. У ході дослідження нами була розроблена та апробована система занять, що будуть сприяти розвитку самостійності у дітей 6-го року життя засобами трудового виховання.

ігор та вправ, що сприяють розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами казки.

Аналіз теоретичних положень і методичних висновків дозволив подати результати дослідно-експерементальної роботи, про використання казки в процесі розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку. Аналіз результатів експерементальної групи до і після формувального експеременту свідчить про достатню ефективність розробленої нами системи. Результати свідчать про підвищення рівня розвитку зв'язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку в експериментальній групі. У контрольній групі, де не здійснювалася спеціальна робота по організації виявлених умов, відбулися лише незначні зміни.

Таким чином, проведена нами експериментальна робота з розвитку зв'язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку, дозволяє зробити висновок про те, що виявлені і реалізовані нами особливості впливу казки розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку є ефективними, що і підтверджує нашу гіпотезу.

Отже, ми розробили такі рекомендації, по використанню казки, педагогам і батькам, які допоможуть в процесі розвитку зв'язного мовлення дітей:

1. Дитина – істота активна від природи, діти любить як і слухати казки, так і діяти, творити, спираючись на них.

2. З казок діти черпають безліч пізнань: ставлення до часу й простору, зв'язок людини із природою, з предметним світом. З казки можна винести багато уроків: моральний, виховання добрих почуттів, мовна зарядка, розвиток мислення та уяви, математичні і екологічні уявлення і т.д.

3. За допомогою казки дитині можна пояснити безліч явищ. Так як казка близька мисленню дитини.

4. Дітям потрібно частіше читати і аналізувати прочитане.

Ми рекомендуємо підходити до роботи з казкою не традиційно. Так як розвиток всіх психічних процесів у дитини відбувається взаємопов'язано, то потрібно навчати дітей мислити оригінально, не звично, по-своєму, навчати творчо перетворювати хід розповіді, придумувати різні кінцівки, вводити ситуації, змішувати кілька сюжетів до одного тощо. Коли дитина навчиться працювати з казкою, буде зацікавлена у ній, добре орієнтуватиметься, навчиться розбирати вчинки героїв, оцінювати їх, вона зможе цю модель перенести у реальне життя.

Отже, можемо зробити висновок що казка впливає не тільки на розвиток мовлення, а й розвиває образнее, логічне мислення дитини, її здібності, знайомить з навколишнім світом й допомагає підготувати її до школи.