Системи підтримки прийняття рі­шень

Проблеми організаційного управління залежно від рівня їх формалізації поділяються на проблеми структуровані (цілком фор­малізовані, кількісно сформульовані), неструктуровані (неформалізовані, якісно виражені) та слабоструктуровані (змішані), що мають, як кількісні, так і якісні елементи. У менеджменті автоматизованому розв'язанню підлягають, як структуровані, так і слабоструктуровані проблеми. Перший клас проблем вирішується в інформаційних системах традиційного ти­пу, а другий — у комп'ютерних системах підтримки прийняття рі­шень (СППР). Системи підтримки прийняття рі­шень є порівняно новим класом інформаційних систем, що створювалися для підтримки розумової діяльності людини, яка при­ймає рішення у багатоваріантних задачах з високим ступенем неви­значеності. Такі системи, що використовуються в економічній галузі, мають у своєму розпорядженні широкий діапазон спеціальних методів при­йняття рішень та універсальних економіко-математичних методів. Менеджери у своїй професійній діяльності досить часто зустрічаються з необхідністю приймати рішення у проблемних ситуаціях — зде­більшого у погано визначених (неструктурованих) умовах з непов­ною або нечіткою інформацією. Тому застосування комп'ютерних систем підтримки прийняття рішень у менеджменті обумовлюється нагальними потребами управління.

Розв'язання задачі прийняття рішень спрямоване на визначення найкращого (оптимального) або прийнятного раціонального способу дії для до­сягнення однієї або декількох цілей. Кінцевим результатом задачі прийняття рішень є рішення, яке може виступати, як напрямок дії, спосіб дії, план роботи, варіант проекту, тощо. Основними ета­пами процесу прийняття рішень є виявлення проблемної ситуації, здійснення постановки задачі прийняття рішень, генерація або формування рішень, вибір оптимального рішення, впровадження рішення.

Для постановки задачі прийняття рішень для автоматизованого розв'язання немає затвердженого стандарту. У загальному випадку постановка задачі прийняття рішень включає опис (можливо фор­мальний) таких складових:

¨ початкова проблемна ситуація;

¨ час, який має у своєму розпорядженні особа, що приймає рі­шення, для прийняття рішень;

¨ потрібні для прийняття рішень ресурси (можливості осмислення, комп'ютерна техніка, методи підтримки прийняття рішень, фінансові та матеріальні ресурси);

¨ кінцева множина гіпотетичних ситуацій для довизначення по­чаткової проблемної ситуації, а також імовірності їх настання;

¨ множина цілей, яких домагається керівник при прийнятті рішень;

¨ множина обмежень (фінансових, матеріальних, правових);

¨ множина рішень, з яких має бути вибране єдине — оптималь­не або прийнятне — рішення;

¨ функція переваги, що оцінює корисність і цінність рішення у даній ситуації для досягнення даної цілі, яка відображає якісний і кіль­кісний характер;

¨ критерій вибору, за яким здійснюється вибір оптимального або прийнятного рішення.

Поряд із системами підтримки прийняття рішень в окремих облас­тях менеджменту можуть використовуватися експертні системи, що є системами штучного інтелекту, які копіюють хід міркувань людини-експерта. Основні сфери їх використання — управління матеріальни­ми ресурсами, оперативне управління виробництвом, маркетинг.