Травлення та травна система

Організм оновлює свої тканини та добуває енергію з поживних речовин їжі. Однак

більша частина цих речовин (крім води, мінеральних солей, глюкози, вітамінів) в їхньому природному вигляді не засвоюється організмом. Тому вона потрібна зазнати ряд фізичних та хімічних перетворень (перетравитись). Основа травлення – це розщеплення великих і складних молекул – білків, вуглеводів і жирів до їх складових компонентів. Легкість з якою організм розщеплює складні органічні речовини, зумовлена біологічними каталізаторами, що знаходяться в травних соках. Це гідролітичні ферменти. Ферменти – це білки, вони суворо специфічні, кожний з них діє тільки на певну речовину, вимагаючи для цього певних умов (відповідної реакції середовища, температури, та інше). Однак дія ферментів це тільки кінцевий результат складного фізіологічного процесу яким є травлення. Воно відбувається за допомогою активної роботи всіх органів травної системи і регулюється нервово-гуморальними механізмами. Травну систему складає травний канал і травні залози (великі і малі). Травний канал складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, кишківника (тонкого та товстого). Найважливішими залозами є печінка, підшлункова залоза, слинні залози. Маленькі залози розміщенні в слизовій оболонці травного каналу і виділяють травні соки, які беруть активну участь в перетравлюванні їжі. Система органів травлення забезпечує приймання, роздріблення, роздрідження, розщеплення, переміщення і всмоктування їжі та видалення неперетравлених решток.

Організм є відкритою системою, тому що підтримує обмін речовин із зовнішнім середовищем: одержує їжу і виділяє продукти обміну. В процесі обміну постійно утворюються кінцеві продукти окислення білків, вуглеводів і жирів – “шлаки життя”, які є токсичними для організму. Проте концентрація їх звичайно не перевищує фізіологічних величин, бо вони “вимиваються” з тканин кров’ю і виводяться з організму спеціальними органами, що мають назву органи виділення.