Додаткова

ПЛАН

1. Основні напрямки НТР у другій половині ХХ століття та їх вплив на життя пересічного громадянина.

2. Становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства.

3. Основні тенденції й течії розвитку світової культури.

Активізація опорних знань студентів: Пригадування суті понять революція, соціальна революція та її типи.

Самостійна робота: Опрацювати питання: Загальна характеристика глобальних проблем сучасності та ймовірних шляхів їх подолання.

Домашнє завдання: Опрацювати відповідний матеріал підручника, вивчити конспект. Виконати завдання на контурній карті.

Література:

Основна

1. Бураков Ю. В. та ін. Всесвітня історія: новітні часи. Підручник для 11 класу. – К.: Генеза, 2007.

2. Ладиченко Т.В. Всесвітня історія, 11 кл., підручник. – К.: А. С. К., 2007.

3. Бердичевський Я. М. та ін. Всесвітня історія: підручник для 11 кл. – К.: Прем’єр, 2003.

Додаткова

1. Давлєтов О.П. та ін. Всесвітня історія: посібник для 11 кл. –К.: Просвіта, 2002.

2. Віднянський С.В. Всесвітня історія: навчальний посібник та компактдиск для 11 кл. – К.: Дієз-продукт, 2004.

3. Гісем О.В., Мартинюк О.О. Всесвітня історія: методичний посібник для 11 кл. – К.: Ранок, 2005.

4. Ніколенко К.І., Муценко М.П. Тестові завдання зі всесвітньої історії – К.: Грамота, 2008.

5. Всесвітня історія. Тести, 6-11 кл. / за ред. Л. Мицик. – К.: Академія, 2007.

Викладач:

ВИКЛАД ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Основні напрямки НТР у другій половині ХХ століття та їх вплив на життя пересічного громадянина.

Після Другої світової війни розвиток науки і технології набув таких швидких темпів, що отримав назву науково-технічна революція. У період 20-30-х років для подвоєння об`єму наукових знань потрібно було 24 роки, у 1945-1964 рр. – 14 років, наприкінці ХХ ст. – 5-7 років.

Найбільшим відкриттям людства у ХХ ст. було оволодіння ядерною енергією. Проте це відкриття у першу чергу було використано у військовій сфері. Створення атомної, а згодом, водневої і термоядерної зброї поставило людство перед можливістю повного знищення. Лише у 1956 р. у Великобританії було збудовано ядерний реактор, який було визнано придатним для комерційного використання. Ядерна енергія на кінець століття забезпечувала лише близько 8% світового виробництва енергії. Після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 р.) до атомної енергетики стали відноситися дуже обережно, а деякі країни взагалі відмовилися від її використання (Скандинавські країни та ін.). Атомні програми деяких країн викликають занепокоєння і підозру у всьому світі (КНДР, Іран тощо).

Повоєнні роки позначилися подальшим розвитком транспорту: залізничного, автомобільного, авіаційного. Основними напрямами розвитку транспорту було збільшення їх вантажності, швидкості та дальності перевезень.

На кінець ХХ ст. у світі нараховувалося понад 500 млн автомобілів (третина у США). Річний їх випуск сягає 30 млн штук. Швидкість автомобілів порівняно з серединою ХХ ст. зросла у декілька разів.

У залізничному транспорті теж відбулися значні зміни. Зросла мережа залізниць, швидшим став рух потягів (на швидкісних магістралях до 400 км/год), збільшилась їх вантажність. З парової тяги потяги перейшли на електричну, рідке пальне (електровози, тепловози).

Впродовж ХХ ст. постійно зростала вантажність суден. У 70-х роках з`явилися супертанкери водомісткістю понад 500 тис. тонн. Швидкість суден за 50 років зросла в 2 рази. Також з`явилися кораблі, підводні човни з ядерними енергетичними установками, які дають змогу суднам роками борознити морські простори без заправки. Першим таким кораблем став криголам «Ленін», збудований у СРСР.

Отримав розвиток транспорт на повітряній подушці, який дає змогу рухатися як по воді, так і по суші. У стадії розвитку знаходиться новий вид транспорту – екраноплани (літак-корабель), які зі швидкістю літака можуть долати морські простори.

Значно зросла і розвинулась транспортна авіація. У 1949 р. в Англії був створений перший прототип реактивного пасажирського літака "Комета". Але поширення набули радянські “Ту-104” (випускалися з 1955 р.) і американські «Боїнг-707» (випускалися з 1958 р.). У 50-ті роки авіація подолала звуковий бар`єр. У 70-ті роки були збудовані пасажирські літаки з надзвуковою швидкістю: радянський “Ту-144” (1975 р.), та франко-британський «Конкорд» (1976 р.), але вони не набули поширення. Перспективнішим виявився напрямок розвитку пасажирської авіації започаткований “Боінгом-747” (1970 р.) – найбільший у світі реактивний пасажирський літак, який за один рейс перевозить понад 500 пасажирів.

Найвизначніших успіхів у авіатранспортних перевезеннях досягли США та СРСР (згодом Україна, Росія). У конструкторському бюро ім. Антонова (Київ) були створені найбільші транспортні літаки, які успішно літають на всіх континентах: АН-125 «Руслан» (може за один рейс перевезти одразу понад 120 т вантажів) і АН-225 «Мрія» (понад 250 т).

Повоєнний розвиток ракетної техніки в першу чергу був продиктований створенням ефективних носіїв ядерної зброї. Найбільшого розвитку ракетна техніка отримала в СРСР (згодом в Україні та Росії) та США. Великих успіхів на цьому шляху також досягли Франція, Китай, Японія та ін. Ракетні програми США та СРСР у значній мірі беруть свій початок з ракетної програми нацистської Німеччини по створенню балістичної ракети ФАУ-2. Розвиток ракетної техніки дав можливість здійснити давню мрію людства – політ у космос. Першим своє досягнення у цій сфері продемонстрував СРСР, запустивши у 1957 р. перший штучний супутник (США це здійснили у 1958 р.), а 12 квітня 1961 р. Ю.Гагарін здійснив перший пілотований політ. Також в СРСР відбувся і перший політ жінки-космонавта Терешкової. Проте США першими здійснили у липні 1969 р. пілотований політ на Місяць (загалом на поверхні Місяця побувало 12 астронавтів. Першим з яких був Нейл Армстронг), стали використовувати «космічні човники» – ракети-літаки (програма «Шатл»). Два з «човників» зазнали аварії – «Челенджер»(1986 р.) та «Атлантіс» (2003 р.). У свою чергу СРСР став першим створювати космічні орбітальні станції («Мир»), які давали можливість здійснювати тривалі космічні експерименти, експедиції. Радянські космонавти також поставили рекорд по тривалості перебування у космосі (більше року).

На теперішній час відбувається будівництво міжнародної космічної станції (“Альфа”) і готується міжнародний пілотований політ на планету Марс. Наприкінці ХХ ст. став також розвиватися космічний туризм.

Крім пілотованих польотів значного масштабу досягли запуски супутників: шпигунів, зв`язку, метео- геологорозвідувальних тощо. На теперішній час значна кількість таких супутників запускається українськими ракетоносіями. Тепер навколо орбіти Землі обертаються тисячі супутників.

Розвиток авіації, космонавтики та іншої техніки створив стимул для пошуку і створення нових конструктивних матеріалів. З кінця 30-х років ХХ ст. стало можливим завдяки хімії, хімічній фізиці, квантовій механіці, кристалографії створювати матеріали з наперед заданими властивостями, які мають велику міць і стійкість. У 1938 р. майже одночасно в Німеччині та США були створені штучні волокна – капрон, перлон, нейлон, синтетичні смоли, що дозволило створювати принципово нові матеріали. Їх виробництво після Другої світової війни набуло особливо значних масштабів. Так, лише з 1951 до 1966 рр. асортимент хімічної промисловості зріс у 10 разів. На теперішній час у сотні. Найбільшим досягненням стало створення композиційних матеріалів, що дають можливість замінити метали. Не стояла на місці і металургія, яка оволоділа виробництвом легованої сталі (з доданням вольфраму і молібдену), титанових сплавів тощо.

Хімія, біологія, біохімія не обійшли своєю увагою і сільське господарство, в якому у другій половині ХХ ст. стали активно використовуватися мінеральні добрива, що збільшували плодючість ґрунтів. Також активно стали використовувати різноманітні отрутохімікати, які вибірково діють на шкідливі рослини, бур`яни (гербіциди, пестициди). Завдяки виведенню нових сортів, добривав і отрутохімікатам вдалося збільшити врожайність у період 1930-1990-х років у 2-3 рази. Вагомі досягнення у другій половині ХХ ст. мали місце в генетиці. Лідерство тут посіли США (У СРСР генетика була оголошена лженаукою, а успішні дослідження М. Вавилова були згорнуті). У 1953 р. вчені Кембриджського університету Д.Уотсон і Ф.Крік відкрили молекулу ДНК, що несе в собі програму розвитку організму. У 1972 р. у каліфорнійському університеті досліджувалися можливості зміни структури ДНК, що відкрило шлях до створення штучних організмів. Перший патент у цій області, за створення методу генної інженерії мікроорганізмів, що прискорювало переробку сирої нафти, був виданий у 1980 р. американському вченому А.Чакрабарті. У 1988 р. Гарвардський університет отримав патент на вирощування, за допомогою генетичних маніпуляцій, живої миші. Почалося виведення нових порід тварин і рослин (ГМ – модифікованих). Зокрема, створювалися рослини. Які стійкі до шкідників або мають певно задані властивості. Проте, у багатьох країнах щодо їх вживання є упередженість, навіть існують законодавчі заборони. Мотивується це тим, що немає досліджень, які б дали позитивні результати, що вони не вплинуть у майбутньому на генотип людини.

На порозі ХХІ ст. були відкриті можливості клонування – штучне вирощування з однієї клітини даної біологічної копії організму донора. Вівця Долі, вирощена шотландськими вченими, стала справжньою сенсацією. Робилися неодноразові заяви про клонування людини. Проте у більшості країн це заборонено законодавчо.

Розвиток хімії, біології, генетики дав могутній поштовх розвитку медицини. Були створені принципово нові медичні препарати. Людство позбулося багатьох хвороб, навчилося пересаджувати органи, замінювати їх штучними тощо. Розроблені нові методи діагностики. Проте це не врятувало людство від появи нових невиліковних хвороб (СНІД, нетипова пневмонія тощо).

Значний вплив на сучасну цивілізацію справили досягнення в галузі електроніки. Відразу після Другої світової війни були створені перші електронно-обчислювальні машини (ЕОМ). Хоча вони були громіздкими (ЕОМ ЕНІАК, створена в США у 1946 р. важила 30 т, займала площу 150 м кв. і мала 18 тис. електронних ламп) і виконували лише найпростіші дії, вони дали могутній поштовх у дослідженнях у цій галузі. Вже друге покоління ЕОМ, створене на основі напівпровідникових транзисторів, зменшилося у розмірах, стало швидше працювати і мало більшу пам`ять. Третє покоління ЕОМ було пов`язано з появою інтегральних схем, плат, на яких розміщувалися спочатку декілька десятків, а згодом мільйони напівпровідників, що дало можливість збільшити швидкість роботи до 100 млн операцій за секунду.

Четверте покоління ЕОМ було створено завдяки винаходу у 1971 р. мікропроцесора на кременевому кристалі-чіпі, розміром менше 1 см кв. Це дало змогу створити персональний комп`ютер. Він значно прискорив технічний прогрес і призвів до кардинальних змін у повсякденному житті.

П`яте, сучасне, покоління ЕОМ може сприймати і відновлювати не тільки числову, а і графічну інформацію, вести діалог з людиною на базі закладеного програмного забезпечення. Поширення персональних комп`ютерів створило умови для створення комп`ютерної інформаційної сітки, найвідоміша з яких Internet. Це дало можливість майже відразу передавати і сприймати інформацію, вести діалог з будь-яким куточком земної кулі, де є другий комп`ютер.

Шосте покоління ЕОМ буде мати у якості матеріального носія пам`яті вже не кристалічну основу, а молекули біологічного чи полімерного субстанту (біочіпи), що дасть змогу створити штучний інтелект.

Розвиток комп`ютерної техніки дав змогу створити промислові роботи, що стали замінювати автоматичні технологічні лінії. На кінець ХХ ст. у світі нараховувалося 300 тис. роботів. Роботи дали змогу значно вдосконалити технологічний процес, замінити людину у багатьох процесах.

На теперішній час розвиток науки і техніки робить питання, який винахід ХХ ст. є найбільш важливим, недоречним. Будь-які зміни у побуті, суспільстві, цивілізації є матеріалізованим втіленням прогресу у багатьох галузях науки і техніки. Так, за підрахунками американських вчених, мікрочіпи використовуються у 24 тис. найменувань продукції, що випускає американська промисловість.

Крім названих галузей науки, відбувся прогрес і в інших (математика, астрономія, геодезія, економіка, суспільні науки тощо), які поширили знання людей про світ, суспільство і все, що нас оточує.

Цікаво знати

Найважливіші науково-технічні досягнення і відкриття другої половини ХХ ст.

Під впливом досягнень науки і техніки відбулися величезні зміни у житті людини. Проте, слід зазначити, що ці зміни мають різний вплив у різних куточках світу.

2. Становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства.

Сучасний світ увійшов у третє тисячоліття. До цього важливого рубежу людство підійшло з великими досягненнями і великими втратами. Сьогодні всіх цікавить запитання: яке майбутнє чекає нас? Яким шляхом буде розвиватися цивілізація у ХХІ ст.? Прогнозувати майбутнє завжди важко, і тому дослідники дають різні відповіді на ці запитання. Чимало прихильників здобула теорія постіндустріальної цивілізації. Відповідно до неї доба індустріальної цивілізації завершилась і людство (або його значна частина) увійшло до наступного етапу розвитку – постіндустріальної цивілізації.

Якими є ті тенденції, що притаманні новому етапу цивілізаційного розвитку людства?

Основні тенденції розвитку культури у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

Велику роль відіграватиме НТР, досягнення якого повинні якісно змінити усю систему виробництва. У наслідок цього воно стане більше зорієнтованим на задоволення потреб людини, максимально активізує творчі здібності людини, від якої вимагатимуться ґрунтовні знання, вміння самостійно приймати рішення і швидко реагувати на зміни ситуації. Зникнуть притаманні індустріальній цивілізації величезні заводи і фабрики, які завдавали чимало шкоди навколишньому середовищу. Замість них набудуть поширення невеликі підприємства, безвідходні технології, використання синтетичної сировини замість природної. нових джерел енергії, суворе дотримання екологічних норм. Завдяки цьому стане можливим подолання чисельних екологічних проблем, які також стали одним з наслідків індустріалізації.

Існують підстави для того, щоб стверджувати про початок бурхливої деурбанізації – зменшення кількості населення міст. В індустріальну епоху за містами встановилася роль адміністративних, промислових і культурних центрів. В останній час у розвинутих країнах спостерігається тенденція зростання кількості людей. Що не бажають оселятися у мегаполісах і віддають перевагу проживанню у садибах сільського типу за їхніми межами. Завдяки комп`ютерам та електронним засобам зв`язку людина почуває тут себе відокремленою від зовнішнього світу і може не лише відпочивати, а й працювати.

Ймовірно, що постіндустріальна епоха спричинить чимало змін у соціально-політичній сфері. Багато дослідників схиляється до думки, що держава намагатиметься, зменшуючи безпосереднє втручання в економіку і суспільне життя в цілому, займатися перш за все захистом прав людини, врегулюванням соціальних конфліктів. Попередженням правопорушень і підтримкою законності. Державній владі повинна бути притаманна децентралізація, намагання зробити її більш демократичною, наближеною до потреб людини. Збільшаться повноваження регіональних і муніципальних органів.

Суттєві зміни повинні відбутися у духовній сфері. Наприкінці ХХ ст. спостерігалася криза існуючих систем цінностей. Внаслідок цього розгорнулося відродження інтересу до релігії, яка впродовж тисячоліть була для людини джерелом духовної сили і охоронцем цивілізаційних традицій. Поряд з цим спостерігається розчарування у «масовій культурі» і зростання популярності “високої (елітарної) культури». На підставі цих явищ висуваються прогнози майбутнього духовного оновлення людства.

Важливою тенденцією, що, ймовірно, буде визначати подальший розвиток людства вважається глобалізація (поширення дії певних факторів за межі окремих державних територій у всесвітньому масштабі). Чимало дослідників вбачають у глобалізації ознаку початку формування єдиної планетарної цивілізації. Внаслідок цього суттєво посилюється взаємозалежність локальних цивілізацій, котрі сьогодні вже нездатні вести окреме, ізольоване існування. Події, що відбуваються у тій чи іншій країні досить часто впливають також на долю її сусідів, а інколи і світу в цілому. Глобалізація має як негативні прояви (світові війни, великі економічні кризи, загроза використання зброї масового знищення), так і позитивні аспекти (формування системи “всесвітнього розподілу праці” і світового ринку, посилення авторитету міжнародних організацій. Обмін культурними здобутками і науковими знаннями, поширення оптимальних форм економічного, соціального і політичного життя, вирішальні обмеження сфери військового виробництва).

Наведені тенденції мають узагальнений характер і на думку тих. Хто їх визначив, є лише тимчасові, а тому у майбутньому можуть сформуватися нові цивілізаційні основи. Якою саме буде цивілізація ХХІ ст.? Що нас чекає: апокаліпсис чи золотий вік? Відповідь на ці питання дасть своєю діяльністю сама людина.

3. Основні тенденції й течії розвитку світової культури.