Класифікація цінностей

За традиційною класифікацією цінності поділяють на матеріальні (цінності, які існують у формі речей — одяг, продукти харчування, техніка, храм, картина) і духовні — моральні, релігійні, художні, політичні та ін. Однак такий поділ не враховує того, що в продуктах людської діяльнос­ті матеріальне і духовне взаємопроникають і чітко розме­жовувати їх неможливо. Наприклад, нелегко зарахувати єгипетські піраміди чи грецькі храми до матеріальних чи духовних цінностей. Правильніше було б, напевне, вести мову про цінності, які задовольняють матеріальні і духовні потреби. Однак і це розмежування не вичерпує проблеми, адже, куди віднести такі цінності, як душевний комфорт, мир? Тому крім цінностей, які задовольняють матеріальні і духовні потреби, виокремлюють психічні і соціальні цін­ності, які задовольняють відповідні потреби. Так, пережи­вання радості, щастя, душевного комфорту, до яких лю­дина прагне і які цінує, не належать ні до духовної, ні до матеріальної сфер. Вони є душевними, а не духовними, цінностями. Соціальні потреби також задовольняються певними цінностями — такими, як соціальна захище­ність, зайнятість, громадянське суспільство, держава, церк­ва, профспілка, партія тощо, їх також не можна однознач­но кваліфікувати як матеріальні чи духовні цінності. Од­нак на побутовому рівні цілком достатнім є поділ цінностей на матеріальні і духовні. При цьому матеріальними цінно­стями (їх іноді називають благами) вважають економічні, технічні і вітальні (стан здоров'я, екології) цінності, які задовольняють тілесне буття людини, а духовними — релі-

Теорія цінностей (аксіологія)

гійні (святість), моральні (добро), естетичні (прекрасне), пра­вові (справедливість), філософські (істина), політичні (бла­го суспільства) цінності, які роблять буття людини людсь­ким, гарантують її існування як духовної істоти.

У суспільстві існує певна ієрархія цінностей, тобто серед усіх цінностей виокремлюють провідні і залежні від них. Ця ієрархія мінлива і залежить від історичної епохи або типу культури. Так, у середньовіччі панували релігійні цінності, відчутно впливаючи на мистецтво, філософію, політику. В Новий час у класичному буржуазному суспільстві провід­ними були економічні цінності, які впливали на всі інші, в тому числі й духовні. У сучасному світі, крім економічних, значну роль відіграють науково-технічні, вітальні цінності.

Протиставлення матеріальних і духовних цінностей позбавлене сенсу, оскільки без усіх них людина не може існувати. Однак нерідко окремі люди, навіть цілі спільно­ти виявляють свою зорієнтованість переважно на матері­альні чи духовні цінності. Щодо цього простежується та­ка закономірність: чим вища моральна, правова і політич­на свідомість людей, тим вищий у них і рівень матеріальних благ. Безперечним є факт, що бути моральним економічно вигідно, а той, хто жертвує мораллю заради нагальної виго­ди, програє не лише морально, а й економічно. Крім того, матеріалісти в онтології не завжди надають перевагу ма­теріальним цінностям, а ідеалісти -- духовним. Напри­клад, комуністи, будучи матеріалістами, цінності комуніс­тичної ідеології ставили вище матеріальних благ, а утилі­таристи, будучи ідеалістами в онтології, надавали перевагу матеріальним цінностям. Тому термін «матеріаліст» озна­чає визнання матерії вихідною субстанцією, а не надання переваги матеріальним цінностям.

З огляду на роль цінностей у житті людини виокрем­люють цінності-цілі і цінності-засоби. Цінностями-цілями вважають найзагальніші життєві орієнтири, які не потре­бують обґрунтування, а мають значення самі по собі, їх людина сприймає на віру, вони є очевидними для неї. Та­кими цінностями є, наприклад, істина, добро, прекрасне, жит­тя, кохання, щастя. Цінності-засоби втілюють у собі певну ситуативну мету, вони служать засобами досягнення інших, значиміших цілей. Наприклад, молоді люди важливим у своє­му житті часто вважають одяг. Для модниць він навіть може бути самоціллю, але для більшості — засобом самостверджен­ня, привернення до себе уваги, що також може розглядатися лише як засіб у досягненні життєвого успіху (кар'єри, ко­хання), а кар'єра — як засіб здобуття слави, багатства.

Філософське розуміння світу

Теорія цінностей (аксіологія)

Цінності-цілі та цінності-засоби мають узгоджуватися між собою. Благородну мету, наприклад, не можна втілю­вати ницими засобами, а якщо для її утвердження потріб­ні саме такі засоби, то вона не є благородною.

До вищих належать і вітальні цінності, адже ставлен­ня до природи як до засобу (інструменту), як до чогось, позбавленого самоцінності, є серйозною загрозою існуван­ню людини.