Література. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму

Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. — К., 1994.

Аболіна Т. Г., Єрмоленко А. М., Киселева О. О., Малахов В. А. Етичні норми і цінності: проблеми обгрунтування. — К., 1997.

Нестеренко В. Г. Вступ до філософії: Онтологія людини. — К., 1995.

Шелер М. Формализм в этике и материалистическая этика ценностей. Из­бранные произведения. — М., 1994.

Шрейдер Ю. А. Ценности, которые мы выбираем: мифы и предпосылки ценностного выбора. — М., 1990.

Франкл Б. Человек в поисках смысла. — М., 1990.

Філософія людини

4.1. Філософська антропологія

Проблема людини як унікального творіння Всесвіту належить до «вічних» філософських проблем, оскільки будь-яка філософська традиція в основі свого змісту має відношення людини до світу.

Ще давні греки зрозуміли, що людина може почати філософувати тільки з пізнання самої себе. Водночас зна­менита теза Сократа «Пізнай самого себе» не реалізована дотепер, хоч кожна філософська система (школа) на кожному історичному етапі людської цивілізації нама­галася висунути свою концепцію людини. Однак у цих концепціях природа людини не набула чітких і зрозумі­лих характеристик, а навпаки, породжувала ще більше запитань, аж до сумнівів щодо існування такої природи. Такий стан розв'язання цієї проблеми обумовлювався значною мірою загадковістю походження людини, склад­ністю її структурних елементів та їхніх об'єднуючих чин­ників. Теорія антропогенезу в сучасній науковій картині світу також постає здебільшого як процес із багатьма невідомими. Це пояснюється тим, що, як зазначав відо­мий дослідник «феномена людини» французький філо­соф і антрополог П'єр Тейяр де Шарден, людина є най-таємничішим об'єктом науки, який постійно спантели­чує дослідників. Оскільки людина є вершиною еволюції,

філософська антропологія

то розшифрувати її природу, на його думку, означає, по суті, не що інше, як спробу з'ясувати механізм утворен­ня світу та його перспективу.