Оцінка та істина

Із цінностями тісно пов'язані оцінки, які виявляють себе у таких типових випадках:

1) оцінка як співвідношення речі з потребами людини. У такому разі оцінювання постає як пізнання речі щодо її здатності задовольнити потреби людини. Наприклад, пер­вісна людина пізнала і оцінила їстівні рослини, сучасна людина оцінила зручність їзди на авто. Це пізнання-оцінювання відкриває для суб'єкта цінність певної речі чи явища. Оцінити за таких умов означає визнати феномен як цінність, надати йому значення цінності;

2) оцінка як підведення під норму, правило, закон. На­приклад, суддя оцінює вчинок, підводячи його під закон, екс­перт оцінює технічний витвір чи бізнесовий проект, підводячи його під технічні норми чи норми ризику. За такої ситуації оцінка виявляє себе як акт пізнання щодо відповідності вчин­ку чи творіння людини нормі. Як і в першому випадку, під­ведення під норму є конституюванням, визнанням цінності;

3) оцінка як вибір з поміж двох і більше цінностей. У цьому разі йдеться не про визнання (пізнання) цінності (таке визнання здійснено раніше), а про вибір між уже ви­знаними цінностями.

У двох перших випадках оцінка постає як акт консти­туювання цінностей особою чи суспільством, у третьому — як акт їх співвіднесення, ранжування. Але в кожному разі цінність існує для суб'єкта лише через оцінку, в акті оцін­ки чи виборі.

Правильна оцінка має ґрунтуватись на знанні, істині. Лікар перед тим, як приписати ліки хворому, досліджує його стан. Суддя перед винесенням вироку вивчає обста­вини проступку, технічний експерт перед оцінкою дослі­джує стан технічного об'єкта. Сама оцінка може бути пра­вильною або не правильною. Необхідною передумовою пра­вильної оцінки є істинне знання як предмету дослідження, так і норм, законів, ліків тощо. Оцінка при цьому є співвід­несенням, узгодженням двох істин — істинного знання про предмет (стан хворого, обставини проступку, якість техніч­ного виробу) та істинного значення ліків, законів, техніч­них норм тощо.

Істина також є оцінкою, насамперед оцінкою знання на відповідність певним стандартам. Це означає, що оцінка передбачає істину, а істина — оцінку, які є взаємопов'яза­ними.

Теорія цінностей (аксіологія)

Запитання. Завдання

1. У чому виявляється особливість предмета аксіології як філософ­ської дисципліни?

2. У чому полягають особливості сприйняття цінностей із об'єкти­вістських і суб'єктивістських позицій?

3. Які чинники зумовлюють складність класифікації цінностей?

4. Завдяки чому цінності виконують об'єднуючу функцію в сус­пільстві?

5. Охарактеризуйте основні функції цінностей.

6. Доведіть, що цінність існує для суб'єкта в акті оцінки.

7. Чому істина є оцінкою?