Функції цінностей

Цінності відіграють важливу роль в житті суспільства. Якщо знання відповідає на питання «Як діяти?», то ціннос­ті дають відповідь на питання «Для чого діяти?», вони є метою діяльності. Знання є лише засобом здійснення цін­ностей. Тому І. Кант поставив практичний розум, який має справу з цінностями, вище чистого розуму, який досліджує пізнавальну діяльність. Загалом цінності виконують такі функції:

1. Функція конституювання сенсу життя. З'ясову­ючи, що є добро, прекрасне, істина, справедливість тощо, цін­ності конституюють сенс людського життя, утворюють йо­го духовну основу. Людина не завжди свідомо формує свій духовний стрижень. Як правило, він конституюється під впливом притаманних певному суспільству релігійних і традиційних цінностей. Але він обов'язково притаманний людині, і чим розвиненіша вона як особистість, тим чіткі­ше і болючіше постають перед нею проблеми сенсу жит­тя — діяльності, якій присвячує себе людина, якій вона служить (служіння суспільству, улюбленій справі тощо). Діяльність тоді є сенсом життя, коли людина не є додат­ком до неї, а почуває себе вільною особою, яка стверджу­ється через діяльність, розширює сферу своєї самореаліза-ції. Адже, наприклад, можна служити Богу і не знайти сенсу життя, а можна служити грошам, будучи фінансис­том, і почувати себе сповненою сенсу життя людиною. Необхідною передумовою сповненого сенсу життя, для роз­виненої особи громадянського суспільства є свобода, віль­ний вибір, внутрішня гармонія. Свобода є лише формаль­ною умовою. Для того щоб сенс життя набув реальності, свобода повинна поєднуватись із втіленням певної цінно­сті. Лише тоді, коли людина вільно обирає й утверджує пе­вні цінності, її життя набуває сенсу. По-справжньому, а не позірно, життя людини має сенс за умови, що обрані нею

цінності є гідними людини, визнаються суспільством. Це є підставою для висновку, що цінності в єдності зі свободою конституюють сенс життя людини.

2. Орієнтаційна функція цінностей. У житті люди­ни і суспільства цінності визначають напрями, зразки діяльності. Будучи орієнтирами, вони постають у формі ідеалів — вільно прийнятих зразків поведінки, прообра­зів досконалих предметів, які орієнтують людину на під­несення над буденною реальністю. Будучи зразком, ідеал постає як мірило реальності. Неадекватне ставлення до іде­алу перетворює його на ідола. Якщо молода людина жер­твує своєю вільною екзистенцією, своїм неповторним жит­тям, копіюючи в поведінці, фізичній подобі улюблених кі­нозірку, співака, спортсмена, вона перетворює ідеал на ідола, кумира. В ідеалі людина не зникає, вона формує себе, має себе самоціллю, в ідолі вона втрачається, її метою є інший. Тому застереження «не сотвори собі кумира!» є не лише релігійною, а й антропологічно-екзистенційною заповіддю.

3. Нормативна функція цінностей. Вона тісно поєдна­на з орієнтаційною функцією. Як відомо, цінності не тільки формують ідеали, вони передбачають вибір людини на ко­ристь добра, прекрасного, справедливого, стають нормами ді­яльності людей. Норми — це правила, вимоги, закони пове­дінки, які виводяться із сенсу цінності. Серед них виок­ремлюють моральні, правові, естетичні, звичаєві, технічні, харчові та ін. Основою кожної норми є певна цінність. На­приклад, норма «не роби зла» заснована на цінності добра. При цьому вищі цінності, цінності-цілі не вимагають свого обґрунтування — «роби добро в ім'я добра». Інші, так зва­ні матеріальні цінності, обґрунтовуються вищими ціннос­тями. Так, вимога «не їж невідомих грибів» ґрунтується на вищій порівняно з цінністю їжі — цінності життя.

Норми регулюють суспільне життя людей, консолідую­чи їх у спільноту, а люди належать до спільноти завдяки «життєвому світу», який вони поділяють. «Життєвий світ», який забезпечує взаєморозуміння людей, ґрунтується на спільних категоріях (однаковому розумінні простору, ча­су, причинності), світоглядних ідеях (однаковому розумін­ні світу, людини, Бога) та цінностях і нормах. Цінностям при цьому належить провідна роль. Ніщо так не консолі­дує спільноту і не протиставляє її іншій спільноті, як сі­мейні традиції, ритуали тощо.

Отже, цінності є невід'ємною складовою духовного життя людини, обґрунтовують ідеали і норми, єднають суспільст­во духовно.

Філософське розуміння світу