Вплив внутрішнього попиту на створення факторів виробництва

Параметри попиту дуже впливають на створення факторів виробництва і направляють інвестиції на створення того або іншого загального чи вузькоспеціалізованого фактора. Після роз­паду СРСР попит на авіаперевезення значно знизився в силу еко­номічного спаду і зниження життєвого рівня населення країн СНД, але зріс з боку заможної частини населення і бізнесменів го­тових оплачувати високу в порівнянні з рівнем середньої за­робітної плати ціну авіаквитків. У цьому зв'язку зросла потреба авіакомпаній у літаках бізнес класу з невеликим числом паса­жирських місць, але високим рівнем сервісу і можливостей.

Потенціал підприємства: формування та оцінювання

Вплив споріднених і підтримуючих галузей на фактори виробництв

Діяльність цих галузей стимулює механізми удосконалю­вання спеціалізованих факторів. Немає галузі національної еко­номіки, яка б не справляла безпосереднього впливу на форму­вання факторів конкурентної переваги у вітчизняному авіабуду­ванні. Це металургія іі електротехнічна промисловість, приладо­будування і радіотехніка, хімічна і нафтопереробна промис­ловість і т.д. Іншими словами, літакобудування й інші на-укомісткі і високотехнологічні галузі вимагають розвинутого промислового потенціалу всієї країни. У такий спосіб забезпечи­ти конкурентну перевагу будь-якої фірми вітчизняного літако­будування може тільки розвиток всіх основних галузей національної економіки.

Необхідно так само відзначити, що компоненти конкурент­ної переваги справляють і взаємини вилив один на одного. Це оз­начає, що фірми-виробники літаків не повинні пасивно очікувати, коли промисловий потенціал країни досягне необхідного рівня. Параметри факторів виробництва в цій галуз можуть благотворно вплинути на розвиток споріднених і підтримуючих галузей шля­хом перенесення в них знань, навичок і технологій, накопичених у літакобудуванні, а ті, у свою чергу, під впливом факторів конку­рентної переваги в літакобудуванні змушені істотно підвищувати науково-технічний і виробничий потенціал за рахунок розвитку власної матеріальної бази.

Приведений аналіз підтверджує висновок про те, що взаємний вплив шести компонентів "національного ромба" ство­рює умови росту конкурентної переваги як окремих фірм, так і країни в цілому.

Слід зазначити, що передумови росту і підтримки конку­рентних переваг формуються і факторами регіонального характе­ру. Особливого значення вони набувають для країн, що займають великі території, таких як Росія, Китай, Канада, США, Бразилія й ін. Усі факторії регіонального характеру можна об'єднати в ряд груп:

1 група - фактори історичної і географічної обумовленості, що склалися у вигляді геополітичної ролі відповідного регіону;

3. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства

2 група - фактори зв'язані з територіальним розміщенням

відповідних ресурсів та їхньою наявністю в регіоні, від яких залежить і рівень витрат, і еко­номічна безпека підприємств регіону;

3 група - фактори, що відбивають рівень розвитку виробни-

чої і соціальної інфраструктури регіону, у якому базується фірма (у регіонах з розвинутою інфрас­труктурою досягти конкурентної переваги і простіше, і дешевше);

4 група - фактори, що характеризують особливості і прин-

ципи регулювання економічної діяльності у регіоні місцевими владними структурами, вклю­чаючи місцеві податки і збори.

Відзначені регіональні фактори визначають умови виник­нення і підтримки конкурентних переваг як фірм, що працюють у регіоні, так і галузей. При розробці економічної політики регіону і стратегії розвитку доцільно на наш погляд, дотримуватися виз­наченої схеми процесу вироблення рішення (рис. 3.3).

Розроблення індикативного плану, що враховує поточну й очікувану стратегічну перспективу, дозволяє сформувати цільові орієнтири розвитку економічної і соціальної сфери регіону, а так само намітити систему заходів підтримки і стимулювання госпо­дарюючих суб'єктів за досягнення цільових нормативів розвитку. Непрямим вимірником потенціалу регіону може служити рейтингова оцінка інвестиційної привабливості регіону, яка ба­зується на групах показників:

—економічного розвитку регіону;

—розвитку інфраструктури регіону;

—розвитку фінансової інфраструктури регіону;

—розвитку трудових ресурсів регіону;

—діяльності місцевих органів влади в сфері стимулювання
підприємництва в регіоні.

шя та оцінювання

аналіз геополітичних факторів, що впливають на розвиток

Виявлення стратегічних зон господарювання національного і регіонального значення

Виявлення потенційно конкурентоспроможних базових галузей

регіональної економіки і галузей необхідних регіонові для

задовольняння попиту з боку стратегічних зон господарювання

__________ і населення регіону на товари і послуги

Визначення зон стратегічних ресурсів регіону усіх видів і зон необхідних

за його межами для забезпечення ефективного функціонування базових

галузей регіональної економіки

Розроблення й аналіз індикативного плану розвитку регіону, базових галузей, інфраструктурних галузей регіональної економіки

Розроблення заходів економічної і політичної підтримки владою регіону
__________ досягнення поставлених планових орієнтирів _______

Оцінка перспектив регіону і його привабливості, а також можливих дій

щодо нього груп стратегічного впливу (владних вітчизняних
________ і закордонних структур, фінансових структур і т.д.)____

Рис. 33. Схема процесу розроблення економічної політики регіону і стратегії його розвитку

Дослідження інвестиційного клімату в Україні, проведені Інститутом Реформ, і рейтингова оцінка інвестиційної привабли­вості 26 регіонів України [23] показали, що лідером є м.Київ, а в групі лідируючих регіонів знаходяться: Донецька, Дніпропет­ровська, Львівська, Харківська й Одеська області. Цей набір не випадковий, його можна пояснити. Київ - столиця, і його лідерст­во зрозуміле. Дніпропетровська область надзвичайно багата при­родними копалинами, на які має місце стійкий попит на світово-28

3. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства

му ринку. Львівська - прикордонна західна область, Харківська -прикордонна східна область, Одеса - морські ворота України. Ці області мають переваги перед іншими в розвитку експортно-імпортних операцій. Відомо, що "у конкурентній боротьбі на міжнародному ринку виграють фірми, підприємства яких розта­шовані в межах 100 миль від границі. Таке розташування дозво­ляє цим фірмам заощаджувати значні кошти на перевезенні го­тової продукції, доставку сировини і комплектуючих виробів" [27, с. 99]. У цьому зв'язку географічне положення регіонів Ук­раїни стає важливим фактором для вибору орієнтації зовнішньо­економічних інтересів. Східним регіонам України об'єктивно вигідне співробітництво зі східними сусідами (Росією, Казахста­ном, Туркменистаном, Узбекистаном і т.д.), а Західним регіонам -з найближчими західними сусідами (Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Німеччиною, Чехією й ін.).

Питання для самоконтролю

1. Перелічіть компоненти конкурентної переваги країни
(„національного ромба").

2. Охарактеризуйте сутність і особливості кожного компо­
нента "національного ромбу".

3. Як випадкові події і дії уряду можуть впливати на конку­
рентну перевагу країни?

4. Охарактеризуйте вплив місцевих конкурентів на створен­
ня факторів виробництва.

5. Охарактеризуйте вплив національних проблем на ство­
рення факторів виробництва.

6. Охарактеризуйте вплив внутрішнього попиту на створен­
ня факторів виробництва.

7. Як споріднені і підтримуючі галузі впливають на фактори
виробництва?

8. Перелічіть групи факторів регіонального характеру, що
впливають на конкурентну перевагу галузей і регіонів.

9. Охарактеризуйте послідовність процесу вироблення еко­
номічної політики регіону і його стратегії розвитку.

10. Як побічно оцінити потенціал регіону?

Потенціал підприємства: формування т;і оцінювання

3.2 Оцінка і підтримка конкурентної переваги

Конкурентна перевага, що характеризується рядом пе­релічених вище факторів, відбиває насамперед ефективність ви­користання наявних ресурсів і може бути виявлена в результаті зіставлення відповідних показників господарюючих суб'єктів (фірм, галузей, національних економік різних країн). Для забез­печення порівнянності і сумірності необхідно враховувати вимо­ги, відзначені вище (розд. 2), що найчастіше є надзвичайно склад­ною задачею в силу різних об'єктивних причин.

Однак, якщо умови порівнянності дотримані, то рівень кон­курентної переваги може оцінюватися як відношення рентабель­ності виробництва нашої фірми до аналогічного показника фірмн-конкуреита, обчисленому за стратегічний період (термін життя інвестицій у галузі).

Оцінити конкурентну перевагу галузі виробництва або га­лузі промисловості за допомогою кількісних показників значно складніше, особливо, якщо враховувати деяку умовність границь галузі і національних особливостей галузевого ділення та роз­поділу підприємств і виробництв. У цьому зв'язку мова може ЙТИ про зіставлення рівня конкурентної переваги не галузей, а стра­тегічних груп порівнюваних країн (сукупностей (кластерів) фірм, що володіють ідентичними параметрами).

Стратегічна група [13, с.44] складається з фірм-суперників з однаковим стилем конкурентних активностей і однаковими по­зиціями на ринку. Компанії однієї стратегічної групи можуть мати подібність одна з одною за різними ознаками: вони можуть випус­кати схожі види виробів, здійснювати вертикальну інтеграцію в од­наковому ступені, надавати покупцям аналогічні послуги і технічну допомогу, пропонувати тому ж самому типові покупців однакові або схожі товари, використовувати ті самі канали розподілу, бути залежними від використання однакової технології і здійснювати продаж товарів в однаковому ціновому і якісному діапазоні.

Галузь має тільки одну стратегічну групу, якщо всі продавці виступають на ринку з ідентичною стратегією.

Рівень конкурентної переваги однієї групи фірм над іншою може орієнтовно оцінюватися відношенням значень тру­домісткості продукції, досягнутих у рамках цих кластерів за стра­тегічний період. Однак для капіталомісткої і наукомісткої про-

3. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства

дукції показників продуктивності не досить, тому що вони зовсім не враховують ці фактори виробництва. Запропоноване авторами [27] для непрямої оцінки конкурентної переваги галузі порівнян­ня мультиплікаторів, що характеризують кумулятивний ефект за стратегічний період від інвестицій на розвиток стратегічного по­тенціалу, дійсно тільки побічно відбиває конкурентну перевагу галузі (кластера фірм).

Кумулятивний ефект 5 визначеного числа імпульсів (інвес­тиційних впливів) може бутп розрахований через мультиплікатор

к так:

5=Е_ук, (3.1)

де Е_{ - перший ефект початкового імпульсу.

Мультиплікатор к розраховують за формулою [34, с.140]:

(3.2)

де п - порядковий номер періоду, для якого мав місце той або інший ефект; г - гранична схильність до споживання, визначена відношенням приросту споживання АС до викликаного ним при­росту доходів АИ.

Однак мультиплікатор, характеризуючи економічну дійсність і будучи загальноприйнятим засобом економічного аналізу, більше відбиває інвестиційну привабливість і специфіку галузі та її ринку, ніж конкурентні переваги, може застосовувати­ся для розробки різних напрямків економічної політики.

Якщо доповнити аналіз мультиплікаторів порівнянням ве­личин ефектів 8, то, це, мабуть, зробить висновки про конкурент­ну перевагу більш обґрунтованими. Але тут мають місце труд­нощі, зв'язані зі специфікою вирахування вартісних показників у національних валютах. Усе цс підштовхує до висновку про те, що конкурентну перевагу галузі описує тільки визначений набір (си­стема) показників, що відбиває широту, глибину і гармонійність товарного асортименту, терміни, оперативність і ступінь задо­вольняння потреб, відповідність рівня цін і доходів покупців по сегментах ринку та ін.

У силу того, що офіційні курси валют відображають співвідно­шення цін по товарах експортно-імпортної групи, рівень конкурент-

Потенціал підприємства: формування та оцінювання

гюї переваги країни тотожний, по суті, національному доходові, що приходиться надушу населення, обчисленому у ВКВ. Однак, для га­лузевих міжнародних зіставлень варто користуватися спеціально розрахованими курсами валют, які визначають за внутрішніми національними цінами на аналогічні за призначенням і якістю това­ри методом товарів-представників, методом середніх цін та ін. [45]. Основними причинами втрати конкурентної переваги є:

—погіршення факторних параметрів (зростання витрат,
зниження кваліфікації кадрів, погіршення науково-технічної бази
і т.д.);

—технологічні зміни, що ведуть до виникнення недоліків у
специфічних виробничих факторах або до необхідності створення
нових підтримуючих галузей і підприємств;

—зниження інвестицій з якихось причин і, як наслідок, зни­
ження темпів розвитку й удосконалювання виробництва;

—втрата адаптаційних можливостей до змін на ринку через
недоліки організаційної структури фірми, моральний і фізичний
зносу основних засобів, старіння знань і умінь персоналу і т.д.;

—ослаблення конкуренції на внутрішньому ринку через по­
силення монополізму, дії центральних і місцевих органів влади по
субсидуванню окремих фірм і виробництв та ін. причин;

—зниження планки вимог вітчизняних споживачів до
якості товарів (послуг) у порівнянні з закордонними;

—неправильний розподіл обмежених ресурсів через помил­
ки в оцінці пріоритетів і напрямків економічного розвитку,
відсутність стратегічних досліджень і обґрунтувань, надії на те,
що ринок сам "невидимою рукою" розставить усе на свої місця;

—етап життєвого циклу конкурентної переваги, коли
об'єктивно підприємство (фірма), знаходячись на етапі зрілості і
спаду, вимагає серйозної реорганізації, реконструкції або навіть
перепрофілювання.

Життєвий цикл конкурентної переваги фірми, як і життєвий цикл товару має п'ять етапів (рис. 3.4): зародження; прискорення росту; уповільнення росту; зрілість; спад і утрата пе­реваги, що можуть бути апроксимовані на відповідному етапі різними кривими у виді функцій часу (табл. 3.1). Представлена на рис. 3.4 крива рівня конкурентної переваги (РКГІ) може вважати­ся безперервною і монотонною умовно, тому що насправді це лан-

3. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства

цюжок підйомів і спадів, а рисунок відбиває лише загальну тен­денцію.

РШ

Зарод- ГІрискорс- Уповільне- Зрілість Спад ЧпС

ження ння росту пня росту

Рис. 3.4. Життєвий цикл конкурентної переваги (ЖЦКП) фірми

Таблиця 3.1 Функції, що відбивають динаміку РКГІ фірми

Примітка: Рівняння для апроксимації запропоновані авторами посібни­ка [27, с.107], хоча можна використовувати й інші функції, наприклад, стедінну РКП = аі'' для етапу спаду і т.п.

Ч» 33

Потенціал підприємства: формування та оцінювання

Зародження конкурентної переваги

У результаті інвестицій у найбільш значущі елементи стра­тегічного потенціалу фірми створюється базис для формування конкурентної переваги.

Прискорення росту конкурентної переваги

За рахунок інтенсифікації інвестиційної діяльності окремі елементи стратегічного потенціалу складаються в систему, що дозволяє одержати ефект цілісності і синергії, що істотно поси­лює перевагу.

Уповільнення росту конкурентної переваги

У зв'язку з посиленням конкуренції і діями (реакцією) кон­курентів на політику і стратегію даної фірми деякі елементи стра­тегічного потенціалу перестають відповідати ситуації, що зміни­лася. Фірма змушена вкладати додаткові кошти у відновлення технічної і технологічної бази, рівня організації і кадрового по­тенціалу, в удосконалювання збуту, що знижує рентабельність виробництва.

Зрілість конкурентної переваги

Напруга всіх основних сил фірми дозволяє, потіснивши слабких, залишатися якийсь час на рівні і підтримувати найваж­ливіші елементи стратегічного потенціалу на необхідному рівні. Однак до кінця цього періоду починають проявлятися негативні тенденції і недоліки у використанні своїх ресурсів, а на ринку з'являються більш могутні суперники, що починають займати домінуюче положення.

Спад (утрата) конкурентної переваги

Старіння ресурсів і агресивна політика суперників виклика­ють утрату конкурентних позицій, а заходи для виправлення си­туації були або неадекватними, або недостатніми, або занадто спізнілими.

Конкурентна перевага тієї або іншої фірми може бути забез­печена тільки в результаті удосконалювання всіх компонентів "національного ромба". У цьому зв'язку кожна фірма повинна постійно підтримувати на високому рівні свій стратегічним по­тенціал, щоб у результаті систематичного аналізу і моніторингу макро- і мікроекономічного оточення досягати і підтримувати не­обхідний конкурентний статус. Тут слід зазначити і важливу роль державного вшшву на процес забезпечення високого рівня конку-

3. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства

рентоспроможності, тому що в умовах змішаної економіки держа­ва є активним і могутнім економічним агентом на ринку. Як уже зазначалося (підрозд. 3.1) дії уряду не випадково внесені до скла­ду компонентів "національного ромба". Зрозуміло, про свій стра­тегічний потенціал і конкурентоспроможність фірми повинні піклуватися самі. Вияток складають фірми, які мають загально­державний статус, діяльність яких прямо пов'язана із загально­державними інтересами.

Найголовніша задача держави, її законодавчої і виконавчої влади - створення сприятливих умов для виникнення і підтрим­ки конкурентних переваг національної економіки, розробка і ре­алізація державної програми забезпечення конкурентоспромож­ності національної економіки. Зусилля повинні бути спрямовані на пошук і підтримку потенційно конкурентоспроможних галузей, що за допомогою державної підтримки можуть у найкоротший термін досягти конкурентних переваг на внутрішньому і зовнішньому ринках. Вибір інноваційного шляху розвитку Ук­раїни [35] повинен бути підкріплений економічно обгрунтовани­ми планом і програмою реалізації поставленої мети. На жаль, про­блем на цьому шляху України не стає менше, а деякі ще більше ус­кладнюються 114 але для досягнення конкурентних переваг потрібний прорив і тому альтернативи інноваційному шляху роз­витку України просто немає. Системна криза і розв'язуватися по­винна системно, з урахуванням усіх факторів і складових, у чоти­ри етапи.

На першому етапі повинні бути ретельно проаналізовані конкурентні переваги країни і виявлені потенційно конкурентос­проможні галузі.

На другому етапі варто проаналізувати складові стра­тегічного потенціалу перспективних галузей і виявити найбільш конкурентоспроможні фірми.

На третьому етапі потрібно проаналізувати ключові факто­ри конкурептпоздатності фірм, умови зовнішнього макро- і мікросередовища, внутрішнього мікросередовпща цих фірм.

На четвертому етапі на основі даних аналізу, проведеного в ході трьох попередніх етапів, формується програма, яка скла­дається з трьох рівнів і план підвищення конкурентного по­тенціалу країни, галузей, конкурентних підприємств.

³* 35

і

Потенціал підприємства: формування та оцінювання

Питання для самоконтролю

1. Сформулюйте поняття "конкурентна перевага".

2. Як можна оцінювати рівень конкурентної переваги га­
лузі або групи фірм?

3. Охарактеризуйте основні причини втрати конкурентної
переваги фірми.

4. Що являє собою життєвий цикл конкурентної переваги?

5. Охарактеризуйте етапи ЖЦКП фірми.

6. Охарактеризуйте послідовність створення плану підви­
щення Конкурентного потенціалу країни, галузі.