Що складаються в національній економіці

Модель п'яти конкурентних сил М. Портера [ 13,40]: супер­ництво продавців, конкуренція з боку товарів-замінпиків, загроза появи нових конкурентів, економічні і торговельні можливості постачальників, економічні і торговельні можливості покупців, розроблена для умов розвинутого ринку. В умовах же переходу до розвинутого ринку і формування його, коли не зжита психологія утриманства серед керівників підприємств, що сподіваються на дотації і субсидії, коли відсутні навички виживання в умовах жор­сткої конкуренції, коли на основі історично сформованого рівня концентрації і спеціалізації виробництва промисловість і ряд інших галузей національної економіки були монополізовані, до зазначених п'яти конкурентних сил, що визначають конкуренцію, варто додати шосту - наявність об'єктивної можливості появи в країні, де переважає психологія патерналізму (переконання, що держава зобов'язана забезпечити всіх членів суспільства всім не­обхідним для життя) і егалітаризму (поняття соціальної справед­ливості у виді розподілу нарівно між усіма членами суспільства матеріальних і інших благ), досить могутнього конкурентного се­редовища (27]. Більш того, процеси глобалізації світової еко­номіки показують, що країнам, які розвиваються, і країнам з пе­рехідною економікою усе важче протистояти країнам так званого «золотого мільярда», і тому цілком доречно говорити і про сьому

2. Потенціал підприємства і конкурентоспроможність

силу, що може докорінно змінити розклад конкурентних сил у будь-якій країні - диктат глобалізованих галузей світової еко­номіки через МВФ, світову організацію торгівлі й інші інститути, а також через уряди розвинутих країн, для яких підтримка влас­ного виробника є головною справою.

Таким чином, конкурентна стратегія фірми зобов'язана вра­ховувати вплив розглянутих факторів, а для виживання в умовах ринку і підтримки високої конкурентноздатності повинна:

—формувати найбільш доцільну з погляду результатив­
ності своєї діяльності структуру стратегічного потенціалу;

—раціоналізувати забезпеченість елементів стратегічного
потенціалу необхідними ресурсами;

—адаптуватися до умов національної економіки країни, де
розташована фірма, і до проявів світової економіки на внут­
рішньому і зовнішньому ринку.

Підтримка високої конкурентоспроможності підприємства по суті і є забезпечення його високого потенціалу щодо за­доволення відповідної суспільної потреби в товарах (послугах).

Питаннядля самоконтролю

1. Сформулюйте поняття зовнішнього макросередовища, у
якому функціонує підприємство.

2. Сформулюйте поняття зовнішнього мікросередовпща, у
якому діє підприємство.

3. Сформулюйте поняття внутрішнього середовища підп­
риємства.

4. Які труднощі виникають при оцінці ступеня конкурент­
оспроможності фірми?

5. Сформулюйте поняття «конкурентна перевага».

6. Як впливає структура стратегічного потенціалу підп­
риємства на його конкурентну перевагу?

7. Як виявляються особливості галузі і національної еко­
номіки у взаємодії конкурентних сил?

Потенціал підприємства: формування та оцінювання

3. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Конкурентні переваги національної економіки,

як середовище що сприяє конкурентоспроможності

підприємств країни

Конкурентоспроможність підприємства та його потенціал не є його іманентною властивістю і залежать від дії і впливу мак-ро- і мікросередовища. Слід зазначити, що середовище, створюва­не в національній економіці, може бути як сприятливим, так і не­сприятливим для підтримки конкурентних переваг вітчизняних підприємств.

М. Портер, досліджуючи цю проблему, на основі аналізу статистичних матеріалів по галузях промисловості розвинутих країн виявив найбільш важливі причини успіхів і невдач у конку­рентній боротьбі фірм цих країн. Основу його концепції конку­рентної переваги країни склала ідея так званого «національного ромба» (рис.3.1), що розкриває чотири компоненти, які формують конкурентне середовище країни. Ці компоненти, знаходячись у взаємодії та зв'язку, створюють ефект цілісності і підсилюють або ослаблюють потенціал фірм даної країни.

Рис. 3.1. Компоненти конкурентної переваги країни («національний ромб»)

Розглянемо ці компоненти докладніше.

3. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства

Параметри факторів виробництва являють собою ма­теріальні і нематеріальні умови, необхідні для формування кон­курентної переваги в самому виробничому процесі фірм і в країні їхнього базування, тобто по суті сприятливі і несприятливі фак­тори макросередовища (політичні, економічні, правові, еко­логічні і т.д.).

Стратегія фірм, їхня структура і суперництво з огляду на те, що кожна фірма слідкує своїй власній стратегії, припускає конкурентну боротьбу всередині країни, де дії конкуруючих підприємств створюють нові умови їхнього функціонування. Слід зазначити, що якщо в країні відсутнє конкурентне середовище і суперництво між підприємствами, то розраховувати на виникнен­ня конкурентної переваги не можна. Досвід планової економіки СРСР тому підтвердження.

Параметри попиту відображають вимоги покупців до якості товарів і послуг, еластичність попиту за ціною і рівнем доходів, національні традиції і переваги й інші параметри, що характеризу­ють розмір попиту і його динаміку.

Споріднені й підтримуючі галузі в національній економіці забезпечують підприємство необхідними матеріалами, напівфаб­рикатами, комплектуючими й іншими матеріальними та інфор­маційними ресурсами, необхідними для створення і підтримки конкурентної переваги кожної окремої фірми в країні у порівнянні з фірмами інших країн. Ці галузі можуть і самі виступати як серй­озні конкуренти, виводячи на ринок товари-замінники. У цьому зв'язку їх можна вважати стимуляторами науково-технічного про­гресу в галузях і фірмах, які вони обслуговують. Крім того, відомо, що для забезпечення пезалежності національних виробників від диктату зовнішніх конкурентів необхідно до 80-85 % комплектую­чих виготовляти на вітчизняних підприємствах [14]. На жаль, у ряді галузей машинобудівного комплексу України цей показник знаходиться на рівні 55 % [35] і нижче.

У загальну систему компонентів «національного ромба» М. Потер включає ще дві - «випадкові події» і «дії уряду», що мо­жуть або підсилювати, або послабляти конкурентну перевагу країни (рис. 3.2). Хоча, з огляду на детермінізм як принцип Діалектичного матеріалізму весь хід речей, усі явища знаходяться.між собою в причинному (каузальному) зв'язку і тому «випадко-

Потенціал підприємства: формування та оцінювання

3. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства

вою» подія може бути тільки частково. За влучним виразом Г.Ф.Гегеля «необхідність сліпа лише остільки, оскільки її не ро­зуміють».

Випадковими у розглянутому контексті можна вважати події, що мають мало спільного з умовами розвитку економіки країни і впливати на які майже не можуть ні фірми, ні підприємства:

—винаходи і відкриття;

—великі технологічні прориви;

—різкі зміни цін на ресурси на світовому ринку;

—значні зміни курсів на світових фінансових ринках;

—сплески світового або регіонального попиту;

—політичні рішення свого уряду або лідерів закордонних
країн;

—військові конфлікти й інші форсмажорні обставини.

Випадкові події можуть змінити позиції підприємств, що су­перничають, звести нанівець переваги одних і створити потенціал для інших або умови для появи нових фірм, здатних замінити старі в умовах, що змінилися.

Однак слід зазначити, що для деяких «випадкових» подій у країні повинні бути створені сприятливі умови, і компоненти «національного ромба» роблять на них відповідний вплив. Важко очікувати серйозних відкриттів і винаходів, якщо капіталовкла­дення на ІІДР і ДКР у країні відсутні або знаходяться на рівні сум, достатніх тільки для утримання чиновників від науки. Так, декларування інноваційного шляху розвитку України [35], на­приклад, повинне бути підкріплене реальними діями уряду по ре­алізації наміченої стратегії та виконанню прийнятих законів (на-, приклад, Закону України №433 від 16 січня 2003 року „Про прі­оритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні", та ін.).

Рис. 3.2. Система зв'язків компонентів конкурентної переваги країни

У цьому плані роль уряду (маючи на увазі і законодавчу, і виконавчу гілки влади) важко переоцінити. Уряд, впливаючи на всі чотири компоненти, може сприяти як росту, так і зниженню конкурентоспроможності національної економіки. Національні інтереси країни повинні бути вище поточних комерційних або політичних вигод, і компрадорські рішення повинні замінятися розумним протекціонізмом національним підприємствам і вітчиз­няними виробникам. Звичайно, допомога уряду, що усуває не­обхідність удосконалювання виробництва і підвищення його ефективності, може виявитися і контрпродуктивною. Але для цього є в нього відповідні інституціональні засоби, щоб рішення були економічно обґрунтованими. На параметри факторів вироб­ництва впливають кредитпо-фінансова, податкова і митна політи­ка, а, установлюючи різні норми, стандарти, інструкції і нормати­ви, органи влади впливають на поведінку і виробників, і покупців. Більш того, саме уряд є покупцем товарів для армії, транспорту, зв'язку, освіти, охорони здоров'я та інших галузей.

Автори навчального посібника [27], вважають за необхідне до перелічених вище компонентів додати «ступінь приватизації підприємств галузей національної економіки», відзначаючії його

Потенціал підприємства: формування та оцінювання

як окремий фактор забезпечення потенційної конкурентоспро­можності фірм. Хоча самі ж визнають, що далеко не завжди зміна форми власності дозволяє вивести підприємство з кризи. Стра­тегічний інвестор дивиться саме на потенціал підприємства і свою вигоду від вкладення коштів. Тут більшу вагу мають політична стабільність, дотримання законності в країні, рівень корупції і підприємницький ризик, ніж форма власності. Не випадково щорічні інвестиції розвинутих країн у «комуністичний Китай» у десяток разів перевищують сумарні інвестиції в демократичну Україну за всі роки незалежного розвитку. У цьому зв'язку змінювати схему зв'язків і компонентів на рис. 3.2 немає резону, оскільки до подібного роду факторів можна віднести і мен­тальність населення країни, і суспільний лад у державі, і гео­графічне положення, і клімат країни, і багато чого іншого.

Проаналізуємо на якісному рівні вилив місцевих конку­рентів, національних проблем, характеру внутрішнього попиту, споріднених і підтримуючих галузей на формування факторів конкурентної переваги на прикладі галузі літакобудування.

З метою спрощення аналізу обмежимо набір факторів забез­печення конкурентної переваги літакобудівної галузі трьома гру­пами:

а) фактори забезпечення надійності і довговічності літаків;

б) фактори забезпечення безпеки, комфорту, екологічної
чистоти й економічності літаків;

в) фактори забезпечення низької собівартості виробництва
літаків.

Серед цих груп факторів можна виділити загальні, тобто ті, що визначають конкурентну перевагу при наявності однакових умов для всіх параметрів, і вузькоспеніалізовані. які визначають конкурентну перевагу при наявності конкретних умов для кожно­го параметра.

До загальних можна віднести:

—наявність інвестиційних можливостей у державному і
приватному секторах національної економіки, що забезпечують
необхідний рівень НДР, ДКР і виробництва в літакобудуванні;

—наявність потужної науково-дослідної бази, яка мас: висо­
кокваліфіковані кадри, дослідно-експериментальне виробництво,
устаткування і системи для випробувань;

3. Теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства

— наявність прогресивної сертифіковаиої технології і
відповідних ефективних засобів технологічного оснащення для
розгортання серійного виробництва літаків;

—наявність кваліфікованих кадрів, здатних забезпечити
точне дотримання вимог технології виробництва, розробку і впро­
вадження її раціональних варіантів;

—наявність системи підготовки і підвищення кваліфікації
кадрів, здатної обновляти застарілі через вплив науково-
технічного прогресу знання;

—наявність відповідної інфраструктури в країні, що забез­
печує правила експлуатації літаків, їхнє обслуговування і безпеку
польотів;

—наявність і ефективну діяльність держструктур по кон­
тролю за діяльністю природних монополій (енергетиків, теплоге-
неруючих і водопостачальних організацій та ін.), які, як правило,
завищують тарифи на надані послуги, що призводить до
збільшення собівартості продукції виробничих підприємств.

До вузькоспеціалізованих за групами факторів можна віднести:

по групі а):

—наявність відповідних матеріалів, напівфабрикатів і ком­
плектуючих виробів із заданими параметрами якості і надійності;

—наявність технології виробництва, контролю та випробу­
вань, методів організації виробництва, що забезпечують високий
рівень надійності деталей, вузлів, агрегатів і готового літака;

—наявність ефективної системи сервісного (післяпродаж­
ного) обслуговування літаків, здатної забезпечити профілактику,
доробку і ремонт літаків з необхідним рівнем якості і прийнятною
вартістю.

по групі б:

—наявність конструктивно-технологічнпх рішень в галузі
виробництва авіадвигунів, агрегатів, радіозв'язкового і
навігаційного устаткування, авіоніки та інших елементів, що забез­
печують безпеку й економічність експлуатації літаків, мінімальні
шум і екологічний вплив на навколишнє середовище;

—наявність традицій ергономіки і дизайну високого рівня, а
також умов для їхнього просування в НДР, ДКР і виробництво;

—наявність широкої гами оздоблювальних матеріалів для
забезпечення комфорту пасажирів;

Потенціал підприємства: формування та оцінювання

— наявність системи підготовки висококваліфікованого
льотно-підйомного персоналу авіапідприємств.

по групі в:

— наявність високоефективного устаткування й еко­
номічних ресурсозберігаючих технологій виробництва вузлів, аг­
регатів і складових одиниць літака;

— наявність висококваліфікованих кадрів, здатних до висо­
копродуктивного і якісного виконання операцій;

— наявність раціональної виробничої структури і форм
спеціалізації підприємств авіаційного профілю;

— наявність раціональної організаційної структури
підприємств авіабудівної галузі;

— наявність системи стимулювання якості праці і ресурсоз­
береження.

Після того, як визначені фактори, що забезпечують конкурент­ну перевагу, необхідно з'ясувати вплив на них інших компонентів.