ІІ. 3. Розвиток креативності школярів за допомогою проектних технологій навчання

Розвивати креативність учнів може тільки також творча людина.

Автори твору «Життєтворчі проекти в навчанні історії України» вказують риси та вимоги, необхідні вчителеві, що працює з цим методом: «У процесі застосування методу проектів учитель виконує такі ролі:

1) Проектувальник (практичнее перетворення внутрішнього світу, активнее ставлення до своєї проектної діяльності).

2) Демократ (врахування різних позицій у виборі особистісної траекторії проектної діяльності).

3) Гуманіст (увага та повага до особистості учня; позитивний запал, спрямований не лише на навчання, а й на розвиток особистості учня, відповідальність за результат).

4) Професіонал (педагог широкого профілю, педагогічний супровід проектування).

5) Організатор проектування.

6) Консультант (допомога в пошуку й обробці інформаційних джерел).

7) Сам джерело інформації.

8) Помічник (допомога учневі тільки тоді, коли він переживає неподолані труднощі й усі спроби подолати їх самостійно вже вичерпані; допомога учневі, а не виконання роботи замість нього).

9) Координатор (координація всього процесу роботи над проектом).

10) Психолог (підтримка і заохочення учнів, зміна психологічного клімату в класі, переорієнтація репродуктивної діяльності учнів на дослідницьку, пошукову, творчу, створення ситуацій успіху під час роботи від усього серця, забезпечення успішного розвитку й саморозвитку учня).

11) «Вічний двигун» (підтримка неперервного руху учнів у роботі над проектом).

12) Партнер (втрата «повного авторитету», отримання статусу старшого партнера, дії та вчинки якого вже підлягають оцінці).

13) Вихователь (формування особистісних якостей, емоційно-вольової сфери, компетентностей, ціннісних орієнтацій, стратегічного мислення, ділових, моральних якостей).

14) Спостерігач (поступливий, який полегшує роботу учнів, сприяє підвищенню продуктивності їхньої діяльності)» (18, ст.47)

Формуючи творчу дитину, слід пам’ятати і про психологічні бар’єри, які можуть виникати в процесі її діяльності (страх, що не вийде ідеально, переживання, що скажуть однокласники, бажання нічого не розпочинати, бо «в мене все одно нічого не вийде»…) У цьому випадку слід наголошувати, що не помиляється тільки той, хто нічого не робить, і що поняття «провал», «спозоритись» взагалі не вірне. Є – життєвий досвід позитивний чи негативний і є самоосвіта, за допомогою якої можна самовдосконалюватись. Вчитель перш за все має вчити дітей долати ці внутрішні бар’єри. Тому що багато дітей приходять до школи із заниженою самооцінкою, або з установкою від батьків «нащо тобі те навчання, я от погано вчився, а живу добре». При такому підході викликати у дітей бажання вчитися буває дуже складно. Тому неабияку роль у цьому відіграє ігровий компонент. Можна зняти почуття важливості моменту словами: «А ти спробуй, це ж все одно – тільки гра, ти є не на міжнародній конференції…» А після вдалого чи не дуже виступу – обов’язково похвалити, знайти кілька моментів (вони є в усіх проектах), щоб дитина почувалася позитивно.

Авторами книги «Життєтворчі проекти у навчанні історії України» вказується і принципи заохочення дитини:

- створення для дитини безпечної психологічної бази, до якої вона могла б повернутися, будучи «здивованою» власними відкриттями в процесі пошуків нестандартних рішень;

- підтримання здатності дитини до творчості, неприпустимість несхвальної оцінки творчих спроб;

- терпимість до незвичайних ідей і запитань, необхідність відповідати на всі запитання» (18, ст. 49)

Автори також вказують, що загалом хорошого учневі дають проекти, адже учень стає:

- господарем своєї долі,

- володарем стратегічного мислення (ставить далеко охоплюючи питання)

- розробником і виконавцем проектів, ним самим створених,

- здатним свідомо регулювати своє життя,

- таким, що відповідає вимогам практичної діяльності,

- упевненим у собі,

- морально відповідальною людиною,

- здатним адаптуватися до умов, що постійно змінюються,

- самостійною особистістю,

- здатним аналізувати, коригувати власну діяльність з урахуванням проміжних результатів,

- спроможним об’єктивно оцінювати процес і результат,

- таким, що вміє працювати в команді» (18, ст. 49)

У цій книзі є продовження цього переліку, але й з цього уривку видно, що якості учня, які розвиває метод проекту – це якості, притаманні будь-якій творчій людині.

Хочеться наголосити, що коли ми промовляємо «творчість» - багатьом на згадку приходять відомі музиканти, художники, поети. Але ми забуваємо, що творчість можна проявляти в усьому – у випіканні хліба, у приготуванні вечері, у оздобленні власного житла, у вихованні власних дітей, у підборі одягу, у складанні меню на тиждень. Якщо дитина відчує хоча б раз, що вона є творцем власної долі – вона і надалі буде шукати, як покращити своє життя та життя оточуючого світу. Тому саме при роботі з проектами слід бути дуже обережним – щоб не відбити в дитини охоту щось створювати, придумувати і навіть – фантазувати. На уроках правознавства можна набагато більше, ніж на інших, вчити дитину бути громадянином, правильно реагувати на політичні зміни, задумуватися про перспективи розвитку особистого і оточення, народу в цілому.

ІІІ Практичні приклади використання ігрового компоненту та методу проектів на уроках історії та права:

ІІІ. 1. ігрові ситуації на уроках правознавства:

Учитель, який прагне зацікавити учнів своїм предметом, може використати такі прийоми та форми роботи:

1) «змагання «звичаєве право козаків»» або «побратимство у наш час: чи можливе воно?» – вказати кілька ситуацій із сьогодення, коли наявність побратима значно полегшує життя тому, хто його має: (може бути дискусія, може бути життєва ситуація – побратимство у бізнесі, побратимство під час мітингів та заворушень, побратимство при бойових діях, побратимство при складанні заповітів («Хто такий душеприказчик?»), побратимство у політичних партіях і т. д. Говорячи про побратимство у сьогоденні ми наголошуємо, що воно прийшло до нас ще з козацьких часів (пригадаймо, якими були вимоги до побратимів у козацькі часи) – на картках під час уроку «Права людини» можна дати завдання – обговорити «право мати побратима» і «чи потрібне юридичне оформлення побратимства: якщо так, то якими правилами?»

Якщо проблема побратимства зацікавить учнів – можна запропонувати провести дослідження «побратимство – історичні традиції українців» або написати твір на подібну тему, де головним вже буде не ігровий чи правовий аспект, а морально-етичний.

2) Рольова гра «батьки та діти: юридичний аспект»: на картках надати для обговорення в парах ситуації у сім’ї: пізнє повернення «чада» додому та дії сторін у цій ситуації, «погана компанія» дитини, розподіл сімейного бюджету, регулярне невиконання дитиною домашніх завдань, коли батьки багато часу проводять на роботі, ситуація, коли дитина більше працює по господарству, ніж учиться – бо так вважають правильним батьки; можна запропонувати дітям самим скласти перелік правил «для власної дитини і сім’ї» - таким способом ми навчимо учнів бачити ще й іншу сторону – своїх батьків та краще зрозуміти їх; не дуже цікавим, але зате – дієвим буде розіграти ситуації у сім’ї попарно та це буде своєрідним тренінгом для відстоювання своїх інтересів чи «виборювання прав» дитиною.

3) При вивченні теми «Права громадян України» учням цікаво прослухати про деструктивні секти, про найперші дії, коли найближчий родич «вскочив у цю халепу»; можна розіграти ситуації із завданнями: ти – агітатор секти, ти- її «відвідувач», ти- родич «відвідувача». Можна спробувати не надавати учням інформацію про українське законодавство щодо деструктивних сект, а спробувати самим його розробити, а потім – звірити з оригіналом. Учням також слід розповідати про роль психологів у збереженні здорового глузду при наближенні когось до такої секти. Думаю, що обов’язково методом проекту чи рольової гри слід допомагати учням встановлювати різницю між такими організаціями та дозволеними у державі релігійними організаціями.

4) При вивченні розділу «Цивільна правосуб’єктність особи»: дати 4 учням рольові завдання: А) повнолітня особа Б) особа від 14 до 18 років В) особа до 14 років Г) особа з обмеженою дієздатністю і надати завдання класу – придумати якнайбільше ситуацій, коли вони повинні діяти зовсім по-різному – відвідання ювелірного магазину, купівля машини чи будинку, прийом на роботу, укладення договору оренди житла, і тому подібні.

5) На уроках правознавства цікавим для учнів є розділ «Спадкове право». Найбільш цікаво тут розв’язувати задачі «Хто і скільки від мільйона діда отримає», можна завдання ускладнити і «найняти адвокатів з обох боків» і провести урок чи фрагмент уроку у вигляді судового процесу.

6) У формі тренінгу може відбуватися частина уроку «захист прав споживачів» - багато з нас, дорослих, просто соромляться відстоювати свої права у різних ситуаціях: бабусі водій маршрутки наговорив лайливих слів, а вона мовчить, продавець поза чергою приймає знайомих відвідувачів, неякісний товар якось «незручно йти міняти»… - все це приводить до того, що і діти будуть рости такими собі «скромнягами», а «пробивні особи» будуть користуватися власною невихованістю. Тому, на мою думку, тут якнайкраще допоможе рольовий тренінг – дитина, яка у формі гри поспілкується із «лайливим маршрутником» чи «неприступним продавцем» - (роль таких собі «хамковитих осіб» можна дати учням, які виявляють надмірну сором’язливість, або – навпаки – «грозі всього класу») – діти з того чи іншого боку будуть мати навички спілкування, де сором’язливим – додасться хоробрості, діти «без обмежень» - побачать, що такі обмеження все-таки є. Кожен зможе побачити свої сильні та слабкі сторони.

7) Окремої уваги заслуговує розділ «Трудове право», а особливо – написання резюме та прийом на роботу. Тут узагалі можна влаштувати рольову гру на цілий урок, особливо – якщо в школі проходить тиждень правознавства: