І. 1. Ігрові технології навчання на сучасному етапі розвитку української освіти

Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до цілого уроку й може використовуватися на різних етапах, а також у позакласній роботі.

Будь-яка гра включає три основні етапи:

- підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування і т. д.);

- безпосереднє проведення гри;

- узагальнення, аналіз результатів.

На відміну від розвивальних, навчальні ігри мають певні істотні характеристики та сталу структуру. До основних взаємопов’язаних компонентів гри належать:

- ігрова задумка;

- правила;

- ігрові дії;

- дидактичні завдання (пізнавальний зміст);

- обладнання;

- результат гри.

Ось що пише про ігрові методи Полетило С. Л.:

«Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра:

- добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку;

- ефективний засіб активізації учнів та дорослих. У гра легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар’єри;

- мотиваційна за своєю природою (по відношенню до пізнавальної діяльності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості);

- дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;

- багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом;

- переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знаходиться змагання. В якості суперника може бути як сам учень (переконання себе, покращення свого результату), так і інший;

- має кінцевий результат. У грі учасник має отримати приз: матеріальний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочення), психологічний (самоствердження, підвищення самооцінки);

- має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат (10, стор. 27)

Ось що повідомляє Н. П. Наволокова щодо моделей ігр, які мають на меті активізацію пізнавальної діяльності учнів:

«На практиці в системі активного навчання використовуються такі моделі навчальної гри: імітаційні, операційні, рольові, сюжетні, ігри-змагання.

В імітаційних іграх під час заняття імітується діяльність організацій, подій, конкретна робота людей (журналіст, політик, еколог та ін.), обстановка, умови, в яких відбувається подія. Сценарій імітаційної гри містить сюжет події, опис структури та призначення імітованих об’єктів. Прикладом може бути урок-мандрівка, урок-екскурсія і т. д.

Операційні ігри допомагають відпрацювати виконання певних специфічних операцій (методику проведення дискусій, конференції, бесіди, диспуту). В операційних іграх моделюється процес діяльності. Вони приходять в умовах, що імітують реальну обстановку (урок-розслідування, урок-суд).

У рольових іграх відпрацьовується тактика поведінки, дій, виконання функцій. Між учасниками розподіляються ролі з обов’язковим змістом відповідно до проблемної ситуації, винесеної на обговорення. Для проведення таких ігор доцільно використовувати такі типи нестандартних уроків: урок-КВК, урок-подорож, урок-казка, урок-композиція.

Усі навчальні ігри, активізуючи увагу, підвищуючи інтерес до вивчення предмета, мають спільні вимоги до проведення: коли гра вже почалася, ніхто не має права втручатися і змінювати її хід (лише коригує дії учасників, якщо вони змінюють мету гри), наприкінці кожної гри мета аналізується та обговорюється, констатуються результати, обговорюються помилки.

Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:

- спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання брати участь у грі);

- орієнтувальний (вибір засобів та способів ігрової діяльності);

- виконавчий (дії, операції, які надають можливості реалізувати ігрову мету);

- контрольно-оцінювальний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності)» (7, ст. 14)

Таким чином, у поданому уривку ми бачимо не тільки різноманіття різних ігрових методів на уроках історії та основ правознавства, а й можемо прослідкувати види ігрових ситуацій: імітаційні, рольові, операційні, сюжетні, ігри-змагання. І саме на сучасному етапі розвитку української освіти, коли мова йде про формування всебічно розвиненої особистості – ми маємо пам’ятати про роль ігор як своєрідного тренінгу щодо майбутніх ситуацій дорослого життя.