Анатомія приносових пазух

Приносові пазухи являють собою повітряні порожнини, розміщені довкола носової порожнини та сполучені з нею за допомогою вузьких отворів. Вони носять назву кісток, в яких розміщуються. Усі пазухи парні, поділяються на передні (верхньощелепні, лобові, передні та середні комірки решітчастої кістки) та задні (клиноподібні та задні комірки решітчастої кістки).

Рис.4. Передня група приносових пазух

Верхньощелепна пазуха (гайморова – sinus maxillaris) є найбільшою. її середній розмір складає 10-12 см. Вона має вигляд неправильної чотирикутної піраміди. На передній стінці є заглиблення - собача ямка (fossa canina). Тут кістка найтонша, тому під час виконання операції на верхньощелепній пазусі її розкривають саме в тому місці. Окрім того, звідси завжди можна потрапити в пазуху попри будь-який її об’єм та конфігурацію. Медіальна стінка межує з нижнім та середнім носовими ходами, в її передньому відділі проходить носослізний канал. Отвір пазухи розташований під орбітальним краєм, у найвищому місці пазухи позаду від виступу носослізного каналу. Порушення функціонування цього отвору створює умови для скупчення виділень із пазухи, що сприяє розвитку в ній запального процесу. Верхня стінка пазухи є і нижньою стінкою орбіти. Вона найтонша. У ній проходить канал нижньоочного нерва та однойменних судин. Інколи тут зустрічаються дегісценції, прикриті лише слизовою оболонкою. Стоншена стінка поряд із дефектами в ній може сприяти поширенню запального процесу на вміст орбіти та змушувати дотримуватись обережності під час операції. Нижньою стінкою є альвеолярний відросток верхньощелепної кістки. У більшості випадків дно пазухи лежить нижче від дна носової порожнини, що сприяє тісному співвідношенню зубів з пазухою. Найближче до дна пазухи міститься 2-й премоляр та 1-й моляр. Задня стінка представлена верхньощелепним горбком, за яким розміщені верхньощелепний нерв, крилопіднебінний вузол, внутрішня щелепна артерія, крилопіднебінне венозне сплетення. Верхньощелепна пазуха перебуває в тісному контакті з решітчастим лабіринтом, з яким має загальну стінку.

Лобова пазуха (sinus frontalis) міститься в лусці та очній ділянці лобової кістки. Розрізняють такі стінки пазухи: передню (лицеву); задню (церебральну), яка межує з передньою черепною ямкою; нижню (орбітальну), яка межує з орбітою та клітинами решітчастого лабіринту; медіальну - міжпазушну перегородку. Передня стінка найтовща. Найтоншою є очна стінка. Задня стінка щодо товщини займає середнє місце між ними. Міжпазушна перегородка може бути відхилена в той чи інший бік. На нижній стінці на межі з перегородкою та ближче до задньої стінки є отвір лобово-носового каналу. Розміри лобових пазух широко варіюють аж до їх повної відсутності з одного чи обох боків. Анатомічна близькість лобових пазух із вмістом передньої черепної ямки та орбіти зумовлює їх патогенетичний взаємозв’язок.

Комірки решітчастої кістки (cellulae ethmoidalis) представлені повітряносними клітинами, розміщеними між лобовою та клиновидною пазухами. Кількість, обсяг та розміщення решітчастих клітин схильні до значних варіацій. З кожного боку їх буває в середньому 8—12. Ці клітини обмежені зовні паперовою пластинкою (lamina papyracea), котра спереду підходить до слізної кістки, позаду - до клиноподібної пазухи, зверху межує з лобовою кісткою і знизу - з верхньощелепною та піднебінною кістками. За місцем розташування клітини решітчастої кістки поділяються на передні та середні, які з’єднуються з середнім носовим ходом у передньому відділі hiatus semilunaris, та задні, які відкриваються у верхній носовий хід. З окремих клітин решітчастого лабіринту слід виділити: 1) bulla ethmoidalis - позаду над півмісяцевою щілиною латерально межує з паперовою пластинкою, а медіально, досягаючи іноді значних розмірів, може відсувати середню раковину до носової перегородки; 2) bulla frontalis - випинається в отвір лобової пазухи; 3) лобноорбітальні клітини - розміщуються уздовж верхньої стінки орбіти; 4) bulla conchae - розміщується в передньому відділі середньої носової раковини. Важливо зазначити, що lamina cribrosa частіше лежить нижче від склепіння носової порожнини, тому під час розкриття клітин решітчастого лабіринту необхідно суворо дотримуватися латерального напрямку, щоб не проникнути в порожнину черепа.

Клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis) міститься в тілі клиноподібної кістки. Перегородкою вона поділяється на 2 (частіше неоднакові) частини. Отвір міститься на її передній стінці під самим дахом носової порожнини. Нижня стінка пазухи складає частину склепіння носової частини горла, верхня представлена нижньою поверхнею турецького сідла, на якому розміщений гіпофіз. Латеральна стінка пазухи тонка, з нею межує внутрішня сонна артерія, печеристий синус, перша гілка трійчастого нерва, окоруховий, блоковий та відвідний (III, IV, V та VI пари черепних нервів) нерви.

Слизова оболонка приносових пазух є продовженням слизової оболонки носової порожнини, але є значно тоншою, замість 5-6 шарів клітин вона має лише 2. Вона бідна На судини та залози і водночас виконує роль окістя. Рух війок миготливого епітелію спрямований у бік вивідних отворів пазух.