Особливості будови приносових пазух у дітей

Приносові пазухи у новонароджених недорозвинені і формуються в процесі розвитку лицьових кісток і зростання дитини. При народженні у дитини є дві приносові пазухи: достатньо добре розвинена решітчаста і рудиментарна верхньощелепна. Лобові, клиноподібні пазухи і задні клітини решітчастого лабіринту знаходяться в зачатковому стані. До 6-7 років приносові пазухи ростуть дуже повільно. Після 6 років спостерігається їх інтенсивний ріст з досягненням остаточних розмірів до 12-14 років, але вони можуть рости і в подальші роки.

Решітчаста пазуха у новонародженого вже сформована, вона є групою дрібних, неправильної форми осередків, що містять повітря, вистлані слизовою оболонкою з рихлим підслизовим шаром.

У новонароджених достатньо добре розвинені передні і середні клітини, задні починають формуватися з 2 років разом з клиноподібною пазухою. Вони відшнуровуються від сліпого кінця верхнього носового ходу, ростуть догори, до даху носової порожнини, і вже до 4 років бувають достатньо добре виражені. У подальші роки відбувається інтенсивне зростання решітчастих кліток назад і завширшки, у бік очної ямки. Остаточна їх пневматизація закінчується до 7-8 років.

Подальше збільшення об’єму клітин відбувається за рахунок стоншування і часткової резорбції кісткових перегородок з утворенням невеликих додаткових бухт.

Повний розвиток закінчується до 12-14 років, коли решітчасті клітини приймають остаточний вигляд. Решітчастий лабіринт вважається як би організуючим центром усіх приносових пазух.

Верхньощелепна пазуха у новонародженого є вузькою щілиною (дивертикул слизової оболонки порожнини носа), розташованою у внутрішнього кута очної ямки в товщі спонгіозної кістки верхньої щелепи, завдовжки 8-10 мм і заввишки 2-3-мм; довжина пазухи переважає над шириною і висотою.

Верхня (очноямкова) стінка верхньощелепної пазухи найбільш виражена, дуже тонка, довго залишається хрящовою; до неї щільно прилежить слизова оболонка.

Велика частина внутрішньої стінки пазухи знаходиться значно вище по відношенню до нижнього носового ходу, ніж у дорослих, відповідає середньому носовому ходу; її нижній край розташований вище місця прикріплення нижньої носової раковини або на одному рівні з нею. У зв’язку з цим у новонароджених не можна проникнути в пазуху через нижній носовий хід.

У місці переходу зовнішньої стінки пазухи в очноямкову, у внутрішнього краю очної ямки знаходяться два ряди зачатків (фолікулів) тимчасових і постійних зубів, які відокремлені від пазухи тонкої хрящовою і кістковою пластинками.

Вся зубна система дитини з народження добре васькулярізована у зв’язку з активним зростом, що сприяє бурхливій течії і генералізації запальних процесів в цій області. Близька анатомічна прихильність зубних зачатків до дна очної ямки сприяє розвитку орбітальних ускладнень при різних стоматологічних захворюваннях, чого ніколи не буває у дітей старшого віку і у дорослих.

Вивідний отвір верхньощелепної пазухи у дітей раннього віку відносно ширший і довше, ніж у дорослих.

Після народження верхньощелепна пазуха починає поволі збільшуватися, зберігаючи свою колишню форму.

У дітей першого півріччя життя висота пазухи складає 5-10 мм, ширина 3-5 мм; виявляється тенденція до виникнення тонких перемичок на фоні повільної поступової резорбції кістки: пазухи набувають прямокутну форму. У дітей 7-10 місяців верхньощелепні пазухи повітряноносні, з фестончатими і чіткими контурами, по стінках намічаються западини і виступи. У зв’язку з анатомічними особливостями при необхідності хірургічного втручання на верхньощелепній пазусі у новонароджених і грудних дітей найбільш безпечний доступ через верхню (очноямкову) стінку.

У віці 3-4 років верхньощелепні пазухи добре виражені, формою відповідають таким у дорослих. До кінця 2-го року життя дитини нижня стінка пазухи розташовується вище за місце прикріплення нижньої носової раковини, до 7 років - на рівні середини нижнього носового ходу і до 12-14 років - на одному рівні з дном носової порожнини.

Слизова оболонка верхньощелепної пазухи значно товща, ніж у дорослих, в ній відбуваються інтенсивніші зміни при будь-якому запаленні. У зв’язку з цим у дітей при гострому або алергічному риніті на рентгенограмі часто виявляється затемнення верхньощелепної пазухи за відсутності гаймориту.

Розвиток верхньощелепної пазухи тісно пов’язаний з формуванням зубощелепної системи. З появою тимчасових зубів і їх зміною на постійні зв’язані два періоди інтенсивного збільшення пазух в результаті звільнення альвеолярного відростка від зубних мішечків.

У міру того як зуби займають своє постійне положення, верхньощелепна пазуха приймає відповідну конфігурацію, спонгіозна тканина верхньої щелепи замінюється повітряною порожниною; до 15-20 років пазуха досягає повного розвитку.

Лобова пазуха у новонароджених відсутня. Починаючи з 1-го року життя вона поволі розвивається шляхом заміни однієї з передніх кліток решітчастого лабіринту в спонгіозну лобову кістку в міру її резорбції. Пазуха з’являється у віці близько 3 років у верхневнутрішнього кута очної ямки. У цей період її довжина досягає 4-6 мм, висота 4-8 мм, ширина 5-6 мм, об’єм 0,3 мл. До 6 років пазуха достатньо виражена, має об’єм близько 1 мл при висоті 16-18 мм, довжині 10-13 мм і ширині 11-12 мм і сполучається за допомогою короткого каналу з середнім носовим ходом.

Спочатку пневматична порожнина знаходиться в лусці лобової кістки; її розповсюдження в товщу верхньої стінки очної ямки починається лише у віці 12-13 років. Подальше зростання пазухи у висоту триває до 25-річного віку. У розвитку лобової пазухи виділяють 3 періоди посиленого зростання: 7-8; 12-13 і 15-17 років. Залежно від ступеня резорбції лобової кістки можливі 3 типи будови назальної частини дна пазухи:

- відсутність власного дна, його замінює частина даху порожнини носа;

- є частиною власного дна;

- є власне дно пазухи - рівна пластинка кісткової тканини.

Середній діаметр носолобного каналу (canalis nasofrontalis) рівний 1 мм у віці до 3 років, 1,5 мм у віці 7 років, 2 мм у віці 12 років і 2,5 мм у віці 13-16 років. Діаметр каналу має стійку тенденцію до збільшення у міру зростання дитини.

Клиноподібна пазуха у новонароджених має вид щілини завдовжки до 2 мм. Подальший її розвиток відбувається дуже повільно. Початок пневматизації припадає на 2-3-роки; вона буває найінтенсивнішою від 6 до 15 років. До 14-15 років пазуха вже добре виражена.

До 12-14 років пазуха займає передненижню частину тіла клиноподібної кістки, а потім починає наближатися до турецького сідла, розповсюджуючись по всьому тілу клиноподібної кістки.

Нерівномірна резорбція кістки в медіальному і латеральному напрямах призводить до асиметрії клиноподібної пазухи.

Відносна стабільність будови пазухи досягається до 25 років.

Різні причини, що приводять до порушення розвитку приносових пазух у дітей, можуть сприяти виникненню в цих пазухах запальних захворювань.