Сутність нормативно-правового забезпечення облікового процесу, його систематизація

Сутність нормативно-правового забезпечення облікового процесу, його систематизація наведено на рисунку 2.1.

Регулювання бухгалтерського обліку в Україні може мати методологічні і правові аспекти. Як уже зазначалося, методологічне регулювання здійснює Міністерство фінансів України, яке займається розробкою:

-Плану рахунків бухгалтерського обліку;

-Положень про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку;

-обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) фінансової звітності;

-порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами;

-інших нормативно-правових документів, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки (товарні операції), грошові кошти, операції в іноземній валюті, розрахунки, працю та її оплату, основні засоби, доходи і витрати тощо).

Але основними нормативними документами, які регламентують організацію обліку є національні Положення (стандарти) Бухгалтерського обліку. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку – це нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, який визначає принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Кожне з них визначає термінологію, способи, методи і правила обліку при відображенні того або іншого явища.

Розробка і вдосконалення стандартів бухгалтерського обліку виступає важливим елементом системи обліку в країнах з розвиненою економікою.

Оскільки, по-перше, забезпечує зіставлення показників бухгалтерської звітності діяльності підприємств, як в цілому, так і за окремі звітні періоди, а, по-друге стандарти бухгалтерського обліку є умовою доступності інформації для різних її користувачів.

Стандарти бухгалтерського обліку повинні давати відповіді на такі питання:

1. Який мінімум інформації повинен бути наведений у фінансовій звітності,

щоб на її основі можна було ухвалювати різні управлінські рішення?

2. Як оцінювати окремі статті фінансової звітності (активи, пасиві, інші показники)?

Розробка стандартів бухгалтерського обліку базується на загальноприйнятих методологічних принципах, передбачених міжнародними стандартами і особливостями національної системи бухгалтерського обліку.

Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється на підставі:

– Законів і ухвал Верховної Ради, що стосуються господарської діяльності підприємств (оподаткування, оплати праці, оплати відпусток, цінних паперів, зовнішньоекономічної діяльності тощо);

– указів і розпоряджень Президента України по економічним питанням;

– постанов Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади з найважливіших питань економіки, планування, обліку та калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), складу витрат підприємств, амортизації основних засобів та інших необоротних активі

-постанов Національного банку України з питань ведення касових операцій, розрахунково-кредитних операцій, відкриття рахунків в національній та іноземній валюті, правил перевезення іноземної валюти в межах і за межі країни;

– постанов органів статистики, якими затверджують форми статистичної звітності, що є обов’язковими для складання і надання всіма підприємствами. Органи статистики разом з Міністерством фінансів розробляють типові форми документів.

– постанов Міністерства економіки з питань ціноутворення, галузевих міністерств, інших органів, перед якими звітують підприємства;

– листів Державної податкової адміністрації, у яких роз’яснюються окремі питання податкової політики, Державного казначейства, державної комісії з питань цінних паперів і фондового ринку та ін.

Накази та листи Міністерства фінансів України є обов’язковими для виконання всіма підприємствами (крім банків)

Поняття облікової політики, її значення і необхідність організації на підприємствах.

Облікова політика – конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, які застосовуються суб’єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності(МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилках»).

Необхідність формування облікової політики на підприємстві зумовлена, насамперед, особливостями діяльності останнього, які не можуть бути відображені з достатньою повнотою в жодному нормативному документі внаслідок їх специфічності, хоч у цілому бухгалтерський облік на кожному підприємстві ґрунтується на відповідному нормативно-правовому забезпеченні — законах і підзаконних, актах (положеннях, інструкціях, директивах, рекомендаціях, наказах тощо), які безпосередньо регулюють організацію бухгалтерського обліку і звітності, а також вимогах фінансового, господарського і земельного права. Тому ступінь свободи конкретного підприємства у формуванні облікової політики, як зазначають науковці, законодавче обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку у вигляді переліку методик і облікових процедур. Однак передбачаються допустимі альтернативні варіанти і підприємство має можливість вибору конкретних способів оцінки, калькулювання, складу бухгалтерських рахунків тощо. Саме ці обставини дозволяють стверджувати, що необхідність формування облікової політики підприємства об'єктивно зумовлена.

Необхідність облікової політики підприємства встановлена в законодавчому порядку. Зокрема, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996 — XIV її визначено як спеціальний термін у ст. 1: «Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності». А в ст. 5 закону вказано, що «... підприємство

самостійно визначає облікову політику...».