Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Правові засади регулювання бухгалтерського обліку встановлює ст.6 Закону, у якій наголошується, що в Україні здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку з метою створення єдиних правил ведення обліку, складання фінансової звітності та їх удосконалення.

При цьому регулювання питань методології покладається на Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. На Національний банк України й Державну казначейську службу України покладається встановлення порядку обліку і складання фінансової звітності відповідно в банках, бюджетних установах та про виконання державних бюджетів.

До компетенції міністерств та інших виконавчих органів центральної влади віднесено розробку на базі національних П(С)БО методичних рекомендацій щодо їх застосування.

Відповідно до ст. 7 Закону при Міністерстві фінансів України створюється дорадчий орган – Методологічна рада з бухгалтерського обліку, яка забезпечує участь у створенні й обговоренні проектів нормативних актів із бухгалтерського обліку представників бухгалтерів та аудиторів, а також представників користувачів інформації бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

У країнах світу використовуються різні підходи до регулювання бухгалтерського обліку. Для їх позначення використовується термін “національна модель бухгалтерського обліку”.

Дослідники виділяють такі сучасні моделі бухгалтерського обліку: британо-американська, континентальна, південноамериканська, ісламська, інтернаціональна (міжнародна). Кожна з перелічених моделей використовується у великих групах країн. Вивчення особливостей моделей переконує в тому, що “прихильність” країни до обраної моделі обумовлена відповідністю моделі певним соціально-економічним умовам.

У науковій літературі вже здійснено спроби систематизувати чинники, що визначають особливості національних моделей обліку. До таких чинників належать правове регулювання бухгалтерського обліку, найбільш поширений спосіб залучення капіталу, податкова система, вплив інших країн, стан національної економіки.

Світова практика виробила два підходи до правового регулювання бухгалтерського обліку: перший передбачає існування в країні кодексу законів, що стосуються бухгалтерського обліку, другий – використання для регулювання бухгалтерського обліку законодавства загально-правової регламентації.

Перший підхід передбачає державне регулювання бухгалтерського обліку в країні, другий – професійне.