Свобода новоутворень

Саме в дії можливості і тенденції виникнення новоутворень - за­програмованих творчих процесів - переходять в дійсність, матеріалізу­ються. Адже можливості мислячого тіла людини - це те, що в ниніш­ній момент ще не існує, але внаслідок свідомого використання законів дії і діяльності вони можуть реалізуватися, стати реальністю.

Розвиток діяльності визначається тим, як точно і вчасно людина бу­дує вільну дію, а створюючи її вільною, вона завдяки цьому створює умови існування вільної діяльності. Окрім усього іншого, вона має на­вчитися небажані об'єктивні можливості нейтралізувати і реалізувати бажані об'єктивні. Більше того, вона може цілеспрямовано створювати в себе нові можливості - здібності.

Питання про вільну і невільну, тобто руйнівну, діяльність люди­ни вирішується залежно від відношення, що складається (взаємного сприяння і протидії) із зовнішніми і внутрішніми умовами в діяльнос­ті. Його вирішення залежить від того, як у ній враховуються існування і практичне застосування сукупності об'єктивних, незалежних від сві­домості і волі людей, закономірностей людської психіки, свідомості і діяльності. Усі інші закони виступають у ролі непереборних перешкод, якщо всупереч доцільності розгортається діяльність.

Зрозуміло, коли не діють одні закони, тоді набувають сили інші за­кони - закони руйнування, які і роблять активність людини не тільки малопродуктивною, а й недоцільною. Свобода дії, її рівень у кожному конкретному випадку визначається, зрештою, мірою пізнання і мірою використання цих законів.

У свободі дії, таким чином, виявляється можливість людини завдя­ки своєму живому руху виходити за межі наявного стану предметів і явищ, тобто можливість творити.

Оволодівши вільною дією, людина дістає автономію, але це зовсім не означає, що вона повністю незалежна від умов та законів діяльності І тим більше може їм не підкорятися. Навпаки, за допомогою вільної дії вона планомірно змушує закони діяти для досягнення цілей, воло­дарює над ними і, отже, над діяльністю.

Процес пізнання і використання в діяльності його продуктів в оста­точному підсумку веде до збільшення влади людини над собою. Опа­нування законів природи і діяльності викликає в людини позитивні емоції і почуття, а її діяльність набуває естетичного забарвлення.

Радощі пізнання і діяльності, почуття свободи в ході їх опанування народжують особливе людське почуття - почуття прекрасного, зумов­люють потребу в прекрасному. Виникнення цього почуття посилює в людини можливості створення не тільки необхідних, практично корис­них, а й довершених предметів і явищ, інакше кажучи, вона починає діяти відповідно до законів краси, діяти творчо.

Діяти творчо, як буде показано нижче, означає керуватися законами відповідності, пропорційності, упорядкованості, гармонійності тощо, які і становлять матеріальну основу прекрасного.

Свобода дії і доцільність

Використання законів у цілісності веде діяльність у світ доцільнос­ті. Поза тим названі властивості діяльності - лише основа краси: вони перетворюються на продуктивну силу тоді, коли засвоюються в формі дії, стають її наскрізними властивостями, а в її будівлі - елементами органічної цілісності. І тільки за таких умов діяльність стає вільною: в ній закони краси виражаються в принципах майстерності, мистецькос-ті і технології само здійснення людини.

З переживанням свободи дії тісно пов'язані, як уже зазначалося, і естетичні почуття, а скутість дії, що руйнується, - з астенічними ес­тетичними емоціями - безпредметними переживаннями потворного, зруйнованої гармонії.

Естетичні почуття в дії існують у тісному зв'язку з уявою і мис­ленням, знанням і умінням. Вони є і підготовчою фазою творчості, і провідниками людини у світ доцільності, гармонії і краси її дії. По-

чуття, як творче начало, включається в змістовну структуру дії, а як її побічний продукт - виступають насолода, радощі, милування і умова продуктивної дії.

Тому естетичне відношення (негативні емоції- позитивні почут­тя) людини до дії і діяльності в цілому не можна розглядати тільки як безкорисливе і незацікавлене, таке, що обслуговує інтереси почуттів і розуму. Навпаки - воно пов'язане із ними через процес здійснення ді­яльності, в якій естетичне почуття зароджується, виявляється і форму­ється в міру того, як діяльність починає будуватися за законами краси.

У діяльності естетичні почуття виконують функції ініціативи, її на­чала, що йде зсередини людини, допитливості, прагнення до невідомо­го тощо, тобто - є джерело мотивації творчої активності.

Таким чином, свобода дії - здатність свідомо її будувати, а діяльність -регулювати зі знанням справи, що одне й тс саме - оволодівати собою.

Свобода в такому розумінні не має нічого спільного зі спонтанною, безпричинною в своїх проявах творчою силою людини, зі свавіллям, не зумовленим ніякою причинністю. Людина в діяльності прагне від­крити закони - умови вільної дії - не для того, щоб їх знати, а для того, щоб використати цю свободу, передусім, в досягненні своєї мети.

Незважаючи на це, людині інколи здається, що діяльність почина­ється з ініціативи зсередини себе.

Насправді свобода дії детермінована законами природи, дій і роз­витку, і завдяки цьому зв'язує воєдино людину і діяльність у процесі її самоздійснення. У той же час людина відокремлюється від діяльності, підноситься над нею як її суверенне джерело; вона її здійснює, але за­лежить від ЇЇ істотних закономірностей, і тільки в цьому єдиному ви­падку вона вільна в повному розумінні цього поняття.

Формалізована структура теми

Механізм: джерело створення інноваційних технологій - творчий потенціал праці, який міститься в її суперечностях, функціях діяльнос­ті, сферах психіки і свідомості людини, а також у свободі дій, яка є на­слідком узгодження її з власними законами.

Запитання і завдання для самостійної роботи

1. Чому суперечності освіти можуть стати витоками інноваційних
її технологій?

2. У чому сутність поняття інноваційна технологія і чим воно від­
різняється від знання?

3. Як пов'язані закони психіки, свідомості і діяльності з поняттям
технології в освіті?

4. Визначте основні риси психологічної характеристики іннова­
ційної діяльності.

5. Чому сфери людини можуть бути предметами інноваційних
технологій?

6. Чим відрізняються сфери психіки і свідомості?

7. З чого складається сфера менталітету людини?

8. Чому в несвідомому приховуються потенції психічного відо­
браження?

9. Чому надсвідоме - потенціал духовності?

10. Як може визначити поняття "свобода ДІЇ" напрям розробки ін­
новаційних технологій?

11. Назвіть явища, протилежні свободі дії, та її можливості.

12. Свобода дій і доцільність - закон оптимальної дії.

Альтернативно-тестові завдання

1. Яким чином діяльність як предмет вивчення може впливати на
створення нового знання?

2. Доведіть, що діяльність - це не лише предмет управління, а й
предмет саморегуляції.

3. Якщо діяльність є предметом проектування, то чи можливі но­
воутворення в ній поза свідомими діями проектантів?

4. На якій підставі вважається, що будь-яка діяльність - цінність?

5. Чи згодні ви з думкою, що сенсорна сфера людини - найпотуж­
ніше інформаційне джерело?

6. Доведіть положення, що перцептивна сфера багатьох людей
працює за формулою: сприймаю, що знаю.

7. Доведіть кантівську антиномію: про смаки не сперечаються-
як закон дії у сфері почуттів.

8. Чи згодні ви з тим, що сфера розуму і сфера розсудку в людини
можуть працювати всупереч одна одній?

9. Що включає в себе поняття менталітет, крім здобутків науки,
культури, техніки і технологій?

10. Усвідомлення "свободи від чого?" і "свободи для чого?" чи мо­
жуть бути джерелом інноваційної технології?

11. Які суперечності можуть бути між свободою дій і процесом
здійснення мсти?

12. Доведіть, що свобода новоутворень у діяльності може бути і
неу св ідомл єною.

Література

1. Болтівсць С. І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика. -
К.: Редакція "Бюлетеня ВАК України", 2000. - 302 с.

2. Брушлинский А. В. Продуктивное мьішление и проблемнос
обучение. -М.,1983.

3. Гальпсрин П. Я., Котик Н. Р. К психологии творческого мьшіле-
ния.// Вопр. психологии. - 1982. - № 5.

4. Загальна психологія / За ред. С. Д. Максименка. - К.: Форум,
2000.

5. Зайчук В. О. Економічна освіта молоді: дослідження впливу со­
ціуму на особистість. - Луцьк: Вежа, 1999.

6. Зайчук В. О. Основи інноваційних технологій в освіті. - К.:
Гала, 2000.

7. Калмьїкова 3. И. Продуктивное мьішление как основа обучае-
мости.-М., 1988.

8. Клименко В. В. Психологические тестьі таланта. - Харьков;
Фолио, 1996.

9. Клименко В. В. Как воспитать вундеркинда. -Харьков: Фолио,
1996.

10. Клименко В.В. Механізми психомоторики людини. - К., 1997.

11. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.], ТІ.
Теорстико-методологічні проблеми генетичної психології. - К.: Форум,
2002.

12. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.], Т. 2.
Моделювання психологічних новоутворень. - К.: Форум, 2002

13. Матюшкин А. М. Проблемньїе ситуации в мьішлении и обуче-
нии. - М.: Педагогика, 1972.

14. Моляко В. О. Психологічна готовність до творчої праці. - К.:
Знання, 1998.

15. Немов Р. С. Психология. - М.: Просвещение, 1995.

16. Общая психология / Под ред. С. Д. Максименко. - М.: Рефл-
бук; К.: Ваклер, 1999.

17. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. - М.: Просве­
щение, 1996.

18. Основи загальної психології / За ред. С. Д. Максименка. - К.:
НПЦ "Перспектива", 1998.

19. Петухов В. В. Психология мьішления: Учеб.-метод. пособие. -
М., 1987.

20. Пономарев Я. А. Психология творчества. - М.: Наука, 1976.

21. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1968.

22. Рубинштейн С. Л. Основи общей психологии. - М.: Просвеще­
ние, 1995.

23. Тихомиров О. К. Психология мьішления. -М., 1984.

24. Холодная М. А. Интегральньїе струкгурьі понятийного мьішле­
ния. - Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1983.

25. Зсаулов А. Ф. Психология решения задач. - М.: Вьісш. школа,
1972.

26. Зсаулов А. Ф. Проблеми решения задач в науке и технике. - Л.:
Изд-во Ленингр. ун-та, 1979.

27. Юдин 3. Г. Системний подход и принцип деятельности. - М.,
1978.